Thomas Michael Disch. The Gеnocides / Томас Майкл Діш. Геноциди (1965)

Апокаліптичне майбутнє яка є таким собі ляпасом любителям сюжетів в яких люди завдяки власному інтелекту, гнучкості та волі до життя якщо не відновлюють цивілізацію після катастрофи, то хоча б мають надію що це зроблять їх нащадки.

Тут все простіше. Землю “обробили” непойми хто (іншопланетяни в книзі так і не з’являються, у наявності є лише механізми) знищивші всі рослини і тварин і замість цього засіяли її якоюсь штучною культурою. Залишки людства намагаються вижити і одиниці доживають до збору врожаю. Начебто після цього виникає якась надія почати все заново, хоч і з кам’яної доби, але тут Землю оброблюють ще раз, перед наступним посівом…

Ну а правда ж, фермер що перепахує поле та знищує шкідників і бур’яни навряд чи замислюється про те що в мурашнику, чи скажімо у мишей можуть на цей час існовути якісь зачатки цивілізації. Отак і тут – люди настільки зневажливо знищуються що їх мабуть і не помітили в процесі. Та і не лише люди, все що є живого на Землі. І навіть не зрозуміло кого звинувачувати.

Страшенна приреченість і безвихідь, проте читати дуже цікаво, відірватися не можливо. Хоча в літературному плані викладення дещо на шкільний твір схоже.

Оцінки:

Good Reads – 3.68/5 (https://www.goodreads.com/book/show/743672.The_Genocides).
Моя оцінка – 8/10.

Nevil Shute. On the Beach / Невіл Шют. На березі (1957)

Найпессимістичніша і найгнітючіша пост-апокаліптична книга з усих що я будь-коли читав.

В результаті ядерної війни Північна півкуля вся вимерла і вітер поступово розносить радіоактивний пил все південніше і південніше. Люди у південних містечках Австралії живуть свій останній рік і ніщо не здатне їх врятувати, надії нема.

Не дивлячись на те що ноги в книги ростуть з фантастики, від самої фантастики тут лише передісторія. Все інше – чорний, в’язкий страх очікування неминучого кінця, безвиході і відчаю.
Ця річ страшніша за будь-які жахи із зобі-мутантами та вірусами.

Так, ви правильно зрозуміли – в кінці всі без винятку помирають, причому з самого початку книги навіть відомо коли це приблизно станеться.

https://www.goodreads.com/book/show/38180.On_the_Beach?ac=1

Adidas Flathead TR

Ціна: $60

Призначення: Бігові кросівки для трейлів та поганої погоди. Товста і добре захичена підошва, захищена п’ята та частково носок, підсилені кріплення для поворосок, щільний матеріал верху, м’якенький язичок.

Загальні враження: Як бігові кросівки вони геть не годні ні на що (подробиці нижче), а от як для щоденного носіння дуже класні – за більше ніж 3 роки використання слідів ззовні не помітно, навіть підошва майже як з коробки. І це не дивлячись на те що всередені я протер місцями матеріал до самої основи.

Можна носити взимку і у сильний дощ, кросівки добре захищають від води (хоча і не є водонепрокненими). А на теплий носок так ще і доволі низькі температури дозволять перенести.

Недоліки: З наступних причин я бігати в них не буду (пробував пару разів). По-перше, вони важкуваті. Не катастрофічно, але помітно важчі за ті до яких я звик.

По-друге, у них просто жарко. Щільний матеріал верху добре тримає температуру.

Здавалося б можна було б бігати у них взимку, але ще одна і мабуть їх найбільша проблема, особливо зважаючи на призначення, полягає в тому що підошва неймовірно слизька (хоча і “тракторна”) і їде як ковзани на кризі та трамбованому снігові.

Ну а якщо бігати в суху погоду чи дощ по трейлам то є ще одна проблема – підошва абсолютно не гнучка.

Кому ж підійдуть ці кросівки? Ну хіба що людині яка бігає дуже повільно по сильно технічному маршруту (каміння, коріння, струмки), але не по снігові чи мокрій дорозі.

На сайті виробника (модель що прийшла на заміну): http://www.adidas.com/us/product/mens-running-kanadia-5-trail-shoes/CY928?cid=Q35439&breadcrumb=1z13071Z1z11zrf&search=kanadia&cm_vc=SEARCH

David Weber. Honor Harrington / Девід Вебер. Хонор Харрінгтон (1993-2013)

Серія через яку протягнуто головного героя, капітана космофлоту Хонор Харрінгтон. В серії вже майже 15 книг і здається закінчуватися вона не збирається.

Чиста наукова фантастика (вірніше її підвид – космічна фантастика), в якій нема ніякої магії, містики, паралельних Всесвітів. Є лише космічні кораблі з масою характеристик, маневри, процедури і ритуали військового флоту, таможні та інших служб. Також є політичні інтриги, боротьба за місця в уряді та бюрократія. Ну і міжнародна (вірніше міжпланетна) політика.

Назва серії містить каламбур – Хонор це не лише ім’я головної героїні, але і англійське слово “честь”. Тому назву можна перекласти і як “Честь Харрінгтон”.

В літературному плані середньо, в плані фантастичності нічого видатного, але дуже цільно і без провалів та провисань у сюжеті.

http://www.goodreads.com/series/40419-honor-harrington

On Basilisk Station / Космічна станція “Васіліск” (1993)

Книга розказує про перше капітанське призначення Хонор де вона впадає в немилість і призначається на нудну місію патрулювання перевалочної станції. Там їй теж трапляється бовдур начальник завдяки інтригам якого вона несподівано отримує певну владу у секторі і з вельми обмеженими ресурсами починає патрулювання.

Ну і завдяки своїй педантичності та бажанню робити все за правилами зашкоджає планам загарбників.

В книзі є погоня з перестрілками та воєнними хитрощами, багато характеристик зброї та кораблів, планета населена дикунами майже поголовно підсаженими іншопланетниками на сильнодіючу наркоту, бюрократична дурість та політичні ігри.

У підсумку враження таке – наче і непогано, але не певен чи хочу я читати продовження.

http://www.goodreads.com/book/show/35921.On_Basilisk_Station?from_search=true