Рік: 2021

Heihox Hand Coffee Grinder

Якщо цікавишся кавою хоча б на протязі пари років то неминуче від чогось “не хочу цим паритися, просто хочу непогану каву з мінімумом зусиль”, тобто Nespresso (також читай Альтернативи Капсулам Nespresso)… так ось – неминуче перейдеш до покупки зерен та почнеш їх сам молоти.

Що стосується зерен то у нас підписка на Atlas Coffee Club та Trade Coffee. І якийсь час для кемекса, французького пресу та аеропресу молов каву дешевою електричною кава-молотилкою. Але дуже швидко розумієш – це не найкращий спосіб. Справа в тому, що машинка така хоч і називається кава-молотилкою, але підходить лише для цукру та інших подібних речей. Головна проблема – нерівномірний помол.

Для хорошої кави (і це помітно навіть мені) бажано щоб розмір частинок був максимально однаковим – інакше смак виходить “замиленим” і в каві практично нічого не чути, що робить хорошу (читай “дорожчу” каву) такою, що її не відрізниш від поганої.

І друга проблема – ту саму дрібноту помолу ніяк не можна проконтролювати.

Почитавши і подивившись огляди я швидко зрозумів, що мінімально пристойними каво-молотилками вважаються такі, ціна за які складає $500 і більше. Це електричні машинки які можуть за секунди розмолоти потрібну порцію.

Не готовий був викладати такі гроші (і не знав чи відчую різницю взагалі) і почав дивитися на ручні молотилки. І ось ця про яку я пишу у багатьох оглядах оцінена дуже високо, що особливо приємно враховуючи її відносно невисоку ціну в $60.

Зроблено її дуже якісно з матеріалів ні колір ні форма яких не змінилися за більше ніж пів-року використання. Всередині вона містить два сталеві жорнови (тобто прослужить кілька років мінімум), а дрібність помолу регулюється гвинтом з кроками.

Мінусом можна назвати те, що більше ніж 30 грамів за раз в ній не перемелеш. Але для кемекса на двох я зараз мелю 28 грамів, для аеропресу – 14 грамів на порцію, для французького пресу – 20 грамів, а для багаторазових капсул Nespresso так і взагалі 5 грамів на капсулу.

Що стосується дрібності помолу – навіть я відчуваю різницю. Кожного разу по підписці ми отримуємо нову каву і перші 2-3 заварки знаходжу більш підходящий розмір помолу. І це реально працює – можу зробити каву більш “масивною” (тобто більше чути саме міцність кави), або якщо подобаються певні нотки (мені подобається легка кислинка) – можна і цього додати.

Ще один мінус мабуть в тому, що її не знайдеш більше ніде як на Amazon (https://www.amazon.com/gp/product/B07ZNXQF4S) і не зрозуміло, що це за виробник і хто їх взагалі виготовляє. Але це мабуть суттєво лишу якщо у вас в країні Amazon не працює.

У підсумку – для тих хто готовий докласти трошки більше зусиль для кращої кави, але не готовий інвестувати в електричну машинку – можна брати сміливо, розчаровані не будете.

Home Chef

Якось ми доволі довго (більше ніж пів-року) користувалися сервісом Hello Fresh який я і зараз готовий порадити. Якщо зовсім коротко – це сервіс який доставляє продукти з рецептами так, що можна за 20-40 хвилин приготувати смачні та доволі здорові страви і при цьому не лишається нічого зайвого.

Після певного часу захотілося перевірити і порівняти інші подібні сервіси. Вибір був зроблений на користь Home Chef. Особливість цього сервісу в наступному:

  • Усе вже частково приготовлене. Якщо є салат то різні складові вже нарізані дрібно і їх треба з різних контейнерів насипати в один. Всі соуси так само вже змішані.
  • Більшість страв готується швидше – за 10-15 хвилин. Досягається це завдяки тому, що як я вже сказав вище все вже нарізане. По суті треба усе зсипати до купи і перемішати, м’ясо просто поставити в плиту на вказаний час.
  • М’ясо, як компонент на який і йде більшість часу як правило треба класти у металізований контейнер і потім у плиту. Тобто ще і прибирати та мити менше потім.

Що стосується смаку то він різниться – деякі рецепти були так собі, а деякі не набагато гірше за те, що виходило з Hello Fresh. Проте все ж таки в середньому трошки гірше.

Вартість залежить від кількості порцій на тиждень. Ми підписалися на 3 порції на двох і це коштує $60, що на мою думку доволі розумна ціна.

Причина з якої відписалися (як і від Hello Fresh) – я почав працювати з нутрішионістом яка склала мені програму харчування і щоб усе не переплуталося вирішив перейти 100% на її рецепти.

А так можу порадити якщо є бажання готувати самому (гарантовано свіже і доволі смачне), але хочеться робити це швидко і не хочеться прибирати. Якщо ж зайві 20 хвилин на готовку і 5-10 хвилин на прибирання не проблема то Hello Fresh все ж таки трошки краще.

Сайт сервісу – https://www.homechef.com/.

Spotify – варта своїх грошей підписка?

Вже більше як пів-року я маю підписку на Spotify (конкретно Duo план за $12.99 в місяць плюс податки) і маю сказати кілька речей про нього. Але спочатку – якщо ви не знали то у них є безкоштовний план з яким можна слухати без обмежень будь-яку музику.

Також Spotify можна слухати прямо з браузера і не встановлювати будь-які додатки за лінкою https://open.spotify.com/ (як я майже завжди і роблю).

Що ж дає платна підписка (перелічено не все, а лише те, що з моєї точки зору має найбільше значення та вартість):

  • Відсутність реклами. У безкоштовному плані через кожні кілька пісень йде 30-секундний рекламний ролік.
  • Можна пропускати скільки завгодно пісень (тобто клікати “наступна” знову і знову) – з безкоштовним планом це можна зробити обмежену кількість разів.
  • Можна знаходити і слухати будь-яку пісню без обмежень – з безкоштовним планом цього не можна робити на мобільних пристроях.
  • Списки відтворення (плейлісти) можна викачувати на пристрій і вони динамічно оновлюються час від часу. Зручно коли кудись їдеш де нема зв’язку, а в дорозі закортіло послухати щось типу “свіжий метал” чи “українська музика схожа на ТНМК”.
  • Можна стрімити музику у більш високій якості.
  • Два незалежні облікові записи (план на одного коштує $9.99).
  • Генеруються списки відтворення для наших сумісних вподобань – ми цим не користуємося, але цікаво.

Також можу сказати, що у порівнянні з іншими найбільш популярними сервісами Spotify виглядає найкраще, має найбільшу базу музики яка мені цікава, найзручніший інтерфейс, швидкий додаток та сайт і якість дуже пристойна. За кількістю доступної музики з ним може тягатися хіба що Amazon Music, але там не надто зручний інтерфейс. YouTube Music який дають в навантаження з підпискою на YouTube Premium – жалюгідна і бридка халепа де і музики мало у порівнянні (скажімо Slayer там нема взагалі), а інтерфейс та функціональність лише позначені, а по суті відсутні.

Що стосується ціни, то вона у відповідності з конкурентами. Зверну увагу, що за $14.99 (плюс податки) можна купити Family план в якому замість двох незалежних облікових записів можна мати 6, а ще фільтр музики з нецензурними текстами та спеціальні обмеження для дитячих облікових записів.

Picky Bars

Відносно новий (принаймні для мене) бренд спортивного харчування створений колишніми професійними спротсменами. Їх ціль була створити “швидкодіючі” та енергетично ефективні форми їжі яку б можна було споживати як під час тренувань так і до та після них.

Пам’ятаю коли робив перші покупки то мені навіть вручну написану картку з подякою (за те що підтримую їх бізнес) прислали. А потім вони дуже швидко набули популярності і стали відомими та поширеними. І це добре, радий за них – хороші продукти.

Bars

Основний продукт – батончики, краще навіть сказати бари. При ціні в $2.75 за штуку вони доволі дорогі, але їх, по-перше, зроблено з якісної сировини. По-друге, в кожному з них по 200 калорій рослинного походження. По-третє, вони веганські – без молочних чи тваринних продуктів, без сої, без глютену, без ГМО. Це важливо не лише для веганів, але і тому, що такі складові хоча і перетравлюються довше щоб дати ефект проте і менше подразнюють шлунок.

Велика кількість різноманітних смаків плюс варіації з горіхами та кофеїном дозволять знайти свій улюблений батончик. Усі варіанти на сайті виробника – https://pickybars.com/collections/bars.

Nut Butter Bars

“Суха” версія барів вище. Вони не такі масні, скоріше навіть дуже сухі, хоча і не розсипаються на крихти. Смак дуже приємний, декому може сподобатися більше за оригінальні бари.

Одним таки батончиком не те щоб наїдаєшся, але є відчуття, що щось таке суттєве з’їв. При ціні $30 за 12 штук вони десь в межах очікуваного для подібного продукту.

На сайті виробника – https://pickybars.com/products/nut-butter-bars-12-pack.

Performance Granola

Гранола – традиційний американський сніданок (Гранола — Вікіпедія (wikipedia.org)) який складається з обсмажених та підсушеної вівсяної крупи змішаної з горіхами, медом, іноді сушеними фруктами та іншими додатками (як кокосова стружка). Це смачно і надзвичайно поживно. Такий продукт містить як швидкі калорії так і ті, що будуть постачати енергію ще на протязі кількох годин. Перед довгими тренуваннями чи змаганнями я щось подібне і їм. Що ще добре – це те, що порції потрібні зовсім невеликі.

Ціна в $9 за пачку може здатися високою, але повторюся – порції невеличкі і доповнюються молоком, сметаною чи творогом, свіжими ягодами, бананом, тощо. Тобто просто саму гранолу ніхто не їсть. Та і не вийде мабуть – воно доволі сухе.

Як на мене це одна з найсмачніших гранол з усіх, що я куштував. І я регулярно їх купую. Пачки нам на двох вистачає на місяць – ми її їмо не кожного дня і як я вже пояснив просто додаємо у легший сніданок.

Є кілька смаків, мені подобаються усі. На сайті виробника – Granola – Picky Bars.

2021-12-05 – IronMan 70.4 La Quinta Indian Wells

Про місце в якому проходив старт я писав ось тут – 2021-12 – Palm Springs, CA, а тепер про самі змагання.

Цей триатлон як і старт в St. George мав дві транзитні зони. Але тут завдяки тому, що місто менше і менше людей на старті була простішою і вся логістика.

Автобуси для учасників і глядачів від фінішу (вона ж друга транзитна зона) почали ходити о 4-й ранку (до 5:45). Припаркували машину на гіганському полі з тенісних кортів місцевого клубу, сіли в шкільний автобус і за 30 хвилин ми вже на старті.

Для плавання необхідні були гідрокостюми (як мій Blueseventy Helix) – температура води була +15 градусів. За день перед стартом ми костюми продезінфікували і здали в спеціальну зону з якої забрали їх прямо перед стартом. Звісно кілька людей взяли не свої костюми і потім їх бігали розшукували.

Отже ми на місці, ще дуже темно, наливаємо воду у пляшки, підкачуємо колеса велосипеду і чекаємо.

Старт професіоналів о 7-й ранку, за ними профі жінки о 7:02. А вже в 7:10 починають запускати любителів по 3 людини кожні 5 секунд. Слідуючи вказівкам тренера я пішов на старт плавання в перших 10%.

Почав пливти – як же холодно! Долоні та ступні оніміли одразу, про них і забув до кінця плавання. А ось обличчя болить від холоду. Проплив мабуть метрів 600 поки нарешті і обличчя оніміло достатньо щоб не боліти.

Зі старту плавання обходив постійно інших людей і дуже радів – плавання покращилося і нещодавно отримана травма плеча не заважає пливти, йду на рекорд! Лише потім зрозумів, що першими на старт вийшло дуже багато слабких плавців. І вже на другій половині дистанції мене почали обходити сильніші учасники. Проте у підсумку час 33 хвилини – я задоволений. Дані плавання з годинника https://connect.garmin.com/modern/activity/7920187264/1.

Вибігаємо з води майже там де і стартували, хапаємо вело-сумки, зняти костюм, достати з сумки вело-туфлі та шолом. Шолом на голову, гідро-костюм в пакет, вело-туфлі в руки і побіг. Кинув сумку в руки волонтерам (її потім привезуть на фініш) і до велосипеда.

Вже біля вела взув туфлі, побіг до виходу з транзитки, на вел і вперед.

Вело-етап був дуже хороший. Він був переважно плаский, на ньому був переважно хороший асфальт, поворотів було не багато, рух машин було перекрито, все було видно далеко і дуже добре. До того ж була хороша погода (безхмарне небо, +20 температура) – прямо ідеальна траса щоб ставити рекорди на вело.

Короткий фрагмент вело-етапу проходив по гоночній трасі для машин – хороший асфальт на якому велосипед став безшумним взагалі, але велика кількість крутих поворотів. Було цікаво.

Види на вело-етапі буди не так щоб цікаві – навколо міста пустеля у якої невеличкі ділянки відвоювали зарості пальм та поля фермерів з усілякою вже переважно зібраною рослинністю.

На вело все йшло доволі добре, але за 10 км до фінішу у мене почалися певні проблеми через що я мусив скинути швидкість і взагалі думав зійти з дистанції. У підсумку вело зайняло 2 години 35 хвилин (дані з комп’ютера – https://connect.garmin.com/modern/activity/7920187264/3), що як мінімум на 5 хвилин повільніше ніж хотілося б.

Ось і друга транзитка – забігаю в неї і бачу, що велосипедів дуже мало. Це радує. Вішаю вел, достаю кросівки, номер, візор, гель. Перевзуваюся. Перевіряю самопочуття – значно краще, можна спробувати бігти. Біжу… все нормально наче.

Тільки почав біг і вже бачу як на фініш назустріч мені біжить переможець. А невдовзі за ним і другий.

А біг проходить спочатку по відносно пласкій ділянці біля гігантського місцевого тенісного центру, а потім завертає у гольф-клуб поруч де і петляє більшу частину дистанції.

І біг по гольф-курсу це щось особливе. По-перше, на курсі як має бути нескінчені маленькі гірки так що кожні 5-10 метрів біжиш або вгору, або з гори. Також доріжка постійно петляє і повороти як доволі прості у більшості, так і по 90 градусі та більше. Коротше тримати темп практично неможливо.

Перші кілометри біжу уважно стежачи за пульсом щоб не виснажитися раніше ніж треба. Потрошку обходю людей, але не так щоб багато. Мене тим часом обійшли перші три профі жінки і пара профі чоловіків.

На кожному пункті підтримки обливаюся водою, кидаю за пазуху кригу (якщо вона є на пункті) та ковтаю Gatorade. На останніх кілометрах замість того вже пив колу та Red Bull.

Коли вийшов на друге коло то вже постійно стежити за пульсом не було потреби – темп тримав за самопочуттям. Також на другому коли обійшов доволі багато людей серед яких було кілька велосипедистів яких я запам’ятав з вело-етапу де вони неслися як божевільні (звісно для мого рівня у порівнянні).

У підсумку біг зайняв 1 годину 42 хвилини (дані з годинника – https://connect.garmin.com/modern/activity/7920187264/5) і я результатом задоволений, хоча на 1-2 хвилини можна було швидше.

У підсумку я 10-й в своїй віковій категорії, що теж приємно. І в цілому непогане завершення спортивного року та довгого сезону який для мене почався ще влітку (2021-06-20 – IronMan 70.3 Des Moines).

Ну а далі вода, бургер та інша їжа на фініші, знову вода, в номер, митися, пробувати спати…

Facebook Portal+

За допомогою цього пристрою можна робити дзвінки, слухати музику, встановлювати таймер і багато чого іншого як і з іншими подібними приладами від інших виробників.

Я вибрав на кухню саме цю модель просто через те, що на роботі видали маленький (7 дюймів) Portal який мене навіть трошки вразив якістю відео та звуку і простотою управління. І цей вже купив за свої гроші. Користуємося ним практично щодня по кілька разів і дуже задоволені.

На сайті виробника можна знайти усі технічні деталі (Portal Plus: Video Call on a Tilting 14″ Display | Portal from Facebook), а тут я хочу написати про речі які для мене є найважливішими:

  • повна ціна в $300 як на мене є конкурентною, але мені вдалося купити ще дешевше – за $230.
  • якість звука просто неймовірна якась, я навіть не очікував. Тут треба згадати, що Oculus Quest 2 теж мене вразив своїм чистим та потужним звуком. Так от звук тут чіткий, музику будь-яких стилів і голос в дзвінках чути дуже добре і розбірливо. Більше того – тут є бас, і хоча він не примушує нутрощі тремтіти, але його дуже добре чути. Як змогли такий звук зробити в такому компактному корпусі для мене загадка.
  • Екран 15″ великий щоб дивитися відео, а для відео-дзвінків так взагалі неймовірно зручно. Мені подобається і якість і кольори просто дуже сильно. Його ще й можна повертати на 90 градусів.
  • Камера – вона слідкує за сценою і тим хто говорить: я ходжу по кухні туди-сюди і в неї кут огляду майже 180 градусів через що я постійно лишаюся в центрі картинки. Так само камера самостійно наближає та віддаляє коли треба. А коли хтось заходить в кадр (чи виходить з нього) камера розпізнає і це.
  • Дзвінки – підтримка Facebook Messenger, WhatsApp, Zoom, Webex.
  • Голосові команди – кажеш “Hey Portal” і далі команду (подзвонити мамі, грай якусь музику, відкрий YouTube і так далі). Добре розуміє навіть мій акцент. Ніяких затримок.
  • Управління через сенсорний екран – ніяких нарікань і жодного разу не помічено було проблем.
  • Програми – їх дуже мало, але ті що є корисні. Я користуюся Spotify, браузером, дзвінками. Ще є різні організатори, календарі, ігри та інше подібне.
  • Виглядає як на мене доволі стильно.

Ну і напевно ж треба вказати недоліки. Для мене вони не надто критичні і я скоріш за все знову куплю якийсь Portal коли виникне необхідність. Але все ж таки:

  • Обмеженість програм. Скажімо хотілося б мати Skype, а він не працює навіть через браузер.
  • Відсутність клієнта YouTube. Ну та Google взагалі не радує. Я ось жалівся на Android Auto (Android Auto – біль і страждання), для Roku саме канал YouTube є найгіршим з усіх (постійні глюки, зависання). Взагалі радо би відмовився від YouTube якби була альтернатива. І думаю перейти на iPhone – дуже набрид цей кривий Android.
  • Відсутність більшої гнучкості у налаштуваннях – все ж таки великий якісний екран. Хотілося б його під себе підлаштувати в тому сенсі де і що розташовано і як виглядає.

Android Auto – біль і страждання

Спочатку коротка довідка – Android Auto це програма від Google (зараз вже частина ОС Android) яка дозволяє додаткам на смартфоні використовувати екран машини. При цьому програми мають сильно спрощений інтерфейс з меншою кількістю елементів управління і це не виглядає як просто екран телефону на екрані машини.

See the source image
Приклад як виглядає Google Maps на екрані машини.

Дуже хороша ідея яка додає багато зручностей:

  • замість покладатися на навігацію та інші функції автомобіля (музика, погода, новини, аудіо-книги, тощо) можна будь-де використовувати ті програми які ви вже використовуєте на смартфоні.
  • кількість доступних програм значно більша.
  • голосовий помічник який доступний з телефону як вже звично.
  • Ті ж самі карти на телефоні набагато частіше оновлюються і більш точні ніж встановлені на машині. Додатково можна вибирати з великого списку – Google Maps, Waze і так далі.
  • Не треба доставати телефон для дзвінків чи повідомлень – все на зручніше розташованому і як правило більшому екрані.

Більше деталей можна дізнатися на Android Auto | Android.

Коротше ідея дуже хороша і коли все це працює як мало б то дійсно дуже зручно.

See the source image
Програми на телефоні які підтримують режим Android Auto буде показано на екрані машини.

Працює все це дуже просто – підключаєш телефон через USB до машини і або підтверджуєш з’єднання, або воно вже одразу працює.

От тільки проблема в тому, що все це працює через раз і дуже непередбачувано. Я особисто перевіряв в різних моделях різних виробників (ми кожного разу беремо на прокат те, що ще не пробували) і ніде воно не працювало нормально.

Проблеми які я бачу постійно (тобто не менше ніж в 50% випадків):

  • Підключаєш телефон… і нічого. Тобто він заряджається, але скільки ти його не перепідключай більше нічого не міняється.
  • Буває все працює добре, а потім просто відвалюється підключення без будь-яких пояснень. Дуже незручно коли їхав по карті яка раптом зникла.
  • Підключення яке зникло може так само раптово відновитися без будь-яких причин.
  • Може все працювати 2 більше годин без будь-яких проблем, а може відвалюватися і підключатися кожні кілька секунд.
  • Іноді усьому телефону стає погано і його доводиться перевантажувати.

Як вже згадав вище пробував з різними машинами (в тому числі доволі дорогими і цього року випуску), пробував з різними телефонами, різними кабелями – завжди одна й та сама непередбачувана поведінка.

От і в моїй новій Subaru Forester 2021-го року та сама фігня – може все працювати кілька днів без будь-яких проблем, а може і відвалитися в будь-який момент. Купив спеціальний високошвидкісний кабель – ті самі випадкові відключення, різниці не помітно.

See the source image
Дзвонити і читати/відповідати SMS теж зручніше в такому режимі.

Задавав питання чи у когось ця функціональність працює як треба в різних групах і з кількох десятків людей хто відповів лише двоє чи троє сказали, що в їх машині все працює нормально і “майже ніколи не відвалюється”.

Дуже шкода – коли воно працює як треба то це дійсно зручно. А от коли відвалюється то дратує страшенно.

На цьому у мене все.

2021-12 – Palm Springs, CA

У містечно Палм Спрінгс ми приїхали через те, що я брав участь в IronMan 70.3 (про це трошки згодом), але і саме місто доволі цікаве і тому вирішив про нього написати.

Переліт з Сіетлу в аеропорт Палм Спрінгс триває менше 3 годин і на ці рейси ставлять доволі маленькі літаки (не крихітні маршрути, але все ж таки). Саме місто розташоване фактично в пустелі та існує лише завдяки оазі в якій і розташовано.

Місто може похвалитися хорошою погодою – взимку тут +20, а буває і тепліше та безхмаре небо з надзвичайно яскравим сонцем.

Місто доволі зелене, щільно засаджено яскраво зеленою травою яку дбайливо підстрижено до ідеального стану. Також у наявності кактуси, квіти та пальми. А ще фонтани, водоспади, широченні ідеально гладенькі дороги, невелика кількість людей з яких більшість складають заможні пенсіонери.

Серед відносно заможних людей доволі багато таких, що на всю зиму приїздять в Палм Спрінгс і проводять там час граючи в теніс, гольф та інші подібні види спорту.

Географічно місто виглядає доволі цікаво теж – по суті воно розташоване на кількох паралельних вулицях і тягнеться на десятки кілометрів. При цьому колись окремі міста як Ла Кінта, Індіан Велс та інші тепер фактично стали районами Палм Спрінгс.

Виходить так, що як їхати центральною вулицею то на нормальній швидкості можна годину виїздити за межі міста. А як поїхати перпендикулярно – ти вже за 2 хвилини в пустелі.

І навколо міста справжня пустеля – сірий пісок та гравій, іноді купки пальм. І на задньому плані (але дуже близько) – не надто великі гори.

Клімат дуже теплий, не вологий і не занадто сухий. Просто ідеальний для сонного існування.

У місті схоже повністю відсутні безпритульні, може навіть і криміналу нема (це хто буде їхати через пустелю щоб бути там де усе на виду і купа поліції?). А натомість є широченні по багато смуг дороги там де вони насправді і не потрібні. Також навколо міста багато атракціонів типу зоопарку, національних парків та просто красивих видів.

А центр міста (по суті просто центральна вулиця) – нескінчений ряд ресторанів та барів. І надзвичайно небагато людей.

З опису може скластися враження, що це ідеальне місто. І може воно так і є… Але у мене чомусь виникло відчуття, що мені особисто тут стане надзвичайно нудно. Скоріше за все це почуття хибне і звідки воно взялося я пояснити не можу.

Поки що все. Як буде нагода – заїдьте сюди!

Björn Andrist, Viktor Sehr. C++ High Performance: Master the art of optimizing the functioning of your C++ code, 2nd Edition (2020)

Це не та книга з якою треба знайомитися з С++, і навіть не та з якою треба поновлювати свої колишні знання мови. Також це не книга для тих кому треба детально розібратися в певному аспекті найсучаснішого стандарту С++.

Призначення та аудиторія книги – програмісти які активно пишуть на С++, але через різні обставини лише чули про нововведення мови і не мали нагоди їх використовувати ще. Чому так стається інше питання – велика та застаріла кодова база, залежність від бібліотек та компіляторів які не підтримують нові стандарти та можливості і таке інше.

На моїй поточній роботі (на момент написання це Facebook) команда в якій я працюю використовує практично найсвіжіший стандарт і ті самі корутіни у по всьому коду (і це круто – легше читати та слідкувати за логікою, менше писати).

У книзі якраз йдеться про нові можливості як діапазони (ranges), управління пам’яттю, виконання під час компіляції. Але особливо багато уваги приділено корутинами та пов’язаними з ними темами як відкладена ініціалізація, проксі-об’єкти та інше. Також трошки розказано про паралельні алгоритми та бібліотеки для їх підтримки, але не надто глибоко.

І мені особисто книга стала дуже до нагоди – я достатньо знаю щоб розуміти авторів і не починати з базових речей, а вони дають матеріал так, щоб заповнювати пробіли в моїх знаннях саме нововведень.

Оцінки: