Категорія: Рецензії на книги

Ira Levin. This Perfect Day / Айра Левін. Цей ідеальний день (1970)

 

 

Старанно зроблена антиутопія яка по ходу оповіді перетворюється ледь не на пригодницький роман.

У майбутньому існує ідеальне суспільство не знаючи страху, агресії, заздрощів та матеріальних проблем. Всі просто таки зобов’язані бути щасливими. А хто не може тим допоможуть ліки.

І лише деякі представники суспільства чогось шукають… І ось вони вириваються на свободу, але тут тільки все і починається.

Коли нарешті революціонери перемагають виникає питання – а чи справді краща та примарна свобода яку здатні смакувати лише одиниці і за яку заплачено негативними емоціями і переживаннями усих людей. І чи насправді вже така погана ідея комп’ютерізованого управління суспільством.

 

UPD 2018/12/5. Нещодавно ще ра перечитав цей роман і навіть мені відкрилися якісь нові приємні речі так що я навіть поставлю вищу оцінку. В цілому це  може і не найкаща анти-утопічна книга, але точно в першій десяткці.

Оцінки:

Michael T. Goodrich, Roberto Tamassia, David M. Mount. Data structures and algorithms in C++ (2002–2011)

 

 

Одна з найкращих книг з алгоритмів і структур даних які я бачив.

Зовсім трошки математики на початку, причому найпростішої (навіть я її зрозумів). Далі перемішані структури даних (теорія) та їх реалізація на С++ (з шаблонами) з алгоритмами сортування, пошуку, тощо.

В книзі багато теорії, але зовсім нема води. Читакти дуже цікаво. Навіть сорци на С++ не зайві.

Коротше це та книга яку варто мати на столі та раз в пару років переглядати.

Я вставив обкладинку першого видання, але вже є третє від 2011 року.

Сайт – http://cpp.datastructures.net/

Dan Simmons. Hyperion Cantos / Ден Сіммонс. Пісні Гіперіона

Чудова монументальна наукова фантастика. Багато людей саме її вважають найкращим НФ-серіалом.

Серію цікаво побудовано коли основна лінія затягує страшенно, а після пари книг розумієш що сама суть відбувається у масштабних другорядних подіях.

Hyperion / Гіперіон (1989)

Власне книга розказує нам про гілки людства у 28 сторіччі,  Гегемонію що править людьми та інші речі які треба знати про цей світ. А також про "Мережу” яка під управлінням штучних розумів миттєво транспортує людей через простір.

Тут же зав’язується історії зі свяченника, солдата та поета.

Не мало політики, релігії та містики.

The Fall of Hyperion / Падіння Гіперіона (1990)

На Гіперіоні (планеті повній таємниць) встановлюють портал куди стягують війська і планують почати війну з іншою гілкою людства.

І тут з’ясовується що штучні розуми зовсім не добрі помічники людей, а скоріше злобні паразити. Цивілізація не рушиться, але отримує неймовірно важкі пошкодження.

Endymion / Ендіміон (1996)

Через 300 років після подій другої книги на руїнах Гегемонії панує Церква.

Головні вороги Церкви – штучні розуми заселені у людські тіла що тікають від переслідувань у майбутнє.

Коротше в цій книзі починається така техно-вакханалія з вивертанням мозку читача що реально треба дуже уважно читати і не пропускати деталі. Але читати цікаво.

Доставляє що весь роман написано від імені розуму без тіла закритого у коробці в якій у будь-який момент може розбитися капсула з отрутою.

The Rise of Endymion / Піднесення Ендіміона (1997)

Черговий раз помирає Папа (свяченник з першої книги) і знову воскресає за допомогою крестоформа.

В кінці кінців усі сюжетні лінії та герої попередньої книги сходяться в одну точку – могутні штучні розуми та Техно-центр, крестоформи та безсмертя, машина вбивств з майбутнього та штучні люди, клон поета…

В серії є ще кілька коротких оповідань, але вони більше розкривають життя неосновних героїв – наприклад паралельної гілки людства Бродяг.

Philip K. Dick. Our Friends from Frolix 8 / Філіп Дік. Наші друзі з Фролікс-8 (1970)

 

В перекладі чомусь ця книга має назву “Найкращий друг Бога”.

Ця книга це перемішані антиутопія що руйнується, космічні подорожі, роздуми про природу Бога та людини. І все це у нього так по буденному виходить, майже примітивно.

Розумна, але трошки жорстка (особливо фіналом) книга.

Colin Wilson. The Mind Parasites / Колін Вілсон. Паразити свідомості (1967)

 

 

Читав український переклад свого часу.

Трохи складна на початку (через трошки сухий переклад), але надалі зовсім непогана книга.

Фантастика, але багато роздумів про юнгівське море свідомостей та істот що в ньому живуть. Ну і Лавкрафтовських істот та загублених міст прадавніх до купи. І Місяць що спричинив загибель попередньої людської могутньої цивілізації.

Ктулху тут обізвано якимось Цтгульгом Smile

Ну і врешті реш люди вивільняються з полону і починають використовувати необмежені можливості свого мозку. І взагалі стають щасливим новим видом.

Але все одно непогано. Цтгульгу зохаває всіх неодмінно!

Lyon Sprague de Camp. Lest Darkness Fall / Лайон Спрег де Кемп. Щоб не опустилась темрява (1941)

 

Попаданець у Рим VII сторіччя, і за неймовірним збігом історик з цього періоду, починає рятувати Рим від краху і відкладати руйнування цивілізації варварами.

Як найменше зло обирає готів, очолює війну проти Візантії та франків, впроваджує перегонний куб, друкарський прес, газету, журналістику, телеграф, арбалет і інші винаходи. Коротше з усих сил міняє хід історії – без падіння Риму не було б християнства як панівної релігії, не було б Середньовіччя і інших речей.
Доволі простенько, неймовірне везніння головного героя… Але читати цікаво – затягує у вир подій.

Per Wahlöö. Stålsprånget / Пер Валее. Сталевий стрибок (1968)

 

Доволі безрадісна річ депресивний настрій якої не розвіюють якісь хаотичні дії і пригоди.

По суті це антиутопія змішана з детективом і політикою.

У якійсь вигиданій країні (будь-яка європейська підійде) уряд, вірніше тіньові правителі проводять експеримент для приборкання протестних настроїв власних громадян. В результаті експерименту настає щось типу зомбіпокаліпсиса де жертви потроху сходять з глузду і кров є єдиними ліками для них.

Ну і розслідує усе це втомлений детектив пенсійного віку.

Власне ідея непогана, історія цілісна і без натяжок. Але написано якось так що завжди треба докладати трошки зусиль щоб не кинути читати.

Philip K. Dick. The Simulacra / Філіп Дік. Сімулякрон (1964)

 

 

Геніальна книга письменника який наче жив трохи в іншому світі і бачив дуже дивні речі – зв’язки між подіями та речами в якомусь особливому ракурсі. Все складне та неможливе у його творах є простим, природнім та мимохідним. А речі, елементи людської поведінки що здійснюються автоматично, та явища які ми вважаємо буденними у його творах стають катаклізмами, або причинами переродження Всесвіту.
Вічне питання – що є більш “справжнім” – об’єктивна реальність чи суб’єктивне сприйняття її.

В книзі, між тим, є елементи що з’являються у зміненій формі в "Передостанній істині" та "Трьох стигматах Елдріча Палмера". Ця книга вже фантастика, а не просто інша реальність як у "Людині в Високому Замку", ще не психоделія з галюцінаціями.

Об’єднанний світ, нациська ідеологія, класове суспільство, матриархат… Ну і як завжди наркотики і галюциногени.

Karin Boye. Kallocain / Карін Бойєю Каллокаін (1940)

 

Антиутопія про суспільство де все для армії і кожен служить в армії. Ніхто вже не пам’ятає ніякої історії, є ми і є вони. Ми праві і наша місія свята, а вони неправі і зло.

Всі ресурси на потреби армії, ніяких емоцій та задоволень, ніяких розкошів. Усі одягнені однаково, їдять та слухають одне й те саме, кругом усе післуховується та занотовується. Коротше уважно дивимося на рік написання роману.

І тут головний герой винаходить хімічну речовину ін’єкції якої примушують людей говорити правду. І починає з’ясовуватися що у кожного якісь провини та непатриотичні думки. Внутрішня розвідка працює невпинно і арештовує усих конвейєром, головний герой починає замислюватися а що в голові у нього…

Крім депресивного настрою ще дуже відчутно що це європейська книга – якесь ниття про “все погано і краще не буде”, якась самозакохана приреченість…

В цілому непогано.