Приємним відкриттям для мене стали свого часу ці сайдвок-сьорфери. Якщо ви не знаєте що це таке то зараз я вам розкажу :)
Це такі з виду туфлі як правило пошити з м’якого матеріалу і м’якою, надзвичайно м’якою прорезиненою підошвою. Пошив настільки вільний що на нозі вони відчуваються як домашні тапочки, єдине що не спадають. А виглядають як туфлі, майже як туфлі, скажімо як розношені туфлі за якими добре дивляться.
І що ми маємо в результаті? Наскільки вільне і комфортне взуття наскільки це собі можна уявити: м’якеньке, ніче нічого не тисне і не тре (бо це просто безфомена тряпочка), усі шви назовні, товста резова стелька (так, потрібні шкарпетки щоб не завоняти, ну або можа в стірку іноді кидати). Ніякого каблука, нічого не треба розношувати.
Зараз у мене крім бігових кросівок та однієї пари ботинок для походів є лише ось ці сьорфери (і дома дві пари, і на роботі запасні). Ніяких туфлів, ніяких страждань :)
Звісно існує безліч виробників такого взуття так само як і різні моделі: і растаманські візерунку, і повороски, і повна імітація туфель і все що завгодно. Навіть можна знайти моделі з підсиленою, а то і справжньою підошвою.
Мабуть найбільш відомим виробником такого взуття є Sanuk – http://www.sanuk.com/mens-sidewalk-surfers, але і ціни в них капєц які. Ну та у них там все органічне та вегетаріанське, зроблене з коноплі, думаю знаєте про цю маркетингову ботву. Навіть саму назву Sidewalk Surfers придумали в Sanuk. В принципі хорошу, якісну пару подібного взуття (але називтися воно буде по іншому, наприклад Slip-ons) можна купити за $$15-20, наприклад – http://cruzerz.net/prod-1.html. Я власне бренд Cruzerz вам і рекомендую: у самого такі і порівнюючи їх з Sanuk я можу сказати що різниця в ціні абсолютно не відображує різницю у якості, цей дешевший бренд нічим не гірше за розкручений “екологічний”.
Ось я на роботі в точно таких пересуваюся:
А тепер про те для чого таке взуття не підійде. Просто ходити по місту у вас не вийде: м’яка прорезинена підошва на асфальті стирається дуже сильно. Це взуття призначене для килимів, ковроліну, паркету, плитки в найгіршому випадку. Тобто це те що і називається “переобувка” – тапочки в які можна заскочити щоб не мучати ноги і які не виглядають як тапочки.
Я в таких як вже сказав сидю на роботі (ковролін і плитка), водю машину і іноді виходю на вулицю пройтися купити кави чи сендвіч. І за півтора роки підошва стерлася доволі суттєво, хоча і не наскрізь. Але в українських реаліях (враховую не лише не ідеально рівний асфальт чи доріжки для пішоходів, але і суцільну грязюку) боюся таке взуття може перетворитися на брудиний клубок протерторї резини дуже швидко.
Ну ось на цьому і все, буду сподіватися що хоч чимось корисним вам це пост буде :)