Для мене це був свого часу новий бренд. На момент написання цього посту вони мають лише один продукт – Quantum Energy Squares.
Це звичайні “спортивні” батончики які можна їсти як перед тренуванням так і під час не надто інтенсивної активності (як, наприклад, на велосипеді). Але вони мають одну особливість – вони містять кофеїн. Один батончик (а скоріше квадрат – звідки і назва) містить еквівалент однієї порції еспресо.
На смак вони доволі так собі і треба звикати. З часом звик, тепер навіть трошки приємними здаються.
Також батончики ці трошки сухуваті і в той же час трохи маслянисті – це найкраще пояснення мабуть. Тобто є відчуття, що пальці жирні, але жувати важкувато. Є певний гіркий присмак.
Баточики не кришаться особливо, а отже ризику вдихнути крихту менше. До зубі не липне особливо, проте щось таки лишається і через деякий час можна якесь дрібне насіння (чіа чи льон) несподівано відчути яке ховалося між зубів.
Дія кофеїну помітна і настає доволі швидко, проте не різко, а якось плавно. В цілому я задоволений.
При ціні в $2 за штуку вони не так щоб і дешеві, але, по-перше, їх іноді можна купити по акції дешевше, а, по-друге, ці батончики будуть хорошим виходом коли треба близько де тренування щось поїсти і додати кофеїну.
Виглядає ефектно, але насправді не надто складно коли призвичаїшся
Рафтінг (для тих хто не знає) це сплав по річках на широких і пласких гумових човнах (4-6 людей) з доланням порогів яке утворює каміння на дні річки. Самі пороги мають 6 рівнів складності де 1 означає спокійну воду, а 6 – водоспад.
В Коста Ріці одні з найкращих рафтінгів для початківців – дуже довгі і мілкі (у сухий сезон) річки з порогами рівня 3. Це той рівень коли тебе трохи кидає і треба іноді кидатися то на дно човна, то на інший борт, можна навіть вилетіти іноді, але в цілому нічого складного. А от вже в сезон дощу (одна з двох пор року в цій кліматичній зоні) ці самі пороги стають рівнем 5 і долати їх вже небезпечно навіть професіоналам.
Зверніть увагу на зелені плями – це підошви того хто вилетів з човна
Ця наша пригода включала в себе більше ніж півтори години автобусом зі столиці, 4 години самого рафтінгу та ще майже 3 години до нашого наступного міста – Ла Фортуни.
А за 4 години навіть з нескладними порогами можна нормально відчути що таке рафтрінг і зрозуміти для себе чи варто робити щось подібне ще. І наскільки я побачив Олені сподобалося (у неї це було вперше), але не настільки щоб їхати 3 години в одну сторону і робити це в холодних річках нашого штату. А так де тепленько і не далеко – це залюбки.
“Капітан” нашого човна давав команди як грести вперед чи назад, кидатися на одни чи інший бік, або на дно щоб не застрягти на камінні і не перевернутися
Дуже багато сонця, і хоча спеки не було відчутно (все ж таки постійні бризки води) та обгоріли усі відкриті частини тіла дуже добре.
Коли була нагода там де спокійна вода і дно без каміння нам давали стрибати у воду і трошки поплавати.
Та і взагалі в плані інтенсивності пороги такого рівня не складні, а через те, що між ними є доволі довгі відрізки спокійної води ще і не втомлюють. Єдине що 4 години це все ж таки дуже довго. І якщо у вас є хоч якась фізична підготовка – все це буде надзвичайно легко, але в кінці буде легка втома.
Кермач визначає шлях яким човен долає поріг і дає відповідні команди усій групі
У підсумку – можу порадити як спорт так і це конкретне місце. Якщо буде така можливість то робіть: це одночасно і яке не яке фізичне навантаження, але не надзвичайне якесь, це і пригода, це і чудові види.
З моменту нападу Хуйлостану на Україну не можу уявити як писати чи перейматися такими буденними і дрібними речами як фільми, музика, подорожі і навіть тренування. Але в той же час якщо не перемикати себе насильно хоч на щось можна дуже сильно нашкодити своєму психічному стану і здоров’ю, і кому від цього буде користь?
Злість та розпач, неможливість якось суттєво допомогти, хаотичні пошуки де і як себе можна задіяти… Важливо лишатися тверезим, зосередженим, раціональним як би нереально вся ця ситуація не виглядала. Можу комусь допомогти просто зараз і роблю це, сподіваюся все скінчиться як скоріше і буду вже допомагати відновлювати і розбудовувати. Але це вже після перемоги.
Прощення не буде. Ніколи, ні за яких обставин. Росія має бути розорена, розділена, а бажано лишатися в ницості та бідності назавжди. І що зможу для цього зроблю. Але це теж потім.
А поки мій блоґ буде і далі заповнюватися легенькими нісенітницями про фільми (які я не можу зараз дивитися, буду писати про те що дивився до початку війни), про подорожі та інше таке. І я знаю, що пишу ще для себе – мене і так не дуже багато людей читало, а зараз їм взагалі не до того. Але для мене це вже за кілька років стало звичкою і буду писати щоб хоч так повернути фрагменти реальності в життя.
