Містечко Fairview яке практично злилося з Portland’ом (найбільше місто в штаті Орегон), 3 години у дорозі. Не дарма Потрленд називають містом мостів – неймовірно їх кількість (через річку Коламбія), багаторівневі, одні вливаються в інші… Чесно кажучи я не розумію як по цих пекельних розв’язках люди їздили без навігаторів.
В день подорожі погода була просто неймовірно погана – сильний дощ, холодно. Ніякого ентузиазму з приводу змагань. Та і просто вести було важко, втомилися наче вже змагалися.
Поселилися недалеко від страрту (менше 5 км), тож вранці Олена поїхала на старт на велосипеді, а я повіз речі машиною. Цього разу ми розібрали веломипеди і поклали їх у багажник. Якость так особисто мені спокійніше щоб не переживати за те що вони мокнуть під дощем і взагалі чи тримаються ще вони там.
Якраз потренувався ставити знімати руль, пакувати усе. Тепер думаю пошукати чохли для велосипедів та колес, бо зараз пакую усе вимощуючи рушниками (щоб не перемазати машину і не подерти фарбу на рамах).
До речі носячи велосипеди по частинах оцінив наскільки важкі колеса у порівнянні з карбоновою рамою. Тепер більше розумію чому пара гоночних колес коштує починаючи від пари тисяч баксів.
Приїхали раненько, розпакувалися коли ще були вільні місця на стійках для велосипедів.
Було неприємно холодно і вирішили купити Олені спеціальну утеплену шапочку для плавання (далі побачите на фото). Дехто плавав у спеціальному взутті (більше схоже на резові шкарпетки). А взагалі треба купити гідрокостюми з рукавами.
Ну і для велосипеду прикупили рукава. Добре що місцеві спортивні магазини продавали все білся транзитної зони за пів ціни.
А взагалі то вода виявилася теплою і Олені сподобалося.
Пловців запускали хвилями (групи по 20-30 людей) кожні 3 хвилини. З одного боку це полегшує страт, не треба розштовхувати усих. А з іншого швидші пловці по дорозі мусять обпливати повільніших з попередніх хвиль.
На цьому триатлоні просто неймовірно довгі переходи з води у транзитну зону (метрів 200), та з транзиту на велосипед (метрів 400 якщо не більше). І якщо вихід з води було вистелено доріжками, то до зони де сідали на велосипеди народ розтоптав брудну доріжку. Тим хто вбуває велотуфлі, а потім біжить у них була ще та веселух топтатися замками по бруду.
Взагалі то Олена у нас той ще спортсмен – результатом ніколи не цікавиться як і містом у своїй віковій групі. Головне щоб задоволення отримати і добре попрацювати. Насправді це правильний підхід для більшості людей – не хвилюватися перед страртом, а святкувати свою спортивну форму і здатність витримувати всі ці навантаження.
Тепере, з новим велосипедом, її обганяють лише трі-велосипеди, що значно покращує самооцінку 
А взагалі всі ці нюанси про транзитну зону знадобляться мені завтра коли я буду робити олімпійську дистанцію (теж чекайте звіт).
Ну і як завжди в тріатлоні з кожним наступним видом все дерев’янішим себе відчуваєш, під час бігу думаєш “капєц, я ж ледь повзу!”. А в результаті час виходить не такий поганий як очикуєш.
Про всяк випадок – Олена пробігла ці 5 км за 29 хвилин, що звісно далеко від світового рекорду, але дуже пристойно для людини яка взагалі бігать не надто любить
Під кінець навіть сонечко почало світити. На сцену вийшла якась місцева банда і почала нарізати рок-н-ролл, спортсмени потягнулися у чергу за їжою і пивом.
Поки Олена збирала всі свої речі у транзитній зоні я знову розбирав і перепаковув її велосипед щоб не витрачати на це час завтра. Справа в тому що як правило у готелях виселятися треба до 11 ранку. А я не встигаю після змагань заїхати прийняти душ. Тому доводиться завжди домовлятися щоб нашу кімнату в день виселення прибирали останньою, а ми повертаємося в готель (звісно все вже запаковано) на 1-2 години піздніше і приймаємо душ перед дорогою.
Поки що всі йшли на зустріч, але ясно що робити це вони не забов’язані – заселення відбувається починаючи з третьої дня і якщо треба прибирати багато кімнат то прибирати вони вимушені як їм зручніше.
Пару разів навіть було таке що кімнату вже прибрали, але нам все одно дозволяли прийняти душ (а це знову прибирати у ванній і міняти рушники). Просто тому що дуже поважають і усіляко підтримують людей хто займається спортом (навіть на любительському рівні для свого задоволення як от ми). В таких випадках як правило лишаю якусь суму як чайові.
Ну от і все. Успіхів мені завтра! 
А, ось результати спринту – http://www.racecenter.com/results/2012/res_ts12.htm#overall
