Не буду робити приречених на неуспіх спроб пояснити про що це.
Типо якийсь апокаліпсис, щось точно сталося, але що ніхто не пам’ятає. Мало хто збіріг хоч якісь спогади про те що було до Катастрофи, до Розлому. Замість того є можливість ліпити оточуючу реальність за своїми зразками, впроваджувати якісь нереальні закони біології та соціального устрою.
А потім пам’ять починає повертатися…
Настільки фантасмагорично що це вже і не фантастика навіть. Якийсь тріп-репорт прямо.
Власне більша частина книга це якісь туманні уривки що ледь ліпляться одне до одного діючими особами. І лише підсамкінець все якось починає складатися в цілу картинку. Доволі складно, але написано так добре що продираєшся крізь текст із задоволенням.