Отже після складної дороги туди і назад (подробиці тут – 2017-12-Танзанія. Переліт) варто сказати і про саму країну та враження від неї.
От знаєте коли буваєш в новому і очевидно не такому місці як сам живеш то іноді приходять у головку думки про те як воно було б жити тут, якби переїхати та жити на збереження, чи може приїхати на пенсії і жити собі… Ну так от Танзанія це точно не та країна де я хотів би жити. Зараз розкажу чому.
По-перше, країна очевидно ще має пройти довгий шлях щоб просто мати всю інфраструктуру до якої звикли навіть українці – дороги, водопроводи, інтернет, електрика і всі інші сервіси і зручності. Воно наче в Танзанії і є, але все в такій мізерній кількості що скоріше його нема. Так, наприклад, у країні усього кілька заасфальтованих (але треба визнати непоганих) доріг якими можна переміщуватися між великими містами. Усі інші точки країни доступні лише всюдиходами, і я не маю на увазі ті джипоподібні машини в яких їздять по містах – це мають бути лендкрузери та подібні інші монстри.
В країні схоже ніхто не чув про провідний інтернет, а мобільний є далеко не де завгодно і швидкість дуже посередня. В країні далеко не у кожному місті є лікарня і іноді доводиться їздити до лікаря за пару сотень кілометрів. В країні є електроенергія, але дуже спорадично і з переривами тому майже на кожній хібарці можна побачити сонячні панелі під’єднані до автомобільних акумуляторів. У країні бензин дорожчий ніж в США – від $1 за літр.
Середня зарплатня у країні згідно наших гідів складає $500 і ця цифра суттєво різниться від офіційної що говорить нам про $1000 на рік. При цьому треба враховувати кілька речей. Найбільші зарплати (до кількох тисяч на місяць) отримують держслужбовці, а бізнесменам якось взагалі скрутно. При цьому 80% населення країни складають фермери які взагалі ніколи не мають грошей на руках – коли їм щось треба (одяг, ліки, техніка) вони просто міняють свої продукти (рис, соняшник, кукурудза, корови, кози) на товари на пряму.
Танзанія має велику кількість природніх ресурсів які експортує: вуголь, дерево, діаманти. Нещодавно розвідали великі родовища газу, а можливо і нафти. І при цьому корупція настільки велика що чиновниками розкрадаються майже усі прибутки. Та що там говорити – навіть туризм що приносить значну частку у казну не забезпечується нічим для тих самих туристів і усі розваги та інші штуки де можна було б витрачати гроші туристам майже відсутні.
Ціни які ми бачили на ті ж продукти доволі високі. Обід обійдеться в $10-$15, пів-літрова пляшка коли – $2.
Проте не можна сказати що влада нічого не робить хорошого. У них теж не дуже давно була революція в результаті якої країну очолює прогресивний президент що намагається розв’язувати проблеми. Так, згідно гідів, зі скандалом звільняють якогось високопосадовця майже щотижня і це не просто звільнення, а тюрма з конфіскацією. І кажуть за останні пару років чиновники дійсно стали боятися звинувачень у корупції. Також влада навела порядок на дорогах і зробила штрафи за порушення однією зі статей наповнення бюджету. Так, наприклад, перевищення в зоні 50 км/г обійдеться в $200, а перевищення 80 км/г (максимальна швидкість у країні) – $400 та 3 дні тюрми. Причому за багаторазові порушення можна отримати до 6 місяців тюрми. Так само за перетин суцільної і все інше. І всі їздять дуже повільно і не спішать обганяти вантажівки що тянуться 20 км/г в гірку. Хоча при цьому проїхати по зустрічній смузі щоб не долати “складні” розв’язки – норма.
Ще влада дуже ефективно бореться з малярією і майже винищила її – останній випадок зараження був років з 10 тому. А до того згідно наших гідів вони хворіли стабільно по 2-3 рази на рік.
В політичному плані ситуація дуже цікава. Схоже тут ніхто не переймається політичною платформою та ідеологією і тут просто нема соціалістів, демократів, консерваторів та інших звичних нам партій. Натомість тут просто є групи за інтересами. Правляча зараз партія називається Революційною і їх ідеологія – міняти все що можна і пробувати знову і знову. Звісно не все у них працює і тому також впливовою є Опозиційна партія гасло яких – Революційна партія робить усе неправильно. До того ж Танзанія як країна утворилася злиттям британської колонії Танзаніки та арабського Занзібару. І у Занзібара навіть досі є свій президент та уряд.
Треба відзначити що країна, вірніше кожен її регіон є дуже монокультурними та моноетнічними. Ми були у Моші де живуть плем’я Чага та Масаї. Чага виглядають наскільки схоже одне на одного що навіть своїх гідів ми розрізнювали переважно за їх одягом який вони не міняли по кілька днів (персональна гігієна та душ тут теж не надто популярні). Масаї є єдиним племенем в Танзанії які свідомо відкинули усі нововведення і намагаються жити традиційним життям – ганяють з місця на місце невеличкі стада корів та кіз, відправляють дітей на багатоденні полювання (це ритуал такий) та роблять підліткам обрізання. Ну та про масаїв може згодом більше напишу, хоча навряд чи – мені усі ці народи та традиції насправді мало цікаві у порівнянні з природою.
І кілька слів ще про освіту. Базова 7-річна освіта доступна безкоштовно, усе викладання ведеться мовою суахілі (єдина державна мова) і це саме та освіта яку отримують більшість населення (масаї і того не отримують). А потім йде 4 роки старшої школи де всі дисципліни вже читають англійською і випускники переважно всі йдуть в коледжі чи університети де освіта теж уся виключно англійською. Знання англійської відкриває набагато більше можливостей для високих заробітків, але знають англійську лише невеличкий відсоток у регіонах куди приїздять туристи.
Ну і щоб ви зовсім не засумували ось вам відео зняте з вікна машини :)
