Цього року як і завжди я читав старі книги, тобто написані і видані багато років тому. І звісно вкотре перечитував книги які мені подобаються.
Але тут згадаю ті книги які цього року прочитав вперше і які мені сподобалися. І головним джерелом таких книг стало моє бажання прочитати найкращу науково-фантастично книгу за кожен минулий рік з того часу як ця номінація з’явилася.
Отже:
- Кейт Робертс. Павана (1968) – альтернативна історія в якій світом досі керує католицька церква і де в XX сторіччі технології дійшли рівня стімпанку.
- Пол Андерсон. Маураї (1959-1983) – цикл з оповідань та романів про майбутнє в якому після ядерної війни панівною цивілізацією на кілька сотень років стала культура Мауї з Нової Зеландії.
- Теодор Стуржон. Космічне згвалтування (1958) – іншопланетне захоплення Землі через підкорення свідомості кожної людини на планеті і відпір людства загарбнику.
- Теодор Стуржон. Більше за людину (1953) – одна з перших книг де розвинено ідеї настуного кроку еволюції після людини, телепатичних здібностей та об’єднання розумів.
- Джейм Бліш. Засіяні зірки (1956) – генна інженерія завдяки якій видозмінені люде змогли заселити планети та ареали з найрізноманітнішими умовами і по суті стати великою кількістю несумісних видів.
- Джейс Бліш. Коли дізнаєшся таке (1958-1971) – серія в якій автор сміливо та винахідливо змішує науку та релігію і розглядає втручання надприродніх істот в нашу реальність.
- Джеймс Ганн. Безсмертні (1962) – мутація яка робить одних людей безсмертними, а інших, за допомогою їх крові майже безсмертними через омоложення. В результаті анти-утопія, апокаліпсис і все погано.
- Ярослав Гржедовіч. Гелій-3 (2017) – несподіваний і дещо сумбурний роман в якому велич польської науки перемішано з анти-утопією, війнами в космосі та вторгненням прибульців.
- Джон Краулі. Ка: Дар Оклі в руїнах Імру (2017) – це більше міфологія ніж фантастика де розвиток людства показано з точки зору безсмертної ворони. І з цієї точки зору світ людей виглядає дуже незвично та містично. Не мій жанр, але книга дуже сподобалася.
- Роберт Джексон Беннет. Божествені міста (2014-2017) – ось це прямо затягуюча фентазійна трилогія з незвичною і продуманою магією, детективним сюжетом та епічними пригодами.
- Фред Саберхаген. Східна Імперія (1968-1973) – ще одна хороша фентазійна трилогія в якій наука і магія помінялися місцями і в який як і має бути добро б’ється зі злом. Але є танки, штучні інтелекти та інші напів-розумні створіння як наслідки ядерної катастрофи.
- Тед Чіанг. Видох (2014) – неймовірна збірка науково-фантастичних, фентазійних та містичних оповідань.
- Кен Лю. Паперовий звіринець та інші історії (2016) – і ще одна класна збірка оповідань від китайського фантаста.
- Девід Педрейра. Пороховий Місяць (2018) – жорстка (в сенсі науково-обгрунтована та реалістична) фантастика про роботи та протистояння націй на Місяці.
- Марта Уеллс. Щоденника бота-вбивці (2017-…) – серія яку буду продовжувати читати. Це бойова фантастика в якій бот виривається з під контролю обмежучих програм виробника і тікає в світ людей.
- Джон Скальці. Взаємозалежність (2017-…) – цікава і затягуюча космоопера події якої відбуваються у імперії втікачів від людства.
Розчарування року:
- Нік Гаркавей. Гномон (2017) – роман розхвалений критиками і багаторазово нагороджений. А мені він розсипається на погано зліплені шматки, приторні ідеї та невдалу і не цікаву подачу. Дуже важко пробирався крізь текст. Ідея про поєднання кілької свідомостей в одному розумі, вторгнення античних богів та кібернетизацію реальності.
- Ян МакДональд. Світ Дороги Запустіння (1988-2000) – не так погано як попередня книга, але цей цикл якийсь нескінченний. Герої та події все додаються і додаються, відслідковувати їх все важче… аж поки геть не зникає бажання це робити. А так це історія спочатку крихідтного містечка та його мешканців, а потім впливого міста яке впливає на весь світ (Марс), і про те як усе одне з одним пов’язано.