Alastair Reynolds. Century Rain / Аластар Рейнолдс. Столітній дощ (2004)

Дуже швидко книга переносить нас у дивний світ майбутнього (300 років від сьогодення) де людство поділено на дві ворогуючі групи: звичайні та модифіковані технологіями земляни. Сама Земля заражена, усе життя знищено нанотехнологічною чумою (яку люди майбутнього називають Нанокостом), а наші нащадки через політичну боротьбу намагаються вибороти одне в одного хоч якісь переваги.

І ось в одному з “тунелів” знайдених людством в космосі (звісно тунелі ці дозволяють подорожувати перевищуючи швидкість світла) знайдено “зупинку” яка веде до невідомо ким і невідомо з яких причин збереженої копії Землі. Але копія ця не повна – на цій копії лише 50-ті роки 20-го сторіччя і Другої Світової не було. На дослідження вбивство одного з земних агентів відсилають археолога що працює на Землі і має достатні знання з історії та побуту того періоду історії. І тут фантастика перетворюється на суміш детективу та гостросюжетної пригодницької історії і події все прискорюються і прискорюються…

Таким чином у нас в одній книзі антиутопія, наукова фантастика, альтернативна історія, детектив і пригодницька фантастика.

Оцінк на Good Reads – 3.89/5 (https://www.goodreads.com/book/show/89192.Century_Rain), моя оцінка – 8/10.

Peter Watts. Rifters / Пітер Уоттс. Ріфтери (1999-…)

Серія від автора неймовірної “Сліпої зони“. Книги автора відрізняє те що він абсолютно безжальний до читача – автор має багато знань і старанно вивчає області про які пише (в даному випадку океанографія і життя глибин), а читачу доводиться постійно заглядати то у словник то в енциклопедію. Зате і вчишся одночасно.

Проте через те що книги не можна читати просто як казочку їх читання перетворюється на якусь дослідницьку роботу…

Серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/43561-rifters

Starfish / Морська зірка (1999)

Більшість книги описує життя та психологічні вивихи людей що працюють на глубині: їх тіла модифіковані щоб переживати навантаження, їх мозок шукає в темних глибинах втечі від страшних спогадів. Деякі з них з часом перетворюються практично на звірів.

І за цим усим зануренням в глибини свідомостей та ознайомлення з новими поняттями та термінами щодо течій, океанського дна та дивного життя глибини якось забуваєш що у книги є ще й більша історія – небезпека яка може вирватися назовні і знищити усе життя на планеті…

Оцінка на IMDb – 3.96/5 (https://www.goodreads.com/book/show/66479.Starfish), моя оцінка – 7/10.

Maelstorm / Вихорь (2001)

Ще не читав…

Behemoth / Бегемот (2007)

Ще не читав…

Per Wahlöö. Stålsprånget / Пер Валее. Сталевий стрибок (1968)

Доволі безрадісна річ депресивний настрій якої не розвіюють якісь хаотичні дії і пригоди.

По суті це антиутопія змішана з детективом і політикою.

У якійсь вигиданій країні (будь-яка європейська підійде) уряд, вірніше тіньові правителі проводять експеримент для приборкання протестних настроїв власних громадян. В результаті експерименту настає щось типу зомбіпокаліпсиса де жертви потроху сходять з глузду і кров є єдиними ліками для них.

Ну і розслідує усе це втомлений детектив пенсійного віку.

Власне ідея непогана, історія цілісна і без натяжок. Але написано якось так що завжди треба докладати трошки зусиль щоб не кинути читати.

Alan Glynn. The Dark Fields / Алан Глін. Області темряви (2001)

По суті це зовсім і не фантастика, скоріше пригодницький дитектив з деякими "психологічними" дослідженнями.

Це історія про наркотик-підсилювач мозку, та наслідки його прийому. На наших очас головний герой злітає до генія, а потім провалюється у страшну неминучість.

Не дотягує до "Квітів для Елджерона", але тим не менш доволі вражаюче. На емпатичних людей може справити сильне враження так що навіть ноччю насниться.

Michael Crichton. The Andromeda Stain / М. Крайтон. Штам “Андромеда” (1969)

Це класика техно-трилера – невідома зараза занесена з космосу (насправді не зовсім, читайте самі) нищить людей. Ну а вчені намагаються знайти рішення і побороти хворобу.

Доставляє описом способів стерилізації та потенційного уникнення зараження про мехінізм якого нічого не відомо.

В найкращих традиціях відважний герой, прострелений у багатьох місцях, з останніх сил рятує світ і себе від ядерного бомбандування.

Ну а взагалі то читати варто. Не дуже художньо, але повністю в рамках стилю. Ну і ще є така наївність стосовно того як усі служби і люди працюють разом, ефективно і цілеспрямовано. І ніяких тобі бюрократичних проволочок, ніяких політичних ігор, заздрості, нерозуміння чи просто дурості.