Рік: 2011

Anthony Reynolds. Dark Apostle Рейнольдс. Темний Апостол (2007)

Це шось неймовірне! 95% книги займає опис битви (це десь три сотні сторінок) де людей шматують, розстрілюють, підривають і знищують різними способами.

Заковані у непробивну броню гіганти, генно- та кібернетично-модифіковані істоти, кровожерливі демони замкнені у зброї та механізмах, релігії та культи… Автор просто кидає тебе головою у самий вир подій навіть не пробуючи пояснити шо до чого і яка там є передісторія.

Таке враження що ожили фантазії прихильників різних стилів металу і почали битися між собою – живі придатки до машин культу Адептус Механікух, гіганські воїни що руйнують і вбивають в ім’я богів Хаосу, закуті у майже непробивну броню і утримуючі демонів у зброї (а демони звісно живляться виключно людською кров’ю), гвардія та космодесантники що воюють за Імператора і беруть технікою та чисельністю, раби що гинуть сотнями тисяч (причому вбивають їх усі сторони).

Тут і якась демонологія, містика, тут і гіганські машини (чого варта одна кількакілометрова гармата), тут і безмежна лють і релігійне піднесення. Отаке якесь…

Ще прикольно те що є кілька героїв які проходять майже через усю книгу і потім їх автор одномоментно і неминуче вбиває. Весь час гадаєш хто переможе та хто із них залишиться живим у кінці.

А, я ж сказав що це Warhammer?

Список книг в серії – http://en.wikipedia.org/wiki/List_of_Black_Library_novels. Подивіться, він вас вразить

Gale Laakhman. Cracking the coding interview

 

Авторка працювала програмістом у головних компаніях софтверної індустрії – Microsoft, Apple, Google, Yahoo та Amazon, а також у декількох менш відомих компаніях.

 

Книга по суті є задачником (з рішеннями) питань які найбільше зустрічаються на інтерв’ю в перелічені компанії. Задачі поділені на групи (рядки, списки, математика, многопоточність, головоломки, тощо).

 

Також є невеличкі розділи з приводу того що писати в резюме, як вести себе на інтерв’ю, як проходить сам процес в кожній з компаній і таке інше.

 

Хороша книга коротше.

 

І у авторки зараз своя компанія яка займається кар’єрою програмістів – http://www.careercup.com/. На сайті є обговорення різних задачок і рішень, сервіси щодо покращення резюме та імітації процесу інтерв’ювання.

Neal Stephenson. The Diamond Age: Or, A Young Lady’s Illustrated Primer / Н. Стівенсон. Діамантовий вік: або ілюстрована абетка для юних дам (1995)

 

Автора цієї книги сам Вільям Гібсон (батько кіберпанка) назвав найкращим фантастом Америки.

 

Всі дії відбуваються у тому ж світі що і дії “Лавини”, тобто у світі де політичний устрій на всій планеті – анархія. Усім правлять корпорації, спільноти, землячества, клани і мафії.

 

Технологічні засоби що змінили сам стиль життя, всепроникнені комп’ютерні, мобільні та нанотехнології… Але автор не зациклюється на технічній частині. В книзі просто ідеальний баланс “науковості”, соціальності, пригод, інтриг та моралі.

 

Ну а сюжет приблизно такий – на замовлення керівника одного з найвпливовіших суспільст талановитий вчений виготовляє інтерактивну книгу яка має виховувати дитину переможцем у всьому. А книга випадково потрапляє не в ті руки…

http://en.wikipedia.org/wiki/The_Diamond_Age

Neal Stephenson. Show Crash / Н. Стівенсон. Лавина (1992)

 

Це одна з найкращих книг в стилі кібер-панк які я взагалі читав. Чесно кажучи я кібер-панк не надто люблю, але ця книга це просто щось!

 

 

У книзі багато чисто “технологічних” штучок і ідей, але автор на них не акцентує і не зациклюється. Також тут присутнє переплетення віртуальної реальності із реальною реальністю. На цьому усе і побудовано.

 

Ну і крім того на планеті панує анархія. Звісно важко сказати як воно буде насправді при повній анархії, без держав і урядів. Але у автора вийшло класно і реалістично. З одного боку страшнувато і якось незахищено, а з іншого більше свободи, більше відповідальності за свої вчинки і більше необхідності думати над тим що робиш.

 

Сюжет приблизно – так само як для комп’ютера можна написати вірусний код і доколупатися аж до BIOS, так і для людини можна задіяти ті первісні механізми що відповідають за розуміння мови. При цьому “мовою програмування” слугує протомова сприйняття якої вбудовано в наший мозок. Розкручується ідея Вавілонської вежі і всієї супутньої міфології.

Frank Hebert. Dune / Ф. Герберт. Дюна (1966)

Це без перебільшення кільтова книга у фантастиці. Книга з якою порівнюють майже всі “монументальні” та “масштабні” твори.

Чесно кажучи я не вважаю цю книгу прямо таки вершиною епічної фантастики. Просто дуже класна книга. Тим не менше негайного бажання прочитати продовження вона не викликала.

Про сюжет нічого казати не буду бо таке варто знати самому, а не з переказів (:

А ще є непоганий фільм – http://deafguitarist.wordpress.com/2011/02/02/dune-1984/

Neal Stephenson. Zodiac / Н. Стівенсон. Зодіак (1988)

 

 

Продовжуючи свою освітню діяльнісь (в смислі що книги написані у науково-популярному ключі) цього разу автор розповідає історію ідейного хіміка. Хімік цей, що знаходиться у перманентній “творчій відпустці” допомогає екологічним борьцям за довкілля боротися з поганими і злими корпораціями що усе забруднюють.

 

Проводить дослідження, якусь детективну роботу, ховається від вбивць, і взагалі рятує світ від катастрофи.

 

Пізнавально. Присутня хімія і біологія, але без формул.

J. V. Jones. The Book of Words / Дж. Джонс. Книга слів (1995–1997)

Високоякісна фентезійна трилогія:

  • The Baker’s Boy / Учень пекаря (1995)
  • A Man Betrayed / Зрада (1996)
  • Master And Fool / Чаклун і дурень (1997)

Із задоволенням дочитав до середини третього, останнього тому. Ну а далі таки вже ніяк не пішло – бо фентезі, а я його шось ніяк не поважаю (за рідким винятком).

 

Початок – нормальний, не придуркувато героїчний. Звісно героям треба кудись мандрувати за пів світу і когось рятувати, але мотивація у них доволі розумна і логічна. Пафосу особливого нема.

Ну звісно головний герой (бідний козопас, чи то учень пекаря) виявляється могутнім чаклуном, героєм і взагалі принцем. Його подружкою виявляється принцеса звісно ж. А його ворогом наймогутніший і найпідступніший чаклун у якого є такий самий син від королеви… Ну і так далі. Присутні наркотики. Незважаючи на таку шаблонність все одно дуже і дуже добре написано.

 

Лише тільки кінцівка сильно передбачувана.

Robert Wilson. Spin / Р. Вілсон. Спін (2005)

Ідея в цілому еперекликається з ідеєю «Карантина», але відмінностей багато і не можна сказати що це просто варіація.

 

Земля, загорнута у мембрану невідомого походження дожває останні 50 років в той час як за її межами пролітають сотні років у секунду. Більшість людей звісно або у відчаї, або у іншому непродуктивному стані, але хтось бачить і можливості – ракети з бактеріями дозволяють тераформувати Марс за кілька місяців в той час як там пролітають сотні тисяч років. А потім і земні види з поселенцями заселяють нову планету. Як тільки Марс досягає приблизно того ж рівня розвитку його теж обертають мембраною.

 

І ось коли Сонце вже готове вибухнути щось починає прояснюватися. Сукупність нанобактерій що живиться і розбудовує сама себе на кризі космічних об’єктів здається вважає людство своїм примітивнішим родичем і створює для нього середовище яке б дозволило виду існувати ще дуже-дуже довго.

 

Ну а так в книзі багато бізхнесу, політики, кохання, релігії, медицини і складних людських стосунків.

Лариса Денисенко – Корпорація ідіотів (2005)

Книга надзвичайно мені сподобалася, хоча я зразу дуже сумнівався чи варто мені читати сучасну українську прозу взагалі. Боявся що там все таке езестенційне буде…
Коротше 5 балів. Написано добре, чесно і цікаво.  Брутальність та чернуха відсутні. Враження самі позитивні. Варто читати.

 

З рецензії:

Молодий шибеник, який втрачає совість та віру в людство, випадково потрапляє на державну службу, де опиняється в колі людей, яких можна назвати ким завгодно, але не справжніми державниками. Байдикування, хизування, гра по чужих нотах. Це смішно, сумно, але не безнадійно, принаймні хочеться в це вірити. “Корпорація ідіотів” – це можливість для пересічного громадянина потрапити за куліси життя державних мужів та процесів прийняття РІШЕНЬ. Сучасна проза в дусі Зощенка та         Гоголя.

 

А ось і ЖЖ авторки – http://bozi.livejournal.com/