FINIS Forearm Fulcrum

Ціна: $20

Призначення: Покращення техніки гребка. Ці пласмаски одягаються на руки і щоб їх не загубити треба руку тримати лише певним чином.

Загальні враження: Одне з двох – або це “прилад” виключно для початківців, або я (і Олена) неправильно ними користувався. Коротше крім певного дискомфорту ніяких ні покращень ні іншого впливу на свою техніку я не помітив. Є така підозра що це просто плацебо якесь.

Ну та я вислав їх в Україну – якщо у когось є бажання спробувати то звертайтеся.

Недоліки: Дорого і незрозуміло як використовувати.

На сайті виробника: http://www.finisinc.com/forearm-fulcrum-sr.html

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=xlueVJCTyuU&w=448&h=252&hd=1]

Piers Anthony Dillingham Jacob. Aton / Пірс Ентоні Діллінгем Джейкоб. Атон (1967-1975)

Фантастика і психологія, божевілля, злочини, захопливі пригоди, генетика та технології – все перемішано у вбивчу для мозку мішанину. Спочатку читати важкувато. Так само як підлітку читати перший в його житті твір Ф. Діка чи любителю фентезі читати “психологічний” твір Хайнлайна. Чому я не знав про цього автора раніше?

І я не жартую – читання цієї ділогії перетворює мозок на бульойн з уривками думок і вражень. Вбивче чтиве, як дошкою по обличчю. Але якимось дивом тримаєшся сюжету і читати цікаво.

Підзема, нескінченна у своїх лабіринтах засекречена тюрма для невиправних злочинців.

Але втягуєшся швидко і далі просто читаєш з радістю.

http://www.goodreads.com/series/54359-aton

Chthon / Хтон (1967)

Найбільш за все вражає що це перша книга письменника. Без усіляких сумнівів можна сказати що з нею народився не лише майстер фантастики, але і майстер слова.

Хвороба майбутнього, впливові родини, містичне кохання, і божевілля що веде до підземних лабіринтів із печер. А там і слиз, зомбіфікація та розумність печер. Далі йде підрив залишків послідовності. Телепатія, коханка головного герою виявляється його матіррю в той час як його батько про неї навіть не пам’ятає, ну і таке інше в дусі давньогрецьких трагедій.

http://www.goodreads.com/book/show/491178.Chthon

Phthor / Фтор (1975)

Якщо першу книгу хоча і з певним зусиллям, але можна все ж таки назвати цікавою, то тут цікаво старанно стежити за текстом і не опинитися в практично будь-якому абзаці у хаотичному вихрі емоцій та подій. Навіть пробувати переказати сюжет не варто – його спеціально написано не пов’язаними уривками, причому син головного героя попередньої книги відтворює вчинки батька і намагається уникнути усих можливих варіантів майбутнього що йому не до вподоби.

Тут все ще темніше і безвихідніше…

http://www.goodreads.com/book/show/15514.Phthor

Моя програма тренувань

Кілька людей мене в різний час питали як я тренуюся. І це не тому що в мене дуже хороші результати Smile Просто людям цікаво порівняти що вони роблять з тим що роблять інші.

Якось усе руки не доходили написати, нарешті ось зібрався…

І треба сказати що хоча програму приведено на тиждень насправді рідко коли виходить робити усе як заплпновано. То одне, а то і більше тренувань доводиться пропускати – робота, самопочуття, обставини…

Крім того зараз у нас перехідний в певному плані період коли ми пробуємо ввести йогу в наш розклад. Про йогу може колись згодом напишу

В середньому виглядає все якось так:

Понеділок – якщо в неділю був довгий біг то менше зусиль докладаю
- Вранці плавання: розминка, 3 по 200 ярдів на 60-70%% сили з 1 хвилиною відпочинку; 4 по 100 ярдів на 75-80%% з 30 секунд відпочинку; 5 по 50 ярдів на 90-100%% з 20 секунд відпочинку; лопатки плюс буйок; дощечка.
- Ввечері – біг 6-10 км на 50-60%
Вівторок
- Вранці – біг 10 км з парою крутих і затяжних гірок. Думаю замінити цей біг на віньяса-йогу (аштанга-віньяса), бо все одно сенсу саме ця пробіжка ніякого не має.
- Ввечері – біг 10 км з парою крутих і затяжних гірок на 60-70%%
Середа
- Вранці – плавання з точно тією ж програмою що й у понеділок
- Ввечері – велоклас (тренажери у залі). Заняття з групою де інструктор намагається імітувати спрінти і гірки. 45-50 хвилин на 70-80%%. Коли буде тепло можна замінити на поїздки з групою.
Чертвер
- Вранці – легкий біг 3-5 км на 50%
- Ввечері біг: розминка, 4 рази по милі (1.6 км) зі збільшенням швидкості на кожному інтервалі від 5:50 до 5:40 на милю (3:45-4:00), відпочинок 3 хвилини, 2 км.
П’ятниця – день відпочинку
- Вранці – легкий біг 3-5 км на 50%. Власне логічніше йогу було б робити саме тут, але не вдалося поки що знайти підходящих класів.
- Ввечері баня. Ну не те щоб баня, але принаймні 3-4 заходи в парну та/або сауну. Тренуємо серце і даємо відпочити м’язам.
Субота – відпочинок після бані, важкі тренування протипоказані.
- В середині дня довге плавання – 2-2.5 км на 50-60%%
Неділя – так звана LSD (Long Slow Distance), довга повільна дистанція.
- Вранці – 21 км на 75% (десь за 1:45-1:50). Кожен третій тиждень 32-35 км. Перед та після змаганнь 15 км ще повільніше. Іноді замінюю на 50-80 км велосипеду у нешвидкому темпі.

Як бачите у мене практично відсутні велотренування. По-перше тому що немає особливої можливості і часу, особливо зимою. А, по друге, велосипед у мене самий слабий і тому задоволення і від нього найменше отримую. А отже і бажання крутити педалі небагато Sad smile

В цілому пробую працювати і над витривалістю, і над швидкістю. Але часу зовсім не вистачає, а ночами інтервали не сильно поробиш, тому доводиться робити що вдасться.

Iain M. Banks. Culture / Єн Бенкс. Культура (1987-…)

Всю серію називають не інакше як новим “Гіперіоном”. І взагалі в рунеті останнім часом любителі фантастики говорять багато про ці книги.

Окремо кожна книга скоріше за все є пригодницькою і бойовою фантастикою, але в сумі вони малюють масштабну картину. Дії можуть відбуватися то у майбутньому, то у далекому минулому. Читати їх можна абсолютно у довільному порядку, або як окремі закінчені книги.

В цілому усі разом книги описують з різних боків Культуру. Культура – це така цивілізація з нечіткими кордонами, без уряду, грошей і армії, толерантна і миролюбна. Включає в себе кілька розумних видів і штучні інтелекти. По суті це комунізм де “кожному по вимогам його”, а головна ціль і задача індивідуумів у пошуку свого призначення (читай “чим би себе зайняти”). Жителі культури не знають матеріальних негараздів, не страждають від хвороб, перенаселення, упереджених думок чи інших проблем менш розвинених суспільств.

Більшість книг присвячені роботи Контакту – групи людей та штучних розумів що займаються конфліктними ситуаціями пов’язаними з іншими цивілізаціями. Ну а в деяких з книг герої належать до Особливих Обставин – фактично шпигунів і спец-агентів у таборі можливого ворога. До речі в самій Культурі відношення до ОО скоріше стримано негативне – тотальна толерантність, ніякого насильства і таке інше слюнтяйство.

http://www.goodreads.com/series/49118-culture?auto_login_attempted=true

Consider Phlebas / Зважай на Флеб (1987)

Перша книга розповідає про війну між традиційною цивілізацією і Культурою. По суті Культура сама почала війну просто оцінивши іншу цивілізацію як майбутню загрозу.

У книзі головний герой, мутатор (штучно виведений для бойових дій вид людей що тим не менш воює проти Культури) проходить з екіпажом випадкових подорожніх через різні пригоди щоб знайти біглий штучний розум.

http://www.goodreads.com/book/show/8935689-consider-phlebas

The Player of Games / Гравець у ігри (1988)

В цій книзі ми більше дізнаємося про Культуру. Це устрій при якому не існує законів, кордонів і уряду. Де немає власності, але і немає матеріальних потреб які б не можна було задовольнити.

Але є тут створіння розумніші за людей – це штучні розуми що виконують критичну для цивілізації роботу.

Сюжет побудовано навколо зіткнення Культури і Імперії – побудованого за принципами “інстинкту переможця” соціального інституту.

І головний герой освоює і перемагає у надзвичайно складній грі що відображує саму Імперію.

Неймовірні обсяги та масштаби.

http://www.goodreads.com/book/show/18630.The_Player_of_Games

Use of Weapons / Використання як зброї (1990)

Іноді Культура використовує найманців для різних робіт. В даному випадку – для ведення бойових дій (в основному керування операціями) в інших відсталих світах і цивілізаціях.

В цій книзі про одного з таких і йде мова. Не знає він ніколи за хороших чи поганих він воює, не знає що спричинить своїми діями, а плани Культури розтягнена на сотні і тисячі років.

Усю книгу написано рваним переплутаними спогадами і подіями що відбуваються от просто зараз.

http://www.goodreads.com/book/show/12007.Use_of_Weapons

The State of The Art / Витвір мистецтва (1991)

Тут дії відбуваються на Землі 70-х років. З чого ми дізнаємося що Культура не є нащадком земної цивілізації, і більше того – Культуру складають різні види, деякі зовсім не схожі на людей.

В цілому акцент зроблено на свободі вибору – чи можна при повній свободі робити невірний вибір, і чи має право безсмертний за власним бажанням страждати і помирати.

Я би сказав що це найбільш філософська і безрадісна книга серії.

http://www.goodreads.com/book/show/129131.The_State_of_the_Art

Excession / Ексцесія (1996)

Культура стикається із загадковим явищем та недосяжними для її рівня розвитку маніпуляціями з часом і простором.

Тут же ми дізнаємся про цивілізацію що відокремилася від Культури свого часу і про войовничу цивілізацію яка таким розпочинає війну у критичний момент. Більшість подій розвивається навколо ексцентричних Розумів у порівнянні з якими люди є просто короткоживучими нецікавими мурашками.

Усе це як завжди подано фрагментами та ще і перемішано з майже детективною любовною історією кількох людей.

Ну і в результаті кожен програв по своєму.

Одна із найскладніших книг – через рваний ритм і перемішані фрагменти неймовірно складно слідкувати за сюжетом. А ще додайте до нього інтриги, параноїдальні побоювання зговорів, переживання та емоції…

http://www.goodreads.com/book/show/12013.Excession

Inversions / Інверсії (1998)

Альтернативне середньовіччя і агенти Культури що займаються прогресорством. Так, це варіація “Складно бути Богом” Стругацьких. Але ніякого виховання хороших, правильних людей, а навпаки – лібертаріанство у всі поля.

Книга сильно відірвана від усієї серії і її можна читати саму по собі. Взагалі сама Культура і не згадується взагалі, лише якісь натяки є. Сприймається все як осучаснений Дюма – інтриги при дворах правителів.

http://www.goodreads.com/book/show/12017.Inversions

Look to Windward / Погляд з навітряного боку (2000)

Ця книга розкриває чим займаються Розуми після того як втрачають інтерес до своєї основної діяльності і як вони йдуть в небуття.

Сюжет описує чергову войовничу расу колись переможену Культурою яка придумала як помститися. Їхня ціль – зруйнувати один із хабітатів (світ-кільце). Але не виходить у них нічого просто через те що Культура все бачить і все знає. Ну і крім того у неї агенти скрізь. А конкретно в даному випадку прямо у голові терориста.

Власне вся книга має одночасно кілька рівнів. Це екшн де відбувається терористична діяльність. Більш культурологічний рівень де Культура поширює свій вплив та цінності навколо себе. І власне доля тих хто керує розвитком Культури і власне усього розумного життя навколо.

http://www.goodreads.com/book/show/12016.Look_to_Windward

Matter / Матерія (2008)

І знову середньовіччя. Але цього разу відстала цивілізація знає про існування інших більш розвинених цивілізацій. І взагалі виявляється є певна ієрархія цивілізацій у галактиці і Культура посідає в цій ієрархії одне з найвищих місць.

Дії відбуваються у юрисдикції іншої високорозвинених цивілізації (не Культури) де на штучній, багатошаровій планеті кілька рівнів втягуються інтригами у суперечки, а потім і війни.

В цілому книга доволі життєствердна, але якесь відчуття розпачу через те що не так все прекрасно і дружелюбно у комуністичному майбутньому глибокого космосу.

http://www.goodreads.com/book/show/886066.Matter

Surface Detail / Фрагмент поверхні (2010)

Дії цієї книги відбуваються на кількох рівнях. Раз є можливість перенести свідомість на штучні носії то значить можна і побудувати віртуальний “світ мертвих”. А раз так то значить життя там можна легко зробити Раєм. А там де є Рай там є і Пекло.

Отже одночасно відбуваються дії у Пеклі (і картини настільки реалістичні і страшні що дух перехоплює), у віртуальних світах де йде війна між прихильниками та противниками пекла, а також у базовій реальності в яку ось-ось готова перейти війна з віртуальних світів.

В книзі також згадуються дві раніше не названі секції Контакту – Квієтус що завідує спілкуванням з мертвими, та Ресторія що бореться з вірусом самовідтворення у механізмів.

Власне у книзі усього дуже багато, навіть на парі сторінок тексту не перекажеш. Варто зауважити що саме в цій книзі остаточно розвіюються сумніви щодо ролі Розумів та людей в Культурі – люди звісно щось там вирішують, але виключно на своєму рівні, а питання якими займаються Розуми їм навіть не під силу зрозуміти.

І закінчується книга несподівано фактично замикаючи сюжет в кільце.

http://www.goodreads.com/book/show/7937744-surface-detail

The Hydrogen Sonata (2012)

Ще не прочитана

http://www.goodreads.com/book/show/13497991-the-hydrogen-sonata

П’ять років в MS

Хоча і невеличкий, а все ж таки ювілей і певні підсумки певні можна робити. До речі те що пройшло 5 років навіть не відчувається, враження таке що максимум 2 роки пройшло, наче не так і давно був перший день…

Далі дещо сумбурно, спробую не повторювати те про що вже писав раніше.

Як все починалося

Своє резюме я кілька разів посилав у МС, але жодного разу навіть не відповідали. І от черговий раз відправивши резюме на [email protected] нарешті отримав відповідь (працював я тоді у Luxoft’і). Там питали коли мені краще подзвонити, ну а після нетривалої переписки власне мені хтось із ХРів і подзвонив і ми мило поспілкувалися з приводу мого досвіду з різних технологій та порозв’язували стандартні логічні задачки по телефону. Взагалі у мене склалося враження що інтерв’юєр звіряє мої відповіді з якоюсь формою і ставить галочки.

Ще через деякий час мене запросили на співбесіду у Москву куди я і поїхав. Там вже пройшов 5 співбесід (45 хвилин інтерв’ю + 15 хвилин відпочинку). Щоб такого особливо складного щось було так і ні, доволі стандартні задачки. Лише на відміну від наших ніхто про віртуальні методи не питав і взагалі сказали писати на чому зручніше. Ну типо наймають тих хто достатньо розумний щоб вивчити будь-що і щоб мав цінність для компанії в цілому.

А ще через деякий час прийшов офер, розмір зарплатні і таке інше. Я тоді погодився одразу, зараз розумію що сильно продешевив, але не шкодую все одно. Навіть з самого початку зарплатня була дуже добра, вища майже вдвічі за середню по США. Ну і до того ж компанія займається усіма юридичними питаннями, надає найкращу в індустрії страховку і взагалі є дуже комфортним місцем роботи.

Ну от вони робили все за мене, я, наприклад, у посольство прийшов тільки на співбесіду яка закінчилася на першому ж питанні де я сказав що буду працювати в МС Smile

System Center Service Manager

Мій перший проект був Windows, C#, тестування… На відміну знову ж таки від українських реалій тестери тут пишуть код. Звісно це не код продукту (хоча бувають і такі випадки), це автоматизовані тести, інструменти що використовуються в процесі розробки і тестування, бібліотеки та фреймворки. Крім того тестери на відміну від програмістів мають майже повну свободу у виборі технологій, мов та бібліотек, а також отримують знання у областях куди вузькоспеціалізованим програмістам ніколи не вистачає часу залізти.

Зараз я дуже радий що попрацював тестером, а тоді мене це напружувало. Власне продукт, коли я до нього приєднався, було прийнято рішення переписати з нуля новою командою, а отже я побачив як починаються різні процеси і до того ж отримав досвід випуску першої версії.

Щоб по простому то цей продук має тісну інтеграцію з лідерами у свої категоріях Operations Manager (моніторинг стану заліза і софта) та Configuration Manager (управління оновленнями та конфігураціями софта і заліза) і призначений для ефективного управління процесами (наприклад розв’язанням апаратних чи програмних проблем в огранізації, але не лише). Призначений для великих організацій, здається від 20 тисяч комп’ютерів. Очикувану після випуску почав приносити добрі гроші. А такі продукти як ви мабуть розумієте не продаються у коробках, натомість за них платять кожен рік за кожен комп’ютер, користувача, тощо. І це сотні доларів, тобто організація типу банку з 20 тисячами працівників щороку сплачує десятки мільйонів.

Тут я дізнався по програми за якими партнери отримують задовго до всього ринку перші сирі версії, використовують їх і постійно дають свої відгуки. Були навіть великі організації з України. Ну і взагалі багато чого цікавого дізнався і побачив.

Але все одно хотілося більш технічної роботи, хотілося С++ та вказівників Smile

Ну власне до випуску першої версії я і досидів (це було 2.5 роки), і пішов далі…

bing

Тут вже я повернувся до ролі програміста. Працював у команді яка володіє фрейморком на основі якого запити спрямовуються до спеціальних обробників та джерел даних, а відповіді акамулюються. Це не та частина яку бачить користувач, але через цю частину також проходить практично весь трафік.

Як ви розумієте тут було багато роботи з оптимізації перформансу, дослідження причин проблем та того як можна все покращити. Але було і багато іншої роботи – досліджувати що сталося з якимось сервісом у якомусь дата-центрі на сотні і тисячі машин, деплоїти нові версії, міняти конфігурації та дані. Ну і ще така мила річ як час від часу цілодобове чергування на протязі тижня щоб у випадку чого миттєво пофіксати будь-що, а інакше шалені гроші будуть втрачатися.

Ну все ж таки сервіс ще не коробочний продук. А ще і відмінності в стилі роботи. В бігну, і взагалі онлайн-бізнесах МС це agile, коротенькі ітерації, відсуність тестерів і гонитва за іноваціями. Доволі аргесивне середовище треба визнати.

Півтора роки працював з превеликим задоволенням і навіть не думав нікуди йти, але потім ситуація змінилася. Не хочу вдаватися в деталі, але фактично різко і неочикувано стало погано. Ну та буває, добре компанія велика і є з чого вибирати. Отже через 2 роки пішов я далі…

Windows Phone

Тут я працюю в команді (вже пів року) яка займається апдейтами ОС і знаходиться настільки близько до Windows наскільки це можна щоб не стати її частиною. Тобто те що ми робимо певною мірою є розшиненням ОС, але в саму ОС ми не ліземо. Розробка для мобільних пристроїв, навіть таких потужних як смартфони, доволі помітно відрізняється і від розробки десктопного/ентерпрайз софта, і звісно від розробки сервісів. Організація і стиль роботи тяжіють до довгих, по року і більше циклів, глибокого детального планування і не частих релізів, тобто абсолютно протилежне тому що було в bing.

Тут багато роботи у дебагері (windbg переважно) як з конкретними девайсами так і віртуальними машинами. Багато специфікі пов’язаної з різноманітними обмеженнями – так, наприклад, детальні логи з історією не доступні, дослідження причин якихось негараздів часто є детективною історією з елементами творчості “мабуть воно було ось так, а потім сталося ось це” Smile А якщо серйозно то звичайна така програмістська робота звісно з певною специфікою.

Поки що подобається, цілком бачу себе тут ще на 8-10 років, але загадувати не буду. Тут можна сильно прокачати багато скілів, а найцікавіші на даний момент для мене ті що називають дебагінгом та системним програмуванням.

У підсумку

Треба ще раз повторити що компанія не просто велика, а неймовірно велика. І кожен великий продукт настільки відрізняється способами організації роботи що фактично це різні організації. А також це означає що серед сотень продуктів та команд завжди можна знайти те що буде подобатися і з точки зору організації роботи і з точки зору технологій та того чому можна навчитися. Я цілком бачу можливіть працювати в МС ще багато-багато років… Але знову ж таки зарікатися не буду.

МС таке доволі унікальне місце де переважна більшість людей не просто розумні, а як правило розумніші і краще за тебе як мінімум в кількох областях. Так, тут недостатньо “просто добре робити свою роботу”, далеко недостатнь. Тут треба пнутися щодня, добровільно брати на себе відповідальність за рішення, самотужки пропихувати свої рішення та бачення. Думаю що в інших успішних великих софтверних компаніях США ситуація відрізняється не суттєво. Ну та амерканці вони взагалі що називається горять на роботі – працюють дуже багато, але головне що ефективно.

Чи шкодую я про щось, чи повторив би ці 5 років ще раз? Скажімо так (без подробиць) – знову проходити я б не схотів, зробив би все розумніше, але з іншого боку дуже радий що пройшов через усе. Шкодую про те що не старався краще свого часу і не портапив сюди хоча б на рік раніше. Чи порекомендую я повторити свій шлях іншим? Знову ж таки залежить. Залежить від людини, її прагнень, очикувань та мотивації. Але в цілому так, порадив би Smile

Додаткове читання

Список мої раніше написаних постів про МС:

Ще кілька фото з Seattle Marathon 2012

Пост про сам марафон – 2012-11-25–Seattle Marathon–3:14:19

Так, на фініші я дуже радів своєму результату Smile

Дякую за фотографії (ця я до тих хто фотографував і хто поділився ними)!

Ну і ось така, мене тут нема, але просто хороша світлина:

2012-11-25–Seattle Marathon–3:14:19

Ну що ж, зовсім небагато залишилося щоб пройти кваліфікацію на Бостонський Марафон Smile

Дуже задоволений результатом бо саме на нього і цілився.

Це вже в п’яте біжу Сіетльський марафон, але вперше повний марафон у Сіетлі (до того виключно половинки бігав). І цього разу Олена теж бігла, половину, навіть покращила свій попередній результат більше ніж на 10 хвилин, але про це сама якщо захоче розкаже.

Фотографувати не було кому (зробив пару кадрів на старті Олени у натовпі та вона мене на фініші), тож дивіться на те що є, з часом як знайду ще світлини в інтернеті то опублікую теж.

Весь тиждень було доволі холодно і майже безперервно йшов сильний дощ, тож і прогноз на вихідні був невтішний. Але прогноз не справдився і день для бігу був класний, з ранку трохи прохолодно, а потім сонце, безхмарне небо, температура десь +8, вітру нема.

У Олени старт був в 7:30, тож ми знаючи яка тягучка на під’їзді до Сіетла буде (марафонці забивають дороги) виїхали трошки раніше. Центр Сіетлу це і так мішанина коротеньких і вузеньких вуличок, а тут ще й суцільні об’їзди, ремонти доріг, коротше ледь знайшли де запаркуватися і пішли на старт.

А на старті як завжди черги в туалети (десятки, а то і сотні кабінок навколо старту), народ одягнений хто як (одні в трусах і майках, ішні в куртках-кофтах-шапках-рукавичках) бігає, розминається, їсть, п’є і взагалі забиває собою місце старту.

Ось вже і гімн заспівали. Олена роздягається, забираю речі. Далі вона пробивається до таблички 2:20 – на дистанції біжать пейсери, такі люди що тримають темп щоб фінішувати за певний час. Дали старт, середина групи де стоїть Олена починає як пінгвіни у метро дрібними кроками рухатися уперед. Якісь 2-3 хвилини і от вже і вони побігли.

Я йду здавати речі, починаю розминатися, жую пару “цукерок” з калоріями, ковтаю пігулки з сіллю, роздягаюся, здаю свої речі, йду на старт.

Знаходжу своїх пейсерів (3:15), стаю трошки ближче до старту. Гімн, страт, побігли.

Перші милі проходяться доволі легко – прохолодно, переважно з гірки, багато людей біжать занадто швидко. Намагаюся бігти не швидше за 7 хвилин на милю (а треба щоб середня швидкість була 7:26). Ось мене наздоганяють мої пейсери з групою, пристроююся до них.

На милі 5-й десь несподівано до нас приєднується мій знайомий (Макс, привіт!), біжимо разом, трошки навіть спілкуємося. Десь на 7-й милі вирішуємо відірватися від пейсерів і йдемо вперед.

Говоримо все менше, але біжиться добре, поки що нічого не турбує сильно. Забігаємо у парк де робимо 5-кілометрове напівколо, десь тут і є половина дистанції. Макс вирішує трохи скинути швидкість, я ж думаю ще пару миль потримати темп і там подивитися як піде. На виході з парку обганяю пейсера з табличкою 3:05 який зійшов з дистанції. Через милю десь мене обходять хлопець із дівчиною за якими я вирішую триматися і тримаюся таки доволі довго.

Починаю відчувати втому і що ноги напрацювалися вже. Милі на 18-й вперше бегу попити, через ще пару миль беру енергетичний гель, на наступній станції знову попити і тут вже відстаю від хлопця і дівчини які мене вивозили майже 8 миль.

А тут вже і гірки починаються… На диво проходю їх доволі добре. Це миля 21. Далі вниз, потім знову затяжна гірка дорогою що постійно вихляє. Отут вже стає зовсім важко, починаю рахувати милі, пів-милі, ярди і фути.

Нарешті миля 24, більше таких довгих підйомів не буде. І тільки я почав радіти що моя постійна проблема на довгих дистанціях біль у боці схоже не з’явиться як вона і почалася. Пробую йти, бігти повільніше, затискати бік пальцями, але допомагає слабо. Проте схоже те що я з’їв гель і попив спортивний напій відсуноло його появу на 2-3 милі. Наступного разу треба починати пити і їсти раніше (а не хочеться ж!).

Ну от якось так напів бігом напів ходою вже майже змирився з тим що знову не зроблю 3:15. Наздоганяю хлопця із дівчиною які так добре мене везли кілька миль до цього – вони йдуть спокійною ходою і говорять, схоже нікуди не поспішають.

І тут мене обходять “мої” пейсери які розгубили всю групу і біжать вдвох (на них спеціальні яскраві футболки де написано “пейсер”) з “моєю” табличкою 3:15. Зціплюю зуби і біжу за ними. А ще 2 милі…

По центру Максим, це десь 10-та миля:

У боку болить – то зупиняюся і йду кілька метрів, то кидаюся їх наздоганяти. Причепляється до них ще один хлопець. За милю до фініша вони нам кажуть що ми випереджаємо графік на 1 хвилину і “у кого є сили біжіть вперед”. Тут зовсім від них відстаю і йду. Але ж фініш ось вже скоро! Починаю бігти зігнувшись навпіл. Перед поворотом на стадіон є невеличка гірка де я бачу пейсерів метрів за 40 перед собою. А лишилося метрів 300. Починаю ігнорувати біль і намагаюся їх наздогнати. Десь вже на полі стадіону наздоганяю і обходю. Дивлюся на таймер і бачу 3:14:щосьтам! Ура, я це зробив!

У підсумку я 124-й у загальному заліку, 19-й у своїй віковій групі – http://www.seattlemarathon.org/marathon/results.php. Дані з годинника (запис вимикався у тунелях під мостами тому час такий) – http://connect.garmin.com/activity/246869705.

Хороші фотографії з марафону – http://www.seattlepi.com/local/slideshow/2012-Seattle-Marathon-52947.php

Ну і результат Олени – http://www.seattlemarathon.org/marathon/results.php

Великі фігурки South Park

Це практично ідентична колекція до набору маленьких фігурок який теж в мене є, лише майжее вдвічі більші. Ерік, Кайл, Стен та Кені. Виконані так само якісно і в тих же пропорціях.

Є несуттєві відмінносі (у Картмана по іншому розташовано брови, у Кені голова в інший бік повернута, Стен не переляканий а посміхається), але з першого погляду це не помітно. І так само у них повертаються голови та руки.

Дуже приємні на дотик. Так і кортить почати гратися Smile

Статистика мого блоґу за 2012 рік

Ну що ж, рік майже добіг кінця, лишилося відсвяткувати День Подяки, Чорну П’ятницю, Кібер-Понеділок, Різдво та Новий Рік. Тому мабуть вже можна підводити підсумки Smile

Отже читають мене переважно з України, що не дивно. Дивно те що так багато людей зайшло в мій блог:

В середньому в місяць мене читає близько 1000 людей, що теж неочикувано багато. Я думав завжди що три десятка максимум має бути.

Переважно до мене потрапляють з пошукових сайтів. На другому місці мій старий блог що не діє вже майже півтора року (і це зайвий раз показує наскільки livejournal є більш масовим і популярним в exUSSR в порівнянні з будь-яким іншими блоґ-платформами), третім йде сайт рідного міста де я час від часу приймаю участь в срачах з приводу СРСР, США і Партії Ригонів.