Попереднього року теж брав участь в цьому старті і дуже приваблює в ньому те, що цей старт крихітний (до 30 людей), а отже не створює особливо нервової атмосфери. Друге – він надзвичайно близько до нас. І третє – коротка дистанція (800 метрів плавання, 6 км біг).
Через те, що плавання було коротке, а вода не надмірно холодна вирішив пливти у спід-с’юті Roka Viper замість гідрокостюму. До того ж минулого року я виявився найшвидшим на воді, хоча завів усіх не туди і проплив багато зайвих метрів.
Але цього разу на старті було пара молодих хлопців які дременули зі старту так, що першого я взагалі не бачив, а за другим тримався більшу частину дистанції. Та проте вдалося подолати плавання за 15:03, що для мене дуже хороший результат.
В транзитці я звісно дуже швидко зтягнув спід-с’ют, але витратив час щоб одягти шкарпетки. І побіг за другим учасником приблизно на такій же відстані як і вилізли з води.
Він біг трошки зашвидко для мене, але я тримався перші 2 км, і лише потім відчув, що не витримаю такого темпу. Проте знизив швидкість буквально трішки і завжди тримав того попереду себе на відстані 50-80 метрів. Проте на останньому кілометрі він додав і сильно відірвався.
Пробігти у мене вийшло за 25:01, тобто по 4:15 кілометр – теж непогано.
І власне на цьому все – зібрав речі і поїхав додому. Ось так і пройшли вихідні :)
Організатори цього старту ті самі що і у Pine Lake Aquathlon. Тобто це маленький, навіть крихітний місцевий старт який проходив без волонтерів та поліції. Тут і дистанція коротка, і людей мало.
Місце старту – озеро Бобрів (Beaver Lake) яке від нас на відстані 30 хвилин машиною. Густий ліс, великі будинки на здоровенних ділянках, відсутність людей на вулицях (та і вулиці це по суті дороги в лісі), олені ходять собі нелякані. Коротше усе виглядає багато і безлюдно.
Плавання 1600 метрів по дуже спокійній воді проте мало проблему з тим, що два буї навколо яких треба було обпливати було не видно з берега взагалі. Нам вказали напрямок куди треба пливсти, а “там вже побачите”.
Цього разу я плив у костюмі Zone3 Vanquish – вода була тепла і це був правильний вибір. До того ж після плавання його дуже легко і швидко знімати, тож для коротких і швидких дистанцій це дуже хороший костюм.
Зі старту кілька людей як божевільні понеслися вперед, я проте не сильно поспішав. Перші метрів 300 проплив впритул за іншою учасницею, а коли вона почала втрачати швидкість то вже докладав зусилля щоб наблизитися до тих трьох, що були попереду.
На половині дистанції хлопець який приплив першим упіріщів так, що виліз з води хвилини 3 перед нами. Просто безумна швидкість плавання. Я ж зміг догнати і триматися за учасником який приплив третів. Той що був перед ним поплив кудись не туди і мусив вертатися. Тож ми троє вилізли з води майже одночасно.
В транзитці якось не надто швидко все вийшло, проте на мій подив інші учасники що вилізли з води разом зі мною затрималися ще більше.
Цього разу біг у Nike ZoomX Vaporfly NEXT% і остаточно вирішив – ця модель не для мене. Тугуваті до легкого дискомфорту в носку, але при цьому п’ята на кожному кроці майже вилітає з кросівка. Підошва класна, пружня та енергійна, а от верх та ширина не мої взагалі.
Ну коротше побіг я знаючи, що переді мною учасник має десь 1200 метрів фори і не дуже очікував його обійти – може, думав, на фінішу його побачу попереду як буду добре бігти. Швидкість тримав більш-менш однакову усю дистанцію. Бігти до речі було 6.5 км. Вулиці не перекриті, але машин не було як я вже згадував. Більше того – усі повороти лише направо, тому ніде дорогу не перебігали.
Коротше біг якось так собі, позаду нікого не видно, а ліс та повороти дороги не дують можливість бачити більше ніж 200-300 метрів назад. Аж ось на 3-му кілометрі бачу попереду самотнього бігуна який неспішно так собі потюпцем біжить. Спочатку подумав, що то сам по собі бігун. Але коли обганяв його побачив, що він у шортах для плавання-бігу (це такий новий спорт є). Перепитав – так, каже, я першим приплив.
Тоді вже лишалося не знижувати темп, що власне мені і вдалося зробити.
Коротше прибіг я першим і було важко бігти в тому сенсі, що я викладався. Але як і завжди на коротких дистанціях вже за кілька хвилин було відчуття, що можу стартувати ще раз.
Після мого дуже невдалого старту в Колорадо вирішили з тренером, що треба мені зробити кілька маленьких місцевих стартів щоб “розігнатися” і відстежити форму, а вже восени знову повернутися до Iron Man. Ось це і був перший з таких стартів.
Пів години машиною до парка (озера) в якому старт і відбувався. Людей щось зо 3 десятки, навряд чи більше. А сам акватлон – це плавання плюс біг. Ну тобто майже як триатлон, але без вела.
Плавання мало б бути 800 метрів, але через те, що організатор був по суті один і ще там пара місцевих рятувальників на каяках йому допомагала… коротше вони не розмітили нормально плавання. В результаті після старту я вийшов в лідери і після другого (а їх усього було 2) буя розмітки повернув під не достатньо гострим кутом і поплив не туди. Ну і відповідно весь натовп за мною :D
Потім мене наздогнав один з рятувальників і показав куди треба було пливсти. В результаті я проплив майже 1200 метрів і виліз з води 6-м.
Транзитка була теж доволі умовна – просто обнесений пластиковою сіткою шматочок парку де під цією сіткою лежали наші речі. Якось не надто швидко виліз з гідрокостюму (цього разу плив у клеєному-переклеєному Blueseventy Helix), натягнув Adidas AdiZero Adios Pro 3 в яких біг на змаганнях вперше і побіг.
Спочатку навіть трошки важко було, але увійшов в ритм (доволі швидкий як для мене – від 4:05 до 4:30 на кілометр) і витримав його усі 6 км. Старт маленький, тому на трасі ніякої підтримку. Стояло 2 столики з водою та Gatorade, але без людей. І дороги також ніде не перекривали – усі наші повороти були на право і ми пробігли по колу.
Поступово підбирався та обходив учасників попереду, чомусь думав їх мало бути б більше. На фініші виявився другим і якби плив як треба то виграв би скоріш за все. Ну та сам винен – знати трасу є відповідальністю учасника не зважаючи на якість розмітки та підтримки.
У підсумку доволі веселий старт, серйозно не сприймався, але вдалося попрацювати і відчути свою готовність. Потім мені сказали, що цей старт зараховується в залік USA Triathlon. Не те щоб мені це було цікаво (я зараз більше по Iron Man), але якісь бали там мені пішли.
