Harry Turtledove. The Case of the Toxic Spell Dump / Г. Тартлдав. Справа про звалище токсичних заклять (1993)

У більшості фентезійних творів усі дії відбуваються десь в їхнє середньовіччя. Ну там мечі, дракони і магія. Але насправді цікаво б було порозмірковувати над тим яким би був світ з магією до чи після романтичного часу лицарів і принцес.

Дуже вдалу спробу зроблено в цій книзі. Це корпоративний світ, вже пройшла технічна революція, магія далеко не єдине джерело енергії і ресурсів. Це світ з адвокатами, фірмами та бетонними будинками, з автомобілями і діловими костюмами.

Крім “магічної” складової у книзі багато від детективу.

Фактично це суміш трьох стилів – фентезі, детективу і альтернативної історії. І лише моя нелюбов до фентазі та засилля магії (а відповідно абсолютно немотивованих вибриків сюжету) не дала мені насоложуватися книгою так як це б могло бути.

Г.Л. Олді. Де батько твій, Адаме? (2006)

 

З усієї “руської” фантастики мені майже не єдині хто подобаються це Г.Л. Олді.

Сам формат книжки та мова перекладу нагадали мені україномовні збірки радянської фантастики 80х років. Там в основному друкувалися нецікаві соцреалістичні або психологічні твори невідомих авторів. І називалися такі збірки оригінально – “Збірка фантастики 80”, “Збірка фантастики 81” ф так далі. Але на відміну від тих збірок ця книга, що містить невеликі повісті є набагато кращою. Авторів завжди вирізняли цікаві ідеї та вдале слово для їх висловлення. Тільки сучасний побут дещо буде незвичним фанам фентезі.

Нічого з цих речей я раніше не читав і зараз прочитав їх із задоволенням. Дещо патетично іноді (навіть апокаліптично “по радянські”) але терпіти можна. Так що як чекає тривала дорога і можна читати або не читати цю книгу – купуйте і читайте Smile

http://www.fact.kiev.ua/articles/article_11/

Brooks Ghost 3


 

Ціна: $60

Вага: 300 г.

Призначення: Кросівки для щоденного бігу що підійдуть як початківцям, так і біговим ветеранам. Прекрасно ведуть себе як на асфальті так і на щебні чи грунтових дорогах, легка ожеледиця теж їм не перешкода. Мають достатній рівень компенсації щоб берегти ноги, але при цьому не забагато її, легко дозволяють поставити більш правильну техніку і не штовхають до біга на п’ятах.

Загальне враження: На даний момент це мої улюблені кросівки в яких я бігаю як просто на роботу і з роботи, також і інтервали іноді і майже завжди довгі дистанції (20 і більше кілометрів). Як я вже сказав найголовніше в них те що з одного боку вони компенсують удари об землю, а з іншого трошки “легші” за інші моделі для щоденного бігу. Після кількох тижнів кросівки мені так сподобалися що я купив ще одну пару про всяк випадок, вона за майже рік лежить не розпечатана Smile Якби я зараз взявся пробігти марафон то вибрав би саме їх.

Недоліки: Тут не знаю навіть що сказати. Хіба що вони трошки заважкі у порівнянні з деякими кросівками для змагань. Але з іншого боку вони для змагань і не призначені, тому все це надумане.

Смерті на триатлоні під час плавання

Так, люди помирають, трапляється і таке. Але не лише від виснаження. Доволі небезпечним є плавання. Ось з останніх – http://www.npr.org/blogs/thetwo-way/2011/08/09/139242499/in-wake-of-two-triathletes-deaths-nyc-event-may-see-changes.

Пишуть що у двох людей сатвся серцевий напад і їх не врятували.

Уявіть собі – 2000 новачків що починають одночасно пливсти у холодній воді і мають пропливсти 1,5 кілометри. Комбінація холодної води і високого рівня адреналіну призводить до аритмії. Також всі ці люди штовхаються, налітають одне на одного, луплялть руками по спинах і головах, ногами по руках і обличчю… І навіть у тих хто добре плаває бувають напади паніки – нічого не видно, дихалка чомусь зупинилася, з усих боків б’ють руками і ногами.

Всі ті рази коли я плавав бачив що іноді люди зупиняються і підпливають потриматися за кайаки що курсують вздовж маршруту. Чомусь думав що це вони втомлюються і відпочивають. Виявляється це в них напади паніки і вони просто намагаються почати дихати і заспокоїти серце. Олена теж мені раз казала що в неї була жахлива паніка коли вона пливла у непрозорій воді. Там не те що зупинитися чи підпливсти до човна потриматися, там взагалі нічого не бачиш і не розумієш, мозок повністю вимкнений.

Ну а коли їх пливе багато і хтось пішов на дно то дуже важко це помітити з берега чи рятувального човна. Мабуть тільки треба водолазів запускати щоб постійно курсували маршрутом.

UPD: Ось як це виглядає на старті:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=U_6tOzt-nfM]

C# 4.0 на примерах–книга від автора

 

Ось ця книга – http://www.ozon.ru/context/detail/id/5642213/

Чому я про неї пишу? Та просто автор працює зі мною на одному поверсі, в сусідній команді. От роздавав російський переклад своєї книги. З автографом (:

Ну ото таке.

Книгу ще не читав, що до чого не знаю.

Як планують доставити марсохід

Програма на серпень 2012 року. Пересувна лабораторія що збирає проби і проводить аналізи. Доволі детальна анімація:

 

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=BudlaGh1A0o&feature=player_embedded]

J&D Brothers гітара і я

Колись була у мене така в Києві.

Причому купив я її досить незаплановано тоді – просто сидів читав форуми металістів і побачив оголошення. Подумав що чом би й ні? Бо того якось страждав без неї (свій акустичний Fender залишив у Дніпрі коли переїздив у Києв). Це була J&D Brothers 951F/P темно-синього кольору (Тайвань) – http://www.jandd-guitars.com/jd-951fp.htm. Заплатив я тоді за неї 800 грн. що дорівнювало на той час $170+. Так, всі ці деталі я “пам’ятаю” зі свого попереднього поста” Smile І до неї мені мені попередній власник дав чохол, ремінь та комплект нових струн.

Спочатку я на ній лабав відключеній. Потім почав включати через ноутбук, знайшов якийсь програмний дісторшн. А потім взагалі примочку купив (дісторшен) і комбік.

Що там був за комбік (здається Маршал якийсь маленький) і яка примочка я вже не пам’ятаю, алк дізнатися можна бо воно усе разом перепродалося 2х5х’у перед моїм від’їздом з України. Підозрюю так воно в нього і стоїть там, пилюку збирає Smile

Про саму гітару можна сказати що такі гроші це ще й непоганий інструмент, навіть трохи більше ніж може знадобитися абсолютному початківцю.

Особливо весело було міняти на ній струни бо там стоїть Floyd Rose – така “машинка” що неї можна підтягувати/опускати струни. Тому настроїти її як звичайну гітару не вдасться – кожна додана/підтягнута струна міняє натяжку усих інших і весь стрій пливе. З незвички можна години 4 пропаритися. І потім ще доведеться піднастроювати кілька разів Smile Більше того, оскільки стрій “плаває” то струни фіксуються спеціальними болтами біля головки гріфу і поті тонко підстроюються винтами на самій машинці. Ну та веселуха ще та.

А грав я доволі несистематично, хоча і намагався якогось розпорядку дотримуватися. Гамми спочатку, розминку/розтяжку. Потім вже ті речі які трошки підучив – фрагменти соло та рифів. Потім розібрати по нотах/табулатурах щось нове. Потім спробувати підібрати щось на слух. Тут головне регулярність занять.

А, ще в мене з собою був метроном/тюнер Korg, типу такого – http://korg.com/GA30. Під нього вчився рівно тримати ритм і з ним же настроював гітару. Теж мабуть цей мега-девай осів у Деніела.

А потім взагалі почав пробувати грати чисто гітарну партію під доріжки інших інструментів з комп’ютера.

По приїзду в штати спочатку все думав що треба ж купити інструмент і прибамбасів до нього. Тим більше що і вибір тут побільше, і ціни краще. Але якось з’явилися інші хобі і я сів, прикинув, і зрозумів що часу в мене на гітару не буде. А це як-ніяк а хоча б пару годин в день. Ну ото так спогадами і живу…

Призвичаююся до велоспорту…

Зрозумів що сам по собі не навчишся нормально їздити знайшов собі групу з якою і катаюся. Це переважно чоловіки років під 50, але є і жінки, є і молодші, є і старші. Катаються вони 2 рази на тиждень. Роблять десь по 50-60 кілометрів з середньою швидкістю в районі 30 кмг. Але в таких поїздках важлива не стільки дистанція скільки “набрана висота”, тобто скільки в гору їхати. Ну вони в середньому десь 400-500 метрів набирають.

Я катаюся з ними раз на 2 тижні бо то змагання, а то і побігати нормально хочеться. І хоча для них це не тренування а просто покатушки убмваюся я страшенно просто. Друга половина дистанції це мрак – ноги відмавляються крутити, по прямій наче вже викладаєшся з усих сил, а все одно відстаєш…

Зате трошки навчився їздити в натовпі. Другий плюс – жопа не болить вже (: Принаймні на такій дистанції.

Як і в будь якої групи у “моїх” велосипедистів є фетіші. Це в першу чергу Італія. Головна мрія – італійський велосипед. Ніякі новомодні рами, аеробари чи інші триатлонські штуки тут не визнають. Якщо не весь велосипед то хоча б колеса, сідло чи форма мають бути італійські. Інакше це нещаслиіий велосипедист що замість отримувати задоволення постійно строждає з того що “як би зробити апгрейд”.

Ну і ще вони їдять по дорозі – спеціальні батончики, банани, … Жерти на велосипеді зочеться просто нереально. Я перший раз поїхав без нічого, так по дорозі додому був готовий шину почати жувати.

Як я прочитав в одній статті “ти ще не розпробував триатлон якщо не мочився верхи на велосипеді чи під час бігу”. У нас правда такого не роблять, але якщо їхати хоча б вдвічі довшу дистанцію то підозрюю що доведеться таки (:

До речі цікаве питання а як вони це роблять? Чоловікам простіше (дивись фото), а от жінкам доводиться просто у штани це робити. У марафонців, до речі, ті ж проблеми.

Хоча це все вже для професіоналів.

Андрієвський… січень 2007 року

Дикі люди що тільки но приїхали до столиці. Вірніше я вже там прожив пару тижнів сам, а потім до мене переїхали і обидві Лєнки.

Ми спочатку як справжні “понаїхали тут” ходили з відкритим ротом по Майдану, Хрещатику, узвозу, в метро захоплено каталися, …

На Майдані ще пам’ятаю ялинка новорічна стояла, а ми на неї вранці 1го січня поїхали дивитися. Людей майже нікого не було, так класно.