IronMan 70.3 в нашому штаті проводився усього кілька разів і доволі близько до місця нашого проживання (2023/09/17 – IronMan 70.3 Washington та 2022/09/18 – IronMan 70.3 Washington), але в цьому році його більше нема. Натомість є новий старт – в місті Річланд.
Місто розташоване в графстві Якіма на пласкому високогір’ї (там насправді не високо) і від решти штату різниться великою кількістю сонця, практично відсутністю дощів та відносно прохолодною погодою. В тій частині штата вирощують яблука, груші, вишні, виноград та ще деякі фрукти та овочі які постачаються навіть в інші країни. А дорога до міста (3.5 години від нас машиною) лежить через безмежні фруктові сади та поля.
Саме місто відносно маленьке, дуже тихе, неймовірно чисте, має широченні дороги на яких практично відсутні машини. Та і людей на вулицях майже не видно. Місто вважається дорогим (хоча у порівнянні з нашим тут значно дешевше) і туристичним – тут протікає річка Коламбія і багато людей мають яхти, дошки, каяки і таке інше.
Плавання в річці Коламбія – а це означає трохи прохолодно (річка холодна навіть влітку), а ще це означає, що буде швидше ніж зазвичай (бо пливсти по течії).
З транзитної зони ми вирушили до місця старту плавання о 5:45 ранку і йшли трохи більше 2 км. Сам старт був о 6:30, по 3 людей кожні 5 секунд.
Стартував десь у перших 150, і це виявилася доволі вдала позиція. Певну кількість дуже повільних людей обігнав, мене обганяло не так багато. Але найголовніше – практично не було контакту і вдавалося пливсти без того щоб оминати багатьох.
Видимість на плаванні була така собі – хоча вже було світло, проте буї важкувато було бачити. А тому я орієнтувався більше на шапочки людей навколо. А ще багато волонтерів на каяках створювали такий собі коридор шириною метрів 15 в якому ми всі приблизно і трималися. І лише на фінішу мене як і багатьох інших трошки занесло далі і довелося майже під 90 градусів повертати.
Плавання вийшло за 22:01, 11-й результат у моїй віковій групі.
Вихід з води, транзитка, початок вело – все надзвичайно добре організовано. Взагалі вело було дуже класне: безхмаре небо, але не спекотно, широченні і чисті дороги взагалі без машин. На першій частині дистанції було доволі багато поворотів, якщо знати трасу зарані то можна мати певну перевагу.
Кілька малопомітних гірок і довжелезні пласкі ділянки на яких можна просто вкручувати потрібні вати протягом тривалого часу.
Траса проходила навколо міста, доволі швидко ми опинилися серед полів, але там де було хоч якесь житло місцеві вийшли привітати учасників. Взагалі було приємно там стартувати, дуже раджу якщо у вас буде така нагода.
Головний мій негаразд – я знову загубив аеродинамічну пляшку яку ось щойно купив і не встиг навіть нею скористатися. Поки що вирішив не кріпити нічого на раму більше, натомість буду возити пляшки за сідлом.
Мені навіть цього разу вдалося на швидкості схопити на пункті харчування воду (бо загубив же пляшку), а раніше або доводилося зупинятися ледь не повністю, або вони просто ракетою вилітали вдаль при спробі їх схопити.
Також на вело з’їв 3 звичайні гелі Precision Fuel & Hydration, та останнім такий же з кофеїном. І під кінець вело, останні кілометрів 3-4 почали відчуватися ноги – добре розрахував і розподілив зусилля і якраз витратив усе протягом дистанції біль-менш рівномірно.
Вело вийшло за 2:33:48, що є 9-м результатом у моїй віковій групі.
Після вело спокійно перевзувся, примусив себе не перейматися секундами які втрачаю на те щоб правильно одягти кросівки. Схопив візор, пояс з номером та ще двома гелями, окуляри і побіг. І зрозумів, що гелі на поясі – не надто хороша ідея. Воно все так шалено стрибало на мені, що я просто витяг гелі і поклав у кишеню костюма.
Перші пару кілометрів дуже боліло ліве стегно, але потім я розбігся і біль пройшов остаточно.
Біглося легко, навіть підозріло легко. Я намагався себе стримувати, але почувався дуже добре. Почав потихеньку обходити людей.
Десь після 5-го кілометру догнав іншого учасника з яким ми в парі пробігли решту дистанції. Вірніше частково в парі: він часто виривався вперед, але я знову потрошку його наздоганяв.
Біговий етап проходив по довжелезному парку, туди і назад вздовж річки. Там красиво і було доволі багато людей які нас підтримували.
А сама траса майже повністю пласка, що дало можливість тримати рівний темп.
Перші 9 км пройшли легко і швидко, потім я нарешті відчув, що насправді біжу в швидкому для себе темпі. І ще 2 км це відчувалося, але темп так само тримав.
І от вже після 11-го кілометру різко почав відчувати виснаження і сильну втому, пульс з 160 підскочив до 170. Але вдавалося тримати темп з легким уповільненням. Хоча план був зробити негативний спліт (тобто пробігти другу половину швидше за перше), та не вдалося.
Добре що було за ким тягнутися, і так разом ми поступово обходячи інших учасників наближалися до фінішу.
І за 2 км я вирішив ледь трошки додати, і мій напарник одразу ж відвалився. Проте я тримався. А за 1.5 км від фінішу стало дуже важко, пульс заліз ще вище. Я вирішив терпіти скільки зможу.
Попереду лише дуже десь далеко було пару людей, але на мій подив моє незначне прискорення почало різко скорочувати дистанцію. Тож з’явилася ще одна мотивація – догнати і перегнати. Що я на свій подив і зробив.
Останні 500 метрів вже не лишилося нічого крім бажання якошвидше фінішувати. І фінішна пряма – дійсно пряма, довга, на ній лише я сам… Це було дійсно круто!
Біг у підсумку був за 1:34:17, 7-й результат у віковій групі і скоріш за все мій найкращий біг на цій дистанції взагалі.
Підсумковий результат – 4:35:01, 8-й у віковій групі. Дуже задоволений результатом, тренеру теж сподобалося.
Дані з годинника – https://connect.garmin.com/modern/activity/17104433093.
А далі була морока з велом (нас не пускали з ним в автобус і я їхав на ньому до місця парковки), розібрав його, запакував, переодягнувся без душу і поїхали додому. Олена як водій – це дуже зручно для мене як спортсмена :)
У підсумку – класний старт, за можливості буду там стартувати ще.