Coleman Large Dual-Action Quick Pump

 

Ціна: $10

Призначення: Напольний насос для накачування матрасів та м’ячів. Качає в обох напрямках (і вгору і вниз). Можна переключити на витягування повітря.

Загальні враження: Неймовірно корисна штука! Я мав змогу порівняти накачуючи кулю GoFit Professional Stability Ball цим і велосипедним напольним насосом. І можу сказати що цей насос прискорює процес разів у 5, а поки велосипедним накачаєш то будеш весь мокрий.

Не знаю як воно накачувати великий матрас, все одно доведеться попотіти, але особисто я б краще робив це саме з цим насосом.

В комплекті йде кілька різних насадок-носиків.

Недоліки: Ну хіба що можна сказати що він не складається і найкомпактніша його форма це у тій коробці у якій він і продається.

На сайті виробника: http://www.coleman.com/Product/2000012142#.UyEx9l-YaCo

[english] break a leg

Побажання яке дослівно звучить як “поламай собі ногу” історично походить від забобонів артистів перед виступом яким не можна було бажати успіху. Цей вираз зараз використовується не лише акторами, але і у повсякденному житті і означає “бажаю успіху”.

У словниках:

Greg Egan. Subjective Cosmology / Грег Іган. Суб’єктивна космологія (1992-…)

Автора часто називають надією наукової фантастики (яка як відомо закінчилася на початку 80-х). В цій серії у нього все починається як кіберпанк трошки замішаний із детективом, але потім ВНІЗАПНО вмикається лютий матан про хвильову природу елементарних часток і Всесвіту взагалі (і про кота Шредингера не забув згадати).

https://www.goodreads.com/series/59461-subjective-cosmology-cycle

Quarantine / Карантин (1992)

 

Земля невідомо ким і невідомо нащо закрита від Всесвіту щитом через який не можливо дізнатися що відбувається “назовні”.

На фоні цього усього біологічно-вдосконалений детектив проводить розслідування, але саме росзлідування тут не головне.

Плавно викручуючи мізки автор доходить до висновку що люди як вид є причиною руйнації Всесвіту і їх непогано було б якось ізолювати від усього іншого світу. Але фізики там і насправді дуже багато, читати місцями важкувато.

Коротше як НФ непогано, навіть дуже добре місцями, як література – абсолютно ніяк. Але любителям фантастики читати без усяких сумнівів.

https://www.goodreads.com/book/show/156775.Quarantine?ac=1

Permutation City (1994)

Ще не читав.

https://www.goodreads.com/book/show/156784.Permutation_City

Distress (1995)

Ще не читав.

https://www.goodreads.com/book/show/156781.Distress

[герої] Лассе Вірен

Те що стоїть між нами і нашою мрією здається неподоланою перешкодою. Але тільки до того часу як хтось її подолає і ми вже не бачимо цих перешкод.

Лассе Вірен, 4-кратний Олімпійськи Чемпіон

Герой мого дитинства книгу про перемоги якого я неодноразово перечитував і який усе життя слугував мені прикладом того яких неймовірних висот можна досягнути якщо бути зосередженим на своїй меті і не перейматися іншими дрібницями оточуючого світу.

Отже неймовірна історія фінського поліцейського зростом 180 см і вагою 60 кг…

А усім кому нецікаво дивитися на боротьбу що точиться на відео можу порадити звернути увагу на технології того часу: зйомки, форма, спосіб показу результатів. Все це на той час було неймовірним проривом як і зараз на сучасних Іграх – найвражаючі технології що наближають спорт до розваг.

Літаючі фіни


Як це не дивно але доволі тривалий час фінські бігуни (та і інші лекоатлети) були найсильнішими у світі. Це і 9-кратний (!) олімпіський чемпіон Пааво Нурмі, і автор незліченної кількості світових рекордів Ханс Колемайнен і інші. Треба сказати що до 70-х років домінування фінів вже майже скінчилося і на сцені з’явилися новозеландці, іспанці та американці.

Унікальність Вірена

Є кілька моментів які роблять Ласе Вірена найпомітнішим і найвидатнішим бігуном на довгі дистанції (хоча деякі можуть не погодитися і згадати Володимира Куца, Абебе Бекілу, Саіда Ауіту чи Хайлє Габреселассє). Перше це те що він практично не “світився” і не показував результатів крім як на Олімпійських Іграх. Сам Вірен з цього приводу казав що вони з тренером склали спеціальний графік тренувань де була лише одна ціль – Олімпіада. Уявіть собі – 4 роки роботи, щоденної багатогодинної роботи заради кількох днів, а потім ще раз, а потім ще…

Друга особливість – серце Вірена. Його серце мало доброякісну патологію. Його розмір був майже вдвічі більшим за серце здорової дорослої людини. У спокійному стані пульс складав 32 удари на хвилину. До речі зараз відомі методики збільшення обсягів серця – короткі інтервали (30-40 секунд) в круту гору з відпочинком по 1 хвилині між ними (щоб не накопичувалася молочна кислота). І так 4-5 годин на протязі пів-року щодня.

Третя особливість – здатність робити довжелезний спрут. Спрут це коли бігун починає прискорюватися на фініші. 100 метрів усі фінішують швидше, ну особливо здорові 150-200 метрів. Але Вірен здатен був робити спрут в 600 метрів, що повністю знесилювало його супротивників. Єдиний метод боротьби проти такого бігуна – мати відрив від нього перед фінішом. Але Вірен нікого не відпускав і дуже розумно вів себе на дистанції.


Ще одна особливість – техніка бігу. У роліках зверніть увагу як усі бігуни “по-кенійські” закидають назад ноги, майже ляскаючи себе по сідницях. Лассе ж біжить дуже економно, викидаючи ноги вперед і майже не піднімаючи їх ззаду. Зараз відомо що Вірен одних з першим почав тренуватися на висоті (у Швейцарії та Кенії), а також багато тренувать робив у снігу бігаючи у високих ботинках. Це і могло спричинити таке аномальне серце та економну техніку бігу.

Ну і ще, на додачу. Деякими вважається що Вірен був першим професійним атлетом хто використовува техніку переливання крові. Суть її в тому що перед тренувальним циклом спортсмен здає кров, а після тренувань вливає назад чисту кров у тренований організм. На той момент процедура не була забороненою, плюс нечасто вдалося її провести без негативних наслідків.
На всіх роліках Вірен у синій майці, білих трусах та з бородою.

1972, Мюнхен, 5 км

Чому ж саме Олімпійські Ігри? Справа в тому що до відносно недавнього часу в легкій атлетиці не існувало Чемпіонатів Світу і можна було або встановити світовий рекорд і чекати поки його поб’ють, або назавжди увійти в історію як переможець Олімпійських Ігор. Вибір очевидний – усі найкращі атлети світу готуються до Ігор як до головних змагань свого життя.

Нікому невідомий Вірен (7 та 17 місце на попередньому чемпіонаті Європи на 5 і 10 км) несподівано виграє 5 км. Зверніть увагу як легко він відірвався на останній стометрівці!

Цікаво також що Гаммуді який прибіг тут другим вже через 4 дні встановив новий світовий рекорд на 5 км – 13:26.4. А це говорить про високу готовність суперників яких Вірен обіграв тактично.

1972, Мюнхен, 10 км

Забіг який увійшов в історію і завдяки якому Вірена досі ставлять іншим спортсменам як приклад що боротися треба до кінця навіть у самій безнадійній ситуації.

Мало хто сподівався що вимотаний спортсмен може перемогти ще у одному виді.

Неймовірність цієї перемоги в тому що Вірен впав на початку дистанції і відстав від групи лідерів на 30 метрів. Тим не менш він був першим на фініші та ще й встановив новий світовий рекорд – 27:38.40, який дуже довго залишався Олімпіським рекордом на цій дистанції. Для порівняння сучасні українці бігуни на цю дистанцію на Олімпійських Іграх показують результат близький до 29 хвилин.
Відео починається майже з моменту падіння. Ось той спрут коли на фініші суперники не мають сил прискоритися через те що Вірен увімкнув неймовірну швидкість за 600 (!) метрів до фінішу:

1976, Монреаль, 5 км

За 4 попередні роки Вірен виступав в основному на другорядних змаганнях і випав із зору спортивної спільноти. На цій Олімпіаді він фінішував на обох дистанціях значно повільніше, але при цьому вигравав тактично, змушуючи свої основних суперників бігти зайві метри по 2й доріжці і таке інше.
Останні 1,5 км Вірен провів у вбивчому темпі – 3:42 (7й результат на тій Олімпіаді на “чисті” 1500 метрів!). Зверніть увагу на новозеландців (чорна форма) – якби вони не були вимушені бігти по 2й доріжці та не були заблоковані іншими бігунами то можливо б і обігнали Лассе. Останні 200 метрів просто якась неймовірна заруба яку Вірен виграв лише завдяки тим додатковим метрам які він примусив новозеландців пробігти на віражах.

1976, Монреаль, 10 км

Вигравши це золото Вірен став єдиним в історії володарем Золотої Пари Дублів.
Початок був повільним, але другі 5км Вірен пробіг усього на 6 секунд гірше за свій час на чисті 5 км. Видно що на фініші суперники вже “вбиті” остаточно божевіллям що сталося на фініші 5 км кілька днів тому і високим темпом який фін трима усю дистанцію. Останній кілометр – 2:29, останнє коло – 56 секунд! Взагалі на останньому колі втік від єдиного хто мав сили боротися з ним як від стоячого. Зверніть увагу що третій відстав майже на 100 метрів.

А кому не дуже цікаво мотайте зразу на 8-му хвилину.

1976, Монреаль, марафон

На додачу він ще й був п’ятим на марафоні з часом 2:13:11 (з таким часом і зараз на Олімпіаді можна за призове місце боротися).
На всяк випадок зауважу що між усіма стартами відпочинок близько 4-5 днів. А на 5 і 10 км треба спочатку пройти в фінал прийнявши участь в кваліфікаційних і пів-фінальних забігах.

1980, Москва, 10км

Весь час після Олімпіади 1976 року Вірена переслідували травми, і навіть за місяць до старту він ще був у лікарні з травмою ноги і відновлювався після операції.
Крім того його критикували за те що він почав готуватися до марафону замість своїх коронних дистанцій, проте майже ні в кого не було сумнівів що і на цій Олімпіаді Вірен покаже себе.
Проблеми почалися з того що Лассе ледь пройшов у фінал – його добрали за часом, і то лише тому що один із дібраних перед ним не зміг виступити. Система там така що з відбірних стартів у фінал виходять перші кілька місць, а потім ще декілька учасників (тут було 3) добирать за найкращим показаним у пів-фіналах часом. Отже в забігу він був “останнім” з відбору.
Мабуть найдраматичніше легкоатлетичне відео за всі часи. Видно як на фініші Вірену просто не стало сил (все ж таки місяць підготовки це неймовірно мало). Крім того травма ноги очевидно давала про себе знати, варто лише звернути увагу на постійно зціплені зуби (порівняйте зі спокійним обличчям на попередніх олімпіадах).
Дуже нетиповим (і навіть дивним) є цей забіг ще й тому що постійно точиться боротьба за лідерство у групі. Це не тільки не має сенсу, але ще й виматує бігунів. В результаті 2 “найрозумніші” бігуни, ефіоп що постійно тримався другим і фін що тримався останнім і зайняли 2 перші місця. А причина полягала в тому що Вірена боялися відпускати вперед щоб коли він почне спрут не пропустити цей момент (на той час бігуни вже цілеспрямовано готувалися до довгих прискорень на фініші – фінський бігун аж 4 рази продемонстрував їм як це ефекривно). А Вірен зі свого боку намагався очолити і уповільнити забіг бо тільки так мав хоч якісь шанси. От і йшла така безглузда з першого погляду колотнеча.
Переможцем став 37-річний (!) ефіоп Йіфтер що всі попередні Олімпіади безуспішно боровся проти Вірена. Він, до речі, ще й виграв 5 км на тій Олімпіаді.
Відео майже 10 хвилин, але надзвичайно видовищне і драматичне – боротьба двох фінів з трьома ефіопами:

1980, Москва, 5км

Вірен вирішив не приймати участь щоб зберегти сили для марафону.

1980, Москва, марафон

До 20 км Вірен був у групі лідерів, але перед 30-м кілометров зійшов з дистанції через проблеми зі шлунком.

Що далі

Через пару місяців після Московської Олімпіади Лассе Вірен повідомив що йде з великого спорту.

Так закінчилася епоха літаючих фінів і почалося десятиріччя панування ефіопських бігунів. Потім були араби, потім кенійці…

Історії перемог Вірена знає кожен фінський школяр. Лассе є національним героєм, його шиповкі (бігове взуття з шипами в якому бігають по резиновому покриттю стадіону), відлиті із золота, стоять в музеї спорту, в Хельсинкі є його пам’ятник. Також продовж 1999-2007 років він був у складі фінського Парламенту.

Зараз він є власником невеличкого бізнесу з перевезення грузів і живе в маленькому містечку в якому і народився. Коли пару років тому американські журнілісти завітали до нього в гості то лише від них онук Вірена дізнався що статуя в центрі міста і отой Вірен про якого йому розказували у дитсадку то і є його дідусь.

GoFit Professional Stability Ball

Ціна: $22

Призначення: М’яч для тренуванть балансу, пресу і спини. Раніше на роботі використовув (а тепер він вдома) м’яч радіусом 75 см що достатньо для мого зросту (182 см) щоб сидіти на ньому ледь торкаючись підлоги. В мій новий офіс де столи нижчі купив собі точно такий же, але 65 см.

Рекомендую сірий колір – малопомітний і ніякого сміття на ньому не видно.

Загальні враження: Основна причина через яку я хочу відзначити саме цього виробника серед безлічі усих інших це надзивичайна живучість м’яча. Завдяки товтішій і щільнішій резині м’яч не стирається і практично не здувається. Платою за це буде його жорскість, чутливу шкіру мабуть і поцарапати можна буде.

Що стосується вправ то я практично для цього м’ячем і не користуюся.

В перші 2-3 дні відчутно болить поперек, іноді бока, але тіло звикає до сидіння на такому дуже швидко. На момент написання цього посту я використовую на роботі цей м’яч замість кресла більше 3 років і не збираюся повертатися назад.

Головна проблема в тому щоб не забувати тримати правильну осанку (рівну спину) – так само як і на стулі спина згинається дугою після того як звикнеш сидіти.

В іншому ж на м’ячі значно легше крутитися, потягуватися, качатися вперед-назад, ставати на коліна чи підкладати ноги під себе.

Недоліки: По-перше, він займає місця більше ніж крісло, по-друге, катається сам по собі і треба не забувати десь його “паркувати” кожного разу як йдеш з-за столу. Ну і те що його важче транспортувати і накачувати треба.

Але це все ніщо у порівняння з перевагами.

На сайті виробника: http://www.gofit.net/pro-stability-balls.php

 

Eddy Shah. Second World / Еді Шах. Другий світ (2008)

 

Чимось книга нагадує геніальний “Донерджек” Роберта Желязни, але рівень зовсім не той.

Сюжет побудовано навколо боротьби великих корпорацій і спецслужб у реальності і віртуалі (другому світі) за доступ до бази даних з усією інформаціює про всих… А протистоїть їм такий собі Майстер Гри. На честь автора який не став називати свого героя хакером і не розписував як той зламував коди і таке інше що смішить людей які мають хоч якесь поняття про всі ці технології.

Головний герой тут талановитий гравець який працює на великі корпорації і тренує інших проходити складні ігри.

Не обійшлося і без штучного інтелекту та деяких інших штампів, але нічого крамольного.

https://www.goodreads.com/book/show/3381754-second-world?from_search=true

Larry Niven. The Integral Trees / Ларі Нівен. Інтегральні дерева (1984-1987)

 

Без перебільшення одна з найвидатніших серій у сучасного майстра і класика наукової фантастики.

В книгах автору вдалося створити дуже деталізований та продуманий до дрібниць світ де життя і люди серед нього існують у неймовірних фізичних умовах.

The Integral Trees / Інтегральні дерева (1984)

 

Після катастофи деталі якої відкириваються читачам уривками і не до кінця люди навчилися виживати у неймовірному світі фактично живучи на гіганських літаючих дереваж та між дивних істота що існують у світі без землі.

Люди деградують, але зберігають якісь уривчасті знання про науку, адаптуються до оточуючого середовища, але все одно лишиються чужими в цьому світі.

І не треба було вигадувати ніякий “Аватар” трошки переробивши сюжет діснеєвського мультфільма “Покахонтас” – тут є і люди і екзотичні тварини, і літаючі страшенні потвори…

https://www.goodreads.com/book/show/939740.The_Integral_Trees

The Smoke Ring / Димове кільце (1987)

 

Фактично це продовження історії першої книги де герої зустрічаються з іншою групою людей яка краще зберігла технології.

Тут ми дізнаємося що люди які населяють цей дивний світ є нащадками бунтівного екіпажу дослідницького корабля. Вони не лише розбилися на ізольовані племена і почали створювати нові культури, але ще й мають доступ до "старих" знань і іноді технологій. На додачу вони ще й почали змінюватися… А на орбіті системи в цей час намагається керувати подіями штучний інтелект земного корабля.

Книга нічим не поступається першій книзі ділогії.

https://www.goodreads.com/book/show/100351.The_Smoke_Ring

GoDaddy: офіс у Кіркланді

У цей день коли Россія ввела війська в Україну і важко думати про щось інше крім неминучої війни хочу спробувати вас відволікти від важких думок хоча б на кілька хвилин.

Трошки про своє нове місце роботи я вже писав раніше (Чому GoDaddy?), визнаю що було сумбурно. Цього разу переважно світлини.

На вході нас зустрічає Даніка Патрік яка є обличчям компанії:

Далі по невеличкому коридору проходимо мимо кімнат для мітінгів. Враховуючи те що практично усі команди розподілені мітінги проводяться завжди по інтернету. Це до речі означає також що ніяких обмежень на роботу з дому немає і в офіс їздити ніхто не примушує.

Кімнати для мітінгів названі чисто з програмістським гумором:

 

 

Ще є кімната яка називається Basic, я забув її сфотографувати.

Далі є кілька шафок і вішалки для велосипедів. Отой велосипед що на фото нижче висить там постійно схоже з минулого літа (це коли тільки відкрили офіс). Навіть не знаю чий він.

Весь офіс крім самого високого начальства є опен-спейс (відкритим простором) – ніяких кабінетів чи перегородок між столами. І хоча робочі місця доволі маленькі проте відсутність стін і сонячне світло через великі вікна роблять картинку доволі привабливою.

 

Ось цей великий стіл використовується зараз для обідів – в чт та пт компанія безкоштовно годує нас обідами з місцевих ресторанів. В майбутньому коли офіс розширять (плани найняти ще близько 30 програмістів) будуть годувати ще і ср. Годують не кожного дня не тому що жадібні, а тому що в інші дні (особливо пн і вт) в офісі дуже мало людей – через географічну розосередженість люди часто і багато подорожують. І якраз початок тижня це основний час подорожей.

Зправа видно кабінети (їх усього 4) керівників компанії. Усі інші включно з віце-президентами сидять за такими самими столами як і я в тих же умовах. Нагадаю що у компанії зараз працює майже 5 тисяч людей і офіси лише в США є у Арізоні (4, а може і більше), Каліфорнії, Колорадо, Кіркланді і ще в якихось містах.

Знайди на фото ванДамів:

 

За останній рік компанія виросла майже вдвічі і саме Кіркландський офіс вирішено зробити технологічним і інноваційним центром компанії. Причина проста – це місто де велечезний ресурс програмістів вирощених Майкрософтом, Амазоно, Гуглом, Боінгом, Нінтендо та іншими компаніями регіону. Тим більше що сьогоденне керівництво компанії самі є ветеранами МС.

На фото нижче можна оцінити глибину офісу – за спиною стіл з фото вище, до вікна 6 робочих столів:

 

У дізайнерів епли, у програмістів справжні комп’ютери Smile

Ще одна унікальна відмінність нашого офісу від інших в тому що до рівня керівництва компанії в буквальному значенні кілька кроків. У показаних вище кабінетах сидять головний архітектор компанії, головний дизайнер та головні з інших напрямків (не пам’ятаю зараз). І я можу просто зайти і поговорити з ними минуючи сходинки ієрархії. Та вони і самі виходять говорити з нами.

Усього зараз в офісі працює 48 людей, але мабуть ніколи не буває так щоб усі були на місці. А з іншого боку щодня на співбесіду приводять по 2-3 людини і ці люди цілий день проводять в нашому офісі (5 співбесід у скайпі чи з працівником з нашого офісу з перервою на обід).

 

Як я вже згадував усі продукти компанії реалізовано незалежно без будь-якої уніфікації чи повторного використання, та і зоопарк технологій додає свого шарму. До того ж я назвав би рішення які я бачу переускладненими без необхідності. Ну та все це наслідок ведення бізнесу в тому стилі який підходив для невеличкої компанії і який перестав працювати коли почався ріст.

А це панорама виду з вікна. За кілька метрів розташовано озеро Вашингтон, а безпосередньо біля нашої будівлі розташовано пірс і стоянку для яхт. Наш головний архітектор живе на березі озера і плаває на роботу і назад на яхті.

 

Це ось таке моє робоче місце. Як бачите доволі невеличке. Два монітори по 22 дюйми, по центро док-станція для лептопу (тобто фактично виходить 3 монітори).

Тумбочка з подушкою зверху просто геніальний винахід! І тумбочка, і табуретка для когось хто хоче присісти поруч. Кулька на якій я сиджу. Моя звична 75 см виявилася занадто великою, купив 65 см. Хоча крісла тут видають теж дуже комфортні. І корзина для звичайного сміття та сміття на переробку (картонна коробка).

 

Сказав усім називати мене Олек бо Олександр то занадто довго, Алєкс мені не подобається, Саша – жіноче ім’я, а Олек (або Олєк чи навіть Олік) було моїм Майкрософт-іменем. Подумав хай і далі його використовують на роботі.

Ось далі ігрова зона (частина столової) де по п’ятницям народ п’є віски, пиво, робить коктейлі і рубається в ХБокс:

 

А ось і сорци для коктейлів Smile Все це стоїть на тумбочці забитій усілякими дорогущими спиртними напоями: віски, водки, джини та різні настійки:

Одразу за ігровою зоною йде кухня де стоять такі цікаві речі як різноманітні цукерки і горішки, холодильники з напоями, кава, чаї та крани з пивом.

До речі є одноразові і нормальні набори посуду і кожен може вибрати собі те що більше подобається. Мити самому нічого не треба бо є машинка в яку треба просто поставити свою тарілку-виделку-ложку.

Ну і автомат з кригою звісно.

 

Я розумію що для українців які не працюють в софтверних компаніях треба уточнювати що все це 1) так, безкоштовне, та 2) ні, ніхто не слідкує скільки ти чого береш, та 3) ніяких обмежень на кількість з’їденого-випитого нема.

І так, на верхній поличці холодильника ви бачите асортимент пива у пляшках. А ще там не видно, але на нижніх поличках складено пляшки з вином. І все це теж без обмежень.

Тут я несамовито об’їдаюся щодня горіхами і клянуся собі що більше так робити не буду SmileНу і ще там в асортименті китайські сушені супи (варіант мівіни, але не такий бридотний і навіть трошки смачний), сушене м’ясо, чіпси та пєчєнькі.

Ну і головне – краники з пивом:

Одне світле (вірніше блідий ель), друге темне. Деякі на обіді випивають по стаканчику. Я пару раз цідив собі на обіді десь на палець у бокал – смачне, запашне, сподобалося.

А кава-машинка то взагалі зло. Вона неймовірно швидко робить дуже смачну каву. І я хоча і каву не люблю почав її пити щоранку – розведену, з соєвими вершками, ням-ням. Так і пісяду на каву, доведеться додому подібну машинку купувати.

Ну ще є чаї різні, але здається крім мене їх ніхто не п’є.

Усі фотографії можна подивитися ось тут – https://onedrive.live.com/?cid=b21290194214a37d&id=B21290194214A37D%2132268#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%2132268.

А ще коли офіс тільки відкрився вони запросили фотограма з гугла і тепере по офісу можна прогулятися у гугл стріт-в’ю – https://www.google.com/maps/@47.654872,-122.205989,3a,90y,314h,90t/data=!3m5!1e1!3m3!1svEwYjHgZQM8AAAQINSXDYQ!2e0!3e2!6m1!1e1. Походіть, подивіться, там фотографії значно кращі ніж мої.

Ну все, бувайте любі мої. Слава Україні, слава нації, смерть ворогам!

HMDX Burst Portable Rechargeable

Ціна: $20

Призначення: Переносна колонка з вбудованим акамулятором, заряджається через USB, підключається до аудіо-виходу (міні-джек для навушників).

Загальні враження: Купив я її доволі давно, але з якихось причин користуватися почав лише нещодавно. І хочу сказати що річ ця дуже зручна і практично необхідна в наш час коли багато медіа контенту ми споживаємо з пристроїв зі слабкими можливостями відтворення звуку.

Дивно було б очикувати від такого пристрою якоїсь неймовірної якості звуку, я би сказав що найкраще він підходить для відтворення фільмів з планшеток і телефонів – звук гучний, чіткий і чистий. Тому також колонка дуже добре підходить і для інтернет-дзвінків.

Що стосується відтворення музики то колонка не вразить ні чистотою, ні частотами. Але якщо її покласти в іншу кімнату і накрутити гучність на повну то буде не гірше за якісне радіо.

В будь-якому випадку в порівняння з динаміками скажімо середнього лептопу якість звука незрівнянно вища.

Одного заряду вистачить на 3-4 фільми, повна зарядка займає значно менше однієї години.

Недоліки: Враховуючи ціну (схожі рішення від інших виробників коштують вдвічі дорожче) навряд чи вийде до чогось причепитися. Ну хіба що розміри б поменші. А вага і так непомітна.

На сайті виробника: http://www.hmdxaudio.com/hmdx-collection/burst-rechargeable-portable-speaker.html