Рік: 2011

Michael Crichton. The Andromeda Stain / М. Крайтон. Штам “Андромеда” (1969)

 

Це класика техно-трилера – невідома зараза занесена з космосу (насправді не зовсім, читайте самі) нищить людей. Ну а вчені намагаються знайти рішення і побороти хворобу.

 

Доставляє описом способів стерилізації та потенційного уникнення зараження про мехінізм якого нічого не відомо.

 

В найкращих традиціях відважний герой, прострелений у багатьох місцях, з останніх сил рятує світ і себе від ядерного бомбандування.

Ну а взагалі то читати варто. Не дуже художньо, але повністю в рамках стилю. Ну і ще є така наївність стосовно того як усі служби і люди працюють разом, ефективно і цілеспрямовано. І ніяких тобі бюрократичних проволочок, ніяких політичних ігор, заздрості, нерозуміння чи просто дурості.

Frank Herbert. The Santaroga Barrier / Ф. Герберт. Бар’єр Сантароги (1968)

 

В книзі нема ніякої жорстокості чи крові, але читати страшнувато.

 

По суті це про захоплення і контроль людського розуму, створення такого собі мурашника з особистостями. Причому головний герой що проводить розслідування весь час старанно бореться з “паразитом”, але в кінці кінців таки вливається в “родину”.

 

Варто прочитати. Це скоріше шгостросюжетна ніж фантастична література.

99 F. Frederic Begbeder/99 франків. Фредерік Бегбедер

Ну що ж. Довго мені розповідали про цю “непересічну”, “правдиву”, “шокуючу” і “стилевизначаючу” книгу. Ось дійшли і до неї очі.

Перше враження – ні, звісно це не просто макулатура. Але і нічого незвичного/надзвичайного я там не вичитав. Буржуазний кіч своїми суіцидальними тенденціями на фоні неоригінально-шокуючих побутових сценок.

 

А крім криків про те що “у мене останній БМВ, віла, яхта, моделі і кокаїн кожного ранку, але я хочу здохнути і взагалі наш світ скоро здохне від своєї синтетичної псевдокопії” нічого щось не видно. ):

Ага, іноді виникає тем “КОХАННЯ”. Ну ясно що цьому лузєру (головному герою) ніфіга не світить, через те що він поганий, боягузливий, підлий, про що він і не забуває нагадувати з кожної другої сторінки.

Ну читати можна, і читати із зацікавленням. Але реклами б поменше цій книзі, було б краще, не так би сприймалася вона.

Roger Zelazny. Isle of the Dead / Р. Желязни. Острів мертвих (1969)

Як і в романі “Око кота” тут всі події навколо сюжету мисливець-жертва де жертва в кінці кінців перемагає.

 

Фірмова вивернутість світу, персонажів і подій обгрунтовується унікальними вміннями героя (в даному випадку – створювати цілі планети зі збалансованою екологією), його незліченними багатствами та більше ніж тисячолітнім за тривалістю життям.

 

По суті можна сказати що це така собі передмова до “я вам покажу як писати фантастику і не бути Філіпом Діком при цьому”.

 

Традиційно для автора роздуми про те як це воно бути богом і які проблеми є в житті богів.

Eric Frank Russell. Men, Martians and Machines (1955). Major Ingredients (2000). Somewhere a Voice (1965). Like Nothing on Earth (1975) / Эрик Рассел. Эта безумная Вселенная.

Книга із чудової серії “Шедевры фантастики”.
Не дивлячись на те що я дуже люблю наукову фантастику і чимало її перичитав цього автора я не знав взагалі ): А дивно. Його оповідання (до речі періоду 60х років) можна сміливо порівняти з найкращими оповіданнями Шеклі.
Вони схожі і за стилем і за стилистикою. Взагалі твори мають трохи простіший сюжет і помітно довші, через те що містять більше деталей. При цьому автор дуже рідко використовує прийом парадоксу чи жарту в останньому реченні твору (що у Шеклі присутнє в 99% оповідань).

Сама збірка, як у нас це люблять робити, складена з 4х збірок:
– Major Ingredients
– Men Martians & Machines
– Somewhere a Voice
– Like Nothing on Earth

Robert J. Sowyer. Flashforward / Роберт Дж. Сойер. Спогади про майбутнє (1999)

 

Таки ці вчені зі своїм коллайдером наробили біди – в резульаьі експерименту усі зазирнули у своє майбутнє на якусь хвилинку і побачили там в основному не надто приємні речі. А хто і нічого не побачив.

 

Ну коротше якась там наукова база під це підведена – особливо потужний струмінь нейтріно пройшов через Землю під час зіткнення у коллайдері елементарних часток з близькосвітловою швидкістю… коротше таке шось. Ну і дані про майбутнє виявляються непротиречивими, зі шматочків “спогадів” починає складатися картина майбутнього. Відповідно виникає питання фатуму і чи можна в тому майбутньому щось змінити.

 

Один з головних героїв розслідує власне вбивство, розповідь нповільно перетворюється на екшн зі стріляниною, біганиною і вибухами.

 

А коли проводять повторний експеремент то кілька “Обраних” бачать набагато далі – людство зникає, Земля гине, їхні одіті в титанові тіла розуми мільйони років літюать у порожньому мертвому всесвіті.

 

По книзі навіть запиляли якийсь серіал де автор зіграв щось у першій серії.

James Rollins. Altar of Eden / Дж. Роллінз. Алтар Едема (2009)

http://platform.twitter.com/widgets/hub.1324331373.html

Дика суміш пригодницького роману на божевільній швидкості із науковою фантастикою та різними заговорами.

Коротше перша частина це по суті полювання на прадавнього, заново виведеного у таємних лабораторіях шаблезубого ягуара. Але ягуар іще й модифікований, з потужним інтелектом.

А далі виявляється що подібні досвіди і на людях робили (в сенсі що вивели прадавніх людей).

А потім група дослідників летить на таємничий острів населений цими монстрами…

До речі непоганий у автора сайт, красивенький такий – http://www.jamesrollins.com/

З коментарів:

Роллінз завжди справлялв враження недо-Брауна. Він міг вибудувати класний і цікавий сюжет, але накидати туди таких трешакових елементів, що тільки думаєш “і де автор такого набрався”.

Glen Cook. Darkwar / Глен Кук. Темна війна

 

Фентезійно-науковий серіал(вірніше трилогія) від майстра фентезі. Головні діючі особи якісь чи то прямоходячі лисиці розміром з людину, чи то якісь розумні собаки. Автору вдалося класно змішати фентазі (магію, мечі-стріли, заговори) з науковою фантастикою (технології, польоти у космос) та екшн (війни і локальні бійки). І все це при пануючому матріархаті.

Doomstalker / Прирікаюча (1985)

Талановита дитина із забитого племені відкриває в собі В

еликий Магічний Дар. А тут як назло на селище нападають дикуни-кочівники і всих вбивають… Але героїні вдається врятуватися і дістатися монастиря де вона і починає розвивати свої магічні здібності.

З’ясовується що світом володіють магічні ордени сестер, усе поділено на зони де є обмеження для допуску технологій. Тобто в той самий час як в субтропіках усяка вогнестрільна зброя присутня і скайпи з інтернетами десь далеко на півночі бігають у трусах з березової кори і стріляють з лука.

Warlock / Чаклун (1985)

Внізапно у кочівників з’являються якісь лідери, збирають усих до купи і насилають їх ордами на осередки цивілізації. І є у них могутній чаклун, який прямо як в індійському фільмі є братом головної героїні. Ну і по ходу з’ясовується що за всим цим стоїть інший орден.

Також розкривається тема Гільдії Торгівців, які не володіють магією і тому мусять розвивати технології. Ну і бачимо що дуже повільно, але технології таки витіснять магію.

Головна героїня починає осваювати польоти.

Ceremony / Церемонія (1996)

Вихід у космос, війна ядерними бомбами, зустріч з людьми. Дослідження космосу, пошук нових планет для баз, розбірки з людьми, …

В кінці таки головна героїня розуміє що час магії минув і вона з її сестрами по ремеслу лише стримують розвиток свого світу. Ну і сцена групового самогубства в кінці.

 

Взагалі дуже пристойно, а головне динамічно. Ну Глен Кук все ж таки. Він будь-яку фігню зуміє так написати що будеш читати як не в себе.

Glen Cook. The Dragon Never Sleeps / Г. Кук. Дракон ніколи не спить (1988)

Всесвіт через кілька тисячоліть після подій “Дюни”. Усім правлять торгівельні доми та комерційний інтерес. Людям нема рівних у жадібності, підступності та інтригах.

Також присутні військові кораблі що патрулюють космос і користуються страшною зброєю і технологіями принципів роботи яких навіть не розуміють.

І тим не менше люди зникаючий вид. Поступово все заселюється іншими видами, більш молодими, в тому числі виведеними штучно для війни багато тисячоліть тому. Люди ж, практично безсмертні вже завдяки технологіям, замість розмноження займаються клонуванням, збереженням себе в потужних комп’ютерах та інтригами.

Загальний настрій – людство гальмує загальний розвиток і взагалі не потрібно. Але якщо кораблі-стражі потраплять у руки комусь іншому то буде ще гірше. Власне навколо захоплення цих озброєних монстрів і крутиться більшість інтриг

Читати складно через велику кількість діючих осіб, складну мотивацію яка не зрозуміла майже до самого кінця книги, інтриги та продовження історій про початок яких автор не розшифровував нічого. Коротше офігєнна наукова фантастика.