Ранкові вафлі з Presto 03510 FlipSide Belgian Waffle Maker

…ну або не обов’зково ранкові, просто з ранку найсмачніше їх з кавою навернути під якийсь документальний серіаль від BBC про дику африканську природу :)

Отже –  куховарити і готувати я не вмію і не знаю як, а тому такий витвір кулінарного мистецтва для мене був завжди дивом природи і я майже думав що вафлі ростуть в магазинах на поличках. Але з часом навчився не лише каву (наприклад – КАВА З МОЛОЧНОЮ ПІНКОЮ В ДОМАШНІХ УМОВАХ) та пиво (наприклад – ЯК Я ВАРИВ ПИВО…) варити, але навіть хліб випікати (про це ось тут – НАША ХЛІБОПІЧКА ТА МІЙ РЕЦЕПТ СВЯТКОВОГО ХЛІБУ). Тому нічого дивного що і до вафель з часом дійшов.

Звісно все це готуванням їжі можна назвати дуже умовно, усе ж роблять машинки з напів-готовими продуктами, але все одно, хоча б розумієш як все воно створюється приблизно.

 

Для приготування (порція на двох) знадобиться 4.5 унції води, одне яйце, щось типу двох чайних ложок вершкового масла і спеціальне борошно для млинців та вафель (пів стакану). Чим це спеціальне борошно різниться конкретно від борошна для хліба я не знаю, купую вже готове: ось таке, наприклад – https://www.amazon.com/gp/product/B000ILEMAU.

Починаю з того що яйце перемішую з водою, потім додаю туди борошно і перемішую ще старанніше.

 

В цей же час прогріваю вафельницю (їй треба усього пару хвилин щоб прогрітися) та розтоплюю масло у мікрохвильовці (30 секунд і ніякої мороки). Борошно треба переколотити старанніше, але цей процес теж довше за одну хвилину не займає. А далі треба влити розтоплене масло і знову ж переколотити.

 

Тепер прийшов час вилити усе в вафельницю. Я свого часу найшов якийсь опит-огляд в інтернеті де люди писали про вафельниці якими користуються, а редакція вибрала п’ятірку найпопулярніших та описала недоліки та переваги кожної з них. А з цієї п’ятірки я вже вибрав найдешевшу, ось таку – https://www.amazon.com/gp/product/B000TYBWIG. До того ж це ще й модель яка найкраще продається на Амазоні.

Пару слів про конкретно цю вафельницю: вона неймовірно проста – втикнув в розетку і починає пекти. Перевертається, але щільно не закривається тому навколо неї треба вистеляти рушники на випадок протікання. Є примітивний таймер який пищить коли прийшов час. І все.

 

Заливаємо суміш, закриваємо, вмикаємо витяжку :) Через секунд 20-30 я перевертає її на інший бік щоб рівномірніше пропікалося (не знаю чи справді це треба робити). Таймер ставлю на 4 хвилини і йду робити каву.

Деякі люди в оглядах писали що таймером не користуються, а просто час від часу відкривають і перевіряють чи ще не готово. До того ж хтось любить більш чи менш просмажені вафлі.

 

Вафельниця з тефлоновим покриттям, тому до неї нічого не липне, її навіть мити не треба (згідно мануалу). А як щось відламалося від вафлі то ті залишки просто витрушуються. Коротше для самих-самих початківців і тих хто не хоче перейматися будь-якими деталями взагалі це саме те що треба.

Залишилося оздобити нарядненько ягідками і горіхами, полити кленовим та брусничним сиропом  і все –  вафлі готові менше ніж за 10 хвилин! Смачного! :)

Кава з молочною пінкою в домашніх умовах

…або Nespresso Pixie та Epica Automatic Milk Frother.

 

Одразу скажу що я не надто великий прихильник кави і коли її п’ю то стараюся якомога сильніше перебити смак чимось іншим, наприклад молоком. От я писав що на роботі у нас є Латте-машина якою я користуюся лише один раз на день: по-перше, мені подобається сама процедура і запах кави, а, по-друге, молока в лате виходить разів в 5 більше ніж кави, тож не все так і погано на смак.

Проте якщо ви хочете мати щось подібне вдома то доведеться викласти дуже, неймовірно велику суму. Скажімо приведена у згаданому вище пості машинка обійдеться вам в 4-6 тисяч. Так, від чотирьох до шести ТИСЯЧ доларів. І при цьому ви не можете просто купити її, а має вкладати довічний контракт з виробником, тобто щось ще помісячно йому платити за обслуговування. Правда у випадку якихось проблем з машинкою приїде технік і все відремонтує і виправить дуже швидко, але все одно ціни такі можуть здатися логічними лише дуже великому прихильнику кави і лате.

Отже перейдемо до недорогих домашніх варіантів.

Перше кава-машина. Як я вже казав каву я п’ю лише раз на день і морочитися заради цього з зернами, обсмажуваннями, помолом та іншим бажання нема. До того ж кавові зерна у нас будуть просто старіти оскільки дома ми каву п’ємо лише в суботу та неділю.

Тобто вибір обмежується машинками які роблять каву з капсул: у капсулах помелена та заварена вже кава, машинка має лише пробити капсулу і пропустити крізь неї гарячу воду. Звісно є ще розчинна кава як варіант, але якщо ви не знали то про всяк випадок скажу що у розчинній “каві” самої кави як такої нема: смажений буряк чи щось подібне, кофеїн з зеленого чаю, фарбник, ароматизатори, підсилювач смаку. Коротше розчинна кава це така ж нісенітниця як розчинний чай чи розчинний сік.

Серед машинок що роблять каву з капсул теж вибір доволі великий і ціні на них лежать в діапазоні від 50 до більше ніж 2 тисячі доларів. Крім того у різних виробників різна система (розміри та форма) капсул, а іноді навіть більше ніж одна система у одного виробника.

Найбільш відомими та поширеними мабуть є машинки від Keurig та їх система капсул K-Cup. Причому капсули в цьому форматі випускають багато різних виробників серед яких є і Starbucks і Dunkin Donuts і інші. Є така машинка і у мене на роботі.

Але собі ми узяли за рекомендаціями машинку Nespresso Pixie з системою капсул OriginalLine.

Рекомендації полягали у тому що машинки цієї марки роблять каву “з пінкою”. Це насправді так і є, неозброєним оком помітно що кава виходить з піною. Що стосується капсул то вони доволі маленькі і порції кави з них виходять менші за четвертину звичайної чашки, якраз те що треба для лате.

Ціна однієї капсули знаходиться в межах від 60 до 90 центів. Виробник дає доволі великий вибір капсул з кавою різних сортів та різної міцності. Ми намагаємося усе перепробувати та визначитися що нам подобається, але якщо чесно то різниці практично не помічаємо. Отакі з нас знавці кави.

Продаються капсули в пачках по 10 штук через інтернет, або фірмовий магазин.

Ота підставка на фото під машинкою куплялася окремо і містить 50 капсул, але зараз я би чесно кажучи купив би прозорий куб (є у них і таке) в який насипом можна красиво запхати 30 капсул.

Тепер щодо молока, вірніше молочної піни. Собі ми купили машинку від Epica – після того як я пару разів скористався подібною машинкою від Nespresso на роботі стало ясно що різниці між ними крім як у ціні нема.

Всередині машинки тефлонове покриття і зміщена відносно центру “крутилка”. Машинка вміє як робити гарячу пінку так і охолоджувати молоко (що ми ще не пробували). Наливаєш молока до позначки, накриваєш кришкою, натискаєш кнопку і за хвилину-півтори маєш пінку.

Пінка дуже висока і яскраво-біла, красива так. І не падає дуже довго. Наскільки довго не знаю, але хвилин 10 без помітних змін точно простоїть. Причому усе молоко перетворюється на піну, зовсім рідини не лишається.

Машинку після того треба не лише промити, але і старанно протерти паперовим рушником – тефлонова поверхня уся покрита жиром який не змивається водою і якщо його залишити то у наступної порції буде запах і смак горілого молока.

Якщо лате готувати у прозору чашку як це і положено робити то буде добре видно розділення кави і молочної піни яка не падає навіть коли в неї ллєш каву.

І ще дуже смачно налити меду зверху пінки – доїдати її все одно доведеться ложкою, а так буде ще смачніше.

На цьому все. Сподіваюся у вас виникло бажання приготувати і випити кави чи лате після прочитання цього посту.

Смачного!

Латте-машина

Для вас це може і звична річ, а для мене це була дивина дивна.

Для таких же як я селюків поясню що латте це такий напій де в гарячу молочну піну додають невеличку кількість кави – http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D1%82%D1%82%D0%B5. Напій в результаті виходить не такий гіркий як просто кава, хоча має смак і запах кави і так само бадьорить.

Коли машинку вмикаєш першим за день то треба почекати хвилини 3 доки вона щось там в собі нагріє до 200 градусів (далі всі градуси у фаренгейтах, для переводу в цельсії віднімайте 32 і діліть на 2).

У латте-машини в нашому офісі є кілька параметрів, але я знаю лише про два з них: дрібність помолу зерен та температура до якої доводиться молоко.

Заправляється машина смаженими зернами, але я у каві не розбираюся і смак різних зерен не розрізнюю. Хоча у нас купують дорогі зерна, може через це – усі дорогі однаково хороші, а погіні кожне погане по своєму :)

Наскільки я особисто це відчуваю чим грубіший помол тим простіший, але яскравіший смак кави. А прі дрібнішому помолі смак виходить м’якіший, але і напій міцнішим стає. Не те щоб я знову ж таки розрізнював на смак, але у мене таке враження що найгрубіший помол є найприємнішим для мене.

Температура ж молока на смак не впливає взагалі наскільки я розумію. Прото більше піни виходить тому що молоко довше готується.

Отже спочатку у спеціальну ложку мелемо каву. Робиться це дуже просто – вставили її в спеціальні пази, повернули і молотилка сама вмикається. Весь процес займає кілька секунд (залежить від виставленої дрібності помолу).

В результаті ложка щільно набита помеленеми зернами і її вставляємо в сусідні пази щоб через цей пил пропустити гарячу воду. Можна обрати скільки саме води пропустити церез “заварку” – чим менше води тим міцніше буде кава. Взагалі то якщо не готувати молоко, а пити лише приготовлену таким чином каву то можна сміливо називатися ман’яком – наскільки міцний і густий кавовий розчин виходить (десь 1/5 чашки за обсягом).

Для молока ж треба враховувати що у обсязі в результаті готовки воно збільшується вдвічі (знову ж залежить від обраної температури).

Різні типи молока (маю на увазі жирність) як не дивно дають дуже різний смак. Мені особисто подобається соєве молоко яке звісно і не молоко, а зі звичайного подобається знежирене. Так само різниться і піна з різного молока. Причому різниця більша ніж можна було б очикувати.

Наливаємо молоко у спеціальний глечик, в глечик встромляємо носик і через той носик в молоко напускаються дрібні бульбашки повітря і він же нагріває молоко.

Після того як напій приготовлено прибираємося. Таблетку що утворилася після заварювання кави вистукуємо з ложки у спеціальну коробочку. Спеціальна вона не тому що з кавою треба щось спеціальне робити, а тому що саме об неї зручно вистукувати ту таблетку. Глечик та ложку далі достатньо сполоснути водою, навіть терри нічим не треба, досить просто полити водою і вони чисті.

А от сама морока почистити носик який утворював піну – на ньому накипає молоко і його треба старанно відтирати. Коли його опускаєш на місце то він ще додатково чиститься самою машиною випусканням кількох струменів пари. Проте зрозуміло що для машинок які використовуються у кав’ярнях ніхто подібну ручну чистку не проводить.

Крім власне смачного напою мені ще подобається сама процедура. Каву п’ю раз на день – як тільки з’являюся на роботі.

Чи варто мати таку машину дома? Річ класна і мати її було б приємно, але не думаю що я б нею часто користувався, та і дороговато вони коштують. Тому ні. Те що вона є на роботі звісно добре, але б і без неї прожив би спокійно.

Цукру/лікерів додавати за власними вподобаннями. Смачного!

Наша хлібопічка та мій рецепт святкового хлібу

Якийсь час тому (мабуть більше року) ми купили хлібопічку Panasonic SD-YD250 і час від часу доволі успішно печемо хліб.

У нас зайняло деякий час щоб з’ясувати що і як треба робити щоб нам подобалося і зараз ми переважно робимо “сірий” хліб з додаванням соняшникового та кабакового насіння, іноді горіхів. Борошно, дріжджі і горіхи ми купуємо в інтернеті – теж знадобився якийсь час щоб знайти те що нам подобається.

Враховуючи що це друга наша хлібопічка можу відзначити через що вона нам подобається:

  • дуже просте програмування: тип випічки, розмір, ступін прожарювання шкуринки. Навіть вміє робити тісто на піцу, хоча ми цією можливістю ще не користувалися.
  • повна загрузка не обов’язкова – підтримує три умовні розміри хлібини.
  • тиха – вона мішає щось там, і бібікає коли час засипати ізюм чи горіхи, але якщо закрити двері в кімнати то нічого не буде чути. Ну і дріжджі засипаються у спеціальне поглиблення на кришці.
  • легко мити – вийняв “відро”, дістав хлібину, протер мочалкою і все.
  • в кухні абсолютно непомітна (дизайн не кричущий). Хоча для когось це може бути і недоліком оскільки дизайн не сучасний і не космічний.
    З недоліків можна назвати те що в ній нема віконця щоб спостерігати за хлібом, але особисто для мене це плюс – менше тепла втрачається.

      Коли хліб готується то це буває не так просто витерпіти – на протязі кількох годин шалений запах свіжого хлібу (по запаху можна зарані вгадати наскільки вдалий хліб вийде) просто зводить з глузду. Враховуючи що в середньому процес займає більше 3 годин в цей час краще дома не знаходитися

Smile

Олена у нас завжди займається хлібом, я лише намагаюся розібратися час від часу в цьому процесі, але швидко втрачаю інтерес.

І ось на Новий Рік вирішив зробити щось своє. Рецепт знайшов у книзі, але половини компонентів у мене не було тому довелося імпровізувати. Отже мій рецепт:

  • стакан теплої води
  • кілька ложок лікеру (я використовував Бейліс)
  • кілька чайних ложок пальмового цукру
  • одне яйце
  • дрібно нарізана м’якоть з двох апельсинів
  • пів-стакану тоненько нарізаного мигдального горіху
  • кілька ложок чіа та маку
  • три стакани борошна для сірого хлібу
  • кілька чайних ложок олії з грецьокого горіху
  • пару ложок глютену
  • пару ложок дріжджів (машинка сама знає коли їх всипати в тісто)
  • стакан білого ізюму (засипав десь через годину коли машинка забібікала).

Може і ще щось було, забув вже.

Ну от, виставив на “простий” режим, увімкнув і забув (лише ізюм досипав коли треба було).

Десь за годину до закінчення операції почало приємно пахнути солодкою випічкою, це був добрий знак Smile

 

Проте хліб хоча і вийшов непоганий, на вигляд не надто вдався. Верхушка замість красиво стирчати куполом провалилася всередину Sad smile Щось із пропорціями складових мабуть не так. Ну та в принципі і очикувано, я задоволений з того що його просто можна їсти. Проте вжахніться зовнішньому виду на фото.

На диво шматочки апельсину не втратили соковитості і відчуваються як маленькі острівки свіжості. Та і взагалі хліб вийшов схожим на м’яке печиво – консистенція білого хлібу, а на смак як торт без крему.

 

Як з’ясувалося хліб за таким рецептом добре йде під чай якщо його полити медом… Ну що, нагнав апетит? Smile

У підсумку скажу що хлібопічка дуже корисна річ навіть якщо ви не щодня нею користуєтеся: смачний свіжий хліб з яким можна екперементувати і при цьому витрачати мінімум зусиль – ні тісто місити, ні за процесом слідкувати.

 

Для нас двої навіть маленької буханки вистачає на кілька днів, у більшій же родині ця річ взагалі має стати незамінною – з ранку увімкнули прилад, а ввечері вся родина їсть свіжий хліб, наступного дня те саме.

А ви що і як печете сучасними машинами?