Не сказав би що це одна з моїх науйлюбленіших книг, але дуже близька до того.
Можна почати так: діти на острові будують суспльство яке дуже швидко як викривлене дзеркало перетворюється на жорстоку карикатуру на те що будують дорослі…
Але було б насправді тупо щось писати про цю пам’ятку літератури, а тим хто якимось дивом не читав скажу – нафіг з інтернетів, книжку в руки і читати!
А, ще одне зауваження – автор зумів зупинитися там де сучасні письменники настрочили ще б кілька десятків сторінок.