Як лисичка і зайчик дядька не знайшли

Дарую вам на Новий Рік цю казочку! Щасти вам і нехай у наступному році усі ваші плани здійснюються по максимуму!


Жили-були у темному туманному лісі лисичка Гульнара та зайчик Ізяслав. Дуже сильно вони дружили між собою, так сильно що іноді аж ясна в них кровили. Так і казали про них в лісі що мовляв коники це вам не равлики, а Гуля з Ізею тим більше не равлики. Дуже мудрі мешканці жили в тому лісі і часто розумні речі казали.

А колись давно в тому лісі ледь не сталася велика пожежа, ну як ледь не сталася… Принаймні так деякі казали що мала б статися велика пожежа, але славетна саламандра Савл врятував весь ліс і його мешканців повісившись на акації. Ну принаймні родина диких свиней так усім в лісі казала – Савл, кажуть, за вас повісився, віддячимо же йому за наше спасіння добрими вчинками і радісними думками! А хто не думає радісно той остання жаба і не місце таким серед нас.

А як же, спитаєте ви, свині ті знали що у когось думки не радісні? Та все дуже просто – вони придумали що п’ять разів на місяць усі звірі повинні збиратися біля гнізда котрогось зі свинської родини і радісно лишати під деревом щось цінне зі свого майна. Бо, бачте, якщо тварина лісова і справді вдячна вчинку Савла то і розлучиться з статками своїм легко. А хто невдячний був, чи не дуже радий того вішали поруч із засохлим на сонці Савлом щоб знав як воно не легко було ліс рятувати.

Ну так от, було значить в лісі велике свято, день народження Савла. І пішли Гуля з Ізею на болото збирати ряску щоб значить потім з неї балабеників наліпити і почастуватися ними на свято.

А у Ізі колись був дядько що без вісти пропав на роботі. Працював він водієм молоковозу на будівництві. У молоковозі тому перевозив цеглу з залізо-бетонного заводу в школу. Дядько дуже любив зайчика Ізяслава і часто пригощав того цукерками які відбирав у дітей в школі коли приїздив туди з цеглою.

А якось дядько не повернувся з роботи. Спочатку подумали що як завжди десь по дівках пішов і молоковоз пропив, та коли минувся п’ятий рік то зрозуміли що пропав дядько. Мабуть, подумали, загинув героїчно. Воно таке траплялося в лісі що як якась тваринка переп’є, не дочалапає до нори і засне просто неба то гине героїчно. Особливо багато героїчно гинуло зимою.

Ну значить продали родині Ізі медаль дядькову і стали вони родиною героя. А все одно бува згадають дядька який він добрий був, і що тільки чужих дітей бив, своїх майже не чіпав, і що сильно радів усім дням народження Савла, так сильно що кожного разу треба було новий молоковоз йому видавати. Ну герой справжній, зараз таких не роблять.

Ідуть значить лисичка Гульнара з зайчиком по болоту, пісні народні співають, жукам лапи відривають. Аж тут бачать – колесо з болота стирчить. Ну вони на те колесо пострибали скоренько і давай собі думати звідки воно тут і для чого. Довго думали, старалися, пару разів навіть побилися. А потім і допетрали що то дядьків молоковоз догори ногами у болоті лежить. Зраділи, заспівали – кажуть як молоковоз тут то значить і дядько десь живий. Тре тіко пошукати де нога з болота стирчить, під нею значить і дядько.

Лише в болоті шукати не стали, смердить там занадто, та і набридло. Пішли шукати в магазин. Йдуть, радіють, планують як ото при живому дядьку в них ще й медаль героя буде. Може і квартиру дадуть тепер?

Аж тут їм на зустріч ціле кодло лісових мешканців – ідуть, співають, лапами махають, кричать – Савл повісився, вдячні йому! Гуля з Ізею тоді лише згадали що сьогодні якраз же день народження Савла, а в них і ряска є. Забули вони в магазин йти, побігли до інших тварин і гукають – А ось у нас ряска на балабеники, радіємо за Савла! Звірі їх оточили, по плечах плескають, стрибають, усі раді, п’яні. Діставайте свою ряску, – кажуть – закусювати нею будемо! Аж тоді лисичка з зайчиком згадали що вони тваринки і у них нема ні одягу з кишенями, ні торби де б ту ряску можна було б носити. Ой, – кажуть – а ми ж тваринки, нам же нема де ряску носити. І всі звірі засміялися.

Так лисичка і зайчик забули знайти свого дядька.


Найкраще за рік (2013)

Доволі традиційний жанр “підсумкового” посту в кінці року. Я такого ніколи не робив, а отже чом би й ні. Тут зберу все те що з вдячністю дасть можливість згадати 2013 рік, ну або те що стане ціллю і викликом на наступні роки.

Плани на майбутнє

На протязі року нічого суттєвоно не відбулося і лиши на самкінець 2013-го почали вимальовуватися якісь доволі серйозні зміни на майбутнє. Але що воно таке і що вийде у результаті ви дізнаєтеся лише наступного року Smile

В цілому можна сказати що рік пройшов спокійно, без потрясінь і будь-яких суттєвих змін в стилі життя.

Робота

Роботи просто неймовірно багато, постійний аврал і відставання від графіку. Але найбільше розчарування пов’язане з тим що з часом задачі над якими я працюю переходять в область підтримки інфраструктури, а роботи над самим продуктом стає все менше. Ясно що у підсумку ми всі “робимо одну справу” і те що я роблю дозволяє іншим людям привносити нове в продукт. Але певне незадоволення лишається і хочеться помітних змін. Проте це важко зробити залишаючить в межах тих задач що їх виконує моя команда – інфраструктурна частина та підтримка сценаріїв ОЕМ (Нокії, НТС чи інших) страє все важливішою.

Претензії та бажання сфомулювати важко, а отже розчарування та бажання змін ще не сягнуло своєї критичної точки. Проте не видкидаю можливості того що у майбутньому можливі зміни в цьому плані.

У Олени ж дуже серйозні зміни відбулися саме в роботі – з інтерна її “перевели” на повну ставку, і я бачу що робота їй сильно подобається. Подробиці тут – Predixion Software–поточна робота Олени.

Подорожі і спорт

При усій можливості подорожувати майже необмежено ми не надто цією можливістю користуємося – не мандрівники ми, і дома сидіти цікавіше. Крім подорожі в Україну весною усі наші інші мандри було пов’язано виключно зі спортом. Власне вибір змагань у місцях які нам сподобалися, або в яких ми ще не були часто і є причиною того що стартуємо не у місцевих змаганнях.

Власне хотілося б відзначити:

З усих спортивних шмоток та продуктів про які я не бачу необхідності згадувати тут бо вони занадто спеціалізовані і мало кому цікаві хочу відзначити лише неймовірно функціноальну і недорогу пов’язку-шапку-шарфік – Sodial 3 in 1 Neck Warmer.

Також незаплановані короткі відвідини Санта-Барбари за які варто подякувати знайомим що подорожували штатами – Санта Барбара та Шеві Камаро, враження, Ще кілька фото з Санта-Барбари.

Ну і звісно приїзд батька у гості до нас дозволив поглянути збоку на місцину нашого проживання та деякі процедури і ритуали що ми їх робимо автоматично.

Кіно

Як найпримітивніша форма мистецтва кіно сприймається найлегше і практично не вимагає роботи мозку. А отже його можна дивитися у практично необмеженій кількості, а тому вистачить матеріалу щоб обговорювати лише фільми випущені цього року.

Що хотілося б відзначити:

  • The Hobbit: The Desolation of Smaug (2013) – посередній фільм року. Дорогущий, красивий, епічний і пафосний. Але передбачуваний і дуже близький до самокопіювання.
  • A Good Day to Die Hard (2013) – позорисько року і загублений імідж “Міцного горішка”.
  • Side Effects (2013) та Prisoners – найнапруженіші фільми року.
  • World War Z (2013) – веселе зомб-мочилово, на мою думку недооціненний фільм жанру.
  • After Earth (2013) – найкраща наукова фантастика для дітей, незаслужено швидко забута.
  • Gravity (2013) – фільм року, найкраща НФ-стрічка з часів District 9 (2009). Фільм рівня “Чужих” та “Термінатора-2”, але реалістичніший і сучасніший.
  • The World’s End – високо оцінена критиками але закономірна провалена в прокати зомбі-комедійна британська чортішовина.

І не забувайте що новий фільм це не обов’язково нещодавно випущений, але ще і той фільм який ви ще не бачили. Я досі знаходю класні фільми випущені і 5, і 10, і навіть 20 років тому.

Музика

Тут все складніше бо більшість музики яку я можу довго і з задоволеням слухати це щось зроблене у 80-90-х роках. З нового мало що подобається тому що часто це щось вторинне, або занадтро крикливе, чи занадто прилизане. Тим не менш був один альбом який можна відзначити найвищою оцінкою – U.D.O.–2013–Steelhammer. Усе інше видане цього року чесно кажучи могло б і не з’являтися і нічого б не змінилося. Ось такі у мене смаки.

Були ми і на кількох концертах цього року, наприклад Концерт Tomahawk, або концерт Джо Сатріані про який я так і не написав. Але на диво щось особливого бажання ходити по концертах не було.

Також не відродилося бажання грати на гітрарі Smile

Книги

З книгами все ще гірше ніж з музикою – я читаю багато, але часто перечитую в ндцятий раз те що вже знаю, до того ж надаю перевагу написиному у 50-60-х роках. До того ж мій улюблений жанр читва (наукова фантастика) хоча і переживає відродження просто зараз, може представити мізерну кількість пристойних авторів і книжок.

Тому відзначу те що я (пере)прочитав цього року, а не те що було видано цього року:

Плани на майбутнє

Ну що ж, найцікавіша частина Smile

Отже що б хотілося зробити наступного року:

  • Навчитися кататися на лижах коньковим ходом.
  • Пробігти марафон в екзотичному місті – в Китаї по стіні, по джунглям Індонезії чи снігам Антарктиди чи Ісландії. Ну хоча б десь у Європі як вищезгадане не вийде.
  • Пробігти марафон за 3:05:00, або просто кваліфікуватися (знову) і встигнути записатися на Бостонський марафон. Як варіант прийняти участь в Нью-Йоркському, Чикагському чи Лондонському марафоні.
  • Зробити Iron Man. Чи не зробити. Щось забагато спортивного в планах…
  • Поїхати у Південну Америку чи на якісь острова типу Пасхи чи Галапагосів.
  • Більше читати англійською, тобто в оригіналі. Якщо не всі 100% то мінімум половину усього читати англійською. Не має бути проблемою бо можу із задоволенням перечитувати вже знайомі книги.
  • Не кидати його, не кидати йогу, не кидати йогу… Нарешті стати на голову та стійку на руках (Олена вже вміє, а я все ніяк). Про шпагати навіть не мрію.
  • Більше проводити часу на вулиці і менше у ліжку з лептопом на пузі.
  • Почати працювати над якимось своїм проектом… Тут щось ніяк ідеї цікаової не виникає. До того ж цей пунки вступає в протиріччя з попереднім Smile

Все, на цьому досить.

Ultraspire Isomeric Magnon Handheld

 

Ціна: $31

Призначення: Бігова пляшка для транспортування у руці на 20 унцій.

Виробник є дуже відомим у світі бігунів на ультра-довгі дистанції (100 км і більше) і робить одні з найкращих бігових рюкзаків для води.

Загальні враження: Крім пляшки в комплект входить чохол з ручкою та невеличкою кишенею які зроблено з синтетичного матеріалу. Ручку можна регулювати.

Пляшка трохи завелика як на мене щоб бігати з нею довгі дистанції, я переважно використовую її в залі і коли біжу з залу додому (приблизно 5 км).

В цілому сидить в руці краще ніж більшість подібних пляшок, але я би надав перевагу Ultimate Direction 10-Ounce Fastdraw Hand-Held Bottle.

Зручний прорезинений сосок який треба повертати зубами що спочатку не звично.

Мити пляшку надзвичайно просто.

Недоліки: Маю кілька зауважень.

Перше – кришку дуже легко перекрутити і вона зіскакує з різьби. До того ж якщо пляшку перевернути то з під кришки буде трошки капати. Та ж сама проблема з соском який лего привети в таке положення коли він наче і закритий, але вода розбирзкується з нього з кожним кроком.

По-друге, як я вже зазначив вище пляшка трошки завелика і вода в ній бовтається коли надіп’єш трошки.

Ну і останнє – за півтори роки я прогриз м’яку резину що покриває сосок наскрізь. І хоча на функціональність це не впливає (та резина налиплена зверху жорсткого пластика) цей факт сприймається як “пора викидати”.

На сайті виробника: http://www.ultraspirestore.com/Isomeric-Magnon-p/ua094re.htm

Paul Murphy. The City, Not Long After / Пол Мьорфі. Місто через деякий час (1989)

 

Суміш гіппі-утопії і військової антиутопії. Мистецтво після якоїсь всепланетної катастрофи отримало чарівну силу надихати життям штучні творіння і ідеї, але конфлікт інтересів виникає неминуче.

В результаті митці Сан-Франциско ведуть своїми художніми методами війнушку з американськими вояками і виграють її. В наборі: привиди, героїчна смерть, правильне розуміння життя хіпарями, "дух" міста і інші геніальні люди та їх ідеї. Хоча в кінці все перетворюється на таку собі сумну казку для дорослих.

Дуже художньо, але малофантастично. В смислі достатньо фантастично як для казки, але для НФ дуже слабенько.

https://www.goodreads.com/book/show/593789.The_City_Not_Long_After?ac=1

Сніданок у ліжко…

…у моєму виконанні.

Той ранок коли ми лінуємося або хворіємо і не їдемо у спортклуб о 6-7 годині ми топчемо подібний сніданок переглядаючи щось типу Dual Survival на Netflix.

 

У моєму виконанні сніданок складається з фруктів та ягід (банан, яблуко, груша, малина, полуниця), горіхів (грецькі, мигдаль, арахіс), морожених та сушених фруктів і ягід (чорниця, ананас, манго, абрикос, фіники,…).

Насправді у нас усі шафки та холодильник забиті цим добром, горіхів як у запасливого ховраха у норі. Як це не дивно грецькі горіхи тут мабуть найдорожчі, і незважаючи на те що все це добро можна купити будь-де ми лише нещодавно знайшли місця в яких продаються дійсно смачні горіхи та сушні фрукти. Морожені та свіжі фрукти ми беремо або на місцевому фермерському ринку, або в оптовому магазині поблизу (деякі речі там навіть кращі не кажучи вже про те що значно дешевші).

Звісно я не все кидаю в тарілку, 5-6 різних горіхів і фруктів і досить.

Зверху до цього всього додається творог, мед, ябо як цього разу – горіхове масло. Що стосується творогу то треба сказати що той продукт до якого звикли у нас тут можна купити лише в спеціалізованих магазинах, але є хороша заміна – cottage cheese. Мені навіть більше подобається – рідкіший і трошки солонуватий.

 

Ну і звісно чай. Цього разу чорний. Купуємо ми чай або в китайських магазинах, або замовляємо по інтернету. До речі треба буде написати якось про інет-магазин в якому ми в основному і купуємо горіхи, сушені фрукти та чай.

Ну і звісно ж вітаміни, подробиці тут – Ням-ням дімідрольчик. Також читво по темі – Ранковий коктейль…

Ну а в основному пост для того щоб написати пост і побажати вам доброго ранку. У нас сьогодні святковий вихідний день, чого і вам бажаю Smile

Park Tool Work Tray

 

 

Ціна: $27

Призначення: Поличка для інструментів та запчастин що підходить (кріпленнями) до декількох моделей стендів від того ж виробника, наприклад до Park Tool PCS-10 Work Stand.

Загальні враження: Кріпиться і знімається без проблем, виглядає дуже професійно. Але в цілому якщо у вас є зручна майстерня зі столами і поличками то ця приблуда не є обов’язковою, особливо враховуючи її вартість.

Недоліки: Ніяких крім ціни. Власне ціною таку погану оцінку і обумовлено.

На сайті виробника: http://www.parktool.com/product/work-tray-106

Michael Crichton. Prey / Майкл Крайтон. Рій (2002)

 

Дивне диво – 100% чиста наукова фантастика написана після 2000 року! І не просто наукова, але ще й хороша НФ, що дивно ще більш. Прям таки відмінна, взірцева книга у якій є основна наукова ідея, і навколо її реалізації заварюється ціла трагедія з катострофами. В найкращих традиціях Жуля Верна, Герберта Уелса і Артура Кларка. І що показово у 2002 році автор не побоявся писати про майбутнє не у тристап’ятсотмілярдному році майбутнього, а усього лише у 2009-му році.

Наукова частина книги – нанотехнології, біотехнології, генетичні алгоритми програмування, розподілені обчислення. Чимось основна ідея перекликається з «Непереможний» Лема.

https://www.goodreads.com/book/show/83763.Prey?ac=1

Статистика блогу за 2013 рік

Продовжую традицію розпочату минулого року (Статистика мого блоґу за 2012 рік), та і самому цікаво глянути що змінилося. Цього разу статистика лише за останній рік.

Отже як і раніше читають мене переважно з України:

За унікальними відвідувачами щомісячна статистика коливається в районі 1000 унікальних читачів. Це доволі дивні для мене числа (я просто не розумію хто ці всі люди кому цікава моя писанина і чому вони не пишуть коментрі), але співпадає з минулорічними показниками:

Як і раніше більшість відвідувачів потрапляє до мого блоґу з пошукових систем. Але на відміну від минулого року мій старий ЖЖ вже не приносить мені стільки трафіка як раніше (був на другому місці). Можна зробити висновок що всі хто хоч іноді мене читав або припинили це робити взагалі, або заходять безпосередньо на нову адресу. Одна це також вказує на те що в рунеті ефективність ЖЖ вища за будь-які інші системи в плані поширення популярності блогу:

Окремо дані з пошукових систем, нічого неочікуваного:

Пошукові запити з якими люди потрапляють у мій блог (кінець списку радує особливо):

Найпопулярніші записи за цей рік включають в себе не так вже й багато цьогорічних постів:

І нарешті куди читачі переходять з мого блоґу. В першу чергу це скайдрайв на якому зберігаються усі мої фотографії. На другому місці мій інший блог з оглядами та рецензіями на фільми, музику, книги, спортивні товари та інші речі. Туди ж можна віднести і переходи на амазон (4-те місце по популярності).

А тепер питання: чого б вам хотілося бачити більше/менше у цьому блозі наступного року? Що варто було б змінити?

І дякую усім за те що читаєте! З Різдвом і Новим Роком, нехай Локшиний Монстр благословить вас своєю макарониною!

Park Tool HBH-2 Handle Bar Holder

 

Ціна: $15

Призначення: Хитрим способом зігнута трималка для велокерма. Так, ви не помилилися – це вигнута товстелезна сталева проволока (скоріше трубка) вкрита м’яким матеріалом. Виступом кладеться на раму, а крючками фіксує руль.

Ті хто ремонтували велосипеди на стендах знають якою морокою іноді буває те що руль не можна зафіксувати.

Прекрасно підходить до стенду Park Tool PCS-10 Work Stand.

Загальні враження: Що тут сказати крім того що воно працює? SmileПідходить як до шосейних так і для ТТ (тріатлонстьких) велосипедів. Як і все інше від цього бренду якісне і дороге.

Недоліки: Ціна звісно. Якщо не бути таким ледачим як я то щось подібне можна зробити самому з якогось тремпеля.

На сайті виробника: http://www.parktool.com/product/handlebar-holder-hbh-2