Автор: Oleksandr Golovatyi

Amazon Fire HD 10

Свого часу у мене був не надто хороший досвід з попередніми версіями цього пристрою (Fire HD 7 та Fire HD 6) які мені абсолютно не сподобалися і які я не радив купувати в жодному разі. Проте пройшло кілька років і на дуже хорошому розпродажі ($75 замість $150) я вирішив ризикнути ще раз. Тим більше, що дуже багато людей радили купувати за такою знижкою.

В комплект за майже таку ж суму докупив захисну плівку на екран та чохол про які скажу, що вони обов’язкові.

І після вже кількох днів використання відчув – покупка того варта. І ціна безумовно просто чудова.

Спочатку перелічу хороше:

  • Пристрій дуже довго тримає заряд. Якщо просто читати пошту по кілька разів на день то можна не заряджати більше тижня. Якщо дивитися фільми то теж фільми на 3 легко вистачить. І заряджається він дуже швидко, до того ж через звичайний USB C кабель.
  • Хорошої якості екран. Звісно його не можна порівняти з дорогими телефонами чи iPad’ом, але для такої ціни екран просто неймовірний – хороші кольори, достатня яскравість. Фільми, веб-сторінки – без нарікань.
  • Гучний звук. Він не надто якісний і особливо чути це на музиці. Але він гучний і можна не викручувати гучність на максимум.
  • Пристрій легкий і його зручно тримати.
  • Додатково куплена обкладинка від Amazon (https://www.amazon.com/gp/product/B08L9S4YZR) закривається і утримується закритою за допомогою магніту, а також служить ножкою як для портретної так і для ландшафтної орієнтації чим я постійно користуюся.
  • Чутливість екрану теж бездоганна – усі торкання оброблюються, ніяких затримок чи неточностей.
  • На планшеті стоїть модифікований Android, а отже нескладно зробити модифікації щоб можна було встановлювати софт з магазину Google.
  • AUX-роз’єм для навушників – в літаках я надаю перевагу повнорозмірним навушникам як Bose QuietComfort 25 через їх краще шумоподавленя. І хоча звісно можна щось подібне знайти і з Bluetooth все ж мати можливість підключити провідні навушники – це іноді дуже в нагоді.

Я брав планшет з собою в подорож і в цілому крім кількох обмежень він задовольняє усі мої вимоги щоб не тягнути лептоп.

Ну а тепер про недоліки та обмеження:

  • Той самий кастомізований Android – з коробки пристрій знає лише про Amazon, дає доступ до магазину додатків та інших сервісів Amazon і взагалі зав’язаний повністю на Amazon. Це можна змінити відключивши сервіси та встановивши деякі пакети вручну, але вимагатиме певних незрозумілих дій для неспеціалістів. До того ж абсолютно позбутися прив’язки не вийде – час від часу буде десь вилазити реклама, якісь сервіси від Amazon будуть повертатися. Я наприклад так і не зміг повністю перейти на ланчер Microsoft і користуюся кривеньким та примітивним від Amazon.
  • Доволі слабенький процесор – це очікувано за таку ціну, та і чесно кажучи працює все не так щоб і повільно. Але коли пристрій “прокидається” то доведеться кілька секунд почекати щоб інтерфейс почав відповідати на натискання. І те саме можна сказати про перемикання між важкими програмами. Хоча в цілому все не так і погано і майже ніколи не доходить до межі де уповільнення починають дратувати.
  • Відсутній роз’єм для SD-карт. В останній подорожі в Коста-Ріку хотів би поредагувати трошки відео та фото з GoPro HERO Session, а ніяк…

У підсумку – за $75 це без будь-яких сумнівів неймовірна покупка. І навіть за повну ціну це доволі хороший пристрій з якісним екраном, тривалим часом роботи від батареї, але сильно зав’язаний на сервіси Amazon та іноді слабким залізом.

Peacock TV – сервіс де транслюють Олімпійські Ігри

Серед відео-стрімінгових платформ як Netflix, YouTube та інших, що їх робить зараз ледь не кожна компанія Peacock TV все ж таки стоїть окремо. Через те, що це сервіс компанії NBC якій належать права на трансляцію Олімпійських Ігор в США саме він і є найкращим способом дивитися Ігри за відсутності підписки на телебачення.

До величезних плюсів сервісу можна записати найнижчу ціну – $5 у місяць з рекламою (або $50 на рік), або $10 без реклами ($100 на рік). Для порівняння щоб дивитися NBC на Sling, Hulu чи YouTube доведеться заплатити $35, $65 та $70 на місяць відповідно (так, навіть у цьому YouTube є найгіршим).

Коли сервіс лише з’явився на Roku у нього були помітні проблеми зі швидкістю роботи – а саме переходи по каталогу та пошук були неймовірно повільні. Зараз ці проблеми вже виправили, але все одно є куди покращувати.

Інтерфейс треба зазначити дуже приємний, виглядає краще ніж абсолютна більшість стрімінгових сервісів, але на жаль не надто логічний і часом треба робити забагато зайвих дій щоб щось конкретне подивитися.

Другий плюс сервісу – його каталог фільмів та серіалів. Це як власного виробництва продукти серед яких можна згадати насправді хороші Resident Alien та Dr. Death, так і просто всесвітньо відомі The Office, Brooklyn Nine-Nine та інші. Каталог у них доволі великий і містить багато хорошого усього.

Також специфічно для американського ринку на який сервіс і націлено (не думаю, що він буде хоч скільки небудь популярним за межами США) тут повно американського футболу, бейсболу, баскетболу, рестлінга та іншого подібного.

Іншими словами якщо ви живете в США то Peacock на мою думку є одним з обов’язкових сервісів на які треба підписатися хоча б під час Олімпійських Ігор.

АБУК – аудіокниги українською

Screenshot Image

Користуюся цим сервісом доволі давно і купив у них певну кількість книг (Шерлока Голмса, Бредбері, деяку українську класику), можу порадити усім – АБУК – перша українська аудіокнигарня (abuk.com.ua). Уся їх бібліотека ось тут – https://abuk.com.ua/catalog/.

Користуватися надзвичайно просто – встановлюєте програму на смартфон, вибираєте книги, оплачуєте і слухаєте. Книги можна як слухати з підключенням до інтернету та і викачувати на смартфон (зручно коли в дорозі чи глушині і постійного інтернет-підключення нема). Викачані книги можна слухати усього кілька днів через захист, але це не велика проблема бо їх можна завжди оновити. Більше того – певна частина книг у них безкоштовна.

Стосовно самих книг то їх начитано дуже добре і професійно. Голоси (актори озвучки?) дуже різні і приємні.

Певні нарікання є на інтерфейс – не все логічно, але чогось надзвичайно незручного нема.

Головний мінус для мене – я не можу насправді слухати книги, мені нудно. Вже краще або читати, або як на фоні треба щоб щось звучало то краще це буде музика. Проте ми з Оленою подорожуючи машиною таки кілька книг примудрилися прослухати.

Screenshot Image

Jot – концентрована кава

Один з цікавих продуктів які з’явилися не так давно, але набули певної популярності і схоже лишаться на ринку назавжди – це концентрована кава.

Тобто в прямому сенсі це кава яку треба розводити водою (холодною чи гарячою), молоком чи з чим там ще каву роблять. Подібних продуктів існує дуже багато і великі мережі магазинів навіть мають таку каву зі своїм брендом. Не вся вона хороша, у більшості випадків навіть не дуже хороша, але трапляються продукти які дійсно як мінімум непогані. Ось Jot (https://jot.co/) і є одним з таких.

Ми пробували різні рецепти, але на мою думку найкраще ця кава смакує коли нею заливаєш кригу чи коли додаєш у молочну піну (ми ось цим робимо піну – Кава з молочною пінкою в домашніх умовах). Сама кава має певний смак який її відрізняє від інших безпомилково – воно одночасно доволі “масивна”, тобто має багато кавового смаку, але при цьому не гірка. Ніяких фруктових нот чи навіть легкої кислоти непомітно. Тобто несподівано приємний смак якщо розраховувати на таку собі каву.

Що стосується концентрації то розводити рідиною треба не менше ніж 10 до 1. Нам ось такої маленької пляшечки на 6.8 унцій вистачає більше ніж на місяць.

Згодом ми відписалися від серсвісу – підписка коштує $36 на місяць і включає дві пляшки. А нам цього забагато – ми лише іноді її розводимо тому що є і Nespresso машинка, і мелемо та заварюємо самі у французькому пресі, аеро-пресі та кемексу. Коротше за кілька місяців назбиралося скільки цих пляшок, що ми їх ще пару років пити будемо.

Subaru Forester 2021 Touring

See the source image

Вже кілька місяців у нас (вірніше у мене, бо у Олени є своя Volkswagen Golf GTI 2017) ця нова машина (раніше була Subaru Forester 2016) і я вже можу сказати кілька речей про неї.

Touring це тип комплектації моделі, в лінійці самий вищий, тобто в ній є все що теоретично можливе на Форестері.

Головна причина оновлення була… чесно кажучи особливої причини не було, але я думаю коли є можливість оновлювати модель яка подобається кожні 4-5 рокі то так і треба робити – усі дрібні та великі покращення, а машина вже знайома.

Я дуже задоволений оновленням, а далі перелічу те що подобається і трохи того, що не подобається. Але варто вкотре нагадати – я не знавець машин і дуже мало в них розумію. А тому мої оцінки дуже суб’єктивні і не мають відношення до того як ті хто розбирається в машинах їх оцінюють та порівнюють.

Отже з того чим дуже задоволений (у довільному порядку):

  • Колі як на картинці. Субару називають його “Весняна зелень лісу”, а я – “брудно-жаб’ячий”. Мені колір дуже подобається – він і не надто типовий і практичний.
  • Підігрів руля – ось цього дуже не вистачало у попередній машині. Комфорту додає неймовірно.
  • Більші та значно яскравіші протитуманні фари – у моделі 2016-го вони були дуже слабенькі, а тут прямо як друга пара фар.
  • Колеса більші на 1 дюйм – наче дрібниця, а сидиш вище і дорога відчувається більш рівною.
  • Двигун тихший, і це не моя суб’єктивна думка, а одна з тих змін яку самі Субару рекламують.
  • На даху вже одразу встановлені рейки та перекладини на них. Дрібниця, а зручно.
  • Кнопка старт/стоп – ключ тепер безконтактний і його достатньо просто мати в кишені.
  • На ручці дверей водія та пасажира є зона торкнувшись якої можна закрити чи відкрити машину якщо мати при собі ключ.
  • В багажнику є кнопка яка не лише закриває багажник, але і лочить машину. Зручно набрати в руки покупки, натиснути кнопку і знати, що воно усе само закриє та замкне.
  • Режим автоматичного перемикання дальнього/ближнього світла – коли машина визначає, що поблизу нікого нема то сама вмикає дальнє. А як тільки з’являються фари на зустріч, чи скажімо світлофор – перемикає на ближнє.
  • Шкіряний салон – це просто виглядає дуже добре і зелений колір машини приємно комбінується з вишнево-коричневою шкірою сидінь.
  • Система навігації тепер від TomTom – краще ніж було, але у порівнянні з тим, що є на смартфонах – дуже так собі.
  • Є Android Auto, але тут не так усе однозначно – читайте Android Auto – біль і страждання.
  • Аудіо система та що і була – від Harman Cardon, мені дуже подобається звук, тут ще й баланс частот краще налаштували.
  • Машина може розпізнавати двох різних водіїв і відповідно ставити крісло та бокові дзеркала у положення налаштовані для водія.
  • Є система яка стежить за очима і починає панікувати (пікає противно) коли не дивишся на дорогу кілька секунд.
  • Ага, і ледь не головне – коли зупиняєшся то машина сама глушить двигун, а коли відпускаєш педаль тормозу то знову заводиться. Спочатку це було не звично, але при цьому на екрані показує скільки зараз і за весь час було зекономлено бензину. І на мій подив на світлофорах за кілька місяців я вже простояв майже 5 годи і заощадив пару літрів бензину. Тепер вже звик і не подобається коли інша машина не глохне коли на гальмах – я ж нікуди не їду, чому двигун працює?
A vehicle

Але не все на жаль ідеально, треба згадати і про не дуже хороше:

  • Перше – це вже згаданий Android Auto. Він наче і є, але користуватися ним іноді буває неможливо.
  • Мультимедійні функції було переписано, але через те, що розробку віддали в Індію і фактично написали все заново є купа дрібних проблем. Кілька прикладів:
    • Режиму тиші не існує взагалі. Тобто заводиш машину і починає волати радіо чи музика зі смартфона (та що було увімкнена раніше). Її звісно можна вимкнути, але заводиш наступного разу – знову те саме. Рішення – вибрати XMM радіо, канал 0… коротше типове “це не баг, а фіча”.
    • Є можливість дзвонити та приймати дзвінки, є навіть телефона книга та фаворити в контактах, але нема можливості щось додати в ті контакти та фаворити. От так от тупо просто не дописали фічу. Рятує лише те, що усі дзвінки як правило зараз роблять прямо з телефона.
  • Мені не дуже подобається як переробили отвори вентиляції для першого ряду (внутрішні) – в них тепер нема як регулювати напрямок чи силу. Тобто взагалі нічого регулювати не можна. Хоча там навіть є якась ручка на них, але вона не впливає на тік повітря взагалі ніяк.

Hyperice Hypersphere

Серед безлічі засобів для само-масажу можна знайти будь-які форми та варіації. І якщо звичайні кулі різного діаметру та з різних матеріалів (як Pro-Tec Athletics Orb чи м’ячі для лакросу) відомі та поширені вже доволі давно то зі зростанням популярності масажних пістолетів як Theragun G3 гібрід між ними був неминучий.

Це власне доволі жорстка куля з трошки виступаючими ребрами і мотором за допомогою якого вона вібрує – теоретично це дає можливість доставати глибше у м’язи.

Усе управління здійснюється однією кнопкою – увімкнути/вимкнути та перемикатися між трьома режимами інтенсивності. Найвища інтенсивність доволі відчутна і навіть якщо це не працює як рекламується то принаймні за самовідчуттями наче і дійсно “масажує” глибше.

Для зарядки в комплекті йде блок з доволі архаїчного виду роз’ємом. Повна зарядка відбувається щось менше ніж за 30 хвилин (можу помилятися), але вистачає її добре якщо хвилин на 15.

Зізнаюся – я дуже лінивий щоб регулярно користуватися цією кулею, а от Олена досить часто її використовує.

Ціна на сайті виробника (Hypersphere | Hyperice) вказана $150, я собі по акції купив за $130 і вважаю, що це досить дорого. Проте на момент написання цього тексту на Amazon ця куля продається за $70 (https://www.amazon.com/HYPERSPHERE-Hyperice-Localized-Vibration-Therapy/dp/B017WR3HBC). І за таку ціну я її можу порадити.

YouTube – найгірший платний сервіс

Почати мабуть треба з того, що з усіма продуктами Google якось не склалося:

  • Хоча я і користуюся Android, але не можу не визнати його недолугості, а від перехіду на iPhone втримує лише не бажання опинитися у ще більш залочений системі. Дякувати, що є Samsung (досі користуюся Samsung Galaxy S9).
  • Android Auto – Біль І Страждання – тут все сказав.
  • Пошуком я користуюся bing.
  • Пошта – outlook.com (gmail досі не вміє теки робити).
  • Нормальний Office з яким можу або десктопними Word та Excel користуватися, або те саме в Office365.
  • Те ж саме з Google Drive – Amazon Photo (безлімітне сховище для фото, входить в Amazon Prime) та OneDrive (входить в пакет Office365) для мене значно зручніші.
  • Для відеодзвінків та повідомлень або Skype (входить в пакет Office365), або Messenger (особливо зручно на Facebook Portal+).
  • Вдома встановлено Google Nest, але виключно через те, що його ставили безкоштовно з новим котлом. Малопотрібна хрєнь на мою думку.
  • Браузером у мене Edge – Chrome несамовито жере ресурси, а усі закладки, колекції та інше хочеться тримати синхронізованими між різними пристроями.
  • Для музики – Spotify та Amazon Music (входить в Amazon Prime).
  • Фільми ми дивимося переважно на Netflix та Amazon Prime Video (частина контенту безкоштовна, інше можна купити).
  • Для блоґу як бачите використовую wordpress.
  • В якості “розумної” телеприставки у мене Roku 3.
  • …
Image result for youtube premium

Ну а тепер власне про підписку на YouTube. Якось у мене виходить, що дивлюся я його доволі багато (наприклад коли крутю вело-тренажер). І з часом Google настільки засрав усе рекламою у відео, що у мене було враження таке наче дивлюся саму рекламу з вставками потрібного відео. Власне через це і довелося купити підписку – інша альтернатива взагалі не користуватися сервісом.

На мою думку і сама ціна, і те що нема особливого вибору плану, і те, що сервісом просто неможливо користуватися безкоштовно (принаймні в США) однозначно показує – це шантаж і використання монопольного положення. Тому конкуренція це добре. І як лише у YouTube з’явиться реальний конкурент я припиню платити в той же момент.

Що ж я маю за Premium підписку яка обходиться в $23 на родину (до 5 різних облікових записів):

  • Відео без реклами – заради цього я власне і маю платну підписку.
  • Можливість викачувати відео – таке собі, але іноді в дорогу можна щось викачати подивитися.
  • Відтворення в фоновому режимі – це коли ви на телефоні граєтеся чи гортаєте Facebook і одночасно дивитися відео з YouTube у маленькому віконечку. Олена постійно цим користується.
  • YouTube Music – неймовірно поганий сервіс стрімінгу музики який би мав конкурувати з Spotify, Amazon Music, iTunes та іншими. Але це просто лайно, а не сервіс – інтерфейс настільки мінімальний, що зробити в ньому мало що можна. Розумні плейлісти неймовірно погані. До того ж в каталозі відсутні дуже багато виконавців навість з відомих – той же Slayer ви там не знайдете.
  • Безкоштовні фільми – YouTube викладає близько 100 фільмів щомісяця безкоштовно. І хоча серед них можна знайти непогані, але в основному це або фільм 90-х, або не надто хороші фільми 2000-х.
  • Платні фільми – вони ще мають нахабство продавати фільми за ту ж ціну, що і Amazon Prime Video :D
  • YouTube Originals – якісь фільми та серіали зняти спеціально для YouTube про існування яких я дізнався лише сьогодні та і то через те, що оголосили про їх закриття.
Image result for youtube premium

Також треба сказати, що на тому ж Roku додаток YouTube є найгіршим з усіх – він часто глючить, іноді не показує відео, ламається навігація, бувають гальма. І це єдиний додаток який приводить час від часу до зависання чи перевантаження Roku.

А чи користуєтеся YouTube Premium ви і які у вас думки з цього приводу?

[english] fly on the wall

Словосполучення fly on the wall дослівно перекладається як “муха на стіні” і означає спостерігача непоміченого іншими – такого, що тихенько усе чує і бачить.

Про цей вираз відомо точно коли і як він виник – вигадав його журналіст газети The Oakland Tribune в якій у лютому 1921-го року написав “хотів би я бути присутнім на цій зустрічі мухою на стіні”.

Зараз цей вираз використовують для документальних чи псевдо-документальних фільмів в яких дійові особи начеб то настільки призвичаїлися до знімальної групи та камер, що поводяться так наче їх нема.

Вираз у словниках:

François Baranger. Dominium Mundi / Франсуа Баранже. Світове панування (2013-…)

Книги цієї серії ще навіть не перекладено на англійську, а оскільки французькою я не володію то читав в російському перекладі.

Події серії відбуваються у 2200-тих роках – на Землі панує Нова Християнська Імперія яка на чолі з Папою контролює більшість придатних для проживання територій. Соціальний устрій повернувся до феодального, але технології далеко попереду наших сучасних.

Уся серія на Good Reads – Dominium Mundi Series by François Baranger | Goodreads.

Dominium Mundi – Livre I / Світове панування – книга перша (2013)

Книга знайомить нас з головними дійовими особами (солдатами, примусово призваними, аристократами, священиками) як вони починають новий Хрестовий Похід. На планеті в системі Альфа Центавра поселенцями начеб то знайдено церкву де поховано Ісуса. Невдовзі поселенців винищують аборигени, у відповідь на що Папа і оголошує новий Хрестовий Похід.

Космічний корабель який вміщує майже мільйон людей (переважно солдатів) і може рухатися швидше світла прямує на планету щоб відвоювати її і насадити християнство.

Політичні інтриги, взаємодія людей у високотехнологічному феодальному суспільстві та всеосяжний контроль релігії – все це дуже цікаво читати як мислений експеримент.

Але по ходу сюжету стає помітно, що герої надзвичайно спрощені (тупуватий і добрий солдат, чесний та ідейний бідний аристократ, фанатичний священик і так далі) і діють вони як герої книг Дюма. От тільки автор не Дюма і описувати дещо наївні роздуми та вчинки героїв у нього не виходить так добре.

Що примушує читати далі – це те, що аж ніяк не очевидно як будуть розвиватися події. До того ж автор практично не дає інформації ні про призначення подорожі, ні про аборигенів, але багато натякає на незвичність та неймовірність таємниць які відкриються.

І хоча дочитав я з інтересом і продовжу далі, але вдруге читати скоріш за все не буду вже ніколи – це одноразовий твір і хоча з фантазією у автора все добре, літературна частина вийшла слабенько. Хоча може це переклад невдалий.

Оцінки:

Dominium Mundi – Livre II / Світове панування – книга друга (2014)

Події книги розгортаються після прибуття хрестоносців на Акію – військовий табір зведено і починаються перші бої.

Книга різко просідає в науковій частині: тут і орди місцевих дикунів які списами та стрілами пробивають броню бойових скафандрів землян, і простолюдини-втікачі з купою вкраденої техніка, і безтолкові бої де головний герой вибирає меч бо той ефективніший за рушницю…

В цілому усе підводиться до того, щоб розкрити загадку – хто ж похований у старій гробниці (де як вважають земляни лежать рештки Христа), звідки всі ці хрести з зображеннями людей навколо, і всі інші дрібні деталі.

Не минулося без мудрих старців, славетної забутої могутності іншопланетної раси та епічної битви усіх проти всіх.

І абсолютно усе псує надзвичайно наївний фінал: достатньо лише людям сказати як воно було насправді, показати компрометуюче відео – і війна зупиниться, нечесного Папу Римського поміняють на чесного і замість феодалізму людство перейде до демократії.

Плюс книги – усі лінії закрито, усі герої прийшли до свого фіналу, є сподівання на щасливе майбутнє. Ну і щоб цю міні-серію не лишати не завершеною звісно.

Оцінки: