Позначка: Книги – Фантастика: Гумористична

Mars Attacks! (1996)

Серія книг події в яких розвивають чи то під час вторгнення марсианських військ, чи вже після завоювання і підкорення ними Землі. Трошки почитавши про цю серію я зрозумів, що вона надихнута чи то коміксами, чи то картками які збирали діти у 60-х роках. Але і ці книги написані різними авторами, і фільм Mars Attacks! належать до одного всесвіту.

Книги ці скоріше смішні у своїй примітивності, але цим і розважають.

Уся серія на Good Reads – Mars Attacks prose Series by Nathan Archer | Goodreads.

Nathan Archer, Lawrence Watt-Evans. Martian Deathtrap / Нейтан Арчер, Лоуренс Ватт-Еванс. Марсианська смертельна пастка (1996)

Під час атаки марсіан група випадкових людей (рокери, багата молодь, пересічна родина) опиняються у віддаленому великому будинку де бігають потаємними кімнатами ховаючись від кількох марсиан які на них полюють. Додатково ще є гіганські комахи та павуки яких вивели та привезли на Землю ті самі марсиани. Ну і автори не бояться нищити дійових осіб направо і наліво.

Сюжет доволі дурний, сама історія безглузда і не має ні сенсу, ні моралі, та взагалі нічого крім випадкової біганини. Але через те, що викладено усе доволі жваво дочитати можна без особливо неприємних емоцій. Проте радити не можу аж ніяк.

Це можна назвали гумористичною фантастикою, але такий гумор мене не надто смішить.

Оцінки:

Ray W. Murill. War Dogs of the Golden Horde / Рей Мюрріл. Бойові пси Золотої Орди (1996)

Події цієї книги відбуваються у Монголії та на кордоні Китаю коли марсіани вже окупували частину Землі (рашку наприклад), але не змогли захопити всю планету.

Цікавого в книзі те, що головний герой є монголом який намагається відновити Золоту Орду, робить це за підтримки марсіан та починає свій завойовницький похід.

Марсіани не можуть контролювати монголів які несуть смерть та руйнування, китайці не можуть їм протистояти. В цілому все дуже криваво, епічно, пафосно і так серйозно, що лише через це стає смішно.

Книга насправді не дуже хороша і вирізняється лише одним своїм аспектом – абсолютно незвичною логікою, мораллю та ходом думок нового Чингізхана та його наближених. Лише через це і дочитав. Проте так само ради не можу аж ніяк.

Оцінки:

Simon Rich. What in God’s Name / Саймон Річ. Що в Бога таке? (2012)

Гумористична фантастика дуже часто буває не надто вдалою як в плані фантастики так і в плані гумору. Скажімо мені особисто розрекламований та багатьма улюблений “Плаский світ” Террі Пратчетта не подобається аж ніяк.

В цьому випадку ситуацію рятує лише цікава ідея та висока динаміка оповідання.

Бог як голова корпорації, янголи як її представники і Земля як тимчасовий їх інтерес. Книга розказує епізод з життя двох янголів які працюють понаднормові години коячи дива. І ось Бог вирішує закрити проект за знищити Землю.

Двійко янголів (між якими відбувається роман паралельно до схожих подій на Землі) намагаються відтягнути знищення людства і беруться втілити неможливе диво – звести і закохати одне в одного двох надзвичайно ледачих та закомплексованих представників людства.

Власне гумор і побудовано на тому які ледачі люди і як винахідливі янголи різними способами підбивають людей на ті чи інші дії.

Книга читається швидко і легко, але навіть в процесі читання розумієш – це просто одноденна річ і радити таку я нікому не візьмуся. Ну хіба що інших альтернатив як провести час у вас нема.

Оцінки:

Trudy Cooper, Doug Bayne. Oglaf / Труді Купер, Даг Бейн. Оглаф

Комікс який я читаю вже кілька років. Абсолютно безкоштовно можна щотижня подивитися нову міні історію на https://www.oglaf.com/. Формат коміксу – від кількох (частіше) до кількох десятків кадрів на сторінці формату A3.

До того як відкриєте посилання маю попередити – це комікс для дорослих і в ньому багато порнографії, а також місцями доволі жорсткого гумору (антирелігійного наприклад).

Комікс отримав багато престижних винагород і є одним з найвизначніших явищ серед коміксів для дорослих.

Oglaf Book One (2011)

Ніякого особливого введення в світ коміксу нема – просто йдуть короткі історії-жарти. Але з часом деякі міні-історії продовжують попередні міні-історії, або передують їм у часі. І щоб такі історії розуміти треба читати все з самого початку. І що добре – історії все одно дуже якісні незалежно від того чи знайомі ви з перед-історією чи персонажами.

Сам гумор надзвичайно винахідливий. І це мене радує найбільше – авторка малює такі ситуації і жарти які і кумедні, але і надзвичайно нетрадиційні та неочікувані. Тобто я без перебільшень читаю і здобуваю нове знання.

Що стосується самої книги, яку, нагадаю, купувати не обов’язково – все доступне безкоштовно на сайті, то зроблено її (книгу) якісно. Кольори і сам друк просто неймовірні, ніяких дефектів. Також якість паперу і всі потрібні відчуття на місці.

Оцінки:

Oglaf Book Two (2014)

Абсолютно той же стиль малюнків і гумору, але тепер у історіях діють вже знайомі персонажі. А це означає, що другу книгу, навіть не зважаючи на те, що її складено з коротеньких історій, так от цю другу книгу не вийде читати саму по собі – треба знати передісторію персонажів.

Більше того – приблизно третину книги займає одна довга історія хоча і технічно поділено на коротенькі відрізки, але в цілому вона має сенс саме як довга історія.

І на цьому власне і писати більше нема чого – все на тому ж рівні.

Оцінки:

Комікси Futurama

Як великий прихильник Футурами я все ще вірю, що ми можемо одного дня побачити нові епізоди. Але також збираю іграшки (як ось ці – https://blog.golovatyi.info/2012/09/09/%d0%b4%d0%b8%d1%82%d1%8f%d1%87%d1%96-%d1%84%d1%96%d0%b3%d1%83%d0%b3%d1%80%d0%ba%d0%b8-%d1%84%d1%83%d1%82%d1%83%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%b8-%d1%84%d1%80%d0%b0%d0%b9-%d0%bb%d1%96%d0%bb%d0%b0/), дивлюся інші твори Мета Гроенга (https://blog.golovatyi.info/2020/01/23/disenchantment-2018/), читаю іноді різні сайти та новини на тему.

Але ще є одна річ яка дозволяє в черговий раз поринути у світ улюблених героїв – комікси.

Комікси як значна частина американської поп-культури є окремим повноцінним жанром. Велитенські томи, довжелезні серії, десятки років історії і цілі всесвіти. В невеличкій мірі все це існує і для Футурами. І кілька з них мені вдалося придбати.

Futurama-O-Rama (#1-#4) (2002)

Оскільки комікси я читав не по порядку (першими я прочитав випуски 10-13) то це була друга книга. І вона мені сподобалася більше.

Історії тут дійсно як міні-серії: вагітний Запп Брейніган якого рятує команда (пародія на “Апокаліпсис сьогодні”), мутованих акваріумних тваринок, космічних піратів та колекційних пухнастиків як зброї вампірів.

Не варто казати про те що гумору в кожному малюнку і діалогу є, нехай і не всі жарти надзвичайно смішать.

Мальовка ніяких нарікань не викликає – усе дуже схоже на серіал.

Оцінки:

Futurama Adventures (#5-#9) (2004)

В цьому випуски історії доволі довгі і візуально вони навіть трошки відрізняються – найбільше різницю видно у кольоровій гамі і те як обведено персонажів.

Такі історії як:

  • Фрая рятують від смертельної небезпеки на “Хто хоче бути міліонером”,
  • Нью Нью Йорк рятують від змови між Сантою, Рободияволом та Ніксоном,
  • майбутнє рятують від руйнівних дій минулого,
  • Землю рятують від злої Мамочки (пародія на Росомаху), та
  • Фрая в тілі професора рятують від лоботомії.

І всі ці історії не зважаючи на комічність ситуацій є доволі таки серйозними і навіть можуть примусити замислитися. Це вже практично література.

Оцінки:

Futurama Conquers The Universe (#10-#13) (2007)

Історії з 10-ї по 13-ту в яких команда приймає участь в Олімпійських Іграх, зараджує Землю старовинною простудою, потрапляє в цирк як потвори в колекції. А ще тут є історія про те як Бендер замінив Рободиявола у Пеклі для роботів і що з того вийшло.

Юмор цілком характерний для Футурами, мені сподобалося – наче подивився міні-серії.

Мальовка місцями дуже класна, але в кількох місцях я помітив трошки незвично намальованих персонажів. Але також треба відзначити велетенську кількість деталей на великих малюнках.

Також у випуску приведено інструкції як малювати Фрая та Бендера.

Оцінки:

Futurama: The Time Bender Trilogy (#16-#19) (2006)

Перше цікаве в цій трилогії – це те що вона скаладється з чотирьох частин :D

Друге – це по суті одна велика історія поділена на чотири глави.

Ну і третє – хоча вона по порядку номерів йде за попереднім випуском, проте надруковано її було на рік раніше.

В цій книзі команда Planet Express спричиняє порушення в часі і Лілу, Фрая та Бендера розкидує в різні часи. Ліла потрапляє у античну Грецію і має розбиратися з богами. Фрай потрапляє у приблизно наш час в якому Земля воює проти іншопланетних загарбників. А Бендер потрапляє до якихсь мормонів які намагаються спалити його на кострі.

В решті решт герої зустрічаються, рятують світ, Землю, час і взагалі повертають усе до майже того як воно було раніше.

Історія дуже сподобалася.

Оцінки:

Piers Anthony. Xanth / Пірс Антоні. Кзант (1977-…)

 

Я не дуже люблю фентазі, і ще менше люблю гумористичну фантастику. А коли їх поєднано разом та довго вагаюся чи варто книги торкатися взагалі. І ось наважився прочитати першу книгу…

Тепер, коли пишу цей відгук глянув на інфу про неї і побачив що вона входить в серію в якій на сьогодні аж 40 (сорок!) книг! І остання вийшла 2016-го року. І оцінки у них у всіх дуже непогані. А я навіть і не чув про цю серію ніколи.

Серія оповідає про мешканців півострову Кзант у якому єдиному на всьому світі діє магія та нечисленні представники людства співіснують з іншими магічними істотами.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/40498-xanth.

 

A Spell for Chameleon / Заклинання для хамелеону (1977)

 

Не зважаючи на помітну гумористичну складову книга ставить доволі серйозні питання яких уникають інші книги в жанрі фентезі. А саме: як працює магія, які існують магічні механізми, як речі що не мають свідомості (наприклад магічний струмок) тим не менше можуть використовувати свою магію цілеспрямовано, як працює взаємовиключна магія, і навіть як магія впливає на еволюцію магічних істот.

Книга оповідає історію Блінка який схоже є єдиною людиною в усьому Кзанті у кого нема магічних вмінь. І ось він вирушає у подорож щоб отримати відповідь на своє питання і по дорозі потрапляє у безліч пригод і таки з’ясовує в чому полягає його дар.

Книга дуже захоплює як пригодами так і живими героями вчинки і мотиви яких розумієш, гумор дуже тонкий і розумний, а несподівані повороти сюжету лише додають цікавості.

Оцінка на Good Reads – 3.92/5 (https://www.goodreads.com/book/show/76664.A_Spell_for_Chameleon), моя оцінка – 8/10.

Ben Elton. Blind Faith / Бен Елтон. Сліпа віра (2007)

 

У цій книзі на мою думку найкраще поєднуються “1984” та “Чудовий новий світ“.

Апокаліптичне майбутнє: глобальне потепління, перенаселення, ожиріння, всюдисущі соціальні мережі зі постійною відео-трансляцією усього усім… Але це ще і світ в якому охлос переміг і править усім церква: щеплення визнані шкідливими, про політ у космос ніхто і не мріє і не вірить, науки забуті, усі література крім релігійної заборонена, робота беззмістовна і безглузда. Натомість є культ голого тіла (операції зі збільшення грудей, наприклад, є обов’язковими для жінок), висока дитяча смертність, подвійна мораль і багато чого що є зараз в нашому суспільстві.

У світі майбутнього можна відносно комфортно існувати якщо бути безмозким споживачем – працювати майже не треба, знай собі лайки став та проявляй свою унікальність в той же точно спосіб що і усі навколо. Але якщо в голові є хоч якісь думки та впадають у оку несумістності та неспроможність офіційних точок зору на речі та явища то життя перетворюється на суцільне пекло.

Головний герой з часом знаходить однодумців, отримує досвід до вцілілих книг і навіть робить щеплення дочці. Потім він закохується, але усе закінчується дуже не щасливо, навіть депресивно.

Оцінка на Good Reads – 3.68/5 (https://www.goodreads.com/book/show/2164457.Blind_Faith), моя оцінка – 8/10.

David Gerrold, Larry Niven. The Flying Sorcerers / Девід Джеролд, Ларі Нівен. Літаючі чаклуни (1940)

 

О, це прекрасна книга!

Це і наукова фантастика, і гумор і «будуємо цивілізацію з нуля». З превеликим задоволенням перечитую кожного разу.

А сюжет? Ну та такий доволі типовий собі сюжет – після катастрофи землянину треба терміново на відсталій планеті створити цивілізацію і промисловість яка надасть йому змогу повернутися у свій світ. І ось він займається прогресорством паралельно намагаючись контролювати процес і перебороти інтертність мишлення аборигенів.

 http://www.goodreads.com/book/show/218458.The_Flying_Sorcerers?ac=1

Terry Pratchett. Discworld / Террі Пратчет. Плаский світ (1983-…)

Вже в який раз пробую читати Пратчета… і нічого. А причина через яку я намагаюся його читати полягає в тому що всі любителі фантастики у своїх відгуках на будь якому сайті одностайно мліють “ой який гумор, ой який письменник, ой яка література прямо”.

Ну згоден, гумор там є, але доволі специфічний. Ну в стилі Пласка Земля стоїть на трьох слонах, які стоять на черепасі, яка пливе безкраїм Океаном… Ну або якийсь чаклун бачить фотоапарат і починає думати в стилі “є ж такі світлочутливі матерали, отже можна якось примусити їх реагувати і змінювати свій стан…”, а в результаті виявляється що у фотоапараті живе маленький демон який швидко-швидко все малює з натури.

І такого “гумору” там просто сотні на кожній сторінці. По переше, мені це не здається смішним, по друге, це просто втомлює, а, по третє, сь так і не знайшов в його книгах нічого особливо цікавого.

Все це мені більше нагадує якби Футураму видавали у книжках – була б така маячня що її мало б хто читав. Так от Пратчета імхо треба робити мультфільмами, а не читати.

http://www.goodreads.com/series/40650-discworld

The Color of Magic / Колір чародійства (1983)

Перша книга серії (а там ще є підсерії пов’язані між собою так що книги треба читати не послідовно а паралельно) в якій можна оцінити весь той гумор що очикує читача на протязі наступних більше ніж 40 (!) книг.

Сюжет приблизно такий: турист з країни на краю Диска із скринею грошей на ніжках прибуває у середньовічне місто повне героїв та героїчних обставин і починає шукати на пригоди. Власне навіть цю книгу мені було дуже важко дочитувати.

UPD від 2023.07.28: цю книгу я починав читати кілька разів і не дуже далеко заходив перед тим як закинути її. Але після того як прослухав “Варта! Варта!” вирішив спробувати її в аудіо-форматі. І так нарешті її подужав.

У книзі хоча є доволі цікаві моменти та повороти сюжету, проте вся історія стрибає, гумор мене на надто веселить і в цілому це доволі важко якось сприймається. І лише завдяки фактично радіо-виставі від “Абук” я все це зміг дослухати.

Оцінки:

Guards! Guards! / Варта! Варта! (1989)

Через багато років після того як я пробував читати цю серію (яку на той час усі хвалили дуже сильно) і кинув – мені було не цікаво взагалі… отже спробував ще раз. При цьому вибрав першу-ліпшу книгу якою виявилася аж восьма і почав слухати.

І з’ясувалося, що аудіо-книга, а вірніше навіть ціла аудіо-вистава на кілька голосів та зі звуковими ефектами – це набагато краще. Я з задоволенням прослухав усю книгу по дорозі в басейн та на роботу. Дуже задоволений тим, що придбав цю книгу на Абук.

Така собі суміш фентазі та гумористичної фантастики в якому людська дурість, магія та такі-собі інтриги переплітаються у трохи розважальне дійство.

Моя головна претензія до того як книгу написано в тому, що особисто для мене крім окремих посмішок завдяки хорошому володінню мовою автором – ось більше крім цього нічого цікавого нема. Сюжет так собі, герої теж.

Але як аудіо-книга – просто шикарно! Тому продовжу (вірніше почну заново) слухати усю серію.

Оцінки:

Mort / Морт (1987)

Ця книга є от наче взірцем того, що мені не подобається у автора. Вона наче гумористична, але мені ніколи не було смішно. Словосполучення та різні речі автор також комбінує вдало і не звично, але мені і від цього лише трошечки цікавіше.

Що стосується історії, то вона хоча іноді і стає цікавою, але як я вже помітив в інших книгах автор має звичку або різко і не цікаво обривати сюжетні лінії, а також іноді стрибає через доволі значні проміжки часу не пояснюючи що там взагалі відбулося. Таке враження іноді, що це просто купа оповідань поєднаних персонажами які зібрали в один текст.

Також в книзі надзвичайно банальний і не цікавий фінал який дуже розчаровує.

А так це історія учня смерті який порушив хід історії (зашкодив вбивству принцеси) і різними способами намагався це виправити.

Для мене єдиною причиною чому я цю книгу “добив” до кінця вкотре стала чудова озвучка від “Абук” – це не просто виразне читання, але і на кілька голосів, та ще й зі звуковими ефектами.

Оцінки:

Wyrd Sisters / Віщі сестри (1998)

В книзі йдеться про трьох відьом які не хочуть, але мусять втрутитися в державні справи і практично власноруч призначити короля.

Книга мені не сподобалася, але вкотре не втомлюся відзначити чудово начитаний текст (так, і цю книгу я слухав, а не читав) від “Aбук“.

Історія доволі слабенька – вбито короля, відьми врятували дитину, віддали в мандрівний театр. А новий правитель поганий не тому, що коїть щось зле, а через те, що “якось він не підходить до нашого королівства”. Мотивація героїв така ж слабко обгрунтована. І повно роялів в кущах які автор не соромиться витягувати навіть за кілька сторінок до фіналу книги, що нівелює усе прочитане.

Постійні спроби створити драму і постійні внутрішні протиріччя як от “відьом усі бояться” одночасно з “відьом усі зневажають”. Коротше це мабуть моя остання спроба читати цю серію.

Оцінки:

The Wee Free Men / Вільні малолюдці (2003)

Тридцяти (так – ТРИДЦЯТА!) книга в серії яка поки що для мене найгірша з усіх перелічених тут. І по хорошому ця книга не має бути в серії – бо вона не пов’язана ніяка особливо з іншими книгами серії.

Йдеться тут про магію, казкових істот, сяку-таку мораль. І в цілому це надмірно позитивна історія яка вже не фентазі, а в прямому сенсі казка.

Головною героїнею є маленька дівчинка-пастушка з дедуктивними здібностями Шерлока Голмса та словниковим запасом як у професора англійської літератури. Тобто надзвичайно розумна, кмітлива і винахідлива. І ще з задатками до магії.

Ну і коротше її молодшого брата викрадає якась “королева”, а головна героїня за допомогою піксі (вони ж макнакфіглі) подорожує у паралельний світ і перемагає ту злу істоту. І по ходу подій багато чого вгадує, виграє, переконує і так далі.

Мені відверто нудно було все це слухати, а гумор яким переповнена книга мене відверто дратував. І навіть чудова аудіо-вистава мало рятувала ось це все.

Чесно – не розумію тих кому ось таке подобається.

Оцінки: