Nike Featherweight Visor

Ціна: $15

Призначення: візор для бігу.

Загальні враження: При всій своїй простоті це абсолютно геніальна і незамінна річ яку треба мати кожному бігунові.

Візор є комбінацією бігової пов’язки з козирком. І далеко не кожен візор підходить для бігу – більшість із них призначені для гольфу і не абсорбуть піт.

Ця річ одночасно захищає лоб і очі від поту, очі від сонця та обиччя від дощу. Завдяки такій функціональності я навіть частіше його використовую ніж спортивні окуляри.

Так само для триатлону – біг після велосипеду був би набагато складнішим без візора.

Недоліки: Не можу назвати жодних. Мені ця модель підходить. У інших виробників можуть бути трохи інші матеріали, виріз та дуга козирка та ще якісь відмінності.

Коли я біг навіть марафон у своєму то забув що він на мені миттєво, а на фініші його можна було викручувати, хоча в очі нічого і не заливалося.

Роджер Валков’як–проігнорований герой

У 1956 році в найвідомішій велогонці в світі несподівано жовту майку лідера несподівано отримав син польського емігранта, працівник металургічного заводу нікому не відомий Роджер Валков’як.

Не вигравши жодного етапу він тим не менше так і залишвився у жовтій майці до кінця гонки і виграв її.

Преса і публіка ще за довго до кінця гонки прийняла факт його лідерства дуже негативно. Професійні атлети теж так і не визнали його за свого – з ним практично ніхто із зірок тогочасного велоспорту не хотів спілкуватися.

Більше того – у пресі постійно писали що Роджеру в черговий раз вдалося залишитися лідером “лише через те що А та Б по чесному боролися на гірському етапі”, або “порадували публіку прекрасною боротьбою на високих швидкостях”, а Роджеру просто поталанило.

 

З часом, ближче до завершення гонки почали з’являтися статті типу “Національна ганьба”, “Як таке могло трапитися” і подібні інші. Шокувало усих те що не француз, і навіть не італієць, не розкручена зірка, а який простий хлоп виграє таку гонку.

На фініші стадіон зустрів його мовчанням, а преса старанно уникала писати про нього.

Відчуваючи неймовірний тиск і отримавши кілька травм Валков’як пішов з велоспорту у 1960-му році. І преса знову проігнорувала цей факт.

Ображений на весь світ (і не дивно) Роджер до не давнього часу не давав ніяких інтерв’ю, продувжував працювати на тому ж заводі.

 

У нещодавньому інтерв’ю журналу Bicycling на питання чи варто було вигравати ту гонку він відповів словами іншого гонщика – “Якби я міг виграти Тур де Франс хоча б один раз”.

Мені чомусь соромно за тогочасних французів Sad smile

[Хроніка регулярної мандрівки] Повторення експерименту (стр. 34)

Ніч. Як тільки зірки почали падати за обрій, він почав розуміти життя. Він зрозумів що вона лежить збоку від нього і вивчає закритими очима невидиму стелю. Вона не знала що є живою. А він не міг їй про це сказати. Це було б важко зробити, це було б довго, і це не дало б результату. Вона б зрозуміла зовсім не так. Вона могла б йому не повірити, а не повіривши раз могла б подумати що все сказане ним до цього є чимось абсолютно протилежним правді.

Стало неспокійно. Необхідно терміново підняти руку! Як це зробити? Рука під ковдрою. А ковдру піднімати зовсім не треба. Чому ж нас вчить історія? Що роблять великі у таких випадках? Що вони будуть робити коли у них настане така сама складна ситуація?

О Боги! Чому ви не існуєте? Чому не можете зробити мене одним з вас? Я б показав як знищувати те, що ще не з’явилось. Я би примусив всіх вірити що час плине постійно і рівномірно. Вулкани би плювалися кривавим людським м’ясом, а річки б текли крізь землю в розпечене серце планети.

Музика стала твердою як камінь і несесеться під землею як потяг. Хочеш лягти на лагідну поверхню і нечутно поплисти в нескінчену темряву? Саме для цього утворилися амінокислоти, саме через це риби вибралися на суходіл, це інша сторона того що Сонце згасне і нерозумні створіння бездумно зжеруть холодний і прекрасний порядок Всесвіту.

Чи порятунок є? Зерно смерті розпуститься хижою квіткою, пожираючи усе живе як вогонь радісно їсть сухе дерево. В кришталевій нескінченній самотності без кольорів завдяки зусиллям Хаосу виникне теплий, пульсуючий неправильною формою шматочок життя. І ще не розумний він почне зручніше облаштовуватися всередині діаманту, не розуміючи, нещадно до порядку стане милим і жалюгідним, а потім жадібним і ненажерливим.

Він не хотів рятуватися. Як би стати іншим? Як би знати нічого про очі, про тактильні відчуття, про час? Темно-помаранчевим оком ненависті він спостерігав як ростуть відрізані нігті.

Він спробував зосередитися на чомусь матеріальному. І вирішив що як тільки з’явиться можливість то візьме олівця та блокнот і щось намалює з того що бачить у темряві. Ось, він побачив контури предметів. Темрява рвонулася йому назустріч у нестримному прагненні розвитку. Зачерствіла шкуринка хліба розчинилася у підлозі, розтанула вогкою калюжею з грудочкою цукру по центру. Забіліли провода домашньої електроніки, на них повільно набрякли бруньки, і лопнувши розпустилися соціальними інститутами та установами. Хтось з певною метою збирав людей у групи і настійливо пояснював їм що у них є спільні цілі та прагнення, що може стати краще, що саме він знає як це "краще".

Але невидимий матеріаліст помилявся. Він робив усе правильно, за наукою. А його помилка була в тому що він вважав що люди можуть думати. Це підтверджувала і наука. Наука яку начебто вигадали, створили і виростили люди. Він забув що у своєму прагненні структурувати та закріпити у часі нетривку конструкцію з плоті та кісток саме він і вигадав миттєво і віртуозно і науку, і мистецтво і натхнення. Здається він сам не помітив як переступив у своїх роздумах дозволену межу. Зараз щось має статися.

Спрацював сигнал тривоги. Беззвучна сигналізація, щоб не будити жителів облаштованих дірок у бетонних прямокутниках, почала вібрувати стінами, розхитуючи зуби та витрушуючи з кісток вживлені засоби спостереження. Зараз всі прокинуться!

Але ні. Пройшла секунда, друга… Чому не чутно стрілянини і сирен, чому не плачуть діти та не з’являються безпритульні тварини? Це мабуть його індивідуальна сирена? Що ж вона означає? Так, він вирішив при першій же нагоді спробує подумати про це. А поки ніколи. Прямо зараз треба згадати для чого він усе життя дихав. Він вдихав і видихав.

Ну видохи то не важливо. То ще можна проігнорувати. А ніщо йому стільки вдохів? Він точно знав що для чогось вони були потрібні. І він не забув. Він просто перестав знати. А все ж таки цікаво – для чого йому знадобилося так багато разів вдихати, та ще й з такою регулярністю?

Він задумався на мить і побачив що минули мільйони років. Він остаточно вирішив коли небуть народитися…

Robert Sheckley. The Status Civilization / Роберт Шеклі. Цивілізація статуту (1960)

 

Я свого часу читав як російський так і український переклад цієї класики. І треба сказати вони сприймаються суттєво по різному. Якщо в українському перекладі якось більше пригодницька складова була помітна, а кінцівка сприймалася як “ну от зараз все і закінчиться”, то в російському варіанті навпаки – все що відбувається на планеті в’язнів сприймаєш як швидкоплинну підготовку до потужного фіналу.

Далі спойлер!

Ну а по суті – людська цивілізація досягла високого рівню життя без конфліктів та негараздів. А злочинці відправлються на окрему планету де і мочать одне одного будуючи подобу Дикого Заходу.

І ось група “політичних” посилає розвідника на Землю. А той з’ясовує що ні армії ні поліції на Землі нема, а є натомість панування машин які программують людей вести себе правильно і самостійно йти в тюрму коли вчинили щось неправильне…

Haruki Murakami. The Wind-Up Bird Chronicle / Харукі Муракамі. Хроніки заводного птаха (1995)

 

Цю книгу я почав читати коли мені сказали що я читав неправильного Муракамі

І цього разу навіть до середини книги не дочитав Sad smile

Враження таке що текст занурює тебе в якусь в’язку речовину з головою. Причому текст же ж абсолютно ні про що! Як радіо яке увімкнено на таку гучність що жодого слова не розбереш, але при цьому дзижчить і не дає ні на чому зосередитися.

Зима 2006-2007 у Києві

Пост без теми, просто публікую старі (і погані) фотки, заразом і пост для статистики додаю.

Це ми такі тільки понаїхали у столицю, місяць чи два прожили.

 

 

Після Дніпропетровська Києв здавався чисто вилизаним, майже європейським містом. Потім пообжилися і почали бачити різні некрасивості…

Про житло в США

А вірніше про рентовані квартири.

Треба сказати що помешкання в нашому районі доволі дорогі, і вартість будинків в середньому починається від пів-мільйону долярів, а то і більше. Можна знайти й за 350 тис. будиночки, але доволі далеко, до роботи пиляти в районі години. Є лише одне чітко виділене місто – Сіетл. Все інше – Редмонд, Бєлєв’ю, Кіркленд, Ісаква, Лінвуд і так далі непомітно переходять одне в інше, і навіть вулиці можуть починатися в одному, йти через друге і закінчуватися в третьому.

Весь цей час ми жили виключно у квартирах в комплексах де їх здають у ренту. Хоча можна і рентувати окремий будинок, або частину будинку, або житло у власника.

Середня ціна за квартиру з 1 спальнею і 1 ванною – від 1000замісяць. Можна знайти й дешевше, але далі від роботи. Також на ціну впливає площа (чим далі від міста тим вона дешевша), наявність гранітних покриттів на кухні (за містом майже будь-де, в місті в основному дерево) і так далі. Розмір ванної кімнати також вар’юється.

Всі квартири здаються без меблів, але в них як правило є пральна та сушильна машина, посудомийка, плита з духовкою, бойлер, холодильник, витяжка. Може бути мікрохвильова . Може бути камін. При чому каміни тут для паління дерева, і лише в одній з квартир в яких ми жили були газові каміни. Каміни використовуються і для опалення в тому числі.

Підлоги у всіх вкриті ковроліном, душе пухнастим і класним. Опалення, як ви мабуть вже зрозуміли, від електрики – у певних місцях квартири є такі спеціальні дірки з яких дме тепле повітря. Температуру регулюєш сам (як правило на кожну кімнату). В одній з наших квартир навіть були програматори – виставляєш температуру на конкретний час дня у різних кімнатах, плюс додаткові настройки на вихідні.

 

Можна квартиру купити у подібних комплексах (кондо), і ціни відповідно будуть від 300 тисяч десь. Є свої переваги і недоліки – можуть у комплексі бути додаткові бонуси типу спортзалу та басейну, все оновлення та інші ремонти проводяться масово. З іншого боку можеш бути вимушений платити за те що тобі не надто потрібно. З іншого боку у своєму будинку треба постійно і багато платити за різні ремонти і самому займатися усима проблемами.

Є і комбінований варіант – так званий міський будинок. Це по суті будинок який своїми боками переходить в сусідні будинки і часто не має ні заднього двору ні галявинки перед входом. 

Треба ще зауважити про особливості позначення квартир. Тут вказують кількість спалень і ванних. Це означає що ще є кухня та велика “сімейна” кімнаті. А ванних/туалетів як правило стільки ж скільки і спалень. Бувають половинки ванних – це просто унітаз з рукомийником. Причому самих ван у нашому розумінні і нема – це фактично невисокі борти, знавіска і душ. Ну і завжди ванна комбінована з туалетом. Ми зараз знайшли доволі дивний варіант – дві спальні, але одна ванна кімната Smile

 

Кухні геть не пристосовані щоб у них сидіти, тільки готувати можна.

В деяких комплексах нігліють до того що починають вимагати гроші за криту парковку (20-30 доларів на місяць). Там де ми зараз живемо у нас одне безкоштовне крите місце для паркування. У попередній квартирі ми спочатку платили по 20 за місяць за парковку, але коли підписували наступний контракт то вмовили їх зробити парковку безкоштовну.

І платежі за електрику, воду, каналізацію і прибирання сміття суттєво різняться в залежності від міста (деякі міста мають додаткові податку на воду, наприклад) та того наскільки жадібними є власники. В нашій квартирі зараз плата за деякі з цих послуг входить в квартплатню що економить нам майже сотню на рік.

 

Щоб вам ще таке написати? Коротше давайте питання якщо є.

Ще трошки світлин з Mercer Island Half Marathon

У продовження ось цього – 2012-03-25–Mercer Island Half Marathon–1:25:41.

Розміри такі маленьки бо це скріншоти з сайту контори що продає такі фотографії Smile Ну а платити по 15-20 баксів за фотографію я морально не готовий, тому отоке от…

 

 

До речі ось вже результати опублікували – http://onlineraceresults.com/race/view_race.php?race_id=23666&relist_record_type=result&lower_bound=0&upper_bound=1868&use_previous_sql=1&group_by=default#racetop.

 

Я там 49-й у загальному заліку (з 1800+ учасників), 5й у своїй віковій групі.

 

 

 

Весь альбом – https://skydrive.live.com/?cid=b21290194214a37d&id=B21290194214A37D%211905#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%211905

iFitness Neoprene Single Pouch Bag

Ціна: $24

Призначення: міні-сумка для бігу та іншої активної діяльності.

Загальні враження: Дуже подобається. Користуюся щодня, іноді навіть двічі на день. Підходить не лише для бігу, але і для велосипеду. Ну а про походи і просто подорожі мабуть і говорити не треба.

Для бігової сумочки важливо щоб вона не стрибала, не совалась, не розкривалася і не заважала. В цьому плані це ідеальна сумка – надів і забув. Я в свою поміщую пакетик з пластирами, ключі, кредитні картки та телефон.

На додачу вона ще й не промокає та має рефлективні елементи.

Недоліки: мабуть таки смартфон впихнути в неї буде важкувато. Ну і не зношується вона все ніяк.

На сайті виробника: http://www.ifitnessinc.com/index.php?_a=viewProd&productId=143