Black Diamond Gizmo Headlamp

 

Ціна: $15

Призначення: універсальний легкий і компактний ліхтарик на голову. Я особисто використовую його для бігу, але так само у ньому можна лазити по горах, ходити у походи чи просто шукати щось у погребі.

Три LED лампи загальною яскравістю у 24 люмени. Дві батарейки ААА вистачає мені майже на пів-року (3-4 рази на тиждень по 40 хвилин).

Загальні враження: Як вже сказав вище ліхтарик легкий, забуваєш що віг на голові, сидить зручно. Має три режими яскравості (включно з ритмічним миганням). Можна одягати як просто на голову, так і на шапку. Нахил лампи можна регулювати.

Недоліки: Головиний з недоліків це те що коли сильно нахиляєш лампу вниз, щоб світила прямо під ноги (це потрібно коли швидко біжиш у цілковитій темряві) то світло відбивається від носа і сліпить. У іншого мого бігової ліхтарика лампу винесено трошки вперед і такої проблеми нема.

Другий недолік це все ж таки недостатня іноді потужність світла у деякі моменти.

Тим не менше цей ліхтарик може бути єдиним і достатнім майже для всих умов.

На сайті виробника: http://www.blackdiamondequipment.com/en-us/shop/mountain/lighting/gizmo-headlamp-2011

Haruki Murakami. After Dark / Харукі Мураками. Після темряви (2004)

 

 

Безблагодатна ботва і втрачений час. Ось що таке цей ваший Муракамі і його книги.

Свого часу почав читати бо це було модно тоді. Але так і кинув не дотягнувши до кінця.

З коментарів:

Ознакомлен. Мураками – унылое говно. Хотя, что-то полезное в его творчестве есть, но всё равно, такое ощущение, что книги для неудачников, которые никак не могут покончить жизнь самоубийством. Фу, эмо… :(

Brian Wilson Aldiss. Non-stop / Брайан Вілсон Алдіс. Без зупинки (1958)

 

Це фактично варіація "Пасинків Всесвіту" Хайнлайна. Але книга йде набагато далі, піднімає більше питань. Та і сюжет більш закручений.

Корабль летить не туди, а назад. Та і здається пролетів мимо цілі вже давно. Заселений дикунами, мутованими рослинами та тваринами… І ось група людей починає свою подорож і відкриває дивні речі…

З іншого боку написано дуже нерівно. Хороші ідеї і цікаві думки пересипані якимось по дитячому безпомічним текстом. Занадто швидко все відбувається. А діючим особам здається мотивація для будь-яких вчинків взагалі не потрібна – роблять що в голову стукне. При цьому їхня здатність приймати нові ідеї та поняття та миттєво міняти свій світогляд настільки не правдоподібно оисані що не віриш ні на секунду.

Читати, тим не менш, варто.

Трошки фоток кампусу

Фотографував як тільки почав працювати (грудень 2007 року). Це в Редмонді де великий район міста це просто кампуси МС без будь-чого іншого. На кожен комплекс будівель (від 2 до 4 будівель на 500-1500 людей та стільки ж місць на парковці) є ще кафетерій. Про столовки читати тут. Усього будівель в Редмонді у компанії щось близько 50.

Я тоді працював у білдінгу 44 в проекті System Center Service Manager.

В самому Редмонді, і в МС-районі і у просто місті, доволі комфортно. Хоча тім і працює до чорта людей (щось тисяч з 50 щодня приїздить на роботу), проте відчуття того що це місто нема. Так собі – затишне ПГТ.

Цікава особливість – у Редмонді місцева влада не дозволяє зводити будинки вище трьох поверхів і з більше ніж одним рівнем підземних парковок. Чітко видно буває коли є комплекс з, наприклад, трьох будинків, а дин з них (навіть не через дорогу) має п’ять поверхів та 4 рівні підземної парковки. Це значить що вже у Белев’ю будинок Smile

В Редмонді також є річний план вирубки дерев – близько 10 дерев на рік. Навіть якщо дерево росте у твоєму дворі і корінням руйнує фундамент будинку ти не маєш права його зрубати. Чув історію про дядька одного на якого сусід поскаржився що той зрубав красиву сосну. Довелося бідоласі платити по кілька сотень штрафу щодні доки не привезли з парку сосну такої ж висоти (за кілька тисяч вже) і не вкопали на місце вирубаного дерева. В сусідніх містах таких звірств нема наче.

Dan Simmons. Carrion Comfort / Ден Сімонс. Втіха мертв’яків (1989)

 

Доволі прикольна "розважальна" книжка жахів на 900+ сторінок Smile

Починається як фантастика, потім проходить стадії детективу, екшену та авантюрного роману і балансує десь на межі з теорією заговору.
Головна тема – мозкові вампіри, такі собі понадлюди.

Невеличка група “суперлюдей” не лише має можливість контролювати за допомогою свого розуму інших, але і жити на їх емоціях висмоктуючи енергію як вампіри. Ця страшна правда відкривається парі героїв-ідеалістів. І все закрутилося…

Правда в кінці все було досить передбачувано і трошки наскучило що чесних, справедливих і порядних головних героїв ніяк не можуть знищити ні суперлюди, ні ФБР, ні особиста охорона міліардерів.

Pearl Izumi Pro Barrier WxB Glove

Ціна: від $60

Призначення: велосипедні перчатки для дуже холодної і мокрої погоди.

Загальні враження: Неймовірно класна річ! Непродувні, непромокаємі через P.R.O. Softshell – це натуральна карбонова шкіра (вуглева), м’яка і витривала. Перчатки підтримують оптимальну температуру за рахунок Primaloft® ізоляції. Фліс всередині, але незавадять додаткові тоненькі рукавички . Перчатки доволі довгі – покривають зап’ястя і з ліпучками. Ані трохи не заважають керувати велосипедом. М’якенька поверхня для носа на великому пальці. І рефлекторні елементи.

Ах! Якби вони були мною так востребовані. Але таки, вони в мене тепер є і це добре.

Недоліки: неймовірно висока ціна – особливо та, що я заплатила.

На сайті виробника: (знайшла, правда, тільки схожі)http://shop.pearlizumi.com/product.php?mode=view&pc_id=491&product_id=1740168&outlet=

Як одягаються в США

А бо правильніше “Як одягаються люди навколо мене в нашому регіоні”. Власне це пара трошки оновлених постів 2007-го та 2009-го років Smile


Якщо ви дивилися щось типу South Park то можливо у вас виникало питання чому хлопчаки і зимою і літом, і в приміщенні і на вулиці носять шапки? Чому Кені завжди, в будь-яку погоду в куртці-Алясці? Цікаво це не художнє перебільшення. Тут дійсно одягаються хто як хоче. І не лише зимові шапки літом, або сандалі на босу ногу зимо. Але і піжамні штани у магазин чи спортклуб, протерту до дірок на рукавах кофту на роботу, або резові тапочки на вечірку.

При температурі від 0 до + 10 можна побачити людей в зимових чоботях з хутром, в зимовій куртці і міховій шапці, або міхових навушниках і рукавицях з такою самою ймовірністю як і людину в шортах і футболці з коротким рукавом. І це зовсім нікого не цікавить. Ніяких тобі поглядів у спину, ніяких – "Шо, прижарило?".

Часто можна побачити людей у шапках в приміщенні. Хоча кажуть в Техасі за таке відгребсти можна.

Зустрічаються в нашому корпусі і такі що носять в’єтнамки на босу ногу (це я писав 5 років тому, а зараз сам на роботі переважно у в’єтнамках чалапаю). Хоча найрозповсюдженіша форма одягу – все розстебнуте. Тобто є штани + футболка, а зверху – Н(дорівнює бо більше 0) спортивних кофт, або светрів на блискавках та курточок.

Взагалі коли температура трохи впала то діти почали носити футболки з довгим рукавом, а іноді навіть светри. Зазвичай я їх бачу коли вранці чекаю Оленку на виході спортклубу, а батьки з дітьми заходять.

І стосовно взуття. Можливо часто у фільмах бачили, або просто чули, що американці вдома не розбуваються, і навіть на ліжко залазять вбуті? Так і є. Ну на ліжко звісно не лізуть, хіба що це диван у вітальні і хазяєва не вимагають розбуватися. Причина цього в тому що все навколо дійсно чисте. Якщо почистити підошву взуття то я навіть не знаю скільки місяців в ньому треба ходити щоб реально її замазати. Тут просто нема де це зробити Серйозно. Самі помітили. Оленка якось глянула на свої чоботи і каже – наче тільки помила, гм, як це воно так? Ось так.

А іноді люди ходять взагалі босі, або у самих шкарпетках по офісах. Виклад на курсах може розбутися і так в шкарпетках і ходити усі 5-8 годин, залазити з ногами на столи, робив там всілякі "морські фігури" типу розминки. І здається ніхто крім мене не дивується. А з часом і я перестав.

Треба сказати що “наші” у більшості випадків одягаються так що їх легко впізнати. Навіть не знаю як це пояснити словами – якісь сірі мишачі світерки, штани зі шкільного костюму, рубашки що ні до чого не пасують…


Чим можна пояснити той факт що в 9 з 10 випадків я розпізнаю колишнього совєцкого громадянина чисто за зовнішністю? Навіть вірніше за одягом.

Ні, не подумайте, я не хочу сказати що американці одягаються вишукано. Навіть навпаки. Вони приділяють одягу занадто мало уваги і вибирають його за принципом "щоб було зручно". Через те що американці себе цінують більше ніж одяг вони не бачать нічого страшного в тому щоб зимою носити сандалі (все одно не по вулиці ж ходити), чи, скажімо, літом носити зимову шапку. Але фішка вся в тому що вони у своєму одягу виглядають природньо.

На нашиших же співгромадянах у більшості випадків одяг сидить так наче вони у когось його відібрали. Якісь светри зв’язані із розпущених бабусиних шкарпетох, якісь шкільні штани куплені у магазині "Тракторостроітєль", турецькі шкіряні куртки (де, де вони їх знаходять у США?!) і інші речі. Та при цьому що речі одне одному не підходять ще і ті самі речі не підходять людині. Ну не всі люде добре виглядають у клітчатих рубашках, а гостроносі туфлі під виварені джинси взагалі нікому не пасують…

А за полієтеленові пакети в руках я би взагалі візу відбирав. Ну чому, чому пакет?! Чому не картонна коробка чи сумка-кравчучка? Це типо модно з пакетом ходити?

З коментів:

Наші люди дуже часто (не завжди, але дуже-дуже часто) виглядають погано вдягненими навіть якщо на них набагато кращий одяг ніж на оточуючих. Думаю проблема в тому що у нас одягаються у щось "тому що воно красиве і дороге", а вони одягаються "тому що мені в ньому зручно".