Ще один не такий як усі… – Сторінка 149

Nike Lunar Trainer+

Ціна: $60

Вага: 230 гр.

Призначення: для швидкіних тренувань.

Загальне враження: Вже доволі давно відправив їх додому. Не знаю навіть чи хтось в них там бігає, чи просто ходить.

Підошва немовірно м’яка і комфортна. Враження таке наче в теплий плстилин вступаєш. Навіть важко примусити себе бігти, а не просто стояти і насолоджуватися. Через таку підошву можна також сказати що це кросівки в яких варто бігати під час відновлення від нещодавніх змагань.

Я в них бігав і інтервали, і доволі довгі дистанції, і взагалі використовував для щоденного бігу. Чув навіть що деякі люди бігали в них успішно пів-марафони. В принципі при такі вазі це не найгірший вибір.

Отой плюс в назві моделі означає що підошві є місце для встановлення сенсора Nike+ що передає дані під час бігу на iPod/iPhone. Дурня ще та.

Недоліки: Головним недоліком мабуть буде те що підошва недостатньо захищена від стирання. Сама м’яка резина зтирається дуже щвидко, а жорсткий прошарок є не на всій підошві, але в первних місцях під п’ятою і на носку.

Ну і особисто моє – носок, як і у багатьох сучасних моделей Nike зроблено з одного шматку матеріалу і він доволі невисокий і круто йде вниз від області зі шнурками. А оскільки в мене великі пальці ніг трошки стирчать вгору то мені в них не те щоб тісно, але весь час відчуваю тиск.

King’s Bounty: Armored Princess (2009)

Це якась ганьба!

Довго шукав щось схоже на старих “Героїв”, оцю штуку усі в один голос рекомендували як найближчу до оригіналу реінкарнацію. Не вірте!

Що не так:

Нема міст які треба розвивати – натомість є якісь будиночки, палаци та намети в яких можна купувати різні види військ
замість очевидної цілі “знищити усих” дають якісь дебільні завдання “знайди 7 перснів та відвези як якомусь дядькові”
Немає ворогів як таких що ж ними треба змагатися, замість є купки неприкаяних військ на які треба нападати щоб пройти по карті далі
герой усьго один
…

В цілому набридає дуже швидко. Щоб зробити елементрані дії треба скакати-плавати через пів карти. Постійно забуваєш де що продається бо карти чималенькі.

Також добиває те що навіть якщо є гроші не можна купити максимум військ – пишуть “не вистачає лідертва”. Так само магія абсолютно збоку – мани настільки мало що вдається лише 1-2 рази за бій виконати самі примітивні і слабенькі заклинання. Ото так весь час і тикаєшся туди-сюди. Напав на когось, переміг, поскакав назад докупити 2 вбитих солдатика, поскакав назад.

Що зроблено добре так це бої. По суті це єдине що взяли зі старих “Героїв” і не сильно зіпсували. Багато, дуже багато видів військ. У кожного з них якісь унікалььні вміння. В принципі є над чим подумати щоб максимально ефетивно їх задіяти. Ну і намалювали красиво.

Але в ціломо – відстій!

http://games.gamepressure.com/game_info.asp?ID=12377

У іграшки є кілька продовжень-доповнень, я і купив якесь з них в комплекті з оригінальною (на стімі знижка була). Але не дограв навіть першу частину, витер все нафіг.

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=ynejlse2MVo]

Якось у Києві

Ми проходили собі повз, а там програму “Шанс” знімали. Це пам’ятаєте коли збиралися біля майдану усі колгоспники що мріяли красиво заспівати, і шоб їх потім взяли у поп-зірки за це? Ну там ще продовження якесь було де їх одягали, танювали і на сцену випускали…

Коротше ось така фотка:

А номера то у машини американські! Навіть більше того – з нашого штату, з Вашингтону.

Stephen King. Lisey’s Story / Стівен Кінг. Історія Лізі (2006)

Як завжди у Кінга дуже реалістично і якось буденно.

Свого часу я був великим його прихильником, щоб не сказати фанатом. Потім трошки попустило Smile

Сюжет – щось середнє між "Мізері" та "Таємне Вікно" і зовсім трошечки від "Темної Вежі".

В принципі ненапряжне, але доволі гостросюжетне чтиво. Беззмістовно, але приємно проведений час у підсумку.

Bike Fitting

В минулу суботу з самого ранку поїхали мірятися на триатлонські велосипеди.

Ідея полягає в тому що у кожної людини своя геометрія тіла – довжина рук, ніг, торсу, тощо. І треба знайти ті розіміри у кути при яких крутіння педалей стає найбільш ефективним і найменше втомлює і веде до травм.

Чому конкретно три-байки? Ну хоча б тому що вони відрізняються від шосейних велосипедів. Відрізняються геометрією рами (велосипедист більше висунутий вперед), позицією, матеріалами та формами. На три-байку встановлюють спеціальні бари на руль на яких і лежать руки, під ліктями подушечки. Підтримка відбувається скелетом, а не м’язами. В такій позиції менше супротив повітрю, задіяні більше квадріцепси замість підколінних м’язів і бережуться ноги для бігового етапу. У велоспотрі подібне є в time trial. Ну і відповіднол просто за рахунок такої посадки додається шидкості.

Чому ж усе це не використовують у шосейних баках? Відповідь проста – заборонено. Розміри і геометрія рами повинні бути в певних межах, те саме стосується коліс, матеріалів і інших дрібниць, навіть шоломів. Оскільки у триатлоні обмеження меньш жорсткі то там можна використовувати більш агресивні технологічні досягнення.

Коротше сам процес вимірювання займає маже 2 години на спеціальному станку де все регулюється і визначаються кілька (в нашому випадку три) позиції в які ми вже самі можемо настроювати свої велосипеди.

Прикол в тому що у різних виробників трохи різна геометрія рами і інші компоненти. Тому спочатку треба вибрати правильту раму що найближче підходить за розмірами, а потім вже підрегулювати руль, сідло, аеро-бари та інше.

Крім того що з незвички сидіти на три-байку не надто комфортно ще радості додає сідло. Оскільки посадка суттєво відмінна то дискомфорт був неймовірний. Якщо на шосейнику прийшлося деякий час, хоча і не дуже довгий, звикати до болей в тій області де кістки тазу тиснуть на сідкло, то в атакуючій позиції основний тиск йде на… ммм… я навіть термінів правильних не знаю… коротше десь зовсім по центру. Дивіться на фотку сідала для три-байку – воно в порівнянні з сідлом для шосейника коротке, широке і виріз у нього там де буде найбільший тиск.

Самі три-байки ми якщо і будемо купляти то ближче до початку літнього сезону. Але головна цінність була в тому що тепер ми обоє набагато краще розуміємо що до чого, на що звертати увагу і як в разі необхідності покращувати показники Smile

Ось хороший ресурс зі статтями про геометрію велосипедів, оглядами компонентів, тощо – http://www.slowtwitch.com/.

Aldous Huxley. Brave New World / Олдос Хакслі. Дивний новий світ (1931)

Хакслі був правий. Майбутнє не стало тиранією, але контроль, чи навіть самоконтроль, відбувається завдяки безглуздій поп-культурі та штучним і безглуздим цінностям нею сформованими.

На відміну від від світу 1984 в якому комуністи бачили себе і старанно забороняли книгу, “Дивний новий світ” говорить про пересичення матеріальними благами і розвагами, що для совків безсумнівно було критикою загниваючого капіталізму.

Львів восени 2007-го

Найулюбленіше моє з місць в Україні в яких я тільки бував – затишне, спокійне, відносно чисте (в порівнянні з Києвом, не кажучи вже про Дніпропетровськ) незважаючи на перекопані вилиці та будівництво. Бідна європейська старина, пам’ятки архітектури, чимось незвичним стурбовані люди ~~та каземати львівського метро~~. Таке враження що навіть цигарки у Львові палять менше. Це тоді так було, не знаю як зараз.

Жили ми у Жеки на горіщі. Ну в смислі не в неї на глоріщі, а на тому ж горіщі де вона сама жила Smile Миленька така квартирка зі смішним туалетом і пухнастим котом.

А там якраз, у Львові тобто, а не в Жеки на хаті, в той час проходив кількаденний книжковий ярмарок на який ми теж ходили. Штовхалися у чималенькому натовпі народу. Купив собі кілька книжок – щось із міфології, казки якісь на подарунки. І жені Муракамі якесь чи щось.

В цілому пам’ятаю враження від поїздки чисто позитивні були. Якби я скоро після того не поїхав у штати то серйозно би замислився щоб перебратися у Львів з Києва. Там і дешевше все до того ж. І місто таке що центр реально пішки обійти і не втомитися.

На фото туристи на фоні туристів:

У багатьох приватних будинках і дворах, і не зовсім приватних теж, можна побачити якись скульптури на релігійні мотиви – святі і мученики, Діва Марі, Іісус, тощо. Все прикрашене квітами. І взагалі народ якийсь очевидно більш релігійний.

Ще один позитив – велика кількість маленьких кав’ярень де можна зовсім не задорого поїсти-попити. І окремої згадки варта кава яку люблять і вміють готувати. Я от каву не люблю і не п’ю, але проти тих запахів встояти просто неможливо було.

А ще там в цей час був чи день міста, чи щось подібне. І були такі красиво (іноді) розмальовані леви у центрі міста з кожним з яких попрацювало хтось з відомих людей.

Якщо видертися на вежу в центрі міста то можна побачити який зелений Львів, ледь не у центрі лісу за мірками українських міст.

Нічне місто виглядає доволі готично.

І взагалі – більше б таких міст на Україні, воно б може і людей трошки більше нормальних стало. Бо жарти жартами, а от ходиш там і просто відчуваєш все це нашарування історії навколо тебе, якось аж культурніший стаєш Smile

І зрозумійте мене правильно – я не кажу що у Києві погано, чи Київ некрасиве місто. Але в мене збереглися спогади дитинства коли Київ був для мене дивом – великим, але затишним і неймовірно зеленим містом. А коли я туди переїхав у 2007 році то було видно як все це гине під натиском колгоспників що перли у столицю як божевільні і принесли з собою сірі залізобетонні коробки, розкидане сміття, вирубані парки і напівп’яні натовпи на центральних вулицях. Капітулювало місто під натиском варварів Sad smile

Simon Clark. Blood Crazy / Саймон Кларк. Божевілля крові (1995)

Хороший такий, масивний зомбопокаліпсис.

Вам ніколи не було цікаво що стається далі в усих тих історія з протистоянням купки людей армії зомбі? Ну тобто ось зібралась якась група, закріпилася на складі боєприпасів і консерв, косить собі зомбаків… А далі? Треба ж якось починати їжу вирощувати, цивілізацію відновлювати, лікуватися якось, дітей народжувати…

В цій книзі двинулися всі дорослі, а купки дітей по всьому світу намагаються вижити. Причому зомбаки від простої жаги вбивства почали переходити до більш хитрих форм нападу, збираються у групи, будуть насипи і мости з живих тіл і всякі інші підлості. А у дітей і підлітків не так все вже й добре – розтринькування ресурсів, тиранія, суперечки і війни між групами…

Мова йде про період часу більше ніж рік – засоби боротьби та невдачі, спроба створити поселення, боротьба за ресурси. Неочікувано багато психології та теорії еволюції. Нестандартна причина "зомбування".

В цілому – дуже добре.