Категорія: Рецензії на книги

Samuel R. Delany. Dhalgren / Самюель Ділені. Дальгрен (1975)

Ділені і так є на найлегшим для читання і розуміння фантастом (чого варте лише “Перехрестя Ейнштейна“), але ця книга свого часу поділила і читачів і письменників на два непримерені табори.

Перше, серед яких були в основному фантасти (наприклад Філіп Дік) назвали цю книгу повним сміттям і дарма витраченим часом та папером. Інші, переважно літератори цю книгу вважають ледь не найкращою науково-фантастичною книгою усіх часів.

Сама книга, яка має неймовірний обсяг у більше ніж 800 сторінок є чимось середнім між “Пікніком на узбіччі” братів Стругацьких та “Створіння світла, створіння темряви” Желязни.

В книзі головний герой не пам’ятає нічого зі свого минулого, але кудись прямує через дивну зону в якій лячні та чудернацькі диваки живуть у суспільстві яке є чимось середнім між циганським табором та комуною хіпі.

Книга читається, принаймні для мене неймовірно важко, довго і нудно. І головна проблема в тому, що ні у сюжету, ні у героя нема ні мети, ні того, що варто уникати. Герой просто вештається по локація, приймає участь у беззмістових діалогах, займається сексом з жінками та чоловіками, щось краде, з кимось б’ється і багато розумірковує та записує беззмістовну маячню у щоденник.

З відгуків я знаю, що книга закінчується рівно там де і починається і є зацикленою. Але я не подужав і половини. І навіть не розумію чому б її варто було спробувати ще хоч раз.

Оцінки:

Brian W. Aldiss. Greybeard / Брайан Олдіс (1964)

Доволі визначна свого часу книга від автора епічної “Геліконії” та сміливої “Без зупинки“.

Цього разу перед нами анти-утопія в якій людство вимирає через те, що припинили народжуватися діти. Як саме це сталося автор пояснює у деяких ретроспективах вбудованих в текст, але ніяких особливих деталей нема.

Головна сюжетна лінія – подорож головного героя з кількома компаньйонами зі свого крихітного селища у велике колись місто. Головний герой віком 55 років є наймолодшим з усіх кого він знає – світ населено людьми 70-90 років переважно. Звісно людство дуже швидко вимирає, уся інфраструктура та виробництво зникло.

Побут людей полягає у нескінчених спробах вижити – полювання, рибальство, збирання їстівного. Також вони мають лагодити та робити нові інструменти і житло. І в цілому людство дуже швидко повернулося до рівня Середньовіччя.

Що робить цю книгу хорошою так це те, що основний сюжет розбавлено сценами з дитинства, юності та дорослого віку героя. Його подорожі та служба в армії, спроба рятувати останніх дітей, навчання на документаліста останніх днів людства в США, виживання в диктатурі Британії, просто виживання у боротьбі з природою… Все це не лише показує як повільно і неминуче наближалася катастрофа, але і створює достовірну з першого погляду картину того як реагувало людство, які спроби та помилки було зроблено.

Книгу однозначно варто прочитати не лише любителям фантастики.

Оцінки:

Randall Munroe. What If? / Рандалл Монро. Що буде якщо…?

Повна назва книги What If? Serious Scientific Answers to Absurd Hypothetical Questions – Що буде якщо…? Серйозні наукові відповіді на абсурдні гіпотетичні питання.

Книга від автору комікса xkcd в якій він як видно з назви відповідає на гіпотетичні питання. Що буде якщо Земля буде збільшуватися на 1 см щодня? Що буде як вистрілити кулею щільність якої така сама як у нейтроної зірки? І так далі.

Книга мені надзвичайно сподобалася. По-перше, серйозний підхід до пошуку відповіді показує як треба підходити до пошуку рішення для будь-якої проблеми.

По-друге, автор як колишній інженер NASA та і просто обізнана людина має велику кількість знань які і дозволяють йому знаходити відповіді.

І, по-третє, викладено усе одночасно і з гумором, і з точністю та наведенням деталей. При цьому зрозуміло абсолютно, що і як враховує автор для пошуку рішення. Тобто ця книга є таким собі підручником з закріплення та розширення знань про оточуючий світ для дорослих.

Оцінки:

Gareth L. Powell. Embers of War / Гарет Павелл. Вугілля війни (2018-…)

Суміш космо-опери та наукової фантастики. При цьому викладення набагато більш легке ніж у “Експансії” – це скоріше пригоди і трошки бойовика ніж насправді наукова фантанстика.

І саме через цю легкість серію найбільше і лають. Як на мене критика надмірно жорстка до книг – бо книгі ці ніколи і не претендували бути серйозною НФ. Читати їх виходить легко і швидко. І при цьому є доволі цікаві моменти в сюжеті та героях з їх історіями.

Уся серія на Good Reads – Embers of War Series by Gareth L. Powell | Goodreads.

Embers of War / Вугілля війни (2018)

По великому рахунку це книга про те як з випадкових людей які не надто добре підходять одне одному утворюється команда.

А усі дії відбуваються у світі де закінчилася жорстока і тривала війна між утвореннями людей в космосі. В цьому світі також є інші розумні раси, але в книзі їх переважно лише згадують.

Колишній військовий корабель (в цьому світіт кораблі розумні особистості) з командою у кожного з яких є передісторія тепер рятує жертв аварій. Але хтось починає вбивати і руйнувати інші кораблі і команда на шляху до місця аварії одного з таких підбитих кораблів стикається з ворогом. А ще вони знаходять раніше не відомі особливості артифактів чужинців які давно зникли і починають розплутувати загадки.

Варто згадати, що у книзі практично усі сильні персонажі жіночі (навіть кораблі), а чоловіки як правило або істеричні ідіоти, аби плаксиві перелякані слюнтяї. І хоча це занадто прогресивно, проте особливо не заважає сприйняттю показаного світу.

Науково-фантастична складова тут надзвичайно поверхнева – є ось такі технології і все, а ще є загадкові загадки та інші дива розвинених цивілізацій. Але якось особливо вони на функціонування людського суспільства не впливають і в цю сторону автор не заглиблюється взагалі. З таким же успіхом події книги могли б відбуватися у вигаданому острівному регіоні за часів морських піратів.

Оцінки:

Randall Munroe. xkcd: volume 0 (2009)

Ще один web-комікс (як і Oglaf) який можна читати в інтернеті – https://xkcd.com/.

Але з’ясувалося, що коли щодня переглядаєш коротенький (найчастіше в один кадр) жарт то невдалі забуваються миттєво, а вдалі запам’ятовуються на роки – а з друкованим форматом так не працює.

Переважно навколонаукова та комп’ютерна тематика (автор є колишнім інженером NASA), деякі історії навіть інформативні, деякі піднімають цікаві питання. Але в абсолютній більшості ці історії з людьми-паличками просто не смішні. І коли читаєш цю книгу де йдуть одне за одним десятки не смішних міні-історій, то наявність кількох вдалих мало що виправляє. Тому продовжу читати в інтернеті.

Оцінки:

2020, найкраще за рік: книги

Цього року як і завжди я читав старі книги, тобто написані і видані багато років тому. І звісно вкотре перечитував книги які мені подобаються.

Але тут згадаю ті книги які цього року прочитав вперше і які мені сподобалися. І головним джерелом таких книг стало моє бажання прочитати найкращу науково-фантастично книгу за кожен минулий рік з того часу як ця номінація з’явилася.

Отже:

Розчарування року:

  • Нік Гаркавей. Гномон (2017) – роман розхвалений критиками і багаторазово нагороджений. А мені він розсипається на погано зліплені шматки, приторні ідеї та невдалу і не цікаву подачу. Дуже важко пробирався крізь текст. Ідея про поєднання кілької свідомостей в одному розумі, вторгнення античних богів та кібернетизацію реальності.
  • Ян МакДональд. Світ Дороги Запустіння (1988-2000) – не так погано як попередня книга, але цей цикл якийсь нескінченний. Герої та події все додаються і додаються, відслідковувати їх все важче… аж поки геть не зникає бажання це робити. А так це історія спочатку крихідтного містечка та його мешканців, а потім впливого міста яке впливає на весь світ (Марс), і про те як усе одне з одним пов’язано.

Edgar Pangborn. A Mirror for Observers / Едгар Пангборн. Дзеркало для спостерігачів (1954)

Продовжую читати наукову фантастику відзначену як найкращу свого року. І ця книга мені скоріше не сподобалася. Зараз поясню.

Сюжет книги доволі простий. Серед землян живуть добре маскуючись колишні марсіани. 30000 років тому вони втекли зі своєї планети і стали жити серед людей. У них є підземні міста і розвинені технології, вони живуть по кілька сот років. Але їх надзвичайно мало і до того ж вони не вважають людство готовим щоб ділитися з ними технологіями. Натомість у них є так звані спостерігачі які опікаються найбільш розвиненими з людей. І ця книга є щоденником одного з таких спостерігачів.

А далі книга стає таким собі художнім твором ні про що. Головний герой опікається хлопчиком з надзвичайними здібностями, але ці здібності так і не проявляють себе взагалі ніяк крім як у діалогах та розмірковувань.

Ще ми дізнаємося про марсіан як відкололися від головної групи і вважають, що людство треба знищити.

Ну і через нескінчені балачки та філософствування книга підводить нас до того, що один з науковців за підтримки відступника-марсианина розробляє вірус який вбиває більші ссавців на планеті (не лише людей). І на цьому власне і все.

Книгу дуже добре написано, також смішно читати уявлення автора 50-х років про майбутнє 70-х з роботаксі та таким іншим.

Але також у книзі мало дій, мало що доведено до кінця, а шокуючи повороти сюжету не є такими взагалі. І якби книга не нагадувала на кожній сторінці про марсіан то її хоча б можна було б сприймати як художню вигадку.

Оцінки:

John Mongan, Eric Giguere, Noah Suojanen. Programming Interviews Exposed: Secrets to Landing Your Next Job (Programmer to Programmer) (2000)

Ще одна книга з тих які допомогають підготуватися до інтерв’ю на посаду програміста.

У книзі невелика частина присвячена резюме, тому як проводити перемовини, як домовлятися за зарплатню та інше подібне. Але ці частини занадто загалінь і на мою думку будуть у нагоді лише тим хто робить це вперше.

Більша ж частина книги присв’ячена задачам та їх рішенню. І на відміну від найбільш відомої та популярної книги цього типу Cracking the Coding Interview є кілька суттєвих відмінностей:

  • Кількість задач в цій книзі добре якщо складає три десятки, в той час як у згаданій вище задач сотні.
  • Самі задачі доволі прості з моєї точки зору і мене як правило просять розв’язувати складніші.
  • У книзі дуже велику частину приділено поясненю задачі та різним способам її розв’язання. Знову ж таки у порівнянні з більш відомою книгою де задача та поясення рішення викладено у кілької реченнях.

На мою думку це хороша книга (повторюся) для тих хто лише на початку своєї кар’єри – ознаймитися з типами задач, з тим як підходити до пошуку рішення, як думати про перевріку та тестування, які додаткові питання задавати. Комусь рівня Senior чи вище цієї книги буде явно не достатньо.

Оцінки:

Keith Roberts. Pavane / Кейт Робертс. Павана (1968)

Продовжую читати книги з ряду “найкраща фантастика року” і у цьому випадку як і для “Маураї“, “Космічного згвалтування“, “Більше за людину“, “Засіяні зірки” та “Коли дізнаєшся таке” дуже складно повірти, що книгу було написано так давно. Без будь-яких перебільшень – поки читав то думав, що це сучасна книга. І лише пишучи цей відгук згадав чому взагалі взявся її читати і з подивом побачив рік видання.

Книгу складено з кількох оповідань події яких відбуваються у паралельній реальності. Тут через низку обставин ніколи не виникла незалежна англіканська церква і в наслідок католицька церква і Ватикан контролюють половину світу. Цей контроль означає обмеження технологій та їх застосування.

В цьому світі хоча і відомі дизельні двигуни та електроенергія, але в 20-му сторіччі використовують пар та передають сигнали на довгі відстані вручну.

У оповіданнях які скоріше є художніми ніж фантастичними розказано про події життя героїв які лише умовно пов’язані між собою: водій парової вантажівки, зв’язковець що служить на сигнальній вежі, бунтівний монах невеличкого ордену, пірати з Америки, знать та їх нащадки.

В результаті накопичення незадоволення і бунтів у кінці 20-го сторіччя влада Церкви нарешті падає і світ неймовірно швидко починає впроваджувати технології які так довго стримували: двигуни внутрішнього згорання, радіозв’язок, електроенергія і таке інше.

За цим світом і подіями в ньому цікаво спостерігати, але головне – цей світ служить лише для того щоб показати ситуації і людей в них, а не щоб описувати його цікаві особистості. І також це просто хороша література і крім власне припущення, що розвиток нашої цивілізації міг піти іншим шляхом нічого фантастично в книзі більше і нема.

Оцінки: