Я йшов собі вулицею як раптом краєм ока
Помітив малу що прямувала до мене.
Вона сказала:
– Ніколи не бачила такого самотнього чоловіка,
Скласти тобі компанію?
Якщо заплатиш скільки треба то матимеш вдалий вечір.
Ну або можеш собі піти…
Я відповів:
– Ти така молода,
Для чого тобі цим займатися?
Вона подивилась на мене і сказала:
– Не буде ніякого перепочинку пропащим як я –
Гроші ж не ростуть на деревах,
А мені треба платити рахунки, годувати родину,
Мені нічого не дістається за дурно.
І не можу я зупинитися,
Не можу все це покинути, хоча і хотіла би.
Ні, не буде перепочинку пропащим як я
Доки не закрию свої очі в останнє.
Не пройшло і 15 хвилин після того
Коли я помітив тінь чоловіка яка вискочила з темряви.
Він підійшов ззаду і приставив пістолет мені до голови,
Сказав що не буде ніяких проблем
Якщо віддам усе що при мені.
– Мені потрібні гроші, а не твоє життя,
Але якщо смикнеся то я вагатися не буду.
Я сказав:
– Бери усі гроші, але хочу тебе запитати –
Чому ти вибрав собі таке життя?
І він сказав:
– Не буде ніякого перепочинку пропащим як я –
Гроші ж не ростуть на деревах,
А мені треба платити рахунки, годувати родину,
Мені нічого не дістається за дурно.
І не можу я зупинитися,
Не можу все це покинути, хоча і хотів би.
Ні, не буде перепочинку пропащим як я
Доки не закрию свої очі в останнє.
А ще через пару годин я вже був вдома,
День доходив кінця
І я увімкнув телевізор
Подивитися новини.
І там побачив те в що ледь зміг повірити –
Священника у наручника, він крав пожертви церкви
І клав на свій банківський рахунок…
Але я не буду нічого казати бо знаю що ми усі однакові,
Усі прагнемо задовольнити свої брудні бажання
І не буде ніякого перепочинку пропащим –
Гроші ж не ростуть на деревах,
А мені треба платити рахунки, годувати родину,
Мені нічого не дістається за дурно.
І не можу я зупинитися,
Не можу все це покинути, хоча і хотів би.
Ні, не буде перепочинку пропащим як я
Доки не закрию свої очі в останнє.