Це перенесений (і трошки переписаний) запис з мого старого блоґа.
Початок – 2010–Chelan Man півмарафон 1:37:44
Отже після змішаних вражень 2010 року (місцина та подія сподобалися, результат не надто) ми вирішили спробувати там же зробити тріатлон.
Отже цього разу я робив олімпійський триатлон. Це був другий раз коли я робив цю дистанцію, і результат щось сильно гірше. Загальний час 2:28:46, по етапах (плавання-транзитна зона 1-велосипед-транзитна зона 2-біг): 27:04-3:27-1:13:24-1:36-43:15.
Протокол змагань – http://www.buduracing.com/raceresults/20110716_607.pdf
Перша хвиля Half Iron Man:
Ось в таку красоту ми пливли:
Людина-амфібія вперше побачила дерева і інших людей:
Моя хвиля готується до старту:
А ось там і я десь пливу (в ближчий групі). Дальня група то хвиля що стартувала перед нами. Взагалі то було доволі людяно, не було часу щоб я плив взагалі сам. Весь час когось обпливаєш, уникаєш чиїхось рук-ніг і взагалі веселишся.
Ото я там рукою махаю з води. Взагалі вздовж берега пливсти напряжно – гребеш як дурний, а весь час наче на одному місці.
Ще одна штовханини на фініші – трошки повільніші пловці з попередньої хвилі та зовсім повільні з попередньо-попередньої. І всі несуться на запах крові фінішу.
Шось в цей раз якось невдало і довго випутувався з гідрокастюму, з’їв гель, натягнув взуття-шолом-рукавиці-окуляри і попер далі…
Якісь 38 км і я знову біжу в транзитну зону. Велосипедний етап доволі непростий, із противними затяжними гірками. А народ тут в плані велосипеда дуже сильний. У мене взагалі таке враження що в триатлоні тут виступають переважно велосипедисти. Постійно хтось обганяє, аж настрій псується…
Ну все, побігли…
І от на бігу я наздоганяю багатьох з тих хто мене обійшов на велоетапі.
А тут вже і фініш:
Втомився, але настрій супер! Все ж таки триатлон це дуже, неймовірно прикольно і класно. Наче і упираєся весь час, а враження таке що розважаєшся. Та і ніяк не відчуваєш що більше двох годин сплило.
І мій фотограф:
Наступного дня Олена приймала участь у “пробному” триатлоні. Це той же самий спрінт, але плавання на вдвічі коротшу дистанцію – 400 м замість 800.
Тут вона якби говорить нам “я їх всіх порву”:
Час заряджатися енергією. Це той самий енергетичний гель про який мене питали – висока концентрація калорій у формі в’язкого гелю. Можна їсти навіть під час бігу.
Оленина хвиля ломонулася вперед:
Знову красиві красоти.
Треба сказати що Олена показала перший результат на дистанції в своїй віковій групі. А це ж я свого часу вчив її плавати, отакий я молодець!
Ну проплила то непогано, а на велосипеді, і особливо бігу її таки наздогнали і перегнали. Якщо у мене найслабший вид це велосипед, то в ОЛени це біг однозначно.
Побігла переодягатися на велоетап:
Ковть-ковть напій, туфлі, рукавички, каску, окуляри, хватаємо велосипед і бігти:
В ногах ще повно сили:
Побачимося через 20 кілометрів!
Ось вже і фініш велоетапу видно.
Ай-я-яй, лапки підгибаються!
Здається тут вона думає “ а може ну його нафіг той біг?” (:
Ну понеслась, останнє зусилля. А там по дорозі вже і бігунів що біжать і від фініша і до фініша, і велосипедисти ще їздять, і машин ціла черга…
Вибігаємо на асфальт. ОМГ, там же в гірку!
Насправді вона посміхається з того що я поруч весь час бігав і намагався сфотографувати. А враховуючи що на мені був рюкзак, фотік, телефони, гаманці і різні батончики в кишенях це виглядало мабуть доволі кумедно.
Ну все, вже далеко.
А ось вже і назад через якийсь час:
Фініш! Медалька, водички, водички, водички, їсти!!!
Якось так:
І ось так:
Альбоми з фотографіями: