Jennifer Wells. Confluence / Дженіфер Веллс. Злиття (2014-…)

 

Серія яку вже (усього за 3 роки!) складають чотири книги. А те що це серія я дізнався лише дочитавши першу з них. І мабуть продовжувати вже не буду, а чому читайте далі.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/151333-confluence.

 

Fluency / Побіжність (2014)

Хороша і цікава науково-фантастична зав’язка. Далеко на кордоні сонячної системи знайдено чужинський корабель на який відсилають команду астронавтів – дослідити і якщо можна встановити контакт. А по прибуттю на станцію команда, вірніше її частина вступає у телепатичний контакт з фрагментом корабля і далі починаються різні пригоди і навіть бої з чужинськими тваринами у коридорах корабля.

Чим далі тим книга стає все менш науковою і скочується у якусь підліткову фантастику з сильним акцентом на фемінізм та загальну перевагу головної героїні через її особливість та жіночість. Ну і от вона там контактує з розумом корабля якому виявляється хтось дуже потрібен щоб керував ним (більше ніяких обов’язків наша феміністична героїня не матиме). І в процесі усього цього вона мужньо бореться з непорозумінням з боку мужланів у команді та розкриває шматочок за шматочком історію корабля та його творців.

І по ходу сюжету проблемою стають не лише феміністичні вибрики авторки та її героїні, але і логіка сюжету за якою розвинена цивілізація з купою умінь та знань зненацька гине від вірусу. А тим вірусом до речі ще й зараджуються люди… Рука-лице просто.

Ще ми дізнаємося що у кожному космічному кораблі самі по собі заводяться космічно-корабельні паразити які виростають з гігантських прозорих слимаків у дуже страшних собакоподібних хижаків…

Взагалі якщо вам хочеться почитати хорошої феміністичної наукової фантастики то краще візьміть серію “Ксеногенезіс” який і написано краще і в якому ні логіка ні розвиток сюжету не викликає особливих питань.

Оцінки:

Robert Charles Wilson. Chronolity / Роберт Чарльз Вілсон. Хроноліти (2001)

Подорожі у часі і причинно-наслідкові зв’язки між подіями що утворюються такими подорожами є мабуть найскладнішою темою. Просте через природу таких надприродних подорожей. І книги та фільми де подорожі у часі були використані без протирічь та ігнорування проблем у логіці можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Ось і ця книга береться за подорожі у часі, але робить це доволі обережно і так щоб претензій не виникало. Так, наприклад, люди не подорожують у часі, подорожують лише артефакти (ті самі хроноліти). І хоча тут навіть є доволі цікава теорія часу і як воно взагалі можливе те що описано (одна з героїв сюжету є найкращим фізиком  свого часу) книга робить акцент на соціальних змінах.

А за сюжетом з’являються собі час від часу такі монументи переможцю майбутніх воєн і це поступово призводить до конфліктів, війн та майже занепаду цивілізації. Ну а герої книги хто намагається вижити, хто розгадати секрет хронолітів, а кого просто несуть події.

Якби внутрішніх переживань героїв було менше, а наукової складової більше то взагалі було б ідеально.

Оцінки:

Ramsey Campbell. The Grin of the Dark / Ремсі Кембел. Посмішка темряви (2007)

Мені у руки книга потрапила випадково. Взагалі то я мало що художнього крім наукової фантастики читаю. А з цією книгою сподобалися відгуки – от і взявся за неї.

Сам сюжет доволі прозаїчний – неуспішний кіно-крити починає досліджувати історію та творчість забутого коміка німого кіно і навколо нього починає відбуватися якась чортівня.

А хорошого в цій книзі це саме опис і передача читачеві усього того ненормального що його все більше стає у житті головного героя. Читаєш і тебе наче затягує в прірву невезіння та страхів… При цьому усі описані події та другорядні герої якісь малозначущі, але коли вони накладаються одне на інше то і не помічаєш як звичайне буденне життя перетворюється на кошмар.

Книга не така страшна щоб боятися її читати перед сном, але вразливим читачам вона може суттєво зіпсувати настрій. Тож обережно.

Оцінки:

Joe Hill. The Fireman / Джо Хілл. Пожежник (2016)

Антиутопія у якій людство гине і цивілізація руйнується через нашестя вірусу що буквально спалює людей.

Саму книгу можна умовно поділити на три частини. У першій головна героїня підхоплює заразу і намагається уникнути смерті від “винищувачів” хвороби. Також ми багато дізнаємося про її сімейне життя, роботу і таке інше.

У другій частині героїня яка врятувалася живе і потрапляє у пригоди у таборі таких самих заражених. Ну і знову ми дуже багато дізнаємося про майже кожного з другорядних героїв та їх життя, думки, переконання та історію.

Ну і в останній умовній частині героїня з купкою супроводжуючих тікає зі зруйнованого табору і шукає порятунку в майже міфічній місцевості.

Написано дуже добре, гостросюжетно там де треба. Герої та їх мотивація такі що віриш їм і переймаєшся за них. А от чому оцінка така не надто висока так це через те що занадто вже забагато деталей про спогади, досвід та стан психіки не лише головних діючих осіб, але і багатьох другорядних. Книга наче намагається кричати “я насправді серйозна література, майже як Достоєвський”… А в результаті начебто і цікава книга, але читаєш її, читаєш, а воно все щось розвивається і розвивається і вже не зрозуміло де зав’язка, де кульмінація і коли нарешті вже катарсису чекати. Коротше дуже багатослівна книга.

Оцінки:

Richard K. Morgan. Takeshi Kovacs / Річард Морган. Такеші Ковакс (2002-2005)

 

У світі майбутнього люди завдяки технологіям можуть переміщувати свою свідомість між тілами. Тіла вирощуються, викрадаються і доступні до продажу як легально так і на чорному ринку. А сама технологія використовується як для продовження життя, так і для міжпланетних подорожей. Ну і злочинці звісно не уникають її.

Головний герой іменем якого і названо усю серію є детективом з набором надзвичайних вмінь.

Серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/44634-takeshi-kovacs.

 

Altered Carbon / Видозмінений вуглець (2002)

Кораблі з тілами колоністів тисячі років подорожують до своїх точок призначення, а їх цифрована свідомість може бути завантажена у нові тіла. Ось так і нашого героя приносять до буття щоб доручити йому розслідування справи на Землі.

Книга переповнена бійками та іншими гострими моментами, в ній багато сцен сексу і різного іншого подібного.

Цікавий сюжет в якому міліардер що начебто скоїв самогубство не вірить у свої власні мотиви та ініціює це розслідування.

В сюжеті тісно переплітаються як наукова фантастика так і бойовик з детективом. Коротше книга не дасть сумувати.

Оцінки:

Dan Simmons. The Hollow Man / Ден Сіммонс. Порожня людина (1992)

Книга постійно стрибає від дуже цікавої до нудної і події в ній то геть ніяк не розвивають сюжет, а то починають несамовито нестися…

По суті це драма і психологічна фантастика в якій перед нашими очима людина втрачає розум. А починається все як історія двох телепатів що знайшли одне одного і жили разом як щасливе подружжя. Але через смерть дружини чоловік (головний герой) починає чинити само-деструктивні вчинки, нариватися на проблеми що привертає до нього все більше проблем і все більш дивних та неприємних людей. І закінчується все хоча начебто і добре для нашого героя, але ми розуміємо що скоріше за все він таки остаточно втік від реальності всередину свого мозку.

Оповідання перебивається “уроками” квантової фізики яка здається тут присутня лише щоб виправдати слово “наукова” у назві жанру – інакше це була б на 100% психологічна фантастика.

У підсумку маємо місцями цікаву і динамічну, але переважно тягучу і нуднувату книгу від знаменитого автора який знає як правильно складати слова у хороші тексти.

Оцінки:

Douglas Preston, Lincoln Child. Pendergast / Дуглас Престон, Лінкольн Чайлд. Пендергаст (1995-…)

 

Серію в якій вже майже два десятки книг поєднано агентом ФБР на прізвисько Пендергаст. Агента цього задіяно у розслідуванні загадкових і містичних справ які він успішно за допомогою інших дійових осіб і розкриває. Серія має сподобатися любителям серіалу X Files – дуже багато спільного у них в плані містичності та загадковості.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/40552-pendergast.

 

Relic / Релікт (1995)

Цю книгу називають найсильнішою в серії, я не можу підтвердити бо це поки що єдина книга яку я прочитав.

В основному це гостросюжетний детектив з деякими домішками жахів та наукової фантастики.

Не дивлячить на доволі стандартний сюжет в якому з джунглів Південної Америки привозять якесь незрозуміле прокляття що проявлюється у жорстоких і загадкових вбивствах та чорно-білих героях (хороші і погані науковці, розумні та тупі поліцейські та ФБРівці) усе написано так що все одно цікаво читати і переживаєш, переймаєшся. І навіть трошки шаблонний твіст в самому кінці зроблено так що не кривишся від його шаблонності.

Книга розвивається доволі неспішно, але в другій своїй половині починає нестися просто несамовитим темпом.

І що цікаво головний герой, повторюся, тут не ФБРівець який поєднує усі книги серії, а працівники музею.

Я отримав задоволення від читання.

Оцінки:

Neil Gaiman. American Gods / Ніл Гейман. Американські боги (2001-…)

 

Дізнався що це серія, а не одна книга лише коли почав писати цей пост :)

Усі серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/114135-american-gods

 

American Gods / Американські боги (2001)

 

Мені сподобалася ідея – люди що приїздили в Америку привозили з собою і своїх богів та міфічних істот. А ті, вірою людей, ставали реальними і мали різні понадлюдські здібності. З часом віра слабне і боги гинуть, або слабшають і якось перебиваються та виживають на задвірках.

Але найбільше мені сподобалися герої – вони цікаві і їх дії осмислені і за їх долю переймаєшся.

Проте книга з науково-фантастичної повільно перетворюється на казкову і все менше і менше логічного в ній стає, а події і наслідки передбачити взагалі не можливо. Бо світ і його правила не зрозумілі мені як читачеві. Тому і казка – трапитися ж може будь-що, правила не відомі.

Тим не менш хоча сама історія хоча і втрачає цікавість герої як я вже сказав дуже цікаві і живі і заради того щоб дізнатися яка ж їх чекає доля та як вони вийдуть з усього що відбувається я книгу і дочитав.

Чи буду читати продовження? Можливо колись і буду. Але зараз такого бажання нема.

Оцінки:

Peter F. Hamilton. Void / Пітер Гамільтон. Порожнеча (2008-2010)

Серія є прямим продовженням Саги Співдружності і події її відбуваються у тому ж світі і навіть іноді з тими ж дійовими особами, але через 1200 років від подій описаних в книгах Саги.

Серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/43520-void.

 

The Dreaming Void/ Сни Порожнечі (2008)

Як завжди у автора більшу частину книги присвячено знайомству з дійовими особами то неспішному розкручуванні подій. Але ця книга це просто щось особливо – тут 80%, а то і більше відведено якраз під “розкручування”. Вже звично що перед нами виникають все нові і нові герої та відкриваються все нові і нові деталі, але якось забагато усього…

Отже у післявоєнному світі людство перейшло на новий етап розвитку. Частина людей злилася свідомістю з іншими і по суті живе у віртуальній реальності при цьому контролюючи та впливаючи на реальний світ. Також бойові технологій та технології космічних подорожей зробили крок уперед і є певна кількість бойових сцен де ми можемо побачити їх у дії.

Але головна інтрига та проблема – це Порожнеча. Невідоме ніщо у центрі нашої галактики яке за твердженнями інших старіших рас час від часу поглинає великі фрагменти галактики. Звідти нема ні сигналів ні матеріальних об’єктів. І звідти ніхто не повернувся. Але у людей з’являється сновидець який бачить і поширює серед інших картини з життя всередині Порожнечі. І там виявляється існує світ фентазі де люди володіють екстрасенсорними здібно тями, вміють впливати на гени і таке інше. Тобто частина книги є майже чистою такою фентазі відірваною від іншої книги.

Ну і от там боротьба фракції, планет та сект, пошук нового сновидця і все таке… Наче і багато усього відбувається, але читати чомусь не надто цікаво та і дуже багато читати доводиться. Мені ця книга пішла дуже погана і витратив я на неї в рази більше часу ніж планував. Тому і з іншими книгами цієї серії поки поспішати не буду – почитаю поки щось легше і жвавіше щоб відновитися. Власне це поки що найгірше що я читав у автора, навіть можна відверто сказати що погано вийшло.

Оцінки: