George Orwell. 1984 / Джордж Орвелл (1949)

 

Технічно можливо але навряд чи реалістично. Людська лінь та підлість навіть не дає нам бути нормальними рабами.

Якщо якимось чином ви спромоглися досі не прочитати цю книгу то негайно відкиньте будь-що з того що ви чатєте, дивитися чи слухаєте і ознайомтеся з нею. Це те що треба знати як одну з основ сучасної поп-культури.

Як на мене то показово що кірпічами сруть з приводу цієї книги саме комуняки з воплями “це клєвєта, нєбило такого в прєкрасном совєцком союзє!!11”. Хоча Орвел писав саме про післявоєнну Англію (над якою тоді висіла загроза перетворення у тиранію) і ніде навіть натяку не зробив на комуністичний режим.

Joseph D’Lacey. Meat / Джозеф Д’Лейсі. М’ясо (2009)

Давно вже прочитане. Вразило. І ще й як. Так моторошно від читання давно не було. Й досі час від часу вспливають уривки в пам’яті.

Людині стає духу повстати проти укладеного порядку, існуючого так довго, що його засновником вважається сам Бог. Маса конфліктів постає на шляху героя, різного характеру.

Утопія, зображена автором, така неймовірна і така жорстока, що момент, коли приходить розуміння того, що насправді там відбувається, повергає в шок й тимчасове несприйняття прочитаного. Я верталася і перечитувала, хоча правда починалася ще з першої сторінки. Просто уява не допускала того, на що спромігся автор.

Після таких експериментів зненавидиш суспільство як такове вже за те, що зображене в романі може з ним статися і може навіть відбувається в певному сенсі.

Для того щоб зацікавити – канібалізм у промислових масштабах.