…так само як усі інші
…, просто через те що останнім часом просто неймовірно багато роботи. У нас тут усілякі внутрішні дати до яких треба закінчити певні роботи, а обсяги такі що ає страшно. Не пам’ятаю щоб я ще колись такий завантажений був.
І більшість з того що я роблю нове для мене, через це часу на все йде дуже багато. Думав вже спальний мішок в офіс принести.
Ну та нічого, колись все буде зроблено 
Фоточка як нагадування для себе що треба вже думати про відпустку.
У пост апокаліптичній Америці куди повернулося середньовіччя усі технології складніші за млин та колесо під забороною. І за цим слідкують служки нової релігії.
Через ряд пригод герої знаходять залишки цивілізації де вчені мають і енергію і технології, але ділитися ними зі світом не поспішають.
Сюжет здається передбачає що можна наповнити книгу якими завгодно пригодами, ситуаціями та переживаннями героїв, але щось не надто склалося.
Проте прочитавши цю книгу повторно через кілька років я зрозумів, що головний її посил в тому, що “технології це добре, але може краще без них?”. В цілому книга це не стільки цікаві пригоди і навіть не стільки фантастика (хоча і того і іншого є потроху), а скоріше про емоційне дорослішання героїв і розуміння, що їх дитяча мрія насправді їм вже не подобається і вони її не прагнуть
І хоча я не погоджуюся з основним уроком книги, але визнаю її значущість та якість.
До речі саме вона (авторка) є автором сценарію 5-го епізоду “Зоряних війн”.
Оцінки: