Давно вже було цікаво політати на кулі. І те що іноді в нашій місцині бачив такі рано вранці бігав лише додавало інтересу. Я тут якраз подумалося, що день народження є непоганою нагодою здійснити бажане.
Сам політ у нас коштує доволі дорого – $250 з людини за одну годину польоту. А в цілому з підготовкою, зльотом та посадкою все займає десь години три.
Місце ми вибрали не надто далеко від нас. І на 6 ранку вже були там і почали готуватися до старту.
Спочатку нас вивезли на ферму на околицях місцевого аеродному. Потім наші пілоти перевірили вітер – на якій висоті і в яку сторону рухається повітря. І потім ми власне цим і скористалися щоб зробити невеличний крюк і сісти там де нас чекала наша машина.
Кулю і корзину розвантажили швидко, увімкнули потужний вентилятор і куля почала потроху роздувалится. І вже буквально за кілька хвилин хоча і лежала на землі, але вже було видно що це куля, а не просто купа брезенту.
Далі не надовго увікнули горіки що палять якийсь газ змішаний з киснем і куля буквально за секунди набрала повний обсяг.
Далі ми залізли в корзини і полетіли…
Підійматися було трошки нервово – у мене страх висоти. Але вже на висоті більше 300 метрів (а підіймалися ми аж до 1500) якось перестає бути страшно і просто роздивляєшся навколо. І взагалі після певної висоти дуже складно зрозуміти чи ти опускаєшся, чи підіймаєшся.
Куля рухалася може і швидко, але в такому масштабі здавалося, що ледь повзе. А види навколо хоча і надзвичайно красиві (гори, поля, ліси, міста далеко), але не міняються достатньо швидко і вже за 15 хвилин здається побачили все що можна.
Власне наступного разу якщо повторю подібний політ то лише десь, де буде що зверху подивитися – може гори та ріки які, або місто з цікавою архітектурою.
Ну і власне так годину пороздивлялися і сіли дуже м’яко. Погода була хороша – яскраве сонце, мінімум хмар, слабенький вітер. І нам у спротивних костюмах було трошки спекотно – ми чомусь подумали, що буде вітер і прохолодніше на висоті. Але ні, було як і на землі.
