Відносно недалеко від нас (машиною за якісь пів-години можна дохати) знаходяться не лише виробничі потужності Боінга, але і виставковий центр якийсь ми колись відвідали. Там доволі цікаво і варто побувати.
Найцікавіше в екскурсії що водять по цехах і можна подивитися як збирають літаки.
Розказують багато цікавого. Наприклад те що перші 2 літаки з партії розбивають на спеціальних випробуваннях і навіть виламують їм крила щоб подивитися до якого кута їм припустимо відхилятися. Цікаво що сама лише фарба додає кілька сотень кілограм до ваги. Цікаво як вони придумали унікальний конвейєр на якому літаки повільно пересуваються, а робочі навішують на них все нові компоненти.
Власне 747 модель збирають вручну, для 777 придумали процес коли самі літаки повільно рухаються і на кожному етапі з ними працюють різні люди. А 787 придумали як збирати на одному місці і процес виробництва цієї моделі є найдешевшим (не дивлячись на те що літак є найдорожчим). Тоді, у 2008-му, нас сказали що замовлень на 747 та 777 моделі у них до 2019 року.
Внутрішня комплектація, кількість відсіків, ширина та якість сидінь залежить від замовника. Ну так само як і те в які кольори їх фарбують.
Фабрика більше схожа на велитенський ангар (найбільше у світі крите приміщення) в якому зустрічаються островки столів з комп’ютерами – то інженери та контроль якості. Для пересування по приміщенню використовуються велосипеди.
Навіть плакат на воротах звідки виїздять літаки є найбільшою в світі наклейкою. А фотографія на ній то маловідома німецька акторка яку сфотографував її друг. А потім Боінг купив у неї це фото за якісь божевільні гроші.
Боінг також володіє єдиною в США приватною швидкісною трасою (поруч із заводом). Потрібно їм це для того щоб у випадку необхідності аварійної посадки під час випробувань можна було легко перекрити рух і сісти на трасу.
Однозначно варто відвідати коли будете в цих краях 
А фотографувати всередині цехів заборонено, тому усі картинки з виставкового центру.
