Перша спроба зробити циклокрос, перший старт, перші змагання…
На жаль фото і відео що ми знімали вийшли не дуже і там нема чого показувати особливо, тому вставлю чужі фото з цих змагань (але мене на них нема).
Update. Деякі фото знайшлися, усі буду збирати тут – https://1drv.ms/f/s!An2jFEIZkBKykutKrystfkXVurYSAA.
Циклокрос це велодисципліна в якій гонки проходять по змішаній трасі з піском, гравієм, грязюкою, травою і навіть сходами іноді. Також в циклокросі дуже багато різких і частих поворотів (повороти на 180 градусів можуть складати половину з них) і велика кількість дуже крутих, але коротких підйомів та спусків поєднаних з тими ж поворотами. Також дистанція включає в себе бар’єри які можна долати лише зіскочивши з велосипеду і перенісши його через перепону. Для циклокросу існують спеціальні велосипеди підсиленої конструкції і спеціальні колеса як, наприклад, мій BMC Crossmachine CXA01.
Конкретно на цьому старті дистанція була “дружньою” до початківців – ніякого рідкого бруду, ніякого піску.
Треба сказати що від звичайного (шосейного) велосипеду циклокрос дуже відрізняється за відчуттями. По-перше, навіть на прямих ділянках де можна розігнатися дуже сильно трясе через нерівність дороги. По-друге, нема де розслабитися – потрібна постійна концентрація щоб десь не влетіти і не застрягти. Тому уся гонка відчувається як дуже затягнений спринт – постійно напружений і зосереджений на кількох метрах попереду.
Також я помітив що серед любителів (навіть початківців) що виходили на старт циклокросу рівень фізичної та функціональної підготовки набагато вищий ніж серед любителів що виходять на старти тріатлонів. З бігом навіть порівнювати не варто. Пов’язано це мабуть з тим що навіть щоб прийшла ідея виступити в циклокросі треба не один рік накатати на велосипеді і набуть хоч якусь форму.
Ще одна суттєва відмінність від стартів бігу і триатлонів полягає в тому що у велоспорті навіть серед любителів існують категорії і не можна просто вийти на старт – треба кваліфікуватися у певну категорію і стартувати в ній. Перехід з категорії в категорію здійснюється за результатами виступів. Усього категорій 5: п’ята категорія в якій я виступав це новачки, а перша та друга це вже профі та близькі до них любителі. Крім того категорії діляться за віком на під-групи. І старти відповідно дають ешелонами. У моєму випадку стартували чоловіки четвертої категорії старші за 45 років, потім через хвилину усі чоловіки старші за 65 років, потім усі новачки, потім ще хтось там.
Перше коло це хаос і звалище де учасники заважають одне одному, гальмують (не навмисне) одне одного, мусять зупиняти на крутих підйомах через перекриту дорогу і так далі.
У циклокросі важливими крім вміння добре крутити педалі є кілька компонентів. Перше це вміння розподілити зусилля. Усього гонка триває кілька кіл (4-6 як правило для любителів) і вже на другому-третьому колі важко залишатися зосередженим, а далі втома лише накопичується і швидкість падає. Дуже важливо вміти робити повороти і їхати через складні ділянки як ями, пісок, калюжі, інші нерівності дороги. Також важливо вміти швидко застрибувати на велосипед – цього ще треба навчитися мені.
Ну і власне сама гонка: старт, понеслися, трусить, руль вириває з рук, поворот, гальмую, прискорююся, поворот, в гору, гальмую, прискорююся, вниз, гальмую, поворот, прискорююся, … і так протягом 40 хвилин.
Вже на другому колі усі хто стартував розтягнулися і стало легше. Когось я обганяв (такого було більше), хтось мене (добре що не надто часто). А потім через 40 хвилин трасу “закривають” і усі хто не встиг вийти на чергове коло йдуть на фініш. Я не встиг і зробив 4 кола (у підсумку був 15-м з 44 новачків), а перші десять встигли зробити 5 кіл. Ось результати – https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=114478&did=125693&cid=648181&groupid=108391.
І ось гонка закінчилася, прислухаюся до себе – не до кінця виклався, ноги ще мають якісь сили. Ну що ж, наступного разу буду викладатися сильніше.
Примітки стосовно одягу та обладнання. Шини треба приспускати – Олена казала що було видно як мене кидало вгору-вниз у порівнянні з іншими. Потрібні спеціальні рукавички – дуже сильно трусить і долоні починають боліти дуже швидко. А потім руки втомлюються і є небезпека що руль вирве з рук. Сідло треба трошки опустити. Я власне зробив це перед стартом, на пів-сантиметра десь і це допопогло. З трохи нижчим сідлом ноги компенсують тряску і легше сідати-вставати на підйомах та спусках. І окуляри – треба щоб сиділи і не совалися, або краще вже взагалі без них. Я свої закріпив під пов’язку, але доводилося час від часу повертати їх на місце коли вони від тряски починали сповзати.
І головне – треба навчитися застрибувати на сідло що дозволить економити секунду, а то і більше на кожному бар’єрі.
Взагалі мені дуже сподобалося і я хочу продовжувати стартувати в циклокросі. Тому чекайте ще на подібні звіти :)
Нарешті після кількох схвальних відгуків у інтернет-виданнях та рекомендацій друзів придбав аератор і собі.
