Я власне доволі давно хотів спробувати безтрубкови камери на велосипеді, а тут пробої на моєму BMC Timemachine почали натякати ще сильніше – варто спробувати. І нарешті коли на сайті Muc-Off була знижка на деякі товари серед яких був і набір для перетворення колес на безтрубкові тут я вже не стримався.
Треба сказати, що на велосипеді встановлені “готові до безтрубковості” колеса. Тобто варто лише було докупити шини які підтримують цю технологію. Мій вибір зупинився завдяки рекомендаціям на Grand Prix 5000 S TR.
Сам процес надзвичайно простий і мені вдалося майже вірно все зробити з першого разу:
знімаємо трубки і камери
клеїмо спеціальну смужку – мені цього робити було не треба, бо вона вже була наклеєна. Але якщо треба то в наборі є.
ставимо клапани – в наборі є, але я докупив собі спеціально Tubeless Valves V2 | Tubeless Range на “глибокі” колеса бо в мене профіль 80 мм.
Одягаємо нову шину… ось тут було важко – це і довго, і не просто, і багато зусиль треба докладати. Але подужав.
Заливаємо половину пакета герметика.
Все.
Працює це так – герметик знаходиться всередині у рідкому вигляді (для шосейного велосипеда і 25мм шин це від 60 до 80 мл), а у випадку пробою під тиском починає вилітати у отвір і швидко твердіє перетворюючись на щось типу гуми. Зовсім дрібні пробої можна навіть не помітити.
До того ж такі колеса треба накачувати не так сильно як ті що з трубкою (я замість 90 psi роблю 80 зараз), а це додає комфорту.
Звісно не обійшлося без проблем пов’язаних з кривими руками – у одному колесі коли випускав повітря трошки герметика застигло у клапані і від до кінця не закривався. Колесо доволі швидко втрачало тиск, а я навіть подумав, що десь його пробив так, що воно не герметизується. Але потім розібрався, почистив клапан і усе стало добре.
У підсумку за $32 (повна ціна – $63) я надзвичайно задоволений.
Свого часу я кілька разів жалівся на Android Auto (наприклад Android Auto – біль і страждання) – воно відпадає постійно, вивалюється, глючить які ти кабелі та телефони не пробуй. І я не єдиний з такою проблемою. А раз є потреба то з’явилася і пропозиція (дякую капіталізм!), а саме донгл (маленький пристрій який треба підключати до чогось) який виступає як приймач для телефона.
Працює все це так:
на машині яка підтримує Android Auto підключаємо донгл кабелем USB (йде в комплекті)
на смартфон встановлюємо програму виробника
з смартфону налаштовуємо підключення і параметри пристрою
все.
В результаті через якийсь час після “увімкнення” машина бачить комбінацію донгл + смартфон як підключення смартфону кабелем (у мене це займає від 10 до 60 секунд). І далі використовуєте як звичайний Android Auto.
Працює все це набагато краще. Не 100%, але в 95% за суб’єктивними відчуттями. Проблеми трапляються ті самі – може усе відвалитися без можливості заново з’єднати не “вимикаючи” машину. Але це за майже пів-року використання трапилося не більше 5 разів, тому терпіти можна.
Купив я цей пристрій ще коли вони були на Indiegogo (AAWireless | Indiegogo): оплатив ($85 пристрій + $15 доставка) і чекав більше трьох місяців – такий великий був попит.
Зараз у них вже є сайт – AAWireless | Wireless Android Auto™ for everyone. І в цілому я раджу цей пристрій – з ним комфортніше і надійніше ніж напряму підключати телефон до будь-якої машини, що я їх пробував.
Якщо ви катаєтесь на спортивному велосипеді (не важливо чи це тренажер, чи шосейник, а чи може гірський байк) нема ніяких причин не користуватися спеціальним кремом для запобігання натирань. І ось цей крем (ціна $24 за тюбик, сайт виробника – DZ Nuts Men’s Pro Chamois Cream – DZ-Nuts) є таким, що я можу порадити. Сам користуюся і задоволений.
Крем не має запаху, не лишає слідів на одягу, не подразнює шкіру і дійсно запобігає натертостям. І його вистачає дуже надовго. Я один тюбик використовую більше ніж пів-року і він і досі не закінчився. Мінімум місяців на 9 має вистачати. Це при тому, що я кручу вело по 3 рази на тиждень.
Купив ці окуляри випадково – побачив їх у магазині який закривався і розпродував все що залишилося, а ціна в $11 здалася такою що можна і спробувати (повна ціна – $18).
З виду ці окуляри не мали б сподобатися і до того ж враховуючи, що у них фіксоване перенісся мали б текти на мені. Але вийшла приємно несподіванка – вони не лише не течуть, але і дуже комфортні.
Сидять вони так, що відчуваєш наче з невеличким біноклем плаваєш (для порівняння моя інша улюблена модель A3 Performance Fuse X наче взагалі зливається з обличчям). В цих окулярах видно гуму по всьому периметру поля зору, але ледь видно і це не заважає. Також в них дуже хороше скло і чіткість дуже хороша (мабуть краще ніж у A3).
Завдяки відносно м’якому матеріалу сидять вони комфортно і я можу проплавати годину в них не знімаючи. Коротше хороша модель.
Минулого року вже пробував зробити цей старт, але не склалося – двічі пробита камера на задньому колесі і в результаті не фінішував – 2021/06/05 – Lake Wilderness Triathlon.
Цього року було кілька змін серед яких:
Старт привабив більшу кількість учасників серед яких були доволі сильні. Причина в тому, що частина цього старту входить в IronMan Washington – а отже люди хочуть ознайомитися з маршрутом.
Вперше стартував на tubeless шинах (тобто без трубок всередині), вийшло наче непогано, детальніше що і як колись згодом.
Новий гірдо-костюм Zone 3 Vanquish (про нього теж трошки згодом).
Прокинулися о 4:30, заварили каву-чай в дорогу і вирушили. Вже за 40 хвилин були на місці, вдалося припаркуватися відносно недалеко. Забрав стартовий пакет (цього разу з номерами давали отруйно-салатову футболку) і пішов у транзитку все розкладати по місцях.
Старт був о 7-й ранку де учасники самі вибирали в якому порядку стартувати. Я був у першій двадцятці і в принципі десь недалеко від неї і приплив.
Плавання в цілому пройшло без ексцесів
Вода яка здавалося не надто холодною насправді виявилася надзвичайно холодною як тільки дісталися глибини. Несподівано почало протікати одне око в чудових окулярів Blue Seventy Element – до цього вони ніколи в мене не текли і взагалі буди мої улюблені. До того ж по дорозі назад почало світити сліпуче сонце і я навіть почав хвилюватися, що прозорий візор на велошоломі не дасть мені нормально бачити.
Усе інше на плаванні було доволі добре. Перші учасники відірвалися від мене і так і сиділи попереду. Також мене обійшло 4 чи 5 людей за всю дистанцію і за кожним з них я зміг драфтити певний час.
Хоча дивлюся прямо у камеру насправді Олену не бачив взагалі
Також були певні побоювання за праве плече і шию – боліло і було не гаразд весь тиждень перед тим, але гірше не стало. У підсумку плавання 25:19 і за власними відчуттями добре попрацював і при цьому не виснажився. Можна було ще легко відсотків 5 витиснути за необхідності.
Отже вибіг з води, зняв костюм (цей дуже легко знімається у порівнянні з попереднім Blueseventy Helix), одяг туфлі, шолом, побіг з велом, сів, поїхав…
Старт вело де треба було пробиратися між повільними учасниками хто робив спринт
Вело перші 10 це був постійний потік людей на дорозі – ті хто стартував спринт і їхали повільніше тягнулися майже нерозривною вервечкою. І лише через 10 км наші маршрути розійшлися.
Сам маршрут вело-етапу чесно кажучи не найкращий – практично повністю складається з затяжних підйомів та спусків, крутих поворотів де не видно дороги попереду через високий ліс. Ну та це типове на дорогах у нашому штаті.
На вело перші 20 км мінялися місцями групкою з 4 учасників: я, двоє молодих хлопців і дівчина. Потім дівчина і один з хлопців відвалилися, але натомість мимо пролетіли і зникли за горизонтом трійка якихось дуже сильних велосипедистів.
Я пробував гнатися за ними, але зміг обійти інших учасників (видно то були швидкі пловці сильно попереду мене).
Біговий етап був надзвичайно нецікаво організований :(
Вже за кілометрів 5 до фінішу їхали якимись вузенькими дорогами зі страшенно крутими спусками/підйомами та поганим асфальтом – постійно то гальмуєш щосили, то впираєшся рогом щоб виїхати, усі повороти на гальмах і дуже повільно. Ну та доїхав. Відчувалися ноги доволі сильно, але було бажання бігти.
У підсумку 45 км вело за 1:20:31, наче і не погано.
Біговий етап крім того що був просто нудний (туди-назад по ґрунтовці, якісь кільця між домами) так ще і було доволі парко. Новий костюм у порівнянні з невагомим Castelli Free Sanremo 2 виявився набагато щільнішим і хоча скаржитися особливо нема на що (у нього навіть є певні переваги), але не було враження наче взагалі голий біжиш.
А вам як зовнішній вигляд?
У мене були певні сподівання наздогнати кількох людей на біговому етапі, але через те, що учасники були сильні це мені так і не вдалося. Одного я обійшов, але і мене один обійшов. А в цілому як ми почали етап так усі приблизно і фінішували. І хоча результат 45:11 не є чимось видатним для 10 км, проте враховуючи гравій на більшій половині дистанції, схожи, кілька дуже крутих підйомів та спусків… наче і не жалюгідно.
Великою неприємністю цього разу стало те, що заглючів і показував якусь маячню датчик пульсу Garmin HRM-Tri – на вело показував 90 (що неймовірно мало), на бігові – 180-190 (що занадто багато), а коли зберігав активність то взагалі відмовився передавати дані.
Парк та озеро насправді доволі красиві і тут часто можна бачити диких тварин як лосі чи навіть медведі
