Вже пройшло два роки з мого останнього старту (останній старт перед цим пробігом – 2024/12/15 – IronMan 70.3 World Championship, Taupo, New Zealand): загибель мого тренера у 2025-му та числені мої травми після того унеможливили будь-які змагання. І нарешті після року підготовки з новим тренером я починаю приймати участь у змаганнях знову.
Цього разу початок випав на доволі незвичний пів-марафон – старт починається на паромі.
Власне ми сіли на паром в Сіетлі і вже за 35 хвилин були у порту остріва Бейнбрідж. І після того як з парому виїхали машини усі ми бігуни, а нас було близько 700, стартували прямо з парому.
І хоча старт був з парому, проте сама стартова лінія була трохи далі – до неї ми бігли більше хвилини.
Саме містечко з якого ми вибігли дуже маленьке і вже буквально за кілька хвилин ми були за його межами. Далі бігли трасою у гістому лісі, а третина дистанції взагалі була по грунтовій стежці.
Я намагався триматися близько пейсера який мав тримати темп на 1:45, але дуже швидко помітив, що біжимо ми занадто швидко – приблизно на 1:35. Спитав у нього чому, а він пояснив, що далі буде вузька стежка з купою поворотів і кілька тривалих і крутих гірок, тож треба накопичити певну кількість хвилин щоб вкластися в ті 1:45.
У підсумку десь так і вийшло. І хоча бігти мені було спочатку доволі легко, проте траса ставала все складнішою, і як забігли на грунтову стежку де треба було подолати майже 2 км нескінчених крутих поворотів перестрибуючи коріння… І все це на крутому спуску – це дуже виснажило.
Після того почалися підйоми і я почав відчувати втому і те, що темп занадто високий.
Група в якій я біг приблизно трималася та сама, лише змінювалися позиції.
І найскладніша гірка далася мені найважче. Вона була настільки крута і довга, що частину її я пройшов пішки і не виглядало так, що я багато на цьому втратив.
Власне на цих гірках наша група і розвалилася і десь з 15-го кілометру я вже біг сам, лише десь далеко попереду бачив когось.
По трасі було кілька точок з гелем GU і я парочку з’їв – звичайний, а на 18-му кілометрі і кофеїновий. Це дуже допомогло.
Погода була доволі прохолодна, але як для бігу ідеальна щоб не перегріватися взагалі. Може у найспекотніший момент, але це вже після фінішу було десь +18, але у більшості +16 і хмарно. Тож окуляри взагалі не знадобилися б і добре, що я їх не взяв.
Ну і ось так якось біглося-страждалося, особливо враховуючи, що було не ясно де ж той фініш. Бо на годиннику вже 22-й кілометр минає, а я все біжу. Але ось він!
І з’ясувалося, що я прибіг першим у своїй віковій категорії (результати – The Great Ferry Race Results).
Дані з годинника – https://connect.garmin.com/app/activity/23167124732.
У підсумку: час – 1:43:33, що враховуючи рел’єф доволі непогано, перший з 20 у віковій групі, 37 серед чоловіків, 42-й з 694 у загальному заліку. https://runsignup.com/Race/Results/51828/IndividualResult/RJXHp?resultSetId=659726#U44023933.