D.R.I.–зразок для металістів

З невідомих причин ця команда у нас відома лише невеличкому відсотку з тих хто цікавиться важкою музикою. А от “у них” це надзвичайно впливова і знаменита команда. Причому не лише серед слухачів, але і серед виконавців і первопроходців. Футболки і кепки D.R.I. можна побачити на учасниках багатьох відомих команд – Slayer, Napalm Death, Sepultura, Pantera, %you name it%… А пісні їхні перегравали ще більше команд – як відомих так і сотні інших. При цьому сама група ніколи не мала комерційного успіху і завжди ледь-ледь виживала фінансово.

Такий собі ідеологічно чистий некомерційний метал.

Назва команди розшифровується як Dirty Rotten Imbeciles (Брудні гнилі недоумки). Стиль коливається, а вірніше “розмазаний” по кільком стилям і підстилям. Це не дивно враховуючи що вони і сформували (зі участю кількох інших команд) декілька стилів як hardcore metal, punk metal, crossover thrash, та інші.

Звучання у них доволі характерне, сире. Але сам матеріал такий що бери і з кожної пісні роби цілий альбом.

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=-nL_-Yjztsc]

Чи ми бачимо красоту коли ніхто нам не говорить що це справді красиво?

Джошуа Бел, один з найвідоміших скрипалів світу грав у переході метро у Вашингтоні в січні 2007 року. Грав шість найскладніших скрипічних творів Баха. В руках у нього була скрипка вартістю 3.5 мільйони доларів. Одягнений він був у джинси, футболку і бейсболку. Грав на протязі 45 хвилин.

За два дні до того він грав у Бостоні де був аншлаг і квитки коштували від $100.

За всим спостерігали журналісти що ставили експеремент.

Жодна людина не слухала його довше за три хвилини. Діти, чим менші тим більш явно, намагалися зупинитися і послухати, але батьки їх тягнули доволі агресивно подалі від музики і лише потім розслаблялися.

За весь час скрипаль зібрав $32. Деталі тут – http://en.wikipedia.org/wiki/Joshua_Bell#Washington_Post_experiment.

Які робимо висновки? Мистецтво вимагає правильного міста і часу щоб бути сприйнятим? Чи просто люди самостійно не можуть визначити що є вартим уваги без того щоб їм це сказав якийсь авторитет? Чи може те високе мистецтво то просто вигадка жируючих буржуїв і ціна йому саме така?

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=hnOPu0_YWhw&feature=rellist&playnext=1&list=PLF291887E7386E965]

Ну тоді ще трохи про industrial metal

Неочікувано пост про Роба Зомбі викликав якісь дивні коментарі Smile Ну чому б ще не поговорити про цей вимираючий стиль?

Нажаль індастріал метал грають дуже мало груп, та навіть серед них уваги варті не більше ніж пальців на одній руці… Та і то забагато пальців буде.

Це як на мене ідеальна музика для якоїсь активної діяльності, або для танцюльок.

Хтось міг побачити категоричні трердження що Роб Зомбі це не метал, та і Рамштайн теж не метал. А що ж тоді таке той загадковий industrial metal?

Для мене, наприклад, це наступне (в кожному з кліпів є хоч щось доставляюче у відеоряді).

В першу чергу неперевершені Ministry. Диск Psalm 69 це класика, власне він і є єдиним диском від початку до кінця вартим уваги в цьому стилі.

[dailymotion id=x1799j]

А також це дахозриваючі Turmion Kätilöt:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=0MUi3ztcBuw&w=448&h=252&hd=1]

І мабуть закінчимо расовими австрійськими німцями Stahlhammer:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=9wkLY0-bf_Q&w=448&h=252&hd=1]

Ще цікавинки для тих кому сподобалося:

Який хороший ідастріал метал можеш порадити ти, друже?

Квітень 2007–Майдан-2

Ні, ми не ходили тоді на нього спеціально. Просто був вихідній і ми поїхали на Хрещатик. А тут – бац, кодло людей.

 

Прикольно було те що там було фактично два Майдани – один на самому Майдані, а інший, блакитний, на Європейській площі.

У блакитному таборі було багато прикольних таких пацанчиків у спортивних штанях, тухлях і кожухах. Нам навіть там якісь почали розказути який Фьодорич кльовий, як їм дали оплачувану відпустку, привезли безплатно в Київ та ще й годують. Наскільки пам’ятаю в новинах тоді казали про 200 автобусів з Донецька.

Потім пам’ятаю біля помаранчової сцени багато їх крутилося бо музичка повеселіше була.У них там якісь заслужені пенсіонери витупцьовували на сцені під українстку народну фонограму.

Між збіговиськами стояли 3 кордони з міліціонерів і інших важких металевих предметів. Але ніякої там бійки чи особливих конфліктів ми не бачили.

Ми вчасно підійшли до сцени – якраз невдовзі почалися виступи. І було прикольно чесно кажучи. Були там Мертвий Півень, Мандри, Тартак, Плач Єремії, ще хтось. Все вживу, з офігенним апаратом. Тим більше ми під сценою стояли Smile

А потім ми озирнулися і жахнулися скільки людей набилося. І під прапорами аж неба не видно було. На диво п’яних було мало, хоча були удоди з цигарками в зубах і такі що ставили порожні пивні пляшки під ноги (чи треба казати що за пару секунд пляшка у такому натовпі перетворюється в бите скло?).

Плотім виступала Тимошенко, щось про “дайте нам теж трошки вкрасти”, потім Луценко, далі не знаю…

Власне на Тимошенко ми і почали вибиратися з натовпу. І вибиралися весь час доки вона свою промову не закінцила. Хвилин 30 як мінімум.

Олена була з помаранчовою (вірніше помаранчово-червоною) торбою і у яскраво помаранчових мартінсах. І через такий прикид її зловили журналісти Нового Каналу здається і брали інтерв’ю. Щось типу “за що ви так любите помаранчових?”, а вона їм “та ні, це мені просто колір цей пасує” Smile

Я подзвонив своїм і мама сказала що хвилин через 20 після мого дзвінка її у новинах показували. Отаке.

А ЖЖ продовжує глючити

Я чесно намагаюся коментити, ніфіга, один з 5-6 коментів проходить… Намагаюся читати френдів – вида пів сторінки і заспокоюється. Разів 10 перевантажиш сторінку то може і побпчиш весь запис.

Коротше почитаю френдів колись згодом.

А шкода, хороший сервіс був.

Я втомився…

Хочу халви, пива і новий сезон Футурами велосипед! У вас є 24 години. Час пішов…

 

Насправді нічого не сталося. Просто сьогодні робили черговий тріатлон, дуже втомився. Збирався бездухавною рослиною провалятися залишок дня, але щойно подзвонив американський кореш який недавно купив будинок, запросив на поїсти бутербродів…

Почнемо все спочатку…

Отже після випробування кількох платформ я вирішив таки зупинитися на вордпресі. Чому і для чого тепер у мене два блоги? Ну як я вже декілька разів казав deafguitarist.wordpress.com не зовсім блог, а скоріше записник для себе “на пам’ять”. А блоґ потрібен щоп писати всяке за життя і взагалі поспілкуватися. Змішувати їх не бачу сенсу та і не хочу.

 

Також додатково зіграла підтримка Windows Live Writer до якої я так і не зміг прикрутити підтримку posterous. Так що так ось.