Рік: 2014

Finis Swimmer’s Snorkel

 

Ціна: $33

Призначення: Трубка для дихання що дозволяє сконцентруватися на техніці і не відволікатися на дихання. Це особливо важливо при роботі над технікою.

Загальні враження: Не дивлячись на те що виглядає вона доволі дико, та ще і кріпиться посередині лоба це річ яку мабуть варто мати у своїй сумці для плавання.

Одягається і знімається дуже легко, зір не перекриває.

Головне питання чи потрібна вона взагалі. Ну тут все просто – вона потрібна коли у вашій программі тренувань є вправи при яких нема коли чи нема як відволікатися на витягування голови з води. З іншого боку практично усі плавці у світі спокійно тренуються навіть не знаючи про існування такої трубки, отже… Коротше мені вона в тому числі дає можливість почувати себе більш професійно у басейні.

Недоліки: В залежності від вашої техніки та стилю плавання ви можете час від часу набирати у трубку воду. Це трапляється зі мною коли я починаю більше сили докладати руками – голова автоматично занурюється у воду і в трубку потрапляє вода. Частково уникнути цієї проблеми допомагає насадка FINIS Swimmer’s Snorkel Dry Top. Хоча от Олена плаває без такої насадки і воду в трубку свою не набирає.

Друга проблема пов’язана з тим що дихаючи через трубку миттєво набираєш повен ніс води. Може і є такі люди що можуть дихати лише ротом блокуючи ніс, але це не про нас. Для вирішення цієї проблеми я використовую спеціальний зажим на ніс Cressi Swimming Nose Clip.

На сайті виробника: http://www.finisinc.com/equipment/technical-products/snorkels/swimmers-snorkel.html

Christopher Priest. The Space Machine / Крістофер Пріст. Машина простору (1976)

 

Вдалий (і мабуть самий відомий) фанфік (продовження серії) одразу на два відомі твори Герберта Велса – “Машину часу” та “Войну світів”.

Книга не ли зв’язує між собою сюжети творів великого майстра, а ще і дуже вдало імітує час написання. Мва, вирази, спосіб мишлення – все це читається так наче перед нами дійсно щоденник людини що жила в ті часи.

Майже випадковий герой із дамою за допомогою Машини Часу переміщуються на Марс (ба час це простір) і після поневірянь та рабства опиняються у першій хвилі атакуючих Землю потвор.

Як стилізація – дуже добре.

https://www.goodreads.com/book/show/2126949.The_Space_Machine?ac=1

Poul Anderson. Tau Zero / Пол Андерсон. Тау нуль (1970)

Тут такий розмах що і порівняти нема з чим. Починається все як стандартна фантастика про «польоти у далекий космос», а потім все зненацька летить під гірку: галактики, кластери, час, зхлопування Всесвіту і виникнення нового. І люди як перші розумні істоти що були присутніми при виникненні Всесвіту.

За сюжетом команда корабля втрачає контроль на двигунами що невпинно нарощують швидкість і на їх очах пролітає усе життя Всесвіту і народження нового.

Дуже і дуже освіжує мізки, майже як нашатир.

Оновлення від 2021/04/13: Вкотре перечитавши книгу я хочу сказати, що крім доволі добре поясненої наукової складової (нехай вона і не зовсім відповідає сучасним уявленням) у книзі приділено багато уваги поведінці людей у надзвичайних ситуаціях, їх стосункам та взаємодії. І виглядає все дуже реалістично. Аж лячно, що з тих часів люди не змінилися.

Оцінки:

2014/03/23–Mercer Island Half Marathon–1:29:53

Вкотре вже починаю рік з цього пробігу, але це мій найгірший результат за останні 3 роки на пів-марафоні Sad smile У порівнянні з минулим роком (2013/03/24–Mercer Island Half Marathon–1:23:27) я відстав би сам від себе на 2 км на фініші.

Ну в принципі результат закономірний: усю зиму тренувався уривками, набрав вагу (89 кг зараз проти 82 минулого року), а уся нервова енергія пішла на зміну роботи (Залишаю Microsoft), пошук та купівлю будинка (Пошук житла…) та зміну спортклубу (ще про це напишу якось).

 

Хоча в планах було пробігти за 1:26 стало ясно що не вийде ще на перших кілометрах після старту – почувався втомленим, повільним і важким. Ну та значить сезон тріатлону який почнеться через місяць доведеться боротися самим з собою більше ніж боторися за покращення результатів. Теж ціль така собі нормальна.

 

А з іншого боку результат далеко не найгірший і враховуючи що вже через 2 дні я був спроможний робити нормальне тренування форму можна трошки покращити до кінця літа.

 

У Олени теж результат трошки гірший за минулорічний на цьому ж старті (хоча і не настільки сильно як у мене), але виглядала вона задоволеною.

Далі просто фотографії.

 

А ось ще таке питання стосовно фотографій. Якби все те що ви бачите в пості я б купив на сайті контори то довелося б викласти за це майже 200 доларів. На мою думку це абсолютно божевільні гроші і насправді тут нема жодної світлини за яку я був би готовий платити більше пари доларів у надрукованому вигляді.

 

Контори такі як правило наймають фотографів-контракторів і садять їх на 2-3 точки на дистанції і платять їм якісь гроші (не знаю, але це мабуть щось типу 200 долларів за 2-3 тисячі фоторгафій), а потім викладають все це на сайті з водяними знаками.

 

Звісно кожну систему можна надурити і зняти картинки з екрану без водяних знаків та блямбд копірайтів зверху. Хоча я цим не парюся і якщо не знайдеться рішення то здеру і з копірайтами (як ось тут наприклад – 2013-05-26-Subaru Shawnigan Lake Triathlon, ще кілька фото).

 

Але серед тих хто мене читає і серед моїх друзів є фотографи які саме цим заробляють собі на життя (звісно не виключно цим). От у мене питання (нарешті формулюю) – як ви ставитеся до таких цін і такого способу здирання фотографій з сайту? Чи припустимо на вашу думку це робити і чому так, чому ні? Щоб було зрозуміло про що мова: фотографіч 5 на 7 дюймів у надрукованому вигляді обійдеться вам у 12.99.

image

 

Дані з годинника: на гармінконект – http://connect.garmin.com/activity/467544077, на страві – http://www.strava.com/activities/123888800.

Усі світлини –

[english] shenanigans

Доволі таки загадкове слово яке приблизно можна перекласти (саме так у множині) як “пранк”, “прикол”, “развод” та іноді навіть “троллінг” чи “клеїти дурня”. Ну тобто щось таке що означає розіграш. Вимовляється як “шенАніґанс”.

У словниках:

Поїздка у Скотсдейл, Арізона

Поїздка по роботі, але цей пост буде просто купкою сумбурних параграфів з не менш сумбурними фотографіями.

Переліт з Сіетла у Фінікс займає 3 години. В той час як у Сіетлі десь +18, дощ і туман у Фініксі вже о 8 ранку сонце лупить яскраво-білими променями з безхмарного неба і в обід температура піднімається вище 40. Незважаючи на пустельну місцевість (а те що на фото це найзаможніші райони штату) повітря нема і тому дороги ідеально чисті – ні пилюки, ні рослин що засмічували б усе листям. І усі без винятку машини блискучі і чисті як наче щойно з автомийки.

Узяв собі на прокат Тойоту Королу (номер каліфорнійський – хтось аж звідти пиляв на прокатній машині). У мене ще в Україні свого часу було кілька знайомих які все охали і ахали яка розпрекрасна машина Корола і як вони про неї мріють. До речі за ті самі гроші можна було узяти Мазду 3 та Хюндай Акцент.

Перші враження були вкрай негативні: стеля низько, я майже торкався головою, сидіння нижче не опустити, третину виду спереді займає та сама стеля, дзеркало вузьке і зананто широке, меню приборної панелі заплутане і неінтуітивне.

Але покатавшись на ній я зрозумів що це насправді дуже хороша машина, та ще й за таку невисоку ціну (базова комплектація приблизно 18 тисяч у нас): неймовірно м’яка, приховує усі нерівності дороги; навіть при різкому прискоренні/гальмуванні не смикається, сидіння неочикуванно комфортні. Але головне повторюся це м’який і в той же час миттєво реагуючий на газ/гальмо хід який мене вразив. А ще неймовірно великий багажник.

Собі би я все одну її не став купувати: вже названа вижче низька стеля, незручна і некрасива приборна панель, навіть коли я відсунув сидіння на максимум назад і підняв руль на максимум вгору ноги мені заважали рулювали. Та і якість звуку доволі посередня чесно кажучи. Але головне що я звик до свого Форестера і наступна машина в мене теж скоріше за все буде джипоподібна.

Тепер по роботі. Як я вже згадував компанія має офіси у кількох містах (4 офіса в Арізоні, 2 в Каліфорнії, в штаті Вашингтон, Денвері, Бостоні, в Айові, …) і практично нема таких команд де всі члени сиділи б в одному офісі. Ось ця зустріч була спеціально для свіженайнятих працівників з усієї країни.

Перший день у нас була вечеря в ресторані де можна було поспілкуватися з іншими людьми, до того ж до нас завітало керівництво компанії. А на другий день було багато цікавого: бачення нового керівництва, зміни що відбуваються, плани на майбутнє, демонстрація роботи служби підтримки, екскурсія в дата-центр.

Але все по порядку.

До останнього року компанія керувалася однією людиною і лише з ростом перейшла під часткове керівництво інвесторів які і найняли колишніх керівників і архітекторів з Microsoft та Yahoo. Компанія завжди була бізнес-орієнтованою, а це фактично означало що робилося завжди те що може принести гроші просто зараз. Засновник є по своємо геніальною людиною, але одна річ створити з нуля компанію що заробляє мільярд долларів на рік, і зовсім інша – перетворити її на таку що заробляє десятки мільярдів на рік. Саме через проблеми росту почався пошук директора на місце якого і знайшли Блейка Ірвінга який свого часу керував Windows Live та  MSN що за розмірами близькі до GoDaddy.

Дуже цікаво було почути від нього про те які зміни відбуваються зараз і які плани на майбутнє. Взалі то одна з причин чому я приєднався до компанії в тому що змінюється абсолютно усе: стиль керівництва, процеси, правила, продукти, технології. Зміни неймовірно масштабні і потрібні в першу чергу тому що компанія росте просто вибуховими темпами і при цьому метод управління в усьому до недавнього часу був абсолютно ручним.

Ну от про своє бачення і плани, в тому числі плани на міжнародному ринку він нам і розказав. До речі від нього ми дізналися вражаючі числа кількості клієнтів, скільки середній клієнт приносить грошей компанії щороку, скільки ми втрачаємо не надаючи правильно послуги і таке інше. Наприклад те що якщо узяти 20 найбільших конкурентів то їхня сумарна доля на ринку все одно буде менша ніж у ГоДедді.

До того ж ГоДедді єдина компанія в світі яка створила продукти і процеси для обслуговування малого бізнесу (ціль – компанії розмірами до 5 людей) і вдало це робить маючи більше 12 мільйонів клієнтів.

Потім виступило ще кілька людей з керівництва, а потім нас повели у цент-підтримки клієнтів (це де люди на телефоні відповідають на питання).

До речі у ГоДедді один з найвищих у світі (в трійці лідерів) рівень задоволення клієнтів від обслуговування. У софтверних компаній щоб ви знали він як правило негативний. Дійсно обслуговування клієнтів є таємною зброєю ГоДедді. Одна з причин в тому що кол-центри розміщено в США, інша в тому що персонал високо кваліфікований і дуже швидко розв’язує проблеми, а крім того відповідає на питання та дозволяє визначитися клієнтам з тим що їм насправді потрібно.

Нагадаю що основними продуктами є: продаж доменних імен, хостінгу, електронної пошти, а також продаж стронніх продуктів як ВордПрес, Офіс 365 та інших. До того ж коли ви купуєте сайти у скажімо Майкрософт чи Гугла то насправді домен і хостінг купується у ГоДедді, а вже продавці розміщують там свої продукти.

Цілу годину кожному з нас дали можливість посидіти на телефоні і послухати як саме відбувається цей процес. Звісно в розмови ми не вмішувалися. Могло б здатися що це неймовірно нудно, але насправді година пролетіла як 5 хвилин. Наскільки різні люди і різні в них проблеми. Деякі жаліються на те що пошта в аутлук не працює, а коли їх просять перевірити ще й через веб-інтерфейс кажуть “я зараз не можу бо у мене інтернета нема, зробіть мені щоб пошта працювала”. Інші задають доволі складні технічні питання про тонкощі конфігорування різних сервісів.

Одна з відмінносей технічної підтримки ГоДедді в тому що працівники кол-центру не мають скрипта, тобто не слідують списку “перевірте що ваш комп’юте підключено до мережі, підведіть мишку до кнопки Пуск” і таке інше. Це дозволяє за якість пару хвилин вирішити проблему клієнта. А з іншого боку вартість такої підтримки неймовірно висока – не лише треба наймати туди людей з відповідною технічною освітою, але і добре вкладатися в їх навчання (це кілька місяців в компанії).

Одним словом – сподобалося.

Потім нас повезли в дата-центр. Свого часу я був на екскурсії у найбільшому дата-центрі Майкрософт в нашому штаті, але те що я побачив в Аризоні було незрівняно більше.

Дата-цент має свої специфічні проблеми – розміщення обладнання, заміна компонентів по живому, проблеми охолодження та відведення тепла, … Працівники провели на диво інформативну екскурію і показали багато цікавого.

До речі через те що ГоДедді реєструє найбільшу долю веб-адрес в інтернеті через дата-центри компанії проходить мінімум третина усього інтренет-трафіку планети пов’язаного з розкриттям доменних імен. По простому: коли ви у браузері набираєте щось типу 013x4nd2.wordpress.com  браузер звертається до одного з DNS серверів які знає із запитом “яка фізична адреса у сайта з таким іменем”. DNS сервер якщо не знає сам переспрямовує запит до іншого серверу про який він знає і так доки хтось не скаже фізичну (ІР) адресу сторінки.

Після того в мене ще залишився час побувати в іншому офісі недалеко (місто Темпі) та прогулятися обома містечками. Фактично Фінікс що за розмірами є 5-м містом в США давно поглинув усі маленькі міста навколо, але вони ще керуються незалежно і виглядають крім ділових центрів дуже автентично: усе одноповерхове (землі навколо досхочу), рослинність якась лише у дорогих та туристичних районах, люди на вулиці відсутні.

На цьому поки що все.

Вступ в “Стратегію” та Ленін Kreator

Усе нижческазане є художнім домислом і не пов’язане з реальністю, усі співпадіння з реальними особами та подіями є випадковими.

Згадав історію яку мало хто знає мабуть з моїх читачів.

Закінчував я школу у 1992 році і постало питання в який інститут поступати. На той час в нашому місті на базі ЦІПКа (Центральний Інститу Перепідготовки Кадрів здається) відкрили курси підготовки для бажаючих підтягнути свій рівень математики та фізики. Таке собі репетиторство. Якраз починалися голодні часи, треба було шукати де і як заробляти гроші.

Я ходив на ті курси, ходило туди не так щоб багато людей, школярів може 40 з усього міста. Але головне те що розумні і далекоглядні люди в керівництві розгледіли можливість і заснували інститут на базі наявних потужностей (Інститут Підприємництва “Стратегія”).

На той момент я навіть приблизно не уявляв чим хочу займатися і на кого вчитися, а ідеї були приблизно такі: щоб недалеко від дому, щоб за спеціальністю сидіти потім в кабінеті, а не на морозі голими руками в гівнах колупатися, щоб з військовою кафедрою.

От військової кафедри якось в “Стратегії” не було, але підкупало те що інститут був вдома (15 хвилин пішки), та від нього не тхнуло совковими старперами. Але головне що в новому інституті обіцяли давати студентам скільки часу працювати на ПК (це був час коли 286 процесори були вершиною прогресу, екрани в 11 дюймів показували або 16 градацій сірого, або 4 кольори, пам’яті було 640 Кб, і у найпотужніших моделей було 2 дисководи на 5-дюймові дискети, вінчестерів звісно не було). В результаті я подав документи в дніпропетровський гірничий інститут (тоді ще не Академію) та у “Стратегію”.

Але ще до вступу в новоствореному інституті запропонували усім хто ходив на курси спробувати скласти вступний іспит. Ну математику та фізику я здав наче нічого так, на 4 чи 5, не пам’ятаю, але нормально все вийшло і приводу для хвилювань не було.

А от третій іспит був з російської літератури де треба було написати твір на тему “Моя улюблена книга”. Ясно що всі подібні твори писали у школі і просто сіли і почали писати чому їм подобається “Бєспріданніца” чи “Мать”. А мені щось стрельнуло у голову і я написав чому “Світ смерті” Гарі Гарісона є моєю улюбленою книгою (на той момент так і було). В результаті мені сказали що писати твір про таку дурню це навіть на одиницю не заробити, але оскільки якусь оцінку треба ставитит треба то ставлять мені 2. Коротше не поступив я достроково і проходив через звичний процес.

Ось коли ми здавали ті іспити в “Стратегії” і сталася історія з Леніним.

Людям молодшим мабуть важко буде уявити, але Ленін, його прищур висіли над нами кожну мить нашого існування як якась інфернальна сутність. Починаючи з дитячого садочку: книги, вірші, пісні, портрети та бюсти навколо, цитати, фільми, значки та профілі на стінах (всі ці червоні уголки та політінформаційні стенди). Образ Леніна слугував виправданням будь-яких дій старших за положенням і дозволяв морально засуджувати нижчих за положенням. Це була якась чорна магія “а що б сказав дідусь Ленін”. Одна з причин чому я підтримую обома руками за руйнування усих отих ідолів – це наша історія, так, але хай історія лишається в музеях, бібліотеках та тематичних парках, а ці острівки совкізма як енергетичні чорні діри та монументи несмаку треба прибрати.

При цьому відношення до Леніна у дітей було від “пофіг, триндить собі що хочете” до “задовбали своїм Леніним, ідіть у баню”. Показово що наприклад із зірочок жовтенят потерши маленького Володю Ульянова писком об асфальт робили значок Iron Maden, якось ось так, тільки сильніше стирали:

Так от в “Стратегії” як і в кожному совєцькому закладі стояла велечезна голова Леніна, а за нею на стіні були якісь ленінські цитати.

Тепер відступ. На той момент західна культура проривала вже залишки Залізного Занавісу і до нас почала надходити в тому числі і важка музика. Я на той момент слухав thrash metal (ось тут почитайте ще – Як я почав, перстав і знову почав слухати metal). І хоча музика до нас доходила, проте інші матеріали як журнали чи ті самі платівки були неймовірно рідкими та дорогими речами. У кожного металіста, здається у кожного без винятку, на той час був свій зошит куди збиралася інформація про групи (склад, дискографія) і в тому числі абсолютно необхідним вмінням вважалося вміння малювати логотип улюблених команд. Це було цікаве заняття саме по собі, до того ж красиво оформлений зошит додава неймовірно до трушності і пафосності. Тож не дивно що кожен хто слухав метал міг при необхідності намалювати написи Metallica, Iron Maden, Cinderella чи будь-яких інших команд що були нам відомі.

Ну от, а тепер погляньте на ось такий персонаж що його з альбому в альбом тягнула німецька командна Kreator:

До речі такий плакат висів у мене над столом весь час мого викладання в тій же стратегії, цікаво було б зараз почути спогади студентів про свої враження від нього Smile А ось тут ще трохи моїх спогадів про часи викладання – Фото 2000-х років зі “Стратегії”.

Ну і от що реально могло прийти мені в голову коли я тинявся по напівпорожній будівлі, з якогось дива я тоді завжди мав при собі червоний олівець, і побачив гіганську насуплену лису голову на постаменті? Smile Так, правильно, тим олівцем через увесь лоб (а діаметр голови більше за пів-метра складав) красиво написав Kreator. І пішов собі…

Далі… Встиг я поїхати на вступні іспити в гірничий інститут в Дніпро. Оскільки в шкільному атестаті в мене були непогані оцінки то складав я вступний іспит комісії, а це означає що ти заходиш в кабінет де сидить кодло людей і більшість з них задає одне питання, а потім вирішують що з тобою робити. Все усно, все швидко. Математика – 5, фізика – 5. Англійську в СРСР вчили за спеціальною методологією щоб ніхто її не знав, а підготовка до вступних іспитів складалася із заучування на пам’ять монологів та діалогів. Ось мене питають про погоду (What is the weather like?), я переплутавши слова like і live починаю розповідати інший монолог: I live in Zhovti Vody. My family is… і так далі.

В результаті двійка з англійської, але оскільки я був один з небагатьох хто здав фізику на 5 то мене зарахували.

В той же час я поступив у “Стратегію” і було прийнято рішення йти саме туди. І ось я знову в Дніпрі, кажу що хочу документи забрати. Тут збирається невеличка компанія і починає мені розказувати чому я маю залишитися у них. Може вони і правильно казали, але аргументи від зовні некрасивих пристарілих людей про кількість професорів і аспірантів аж ніяк не можуть подіяти на школяра для якого все це дурацька нікому не цікава нудота. В процесі я сказав щось типу що “давайте не тягніть час, мені завтра вранці треба документи здати в Жовтих Водах” на що вони перезирнулися, посміхнулися і сказали “а, ну тоді у нас канцелярія закрита, от завтра і приходь за документами”.

Мене часто називають пофігістом, насправді я переймаюся багато чим, але мабуть не правильно це показую, або не розумію коли треба хвилюватися. От і тоді я спокійно погодився і пішов ночувати до родичів. Вранці прийшов за документами і під сміх “тепере ти нікуди не встигнеш і ПІДЕШ У АРМІЮ” забрав документи. Так само я не хвилювався у автобусі по дорозі додому (ех, а в ті ще совєцькі часи було усього 3 автобуси в день якими можна було дістатися з Дніпра у Жовті Води) і лише коли на пів-дорозі зрозумів що час закінчується почав хвилюватися.

І ось я на вокзалі (інститут на протилежному кінці міста), біжу що є сили, забігаю додому занести платівку “Мастера” (Talk of the Devil) яку я купив в Дніпрі, біжу далі. А в інституті в цей час з якихось причин люди що приймали документи ще не розійшлися і сиділи дивилися як я біжу, навіть потім мені вони ж казали що сперичалися за скільки хвилин я у них буду Smile Встиг коротше.

 

А до речі ось цей вініл “Мастера” був першим в СРСР де внутрішній конверт теж був з принтами – на ньому було тексти пісень надруковано.

А що ж Леніним? Оскільки він стояв собі в своєму куточку збоку від кабінета директора то довго напис ніхто не помічав. А десь через пів-року розгорівся страшенний скандал де кадри старої закалки вимагали ледь не організувати масові допити і знайти зловмисника. Навіть пропонували здатися добровільно. Оскільки минуло багато часу то все це лишило мене байдужим, а студенти почали навідуватися до Леніна щоб пореготати. Напис пробували відтерти, але щось зробили не так і лише глибше втерли його у голову. А що сталося далі я вже і не пам’ятаю – чи то стерли таки, чи просто прибрали ту голову.

Ось так любі мої антісовєтчікі. Усім щастя і здоров’я!

Neal Asher. Polity Universe / Ніл Ашер. Політec (2001-…)

Серйозна заявка на лідерство у галузі пригодницької наукової фантастики. Жваве оповідання, масштабність, загадковість, епічність. І до того всього автор вміє передати емоції персонажів. Але особливо добре йому вдається насичувати світ що його описано дрібничками які роблять його реальним і дуже легко уявити собі всю картину. Прихильники Поли Андерсон та Гарі Гарісона будуть у захваті.

Сама серія надзвичайно масштабна як за кількістю дійових осіб так і за подіями які в ній відбуваються. І до того ж її поділено на кілька під-серій які можна читати окремо і в довільному порядку.

Уся серія на Good Reads – Polity Universe (chronological order) Series by Neal Asher | Goodreads.

Prador Moon / Місяць Прадора (2006)

За часом написання ця книга з’явилася згодом після деяких інших книг в середині серії. А мова в ній йде про першу зустріч людей з прадорами – крабоподібними істотами.

У книзі багато пригод та бойових дій, багато масштабних подій. Але найголовніше і найцікавіше в ній це те як описано життя прадорів та фунціонування їх родин і суспільства. Усе надзвичайно логічно і послідовно, без протиріч. Але при цьому складається така моторошна картина, що не кожна книга жахів зможе такий настрій створити.

Здавалося якісь занадто кіношні монстри яки жеруть і людей і одне одного мали б видаватися примітивною вигадкою, але те як усе показано і пояснено ніколи не викликає почуття дешевки та підробки. Натомість автор створює цілісний світ і описує події за якими дуже цікаво спостерігати. Одним словом вдала книга щоб бути хронологічно першою в серії.

Оцінки:

Agent Cormac / Агент Кормак

Як зрозуміло з назви ці книги об’єднує головний герой – агент Держави Кормак.

Уся під-серія на Good Reads – Agent Cormac Series by Neal Asher | Goodreads.

Shadow of the Scorpion / Тінь скорпіона (2008)

Дитинство Яна Кормака протікає через 30 років після завершення основних бойових дій між людьми та прадорами. До подій дитинства книга буде повертатися знову і знову коли деякі важливі деталі в ньомо вже агент Кормак відкриє для себе заново.

Більша частина книги проте розказує про випускника військової академії Кормака та події які привели його до спеціальних сил (спочатку спаркандів, а потім і агентів) – боротьба та переслідування сепаратистів, втрата підрозділу і таке інше.

Події у книзі дуже динамічні, включають як перестрілки так і погоні. Є навіть катування та рукопашні сцени.

А ще багато технологій майбутнього та демонстрації того як функціонує світ яким фактично керують штучні розуми – перед нами щось дуже схоже на комунізм в плані забезпечення базових потреб людей. І в той же час це диктатура коли стосується прийняття важливих рішень великих масштабів.

Також варто зауважити, що ця книга іноді ставиться до незалежних книг у серії (зверніть увагу на рік видання – її було написано вже після створення серії про Корамака), але події у ній передують іншим книгам під-серії.

Оцінки:

Gridlinked / Підключений намертво (2001)

Ця книга є детективом і бойовиком в антуражі наукової фантастики. У Всесвіті де відбуваються дії усіг книг серії є загадковий небагатослівний і практично всемогутній представник чужинської цивілізації – Дракон. Це Дракон являє собою кілька гіганських сфер плоті.

Але основні дії відбуваються навколо спецагента Кормака який так довго був підключений у мережу, що практично вже не є людино через відсутність емоцій і абсолютну раціональність дій.

Агент Кормак розслідує вибух однієї з телепортаційних станцій який знищив практично усе населення планети в стадії терраформування. І в цей же час йому треба розбиратися зі злобним сепаратистом який постав собі за мету знищити Кормака.

З часом усі сюжетні лінії та дійові особи сходяться в одну точку і утворюють надзвичайно динамічну розв’язку.

Книга добре доповнює світ і читається легко, хоча і має доволі значний обсяг.

Оцінки:

The Line of Polity / Кордон Політесу (2003)

Книга продовжує пригоди агента Кормака який практично став супер-людиною. Але при цьому книга фокусується на окремому випадку як світ приєднується до Політесу. Йдеться про світ яким править релігія і жорстока верхівка перетворила населення планети на рабів. До речі сама планета Масада у наступних книгах відіграє не останню роль.

Також в цій книзі ми вперше дізнаємося про технологію Джайн – технологія раси яка зникла десятки мільйонів років тому і яка не дуже зрозуміла людству. І один з науковців-сепаратистів за допомогою цієї технології перетворює себе на сплав людини та космічного корабля.

Також тут продовжується історія з Драконом розпочата в попередній книзі. Але Дракон тут помирає і лишає після себе нову розумну расу драконменів.

Ну і звісно в книзі багато боїв, як масштабних так і маленькими групками. Присутні і технології та незвичні істоти іншопланетних світів.

Книгу читати цікаво, але через обсяг з часом починаєш її сприймати так, наче читаєш кілька слабо пов’язаних окремих книг.

Оцінки:

Brass Man (2005)

Ця книга вважається найкращою в серії про агента Кормака, але мені з усіх саме вона пішла найважче. Перша причина – доволі великий обсяг. І враховуючи трошки складно написаний текст книгу цю читав я дуже довго. Друга причина – кількість дійових осіб та сюжетних ліній.

У спрощеному вигляді голем (штучна людина) який став зброєю сепаратистів разом з злочинцем-вченим прибуває на планету на якій переховується Дракон… У Дракона свої цілі, у злочинця-вченого під контроль якого потрапила джайн-технологія (по суті грибок) інші плани, а ще тут діють місцеві нащадки переселенців з Землі, могутні штучні інтелекти, вбивча місцева фауна.

Я не візьмуся навіть усно переказувати сюжет, а тим більше писати про нього – занадто вже багато в ньому всього.

Проте не зважаючи на обсяг тексту та подій і дійових осіб фантазія автора тримає зацікавленість. І нарешті книгу я таки добив після чого вирішив прочитати пару простіших книг.

Оцінки:

Polity Agent / Агент Політесу (2006)

Як і попередня ця книга йшла дуже повільно: в ній і відбувається дуже багато всього, і обсяг дуже великий, та і до того ж вже є певне перевантаження дійовими особами та подіями.

В книзі події відбуваються одразу після подій попередньої книги. І тут ми дізнаємося, що небезпечна технологія (джайн) цілеспрямовано надавалася особам та штучним інтелектам які хочуть цю технологію використати на свою перевагу і готові пожертвувати усією цивілізацією.

Крім великих та масштабних боїв в космосі і на поверхнях різних планет також неминуче у подіях приймають участь Дракон та його створіння драконмени.

І головне – ми дізнаємося, що Горас Блег є штучним створінням, аватарою ШІ Землі зі штучними спогадами, і що його відроджували знову і знову.

Оцінки:

Line War (2008)

Після цієї книги вирішив зробити перерву з серією – забагато часу зайняло без перебільшення “добити” книгу. Вона і цікава, але такий обсяг, що наче читав її кілька років. До того ж кількість подій та дійових осіб традиційно для кожної книги серії дуже висока.

Книга як і попередні без паузи продовжує оповідання подій в яких Політес стикається з викликом штучного інтелекту “ренегата”, що він намагається захопити Землю. Взявши під контроль джайн-технологію (по суті зброю яка вже знищила кілька розумних рас) він будує флот і пробує різні кути атак.

Те що спочатку здається слабкістю Потілесу насправді виявляється рішенням Землі Центральної (по суті правлячого штучного інтелекту) закрити очі на таку загрозу. Головна причина – дати поштовх людству яке почало завмирати в своєму комфорті.

Ну і врешті решт агент Кормак який отримує фактично надлюдські здібності після перемоги над ренегатом (не його заслуга) мститься Землі Центральній та тікає з Політесу. Проте на місце старого правителя миттєво приходить інший і фактично нічого не змінюється.

З одного боку це добре написана наукова, бойова і космічна фантастика з неймовірною увагою до деталей та польотом фантазії автора… Але ж обсяг, кількість героїв та тривалість серії! Саме через це можу сказати, що книга хороша, але рекомендувати її не можу.

Оцінки:

The Technician / Технік (2010)

Події цієї книги повертають нас на початок подій описаних в останніх трьох книгах, а саме – на Масаду де лише починається супротив Теократії. Книга більшістю фокусується саме на історії світу як вона відома Політесу і як видно з назви присвячує багато часу загадці Техніка – гіганського монстра-альбіноса.

Під час активних бойових дій Технік зробив щось незрозуміле з одним зі служок Теоркатії (якось перепоєднав його нервову систему) і завантажив щось у його мозок. І штучні інтелекти які після приєднання Масади до Політесу керують планетою вирішують чекати доки завантажене не “визріє” в цьому релігійному фанатику.

По ходу як розгортається оповідання ми починаємо розуміти, що Масада є рідним світом Етерів – цивілізації яка ледь не знищила саму себе у тривалих війнах спричинених джайн технологією (тією самою що зараз становить небезбеку для існування усього людства). І ця цивілізація вирішила остаточно позбутися загрози через масове самогубство. Усі матеріальні свідчення та здобутки було знищено, а світ Масади перетворено біологічну машину яка невпинно шукає і перемелює крихти залишків.

Але не всі Етери були згодні з таким рішенням і Технік якраз і виявився одним з біотехнів в якого було завантажено свідомість одного з них. І ось через два мільйони років після масового самогубства він прокидається… А це призводить до активації раніше сплячого механізми знищення планети.

Книгу легше читати ніж попередні три навіть не зважаючи на її значний обсяг – це завдяки тому, як я вже згадав вище, що події відбуваються переважно в одній локації і кількість дійових осіб невелика у порівнянні з попередніми книгами.

Оцінки:

Spatterjay / Спаттерджей

Так називається вірус який по суті поступово робить тканини людського тіла безсмертними і перетворює з часом людину на щось інше.

Певною мірою ця серія є продовженням серії про агента Кормака. Лише тут Кормак мертвий, а функціонування його мозку у мертвому тілі підтримується різними хитромудрими механізмами. Ні, серйозно – одним з головних героїв є ходячий труп.

Вся під-серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/49126-spatterjay.

The Skinner / Скіннер (2005)

В цілому цей серіал на відміну від попереднього що явно схилявся до тенгологічної частини більше акцентується на біологічних вивертах природи.

Дії відбуваються на планеті де живі організми вражено місцевим створінням що з одного боку дарує безсмертя і відновлюваність, а з іншого поступово витісняє усе первісне з ураженого.

Детально опрацьований світ: біологія, технології, штучні інтелекти, іншопланетні цивілізації, історії, злочини і загадки. Читається легко і захоплює як пригодницький роман про піратів у водах Карибських островів.

Оцінки:

Orbus / Орбус (2009)

Ще не читав.

The Voyage of the Sable Keech / Подорож Чорного Кіча (2010)

Ще не читав.

Transformation / Трансформація

Серія оповідає про дії “чорного ШІ” який після війни між людьми та прадорами трошки зійшов з глузду і переслідючи свої незрозумілі цілі в тому числі перетворє зустрічних в щось інше.

Уся під-серія на Good Reads – Transformation Series by Neal Asher | Goodreads.

Dark Intelligence / Темний Інтелект (2015)

Пенні Ройла, той самий “темний інтелект” перетворює боса мафії у чужинську бойову машину, прадора у суміш людини та штучного інтелекту, а головного героя який шукає помсти – у сховище пам’яті усіх його жертв.

У книзі і всій під-серії оповідання різко і часто стрибає між дійовими особами та місцями і ми багато дізнаємося про устрій та життя колишніх ворогів людства – прадорів. І слідкувати за їх внутрішньою боротьбою та інтригами не менш, ба навіть більш цікаво ніж за людьми.

Власне в ході оповідання стає зрозуміло, що у цьому світі люди сильно відстають як від прадорів так і від власних штучних інтелектів і по суті є емоційним придатком.

Книга надзвичайно масштабна, але при цьому динамічна і містить велетенську купу цікавих ідей та загадок. Отримав від неї велике задоволення і в процесі читання вирішив перечитати усю серію з початку.

Оцінки:

War Factory / Фабрика війни (2016)

Книга продовжує без пауз попередню і в ній герої переміщуються на Цех 101 на якому було виготовлено Пенні Ройла, бойового дрона Рісс і де все наче має завершитися.

Лінії практично усіх персонажів продовжуються і розвивають. Прадор Свьорл остаточно перетворюється на штучний інтелект після того як втрачає органічну складову свого тіла. Прадора Цворна знищують.

Брокл, злочинний інтелект який опікається тюрмою тікає з неї і починає кампанію з розшуку та знищення Пенні Ройла.

Взагалі у книзі неймовірно багато подій і дійових осіб, але викладено все так добре, що вдається за ними слідкувати і не плутаєшся. Хоча іноді дійові особи не стикаються аж до кінця книги.

Переказувати ж сюжет нема ніякого сенсу – щоб щось з розказаного не здавалося на маячню треба прочитати хоча б попередню книгу. Просто через те, що це одна довга історія розділена на три книги.

Оцінки:

Infinity Engine / Двигун нескінченності (2017)

Фінальна частина трилогії як завершує історію і усі клубки розплутано, усі нитки добігли кінця.

В книзі як і раніше багато активних бойових дій за участю різного масштабу істот та у різних локаціях. Але ще в цій книзі на відміну від двох попередніх набагато більше заглиблення у світ вигаданої фізики. Простор і під-простір, чорні дірки, технології які дозволяють в прямому сенсі нереальні речі і навіть подорожі у часі.

На честь автора треба сказати, що він кожен такий елемент виправдовує якимось поясненням. І нехай ці пояснення не мають ніякого відношення до того, що нам відомо про функціонування Всесвіту зараз тим не менш у картині побудованого ним світу є певна цілісність і власні правила не порушуються. Тобто наскільки неймовірними були б описані технології книга все ще лишається фантастикою і не стає казкою.

Оцінки:

Sid Meier’s Civilization V (2010)

 

Неймовірно вдале продовження знаменитої серії.

Покрокова стратегія де освновний упор відведено на бойові дії, але є і така собі економічна частина.

Розвиток міст, дослідження технологій, добування ресурсів і будування військ в кінці-кінців.

В грі є дипломатія, але вона мало що вирішує і баланс явно перекошено на бойові дії. З іншого боку війна тут дуже довга, марудна і дорога справа і без розвинених технологій та виробничих потужностей вести її довго не вдасться.

Гра неймовірно затягує і сівши пограти “на годинку, не більше” можна легко прийти до тями аж через 10-12 годин. Причому ми граємо в неї обоє, і Олена фанатіє від гри ледь не більше за мене. На сьогодняшній момент ми награли в цю гру майже 2000 годин.

Детальний огляд ось тут – http://lurkmore.to/Civilization.

 

 

Також існує версія під ХБокс, але через специфіку управління в ній реалізовано далеко не всі функції, все ж таки ігри цього жанр без миші важко собі уявити.

Вимоги, опис, скріншоти: http://games.gamepressure.com/game_info.asp?ID=14625

Оцінка на metacritic – 7.9/10 (http://www.metacritic.com/game/pc/sid-meiers-civilization-v), моя оцінка – 9/10.

Рекомендую і раджу встановити всі існуючі доповнення: