Місяць: Серпень 2013

2013-08-26–Lake Meridian Triathlon, Kent, WA

Це вже втретє ми робимо цей тріатлон (28/8/2011–Lake Meredian Triathlon та 2012-08-26–Lake Meredian Triathlon, Kent, WA) і поки що від нього лише позитивні враження.

Власне головною причиною участі було відчуття якоїсь порожнечі без змагань на протязі цілого місяця Smile Цей рік у нас було присвячено довгим дистанціям в тріатлоні (я перейшов на 70.3, Олена – на олімпійську дистанцію) і усього лише трьох стартів за 3 місяці вистачило щоб відчути що зникла мотивація не лише змагатися, але і тренуватися. І проблема не лише у фізичній втомі, а і в тому що насправді треба докладати зусилля ментальне щоб не пропустити тренування. Навіть мій улюблений біг у поміркованому темпі на довгі дистанції (читай медетативний біг) не викликає вже такого захвату як колись.

Ось тому цей старт спланували як закриття сезону (у вересні ще зробимо спринт і на цьому все з тріатлоном в цьому році) і головна ціль була подивитися у якій ми формі на кінець літа і над чим треба попрацювати.

 

Цього разу хоча і встали раненько проте якось все так складалося що ледь встигли на старт. Приїхали, зібрали велосипеди, поїхав запаркував машину, пішов на старт, чудом згадав що забув педалі поставити, побіг назад, з інструметрами та педалями знову на старт. Ну а потім отримати стартовий пакет, черга в туалет, швидко все розкласти у транзитці, швидко одягти костюм, бігому в воду. А тут вже за пару хвилин і старт.

 

Взагалі я задоволений тим як попрацював по самопочуттям, але результат не найкращий. Тому емоції доволі змішані. З іншого боку ніяких цілей я собі не ставив тому не сильно і переймаюся результатом. Для порівняння у 2011 я зробив цю дистанцію за 2:25, у 2013 – за 2:15, цього року за 2:17.

До речі фото поки що тільки ті що я робив після фінішу, потім ще зроблю пост як знайду інші.

 

У плаванні якось все так склалося що я уникнув колотнечі і на старті і там де наша дистанція зливалася зі спрінтерами та супер-спрінтерами. Стартували ми через кожні 3 хвилини: олімпійка чоловіки в 7:00, жінки в 7:03, спрінт чоловіки в 7:06 і так далі.

Був задоволений тим як попрацював на плаванні, але на диво результат далекий від найкращого – 26:06. Плавання з комп’ютера – Lake Meridian Triathlon 2013 Swim.

 

У першій транзитці зовсім не поспішав, цього разу їхав і біг у шкарпетках, вирішив не ризикувати. Спокійно зняв і розвісив костюм, обувся, навіть здається встиг попити. В результаті провів в Т1 аж 2:12 (для порівняння минулого року зробив те ж саме за 1:15).

Олена дякує волонтерам на фініші – Намасте! Smile

 

Велоетап пройшов на диво добре – не особливо упираючись я тримався у першцій двацятці і частину дистанції драфтив (вірніше тримав попередніх у полі зору). В середньому ми їхали десь 35 км/г, кілометрів за 11 до кінця етапу я спробував відірватися від своєї групи і почав крутити 42 км/г, але вони сиділи за мною впритул і десь за 4 км до фінішу я бросив це діло і знову сів у хвості групи.

В результаті чомусь не надто хороший час – 1:07:38, на подібній дистанції та відносно нескладному рел’єфі (було лише 3-4 гірки де треба було попрацювати, але відносно короткі) треба їхати з 1:05 Sad smile Дані з комп’ютера – Lake Meridian Triathlon 2013 Cycling.

 

В другій транзитці впорався за 45 секунд без особливих зусиль і з хорошим самопочуттям побіг 10 км. Тут, глянувши на годинник я зрозумів наскільки повільно я робив попередні етапи і вирішив хоч щось наздогнати на бігові.

Як я вже колись казав американці любителі приходять в тріатлон як правило з велоспорту (хоча б і любительського), тому змагатися з ними на велоетапі дуже складно. А от бігає більшість з них не дуже, і тут я можу наздогнати кількох людей які були занадто сильними для мене на велосипеді. Взагалі олімпійська дистанція як на мене має ідеальний баланс між біговим та велоетапами в тому сенсі що вони приблизно однаково важать. На довших дистанція вело стає важливішим, а у спринті без сильного плавання не варто і сподіватися на хороші результати.

 

Проте бігти, незважаючи на все бажання, занадто швидко не виходило. Лише до певної швидкості, а далі миттєво злітав у небо пульс і ставало зрозуміло що довго я такий темп не протримаю. Тому весь час слідкував щоб тримати швидкість на межі.

Втома почала даватися взнаки десь на 6-му кілометрі, а після 8-го стало відверто важко і там вже почав терпіти.

 

Всю дорогу було за ким тягнутися і поступово обходив одного за одним (в середньому 1 людину на 1.5 км) і це суттєво допомагало тримати темп.

Також цього разу контролював скільки їм та п’ю, хоча і не хотілося примушував себе ковтати гель і напої і в результаті обійшлося без болей у боку під фініш що стало ледь не традиціїю для мене на цій дистанції.

В результаті біг вийшов 40:51, хоча і хотілося б за 39 хвилин пробігти. Дані з бігового етапу – Lake Meridian Triathlon 2013 Run.

 

У підсумку 2:17:34, друге місце у своїй віковій групі.

Олена (сподіваюся вона щось напише і від себе) зробила таку саму дистанцію за 3:07:20, що звісно доволі повільно навіть для аматорів які серйозно ставляться до цього, але тим не менш це її найкращий результат на цій дистанції на сьогодні. Так що вона була дуже задоволена.

Протокол змагань – http://www.weraisethebar.com/rtbevents/results/LMT2013OVERALL.HTM.

На цьому у мене все, усього найкращого!

Чим я займався в bing

Якось я ніколи так і не розказував над чим я саме працював в bing і якими задачами там займався. Ось і прийшов цей момент Smile

У якості передмови хочу сказати що колись у мене був досвід роботи в стартапі де ми намагалися зробити щось нове в інтернет-пошуку (деталі – Як я працював в Luxoft’і). От після того у мене і виник інтерес до цієї області.

Відпрацювавши трошки більше 2 років в System Center над новим продуктом Service Manager я нарешті перейшов у bing (після випуску першої версії продукту).

Сам інтернет-пошук у дуже спрощеному вигляді можна представити як систему в яку з одного боку подаються вхідні дані (наприклад веб-сторінки), а з іншого приходять запити від користувачів. До речі те що я далі пишу не відображує те що відбувається насправді на 100%, а просто є спрощенним приближенням яке передає основну ідею.

Що стосується обробки даних, їх класифікації, категоризації, оцінювання та ранжування – це все великі і складні задачі пов’язані з математичними моделями та неймовірними обсягами даних. У такі команди потрібні люди зі спеціалізованими знаннями, наприклад машинне навчання, нейронні мережі, математичне моделювання, тощо. І специфіка задач там така що обробка даних може йти дуже довго (години, а іноді навіть і дні).

З іншого боку запит від користувача треба обробити якомога швидше і видати йому назад якомога релевантніші (тобто такі що найкраще відповідають на запит) дані.

Таку складну систему яка складається з сотеньо компонентів можна поділити на шари, наприклад: інтерфейс веб-сторінки, розуміння запитів, уточнення запитів, робота з провайдерами даних, тощо.

Можливо ви не знали, але за статистикою переважна, абсолютна більшість запитів користувачів містять у собі помилки, тому пошукові системи намагаються їх автоматично виправити. Крім того запит треба зрозуміти. Скажіма якщо я шукатиму по слову Seattle то мене (через те що я близько до нього) скоріше за все цікавить ситуація на дорозі, можливо карта і погода. А якщо те ж саме напише людина з іншого континенту то для неї скоріше за все варто показати дані з вікіпедії, фотографії, та положення Сіетла на карті світу, або навіть інформацію про авіа-рейси до Сіетла.

До речі все що я розказую стосується не лише bing, але і будь-якої пошукової системи загального призначення.

Чим більше ви слів напишите у запиті (при умові що слова разом мають сенс) тим більша імовірність отримати відповідь на питання на першій же сторінці результатів. Крім того усе вище сказане означає що в залежності від вашого місцезнаходження (а також інших речей як історія пошуків) користувачі бачать різні результати на один і той же запит.

Крім того треба розуміти що пошукові системи побудовано так що обслуговуючі їх комп’ютери знаходяться у різних дата-центрах і відповідно дані і програми там можуть бути різними. Усі найновіші зміни, покращення та експеременти як правило гравці на цьому ринку роблять доступними в першу чергу для США. А для України/Росії відставання легко може складати місяці, а то і роки. Ви спробуйте – поставте у своєму браузері локаль США і порівняйте результати.

Коротше після того як користувач через веб-сторінку ввів свій запит він перетворюється на сотні різних варіацій і доповнюється іншими даними (місцезнаходження, браузер, попередні запити,…) і спрямовується до компонентів які можуть обробити ці запити.

Тепер поговоримо про дані. Якщо ми візьмемо результати спортивних матчів чи ціни на акції які мають оновлюватися щохвилини (а бажано кожні кілька секунд), прогноз погоди який треба оновлювати кожні пару годин хоча б, та скажімо статті з енциклопедії як добре як оновлюються раз на пів-року то зрозуміємо що зберігати такі дані разом, або просто однаковим способом просто недоцільно. По-перше від типу даних залежить логіка їх обробки. Наприклад запит MSFT для компонента що працює з акціями просто означає що потрібні поточні дані для акцій Microsoft, а от для карт наприклад, чи фінансових новин вже треба вибирати за ішими принципами (скажімо найцитованіші новини).

Ну і відповідно харатер даних впливає на те як і де їх зберігають і як їх деплоять (тобто як вони потрапляють на комп’ютери що обслуговують запити).

Я працював в команді яка відповідала за роботу з провайдерами даних. Тобто грубо кажучи це був фреймворк для створення компонентів для спеціалізованих типів даних. Компоненти знаходяться логічно між графічним інтерфейсом (веб-сторінкою) і сховищами даних. Фреймоврк навав можливість унфікувати роботу з постачальниками даних, послати і обробити паралельні запити до даних, зібрати відповіді і надати їх веб-сторінці.

Практично все що користувач бачить в результатах пошуку проходило через код який писала моя команда. Там все складніше, є і інші канали отримання даних, але все ж таки більшість даних проходила “через нас” Smile

Які ж основні технічні проблеми? По-перше, уся робота відбувається асинхронно і наш код не мав створювати ніяких затримок (тобто многопоточність і при цьому відсутність синхронізації). По-друге, накладні розходи мають бути мінімальними і користувачі нашого коду мають отримувати усю функціональність “безкошотвно”, тобто абсолютно на все у нашого коду є лічені мілісекунди. До того ж використання пам’яті по мінімуму (її і без нас є кому споживати), можливість програмного чи апаратного збою в будь-який момент і інші речі.

Через те що в процесі задіяні сотні тисяч комп’ютерів імовірність фатальної помлики (баг, апаратний збій, пошкодження даних, проблеми у мережі, …) дуже висока і фактично гарантована.

До того ж дослідження причин негараздів та ще весела задача – знайти які дані і звідки прийшли, куди вони пішли, що потім сталося… Отак і “розслідуєш” якийсь випадок з машини на машину. Наче і логи є, проблема лише в тому що їх реально терабайти.

Я вже не говорю про те що при оновлені компонента його ніхто не буде зупиняти що замінити на нову версію і тому потрібні механізми як це робити “на ходу” (поки поточні запити оброблюються старим компоненом усі нові мають оброблюватися новим). До цього ж додайте оновлення даних деякі з яких як я вище зауважив оновлюються дуже часто, а також те що це має відбуватися на мінімум тисячах машин одночасно. Коротше веселуха ще та.

Крім написання коду та дослідеження причині помилок (і їх виправлення) команди в bing займаються деплойментом (тобто оновлюють свої компоненти в дата-центрах при необхідності) та реагують на критичні випадки. В командах є концепція чергових (і так само і в google, facebook та інших сервісах-гігантах) від кожнох команди які в разі необхідності (по закону підлості це завжди трапляється в 4 ранку або у вихідні) мають підключитися та вирішити проблему. Мова звісно не йде про виправлення багів (для цього є робочий час), а скоріше про “зробити щоб цього не було”. Це в тому числі може буде і повернення до старої версії коду або даних.

Які скіли розвиваються на такій роботі? Многопоточне прогамування, профілювання та оптимізація, дебагінг (WinDbg) та особливо вміння дошукуватися до першопричини проблем.

Ну от, наче щось розказав і секретів не видав Smile

Ще пости по темі:

Amphipod RunLite AirStretch

Ціна: $40

Призначення: Біговий пояс з двома пляшками по 310 мл та сумочкою.

Загальні враження: На даний момент це мій улюблений біговий пояс. Він не совається (хоча все одно треба буде витратити час щоб знайти зручну позицію), не заважає своїми краями, не надто стрибає коли біжиш з крутої гори.

Пляшки не вставляються у корзинки як у більшості бігових поясів, а тримаються двома скобами. Щоб витягти пляшку її треба стиснути з двох боків, щоб вставити на місце просто притиснути до скобок доки не почуєш чи не відчуєш клацання. Все це легко можна зробити навпомацки.

У сумочку поміщується мій смартфон (Lumia 920 на даний момент) та спортивний гаманець Chums Surf Short Wallet. У зовнішню кишеню сумочки яка не застебається на блискавку поміщуються 2-3 пакетики енегретичного гелю.

Недоліки: Пляшки не найзручніші щоб довго їх тримати в руках, та і пити з них не так зручно як з пляшок Fuelbelt. Іноді також складно буває вийняти заповнену під кришечку пляшку. Проте нічого критичного щоб понизити бали, просто потрібна певна практика.

На сайті виробника: http://www.amphipod.com/products/hydration/hydration-belts/runlite-hydration-belts/runlite-airstretch

Greg Bear. Hardfought / Грег Бір. Жорстке зіткнення (1983)

 

Відповідь на питання чи можна писати ще фантасморичніше за Філіпа Дік, залишаючись при цьому у руслі фантастики.

Так, це фантастика, це ще й певною мірою жорсткий псіходел.

Євгеніка і спеціалізація діяльності призводять до зникнення людства як виду та знищення людської історії. Бажання краще розуміти свого ворога призводить до того що стаєш ближчим до нього ніж до істот твого виду які просто віддають накази та приховують інформацію. Додайте до цього генетичну пам’ять та клонування, втрачену історію та ціль, життя проведене уві сні в стінах ворожого дослідницького центру… Складно, але варто часу і зусиль.

http://www.goodreads.com/book/show/8673948-hardfought

Terry Pratchett. Discworld / Террі Пратчет. Плаский світ (1983-…)

Вже в який раз пробую читати Пратчета… і нічого. А причина через яку я намагаюся його читати полягає в тому що всі любителі фантастики у своїх відгуках на будь якому сайті одностайно мліють “ой який гумор, ой який письменник, ой яка література прямо”.

Ну згоден, гумор там є, але доволі специфічний. Ну в стилі Пласка Земля стоїть на трьох слонах, які стоять на черепасі, яка пливе безкраїм Океаном… Ну або якийсь чаклун бачить фотоапарат і починає думати в стилі “є ж такі світлочутливі матерали, отже можна якось примусити їх реагувати і змінювати свій стан…”, а в результаті виявляється що у фотоапараті живе маленький демон який швидко-швидко все малює з натури.

І такого “гумору” там просто сотні на кожній сторінці. По переше, мені це не здається смішним, по друге, це просто втомлює, а, по третє, сь так і не знайшов в його книгах нічого особливо цікавого.

Все це мені більше нагадує якби Футураму видавали у книжках – була б така маячня що її мало б хто читав. Так от Пратчета імхо треба робити мультфільмами, а не читати.

http://www.goodreads.com/series/40650-discworld

The Color of Magic / Колір чародійства (1983)

Перша книга серії (а там ще є підсерії пов’язані між собою так що книги треба читати не послідовно а паралельно) в якій можна оцінити весь той гумор що очикує читача на протязі наступних більше ніж 40 (!) книг.

Сюжет приблизно такий: турист з країни на краю Диска із скринею грошей на ніжках прибуває у середньовічне місто повне героїв та героїчних обставин і починає шукати на пригоди. Власне навіть цю книгу мені було дуже важко дочитувати.

UPD від 2023.07.28: цю книгу я починав читати кілька разів і не дуже далеко заходив перед тим як закинути її. Але після того як прослухав “Варта! Варта!” вирішив спробувати її в аудіо-форматі. І так нарешті її подужав.

У книзі хоча є доволі цікаві моменти та повороти сюжету, проте вся історія стрибає, гумор мене на надто веселить і в цілому це доволі важко якось сприймається. І лише завдяки фактично радіо-виставі від “Абук” я все це зміг дослухати.

Оцінки:

Guards! Guards! / Варта! Варта! (1989)

Через багато років після того як я пробував читати цю серію (яку на той час усі хвалили дуже сильно) і кинув – мені було не цікаво взагалі… отже спробував ще раз. При цьому вибрав першу-ліпшу книгу якою виявилася аж восьма і почав слухати.

І з’ясувалося, що аудіо-книга, а вірніше навіть ціла аудіо-вистава на кілька голосів та зі звуковими ефектами – це набагато краще. Я з задоволенням прослухав усю книгу по дорозі в басейн та на роботу. Дуже задоволений тим, що придбав цю книгу на Абук.

Така собі суміш фентазі та гумористичної фантастики в якому людська дурість, магія та такі-собі інтриги переплітаються у трохи розважальне дійство.

Моя головна претензія до того як книгу написано в тому, що особисто для мене крім окремих посмішок завдяки хорошому володінню мовою автором – ось більше крім цього нічого цікавого нема. Сюжет так собі, герої теж.

Але як аудіо-книга – просто шикарно! Тому продовжу (вірніше почну заново) слухати усю серію.

Оцінки:

Mort / Морт (1987)

Ця книга є от наче взірцем того, що мені не подобається у автора. Вона наче гумористична, але мені ніколи не було смішно. Словосполучення та різні речі автор також комбінує вдало і не звично, але мені і від цього лише трошечки цікавіше.

Що стосується історії, то вона хоча іноді і стає цікавою, але як я вже помітив в інших книгах автор має звичку або різко і не цікаво обривати сюжетні лінії, а також іноді стрибає через доволі значні проміжки часу не пояснюючи що там взагалі відбулося. Таке враження іноді, що це просто купа оповідань поєднаних персонажами які зібрали в один текст.

Також в книзі надзвичайно банальний і не цікавий фінал який дуже розчаровує.

А так це історія учня смерті який порушив хід історії (зашкодив вбивству принцеси) і різними способами намагався це виправити.

Для мене єдиною причиною чому я цю книгу “добив” до кінця вкотре стала чудова озвучка від “Абук” – це не просто виразне читання, але і на кілька голосів, та ще й зі звуковими ефектами.

Оцінки:

Wyrd Sisters / Віщі сестри (1998)

В книзі йдеться про трьох відьом які не хочуть, але мусять втрутитися в державні справи і практично власноруч призначити короля.

Книга мені не сподобалася, але вкотре не втомлюся відзначити чудово начитаний текст (так, і цю книгу я слухав, а не читав) від “Aбук“.

Історія доволі слабенька – вбито короля, відьми врятували дитину, віддали в мандрівний театр. А новий правитель поганий не тому, що коїть щось зле, а через те, що “якось він не підходить до нашого королівства”. Мотивація героїв така ж слабко обгрунтована. І повно роялів в кущах які автор не соромиться витягувати навіть за кілька сторінок до фіналу книги, що нівелює усе прочитане.

Постійні спроби створити драму і постійні внутрішні протиріччя як от “відьом усі бояться” одночасно з “відьом усі зневажають”. Коротше це мабуть моя остання спроба читати цю серію.

Оцінки:

The Wee Free Men / Вільні малолюдці (2003)

Тридцяти (так – ТРИДЦЯТА!) книга в серії яка поки що для мене найгірша з усіх перелічених тут. І по хорошому ця книга не має бути в серії – бо вона не пов’язана ніяка особливо з іншими книгами серії.

Йдеться тут про магію, казкових істот, сяку-таку мораль. І в цілому це надмірно позитивна історія яка вже не фентазі, а в прямому сенсі казка.

Головною героїнею є маленька дівчинка-пастушка з дедуктивними здібностями Шерлока Голмса та словниковим запасом як у професора англійської літератури. Тобто надзвичайно розумна, кмітлива і винахідлива. І ще з задатками до магії.

Ну і коротше її молодшого брата викрадає якась “королева”, а головна героїня за допомогою піксі (вони ж макнакфіглі) подорожує у паралельний світ і перемагає ту злу істоту. І по ходу подій багато чого вгадує, виграє, переконує і так далі.

Мені відверто нудно було все це слухати, а гумор яким переповнена книга мене відверто дратував. І навіть чудова аудіо-вистава мало рятувала ось це все.

Чесно – не розумію тих кому ось таке подобається.

Оцінки:

Баг що призвів до зависання Zune 30

Zune 30 – перше покоління MP3-плеєрів від Microsoft. Випускалися пристрої з 2006 року, а у 2011 випуск усієї лінійки припинився. Усього було 4 покоління: 1) Zune 30, 2) Zune 4, 8, 80, 3) Zune 16, 120, 4) Zune HD.

Баг про який йде мова був лише в коді Zune 30.

Сам код:

year = ORIGINYEAR; /* = 1980 */

while (days > 365)
{
    if (IsLeapYear(year))
    {
        if (days > 366)
        {
            days -= 366;
            year += 1;
        }
    }
    else
    {
        days -= 365;
        year += 1;
    }
}

Цей код як бачите вираховує рік на основі лічильника днів (лічильник починається з 1/1/1980).

Тепер слідкуємо за руками.

Уявимо що у нас останній день 2008-го року:

  1. У рядку 3 код перевіряє кількість днів, умова виконується (366 > 365)
  2. У рядку 5 функція IsLeapYear() повертає true бо 2008 високосний рік
  3. Умова у рядку 7 не виконується (366 > 366)
  4. Переходимо до рядка 3

Ну от ми і в нескінченному циклі!

Таким чином усі пристрої у першу секунду 2009-го року перетворилися на тикви, тобто перестали реагувати на будь-що.

Справедливості заради треба сказати що це був код не Microsoft, а Freescale – драйвер для їхнього годинника. Були і інші пристрої що зловили точно таку ж проблему, наприклад медіа-плеєр від Toshiba. Інші моделі Zune мали інший чіп і там цієї проблеми не виникло.

Офіційно рекомендованим способом вирішити проблему було розрядити остаточно батарею і поставити пристрій на зарядку (таким чином 1 січня 2009-го було б 367-мим днем якщо рахувати від 1/1/2008).

Снайперінг на ebay

Кілька роз’яснень термінів:

  • ebay.com (вимовляється “ібей”) – найпопулярніший в світі електронний аукціон. Люди, а іноді навіть і компанії та магазини, виставляють там різні товари, а покупці намагаються перебити ціну одне одного.
  • снайперінг – якщо ви знайшли щось вам цікаве і за цей товар поки що ніхто не торгується (нема ставок) то можна дочекатися останніх секунд до закриття торгу на конкретну річ і поставити якусь дуже вигідну для себе ціну.

Проблема зі снайперіангом в тому що ніколи не знаєш хто ще цим займається, а коли міг би купити і за трохи більшу ціну то ніколи не вистачає часу. Та і до того ж торги часто закриваються у незручний час і не можна постійно сидіти і оновлювати сторінку.

З усіх сервісів що пропонують послугу снайперінга найкращим на мою думку є gixen.com.

Розказую ті прості кроки що їх треба виконати. Спочатку вводимо свій логін та пароль для ebay (реєстрація на самому сайті не потрібна):

Я розумію що не хочеться довіряти таку інформацію якомусь невідомому сайту, але за весь час використання ні в мене, ні в когось із знайомих з цим проблем не було.

image

Далі знаходимо код товара на ebay (виділено червоним):

image

Код товару вказано в URL товару після /itm/, наприклад:

Також не забувайте звертати увагу на вартість доставки (теж виділено червоним). Коли будете вказувати максимальну суму що готові викласти за конкретний товар не забувайте про доставку.

Тепер на сайті снайперінга вводимо код товару зі сторінки на ібей та вказуємо максимальну суму:

image

Також можна вказати групу. Група потрібна для сценарію коли ви полюєте за чимось, наприклад телефоном, але з усих що ви за них готові торгуватися вам потрібен лише один. Так от коли куплено хоч один товар в групі торги за інші товари система припиняє. УВАГА, не рекомендується вносити в одну групу товари що торги на них закінчуються з різницею в кілька секунд – система просто не може гарантувати що не купить вам кілька товарів. Взагалі повторю що уся суть снайперінга в тому щоб дочекатися останніх секунд і бистро зробити мінімально можливу виграшну ставку.

Тепер у вас є статус ваших ставок (зауважте що на ebay до останніх секунд система нічого робити не буде):

image

Блакитним обведено час закінчення торгів, червоним моя максимальна ціна, зеленим – поточна максимальна ставка. Як бачите жовтим виділено телефон максимальна поточна ставка на який вже перевищила мою, а отже система навіть не полізе торгуватися.

Сервіс gixen безкоштовний, паролі і логін не запам’ятовує. За якісь $6 на рік можна отримати точніші торги (система починає торгуватися не за 6 секунд до закриття, а за 4, і встигає зробити більше ставок), підтримка двох серверів замість одного, відсутність реклами. Ціна супер-дешева.

І ще кілька зауважень стосовно ebay:

  • ним не вигідно користуватися як інтернет магазином – в тому ж Amazon’і ціни часто кращі, а ще вигідніше буває у спеціалізованих (велосипедних, музичних, книжкових, тощо) магазинах.
  • не варто торгуватися коли вже є багато бідів (ставок) – якщо і виграєте торги то скоріше за все за максимальну ціну
  • деякі категорії товарів дуже погано класифіковано і саме за ними вигідно полювати. Наприклад у них нема чіткої системи вело компонентів. Я собі якось новісіньке вело сідло Specialized Ruby купив за $37 коли його ціна у виробника $130. А колега мій купив собі новісіньку (ще й у командних кольорах) раму Felt F1 за $1050 при її ціні в $1400. В обох випадках ми були єдиними на торгах на протязі тижня.

Проте не варто розраховувати що ви зможете купити собі лептоп за дешево. Мені один раз поталанило і я взяв Lenovo T410 за $350, але як правило лептопи чи інша комп’ютерна і побутова техніка включно з телефонами розлітається аж бігом.

Вдалого снайперінга, друже!

Newton Motion 2012

 

Ціна: $175

Вага: 260 грамів

Підошва: П’ята – 26 мм, носок – 23 мм, підйом – 3 мм.

Призначення: Кросівки для щоденного бігу та змагань на довгі (і повільні дистанції). Спеціальні подушечки під носком призначено щоб примусити бігуна ступати на носок чи хоча б на середину стопи.

Загальні враження: Звикав я до них більше ніж пів-року. Головна причина – техніка бігу. В кінці-кінці бігаючи по черзі в них, в Brooks PureConnect та в New Balance Minimus Barefoot 10 зміг таки змінити трошки постановку стопи і нарешті почав почувати себе в них комфортно.

З плюсів – кросівки легкі, надійні, провокують бігти швидше весь час завдяки тому що найзручніше ступати в них на носок, а з нього вже ного швидше зривається з землі. Багато простору для пальців ніг, взагалі ніякого тиску на них.

Яскрава кольорова гама привертає увагу і дозволяє розмізнати кросівки Newton будь-якої моделі на ногах миттєво.

Бігав я в них включно до пів-марафону без проблем будь-яких і сподіваюся що вони стануть хорошою заміною більш массивним Brooks Launch для марафону.

Недоліки: Крім того що до них треба звикати якщо у вас не ідеальна техніка бігу є ще один недолік. Як я зазначив вище в кросівках дуже вільно пальцям, а досягається це спеціальною формою верха коли носок зшито з трьох клаптів і шви проходять по боках стопи. Так от у мене мизинці відчувають ці шви. І хоча жодного разу я не натер нічого проте відчуття все одно чомусь дуже неприємні.

Також варто зауважити що бігати по дрібному гравію чи просто брудній дорозі може бути не так зручно в них через те що отими подушечками можна назбирати каміння і сміяття і потім довго його виколупувати.

Ну і ціна несамовита. Я б за таку ніколи не купив, свої знайшов на розпродажу за $50.

На сайті виробника: http://www.newtonrunning.com/shop/men-running-shoes/motion-performance-trainer