Велотур навколо гори Райнір (RAMROD – Ride Around Mt. Rainier inOne Day, одноденна поїздка навколо гори Райнір) яку щорічно організовує один з місцевих велоклубів – http://www.redmondcyclingclub.org/RAMROD/RAMROD.html.
Сам велотур має обмежену кількість учасників через те що більшість маршруту проходить через територію парку і кількість людей які туди пускають одночасно теж відповідно обмежена. Тому усі бажаючі приймають участь в лотореї (ціна $5) і у випадку виграшу кілька сотень везунчиків платять $90 щоб подолати 240 км красивого і непростого маршруту.
Пару років тому я теж вигравав участь, ось мій звіт про мій перший раз на цій трасі – 2013-07-25-RAMROD та RAMROD 2013 – відео. Поталанило мені і цього року.
Сильно повторюватися не буду, просто відзначу найбільш яскраві враження.
Ті хто більш-менш регулярно приймають участь у змаганнях та інших спортивних подіях мають безліч історій про те як колись щось забув, чи переплутав чи ще якось напартачив. Цього разу нічого страшного крім того що я забув свої велоокуляри. Просто не став роздруковувати список “Велозмагання” де у мене записано що брати і що робити якраз на випадок щоб не забути нічого :) Занадто вже самовпевнений був.
Довелося взяти окуляри Олени (Guess) в яких вона водить машину. Вони практично не захищають очі від вітру на спусках (а спуски там по 20-30 км і дуже швидкі) і практично не захищають від сонця, але все одно краще ніж без окулярів.
Другий прокол пов’язаний з водою. Я взяв дві пляшки на велосипед. В одну наливав спортивні напої (на станціях був Gatorade), а друга була для води щоб обливати себе. Найкрутіші підйоми були на дуже пекучому сонці і перегрівання наступало дуже швидко. От вода з кригою в пляшці допомагала. А прокол в тому що для води я взяв прозору пляшку Camelbak Podium яку сонце прогрівало теж миттєво і я поливав себе теплою водою. Хоча навіть так було легше.
На трасі кожні 30-50 кілометрів були точки де можна було поїсти та налити води чи спортивних напоїв у пляшки. На останній зупинці команда волонтерів робила бутерброди. На одній з зупинок на трасі була печена картопля з сіллю (сіль потрібна щоб не так зневоджуватися і запобігати судом).
У мене вся поїзда зайняла 10 з половиною годин на велосипеді плюс пару годин на зупинках. Іноді на підйомах перегрівався так сильно що доводилося зупинятися кожні кілька сот метрів де було б хоч трохи затінку. Так само робили і інші велосипедисти.
З собою віз пакетики з кремом від сонця та пігулки з сіллю, не став як минулого разу тягти рукава чи інші теплі речі та батончики.
Олена весь цей час чекала мене на фініші… Насправді десь у кав’ярні з кондиціонованим повітрям сиділа :) Але єдине що ми коли розраховували мій час повернення забули додати час який я витрачу на зупинках тож вона мене 2 години на фініші чекала.
Кому раптом цікаво ось дані з вело-комп’ютера – https://connect.garmin.com/modern/activity/850507152. Статистика показує більше 10 тисяч спалених калорій, не знаю на скільки можна цьому вірити.
Чи буду пробувати робити цей тур ще? Мабуть так. Поки його їдеш думаєш “нащо я це роблю, який в цьому сенс?” і таке інше. А після фінішу, душу і морозива думаєш “круто, наступного разу маючи досвід ще більше задоволення можна буде отримати” :)
Ну от і все в принципі. Усім наснаги та здоров’я!
