[переклад] S.O.D. – Milk

Одна з найшвидших, якщо не найшвидша пісня в thrash metal…

Я прокинувся від голоду
Схопив пластівці і обламався:
Відкриваю холодильник і жахаюся –
Нема молока, ох і закатю істеріку мамі

Я хочу молока!
У мене стине кава!
Я хочу молока!
Мене не попередили що молока не буде!

Якби ж у мене тільки було те кляте молоко!
А без нього пластвці не смачні.
Якби ж у мене було те кляте молоко!
Погано що молочник нічого не приніс.

Не буду виходити на вулицю, не піду в магазин,
Буду чекати доки мама прийде додому.
Буду їсти хліб і пиво,
А як стане погано – до туалета бігти недалеко.

[переклад] The Rembrandts – I’ll Be There For You

Гурт “Рембранти”, пісня “Я підтримаю тебе”. Знаменета тим що нікому не набридла і нікого не дратувала на протязі аж 10 років на ТВ і більше ніж 20 років по тому :)

Мені ніхто не сказав що життя буде саме таким –
Робота нудна, постійно без грошей, в коханні не щастить.

Наче заклинило на одній передачі
І просто невезучий день, тиждень, місяць
І навіть цілий рік.

Приспів:
Я підтримаю тебе
Коли буде дощити.
Я підтримаю тебе
Як підтримував і до цього.
Я підтримаю тебе
Бо ти підтримуєш мене.

Валяєшся в ліжку до десятої
Хоча тобі на роботу на вісім.
І сніданок пригорів –
Усе як завжди.

Мама попереджала що будуть такі дні,
Але ж вона не сказала
Що життя буде постійно збивати тебе з ніг.

Ніхто мене не знає,
Ніхто не розуміє.
Схоже ти єдина людина
Яка розуміє як це бути мною.

Ти той з ким можна зустрічати день
І прожити його до кінця.
Ти той з ким завжди можна посміятися
Бо навіть коли зовсім погано – з тобою стає трохи краще.

Чілі. Дороги

Про нашу відпустку довжиною в тиждень яку ми провели в Чілі я планую писати короткими постами в кожному з яких буду розкривати одну якусь тему. Подивимося як вийде.

Отже дороги.

В Чілі за твердженнями деяких одна з найкрасивіших доріг у світі – траса №7. Для такої малонаселеної країни кількість і якість доріг просто вражаюча. Там де догори асфальтовані (на тій же сьомій трасі це сотні кілометрів) покриття дуже високої якості. Якби ще було більше однієї смуги в кожну сторону можна було б подумати що десь в США чи Канаді їдеш.

А там де асфальтової догори ще нема грунтовки теж дуже хороші (краще ніж більшість асфальту в Україні за моїми спогадами). Хоча вже на грунтовці є і ями, але і по них можна їхати під 100 км на годину доволі безпечно.

Бувають і зовсім погані ділянки, але це як правило там де дорогу часто засипає зсувами, або сама вона пливе вниз. Ну і звісно колеса теж є де пробити, ось, наприклад – https://www.facebook.com/inna.mimimi/posts/1995116743835459.

При цьому дороги будують і ремонтують. Враховуючи кількість людей (повторюся що їх дуже мало) пару разів за день можна зустріти ремонтні бригади. Не знаю чи так це, але здається дорожні працівники не бідують і виглядають задоволеними.

До того ж на цих дорогах майже відсутній рух транспорту. Якщо не заїздити у містечка то можна за увесь день зустріти машин 20-30.

Машини переважно повнопривідні великі “джипи” – тойоти, мазди, форди, хюндаї. Хоча зустрічаються і китайці.

А відео я знімав на GoPro HERO Session витягнутою з вікна рукою – бо я тормоз і не подумав перед подорожжю купити держалку до камери яку можна було б закріпити на селфі-палці. І в тій глушині звісно нічого подібного купити було не можна.

Rhinomed Turbine Nasal Dilator for Athletic Breathing

Призначення і характеристики

Пристрій, а скоріше просто “штучка” для полегшення дихання під час підвищеної фізичної активності (тобто тренувань і змагань). Купив я цю штуку в першу чергу тому що мені було цікаво її спробувати і перевірити чи дасть вона якийсь ефект.

Турбіну зроблено з доволі м’якого матеріалу який тим не менше “розпирає” ніздрі тим самим і створюючи необхідний ефект. Також розмір турбіни можна трішки регулювати, але зовсім небагато.

Отже характеристики:

  • Ціна. Турбіни бувають трьох розмірів і продаються комплектами по 3 штуки у коробці. Найдешевший набір включає усі три розміри (S, M та L) і обійдеться в $15. А найдорожчий з трьох L вже стане в $40.
  • Виробник стверджує що ця штучка збільшує притік повітря на 38%. Щоб це не означало таке розмите твердження важко підтвердити чи спростувати.
  • На користь турбіни треба згадати що її використовують деякі професійні атлети. Наприклад Кріс Фрум – переможець Тур де Франс 2017-го року.
  • На сайті виробника – https://www.theturbine.com/.

А чи варта ця штука грошей за неї заплачених? Давайте розберимося.

Враження від використання

Перше – наскільки зручні та чи не заважають турбіни у носії? Мені таки заважають. Крім того що я їх постійно відчуваю (найдовше проносив їх близько пів-години) є ще й якийсь острах того що необережним рухом (наприклад ніс почухаю) зламаю її і пораню себе пластиковими уламками. І коли читаю відгуки інших людей про те як вони вставили і забули про турбіну мені аж заздрісно.

Друге – чи дійсно з нею легше дихати і чи допомагає вона? У перші кілька хвилин є відчуття більшого потоку повітря, але пов’язано воно з тим що ніс розпирає кільцями з середини і звісно разом з цим і відчуваєш слизовою оболонкою більше. А стосовно того чи допомагає турбіна дихати і тренуватися сильніше – я не помітив. Можливо мало її використовував.

А в цілому мабуть Breathe Right Nasal Strips буде кращим рішенням – і простіше і дешевше якщо ви хочете додати собі повітря. До того ж ті ж смужки використовують набагато більше професіоналів ніж турбіни.

Оцінки:

GoPro HERO Session

…і обідня велопоїздка зі співробітниками.

Призначення та характеристики

Отже перед нами компактна спортивна камера від найвідомішого мабуть на сьогодні виробника персональних спортивних камер. І хоча у назві нема цифри версії це 4-те покоління камер GoPro і на момент написання цього посту вже продаються камери (компактні і з екраном) 5-го покоління.

Тепер основні характеристики:

  • Ціна. Повна ціна камери складає $150 і на мою думку не варто чекати суттєвих знижок у найближчі кілька місяців. Єдине що мені вдалося знайти це акцію за якою до камери додавали простеньку селфі-палку та кріплення на голову.
  • Розміри: куб зі стороною в 1.5 дюйми (3.8 см).
  • Вага: 2.6 унції (74 грами).
  • Максимальна якість: 1440p, 60 кадрів на секунду (при 1080p).
  • Пам’ять: microSD картка до 64 Гб.
  • Захищена від падінь та води (до 10 метрів глибини).
  • На сайті виробника – https://shop.gopro.com/cameras/hero-session/CHDHS-104-master.html.
  • Керівництво користувача (характеристики, функціонал) – https://images-na.ssl-images-amazon.com/images/I/91RZwKjceJL.pdf.

Враження від використання

Після доволі непростої (заплутане меню) у використанні GoPro HERO 3 ця камера явно є кроком вперед. Але тут є інша крайність – оскільки у камери усього одна кнопка і малюсенький екран на два коротенькі рядочки літер меню у неї стало неймовірно коротке. Взагалі нормально настроювати камеру можна лише за допомогою смартфону зі встановленим спеціальним додатком (лише iOS та Android). А з іншого боку тепер оперувати камерою дуже легко – натиснув кнопку і вона записує, натиснув ще раз і вона вимикається. Ніяких включити/вимкнути, вибір режиму і так далі.

Компактні розміри мені особисто дуже до вподоби і екран мені не потрібен на спортивній камері. Мені треба щоб було дуже просто увімкнути/вимкнути запис і саме це камера робить дуже добре.

На велосипед я кріплю камеру за допомогою спеціального виносу на який також саджу свій велокомп’ютер.

Той же самий додаток на смартфоні дає можливість редагувати та публікувати відео. І та ж програма дозволяє керувати камерою (якщо скажімо її закріплено так що до кнопки важко дотягнутися). Також можна встановити на ПК редактор від виробника – https://shop.gopro.com/softwareandapp.

Взагалі я усім задоволений і ніяких суттєвих нарікань не маю.

Оцінки:

На відео обідня велопоїзка зі співробітниками. Порізав відео за допомогою програми VSDC Video Editor (поки що ще шукаю просту програму для редагування відео). Спробував показати як камера знімає широкий кут, переходи з тіні на світло і навпаки і як впливає трясіння на відео. Ніякої обробки відео не робив.

А ось те саме відео зі стабілізацією від YouTube:

[переклад] Nirvana – Dumb

Я не такий як всі,
Але можу прикидатися.
Сонце сіло,
Але в мене є світло.
День скінчився,
А у мене все тільки починається.

Мабуть я тупий,
Або просто щасливий.
Думаю що просто щасливий.

Моє серце розбите,
Але в мене є клей:
Допоможи мені вдихнути
І заліпи тріщини собою.
І ми полетимо
І зависнемо на хмарах,
А потім спустимося вниз
І прийде похмілля, прийде похмілля.

Зніми шкіру з сонця
І лягай спати.
Літай у мріях без обмежень
Бо душа мандрує легко.
Урок засвоєно,
Побажай мені удачі,
Заспокій мій опік
І розбуди мене.

Мабуть я тупий…

LifeStraw Personal Water Filter

 

Призначення та характеристики

Так званий персональний фільтр для води. А якщо по простому то це просто трубка з фільтрами через яку можна пити воду сумнівної якості (з річок, озер та навіть калюж).

Варто зауважити що у виробника є і інші фільтри в каталозі: більшого розміру, вбудовані у пляшки чи пластикові ємності і так далі.

Інші характеристики:

  • Ціна: $15-$20.
  • Виробник обіцяє відфільтровування 99.9999% бактерій що живуть у воді та 99.9% водяних паразитів. Фільтри на 0.2 мікрони.
  • Ніяких хімікатів у фільтрах типу йоду чи хлору.
  • Фільтри розраховано на 1000 літрів води.
  • Вага – 56 грамів.
  • Фільм використовується мільйонами людей по всьому світу і має сертифікати саме як фільтр для води.
  • На сайті виробника – http://lifestraw.com/products/lifestraw/.

 

Враження від використання

Одразу скажу що ми не так вже й багато цими фільтрами у поході користувалися. Пили якось воду з гірського струмка (Mowich Lake) – усе обійшлося нормально, ніяких наслідків.

Трубка дуже легка і її можна додати навіть у самий навантажений рюкзак. Використовувати її теж доволі просто. Як не дотягуєтеся трубкою до води щоб попити то її можна завжди набрати у пляшку і пити звідти.

Саму трубку треба старанно продути (тобто видувати через неї повітря) щоб якомога менше води залишилося у фільтрах і бактерії не розмножувалися.

Оцінки:

[переклад] Eurythmics – Sweet Dreams

Це саме те ж чого зроблено потаємні мрії
І не мені противитися цьому.
Я подорожував світом
І усьома сімома морями
І усюди всі шукають когось для себе.

Хтось хоче скористатися тобою
Хтось хоче щоб ти ними скористався
Хтось хоче катувати тебе
Хтось хоче щоб ти їх катував.

Не здавайся,
Тримайся і продовжуй жити.

Power Grid

Гра аж 2004-го року, проте вона залишається доволі популярною і відомою і сьогодні. І також вона суттєво вплинула на інші ігри та індустрію в цілому. Взагалі з великою натяжкою можна сказати що ця гра є своєрідною сучасною заміною Монополії.

 

Характеристики

  • Ціна: гра давно і успішно продається, хоча давно вже не є великим хітом. Але ціна яка майже не міняється складає $30 що на мою думку виправдано.
  • Кількість гравців: від 2 до 6. З тих ігор які мені вдалося зіграти моє враження таке що 4 гравці будуть якраз ідеальною комбінацією. З більшою кількістю гравців важче слідкувати за подіями на дошці (хоча це не надто велика проблема), а з меншою кількістю – гра розвивається дуже швидко. Проте найважливіше що це одна з небагатьох ігор на вершині списку в яку можна грати аж вшістьох.
  • Час гри: для 4 гравців час складатиме від 1 до 1,5 годин, для 6 гравців – 2 години і більше. Гравці дуже багато взаємодіють між собою як на карті так і у процесі аукціону. До того ж важливо слідкувати за тим що інші будують і які ресурси споживають.
  • Складність правил. Головна складність у тому щоб пояснити порядок дій які виконує кожен гравець та як змінюється порядок гравців у залежності від попередніх дій. Проте хоча б з одним досвідченим гравцем це не має бути проблемою.
  • Час навчання. Крім певної кількості дрібних деталей принцип гри стає зрозумілим доволі швидко. Звісно щоб опанувати гру потрібна певна кількість повторів, але дрібні деталі доведеться все одно підглядати у правилах майже кожного часу.
  • Жанр і категорія. Ця гра є економічною стратегією в якій гравці розбудовують електростанції, купують ресурси, ведуть боротьбу за територію та продають вироблену енергію. Дуже вдало вибрана тема як на мене.
  • Ігрові механізми: аукціон, контроль територій.
  • Розширення: не дуже велика кількість доволі відомих розширень. Кілька прикладів: Power Grid: Robots дозволяє додати штучних (запрограмованих) гравців-роботів дії яких у кожній ситуації випадково визначаються з набору можливих дій.
  • Повторна іграбельність: дуже висока. Я припускаю що з часом гра може почати виглядати як повторення одного й того ж, але для цього має пройти певний час щоб опанувати всі деталі.
  • Оформлення: дуже якісне. Оформлення знову ж таки дуже пасує темі гри і виглядає доволі сучасно. Єдине нарікання у мене на розмір коробки – занадто вже вона велика. Розумію що це потрібно щоб вмістити велику і знову ж таки якісну карту, але все ж таки – коробка майже вдвічі більша (не по товщині) за коробки інших “великих” ігор.

 

Правила

На кожному ході гравці роблять наступні дії.

Порядок ходів визначається кількістю міст в яких у гравця є станції. Впродовж аукціону починає перший гравець, а коли приходить час купувати ресурси та міста ходити починає останній гравець. Таким чином гра дає можливість відстаючим гравцям наздогнати лідерів.

Перше – участь в аукціоні в якому гравці борються за електростанції які вони будують. Обмеження тут таке що гравець може купити лише одну станцію. До того ж станцій у гравця може буте лише три і тому деякі з побудованих доведеться прибирати. Чим далі прогрес тим більш потужні/ефективні станції з’являються у продажу.

Другий крок – гравці (починаючи з останнього купують ресурси). Ресурсами є вуголь, нафта, сміття та уран. Ресурси потрібні для того щоб живити побудовані електростанції. Гравець може купити лише ті ресурси які він може “спалити” і на кожній карті зі станцією можна зберігати лише вдвічі більше за мінімально необхідну кількість ресурсів. Ціна ресурсів зростає тим більше чим більше їх купують. Треба також зауважити що на ранніх стадіях для купівлі переважно доступні електростанції що працюють на вугіллі, а ближче до середини гри вже можна купувати станції на смітті та урані.

Третій крок – гравці (знову ж таки у зворотному порядку) купують міста. Перше місто може бути вибране яке завгодно на карті. Далі ж можна купувати міста також сплачуючи за з’єднання кожне з яких має різну ціну. Також варто зауважити що можна купувати міста за кілька кроків сплачуючи ціну з’єднань і не купуючи “проміжкові” міста. За один хід гравець може купити довільну кількість міст. Що важливо це те що у грі є стадії (про них згодом). На першій стадії у кожному місті може бути лише один гравець, на другій – два, на третій – три. Відповідно ціна за друге та третє місце у місті зростає.

Наступний крок – бюрократія. На цьому кроці гравець спалює ресурси на своїх станціях щоб продати енергію у своїх містах і отримує гроші в залежності від того яку кількість міст можна забезпечити.

Порядок гравців може помінятися – на перше місце виходять ті хто має більше міст. У випадку однакової кількості визначним фактором є номер (вона ж початкова ціна на аукціоні) найрозвинутішої електростанції у гравця. У більшості ситуацій гравець прагне опинитися на останньому місці щоб мати можливість купити найдешевші ресурси та бути першим у купівлі місць.

В кінці ходу відбувається заповнення ринку ресурсами що приводить до зменшення їх ціни. Для кожного типу ресурсів заповнення відбувається з різною швидкістю в залежності від кількості гравців та стадії гри.

Тепер стосовно стадій гри. Друга стадія починається коли один з гравців купує певну кількість міст (різну для різної кількості гравців). На цій стадії з’являється можливість мати двох гравців у місті. Проте той же гравець не може мати більше однієї станції у одному місці. Третя стадія починається коли з колоди електростанцій витягують спеціальну карту. Ну і звісно на цій стадії можна вже мати до трьох гравців у місті. Є ще інші дрібні відмінності між стадіями, але то вже якраз ті деталі які треба дивитися у правилах кожної гри.

Гра закінчується коли будь-який гравець будує певну кількість міст яка є різною для різної кількості гравців. Виграє той гравець який може забезпечити енергією найбільшу кількість місць. У випадку нічиї виграє той у кого у підсумку більше грошей.

 

Враження

Ця гра цілком заслужено має такі високі позиції у рейтингах і є такою відомою. Не можна сказати що саме з неї варто починати знайомитися з настільними іграми, але після того як ви зіграли в кілька простих ігор і вам сподобалося варто спробувати саме цю гру. Зігравши в неї ви зрозумієте чи варто вам рухатися в сторону більш складних за правилами та стратегією ігор і чи вам потрібна довша тривалість чи коротша. Можливо простіші більш динамічні ігри вам подобаються більше.

Оцінки: