Це вже був мій третій Чемпіона Світу в яких я приймав участь (попередні два: 2022/10/29 – IronMan 70.3 World Championship та 2021-09-18 – IronMan 70.3 World Championship, St. George, Utah), і як на двох попередніх я показав саме тут найгірший результат за рік.
Взагалі рішення стартувати в кінці року аж у Новій Зеландії було прийнято не лише через бажання виступити там, але і поєднати з подорожжю яку завжди хотілося здійснити (трохи про враження від Нової Зеландії – 2024, грудень: Нова Зеландія, враження).
В усі дні перед стартом погода була доволі прохолодна, йшов дощ і на вело я одягав рукави та жилетку. Навіть трохи переймався щоб не було надто холодно на старті.
Але в день старту жінок (він був 14-го числа, а чоловіки вже стартували наступного дня) погода була тепла, навіть жарка, без дощу і з великою кількістю сонця. І це стало проблемою, бо коли стартував я то було ще тепліше, інтенсивність випромінення сонячного ультрафіолету поставила абсолютний рекорд за усі часи.
Через те, що моя вікова група стартувала аж о 9:20 ранку не лише я мав чекати і хвилюватися майже 3 години (перша хвиля любителів стартувала о 7:20), але і старт проходив по спеці, а бігти близько третьої дня взагалі стало для мене неподоланою проблемою.
В моїй групі було 400 людей, і стартували ми, як я вже зазначив останніми. З одного боку це добре, що не наздоганяли над-швидкі пловці з наступної хвилі, а з іншого – ми пливли в хвості. Хоча вода була вже доволі тепла. І ще про воду – неймовірно прозора, така прозора, що навіть у найглибших частинах було чітко видно дно та дрібні (менше за 5 копійок) шапочки для плавання загублені попередніми учасниками.
Особливо про плавання сказати нема чого – пройшло добре, трошки повільніше ніж хотілося (згідно годинника 33 хвилини на 1800 метрів), але працював рівномірно, відчував, що роблю правильний рівень зусиль і не виснажую себе без необхідності.
Вихід води був крутою та затяжною гіркою – майже 800 метрів. І хоча я витратив 6 хвилин на транзитку (швидкі люди роблять з 3 хвилин), проте усе робив спокійно і розмірено – зняв костюм, дістав шолом, одягнув шолом, застебнув шолом, склав костюм, запхав костюм в торбу, побіг і здав торбу по дорозі волонтерам.
Вело за планом мало би бути не надто важке – кілька тривалих, але не надто крутих підйомів не мали би стати проблемою. І нормальні, в сенсі без тріщин та ям дороги дозволяли впевнено їхати. Проте проблемою стала температура та вологість. За початковим планом я намагався тримати зусилля в районі 240 ватт, коли зрозумів, що це буде дуже важко знизив до 230, але не зміг втримати і цей рівень.
Після другої довгої гірки було вже відчутно і втому, і в цілому не готовність до такої температури повітря. До того ж неймовірно яскраве сонце суттєво перегрівало шкіру і я зрозумів, що зробив велику помилку не скориставшись кремом від сонця перед плавання та у транзитці.
Далі ставало все важче і важче, сонце і температура почали сильно дошкуляти, хоча чудові види навколо (безкраї ферми) трошки робив усе кращим.
І додатково після одного короткого спуску коли кілька з нас скупчилися на підйомі маршал на мотоциклі почав усім роздавати штрафи. Мені дісталося 5 хвилин. Це десь в районі 50-го кілометра.
Десь там же я і відчув, що не вдасться показати нормальний час і далі швидкість буде лише падати. Тому прийняв рішення ще знизити зусилля щоб щось зберегти на біг.
Остання гірка довжиною в кілька кілометрів хоча і дуже не крута проте мене виснажила остаточно. І вже коли ми заїхали назад в місто за 2 км до транзитної зони і була та палатка де я мав стояти 5 хвилин. І чесно кажучи я зупинився там з певним полегшенням. Витратив цей час щоб поїсти гелі, ковтнути сіль та електроліти і спробувати трошки прийти до тями.
Вело вийшло за 2:54, що майже на 20 хвилин повільніше ніж хотілося б.
В тразитку заїхав і пройшов її доволі швидко і без проблем. Взувся, козирок, пояс і побіг.
І спочатку мені біглося добре – пульс в нормі, темп хороший, все наче контрольовано. На кожні точці беру електроліти, якщо є кригу, іноді колу заради кофеїну.
Але моя найбільша помилка, повторюся, була в тому, що я не наклав на себе крему від сонця. І через його яскравість я не лише перегрівся, але і отримав суттєві опіки. Особливо неприємно було мати прямо відкриті рани у наступні дні на скальпі – мав лише козирок, без верху і волосся дуже коротке.
Але і без того руки та ноги, обличчя, шия – все обгоріло дуже сильно до темно червогого.
Також неприємно було, що біг був весь по сонцю і не було навіть кількох сотень метрів десь у затінку. І на першій же серйозній гірці я відчув, що насправді мені не так вже і добре – і це почуття лише погіршувалося. Нарешті на наступній гірці (приблизно на 8-му кілометрі) я вперше зупинився і пройшовся пішки щоб знизити пульс.
Зупинявся я потім багато разів – пульс дерся постійно вгору, але головне, що починало трошки пливсти все в голові. Я подумав, що вже з тим часом який я маю сенсу ризикувати здоров’ям нема ніякого, а тому довелося примиритися з тим, що результат буде поганий. І постійно нагадувати собі, що бути тут – це вже досягнення. Але звісно певне розчарування все ж таки ставало все сильніше.
Ну і в цілому решта бігу було стражданням – біжу скільки можу, слідкую за пульсом, зупиняюся і йду як стає погано. І тягнулося це все просто нескінченно довго. Більшість учасників на той час давно фінішували, було вже близько третьої дня, глядачі ховалися хоч в якій крихітній тіні.
Але як би там не було дістався кінця і цієї дистанції, фінішував. А потім дуже довго приходив до тями, вилив на себе кілька пляшок крижаної води. Біг вийшов за 1:59, що є найгіршим результатом за рік.
Було погано після фінішу, але на диво нічого не боліло у порівнянні з іншими стартами – просто не зміг викластися і ноги навіть не відчувалися як після змагань. На жаль саме не готовність до високої температури мене і підвела. Принаймні в це хочеться вірити.
Ну а далі трошки сумував і жалівся сам собі, трошки намагався не перейматися, але більше залишався якимось занімілим.
У підсумку чи варто було їхати і стартувати враховуючи результат – так, варто. Це не лише унікальна нагода (не зважаючи на результат), але і можливість відвідати нову країну, зустріти інших атлетів і взагалі відчути себе більш причетним. Також змагання, як би погано вони не пройшли саме і показують пробіли в підготовці і в цілому рівень підготовки та над чим ще треба працювати.
Дані з годинника – https://connect.garmin.com/modern/activity/17769999893.