Виглядає ефектно, але насправді не надто складно коли призвичаїшся
Рафтінг (для тих хто не знає) це сплав по річках на широких і пласких гумових човнах (4-6 людей) з доланням порогів яке утворює каміння на дні річки. Самі пороги мають 6 рівнів складності де 1 означає спокійну воду, а 6 – водоспад.
В Коста Ріці одні з найкращих рафтінгів для початківців – дуже довгі і мілкі (у сухий сезон) річки з порогами рівня 3. Це той рівень коли тебе трохи кидає і треба іноді кидатися то на дно човна, то на інший борт, можна навіть вилетіти іноді, але в цілому нічого складного. А от вже в сезон дощу (одна з двох пор року в цій кліматичній зоні) ці самі пороги стають рівнем 5 і долати їх вже небезпечно навіть професіоналам.
Зверніть увагу на зелені плями – це підошви того хто вилетів з човна
Ця наша пригода включала в себе більше ніж півтори години автобусом зі столиці, 4 години самого рафтінгу та ще майже 3 години до нашого наступного міста – Ла Фортуни.
А за 4 години навіть з нескладними порогами можна нормально відчути що таке рафтрінг і зрозуміти для себе чи варто робити щось подібне ще. І наскільки я побачив Олені сподобалося (у неї це було вперше), але не настільки щоб їхати 3 години в одну сторону і робити це в холодних річках нашого штату. А так де тепленько і не далеко – це залюбки.
“Капітан” нашого човна давав команди як грести вперед чи назад, кидатися на одни чи інший бік, або на дно щоб не застрягти на камінні і не перевернутися
Дуже багато сонця, і хоча спеки не було відчутно (все ж таки постійні бризки води) та обгоріли усі відкриті частини тіла дуже добре.
Коли була нагода там де спокійна вода і дно без каміння нам давали стрибати у воду і трошки поплавати.
Та і взагалі в плані інтенсивності пороги такого рівня не складні, а через те, що між ними є доволі довгі відрізки спокійної води ще і не втомлюють. Єдине що 4 години це все ж таки дуже довго. І якщо у вас є хоч якась фізична підготовка – все це буде надзвичайно легко, але в кінці буде легка втома.
Кермач визначає шлях яким човен долає поріг і дає відповідні команди усій групі
У підсумку – можу порадити як спорт так і це конкретне місце. Якщо буде така можливість то робіть: це одночасно і яке не яке фізичне навантаження, але не надзвичайне якесь, це і пригода, це і чудові види.
Колишня тюрма, а зараз музей для дітей – в країні дуже низький рівень злочинності
Коста Ріку розтащовано дуже близько до екватору, майже в місці приєднання Центральної Америки до Південної Америки. Для нас переліт зайняв трохи більше 6 годин з Сіетлу до Маймі, а звідти вже 4 години в столицю країни – Сан Хосе.
Країна є доволі унікальною за багатьма показниками деякі з яких я згадаю далі. Населення країни складає 5 мільйонів населення з яких майже 1.5 живуть в столиці.
Виносна торгівля на центральній вулиці столиці
Незвичним (особливо для Південної Америки) є те, що більшість дорослого населення складає середній клас – дрібні бізнесмени та висококваліфіковані службовці. І через це країна останні 30 років дуже сильно прогресувала в усьому.
Політично більшість населення центристи і їх політики мало відрізняються одне від одного. І через це у країні одночасно і відбуваються постійні реформи, але і популістських рішень теж не приймається (як роздати всім телефони, чи висадити 2 мільярди дерев, побудувати ядерну бомбу та інша зеленщина тут не пройде). Тобто виборці дуже раціональні і прагматичні, а клоуни та брехуни в політиці відсутні – у них просто не буде електорату.
Сучасне мистецтво (це ж воно?) тут перемішане з класичним, примітивним та авангардистським
Також варто згадати про відсутність “національного” питання – мене не розуміли коли я питав чи є такі політики які ціляться на конкретну групу, національність чи ідеологію. Тут таке схоже відсутнє і головоне за чим оцінюють політиків – це результативність роботи та показані результати. Ідеологія, релігія, мова та національність тут схоже нікого не цікавить взагалі. І усі вони себе сприймають як один народ – індіанці (близько 2% населення), афро-карибці (так тут чорношкірих називають – 15%, та нащадки іспанських завойовників.
До того ж останні років 15-20 сюди на пенсію почали перебиратися європейці та американці – однаковий клімат весь рік, розвинена інфраструктура і трошки дешевше ніж вдома.
Одна з будівель архітектурою якої місцеві дуже пишаються – це копія чогось європейського
Якщо ще 20 років тому знання англійської було шансом отримати більш високооплачувану роботу то зараз без англійської скільки-небуть пристойної роботи не знайти. Причому англійська доволі хороша у тих хто нею говорить і людей з англійською можна зустріти навіть в самій глушині.
В країні відсутня армія. Тобто в якийсь момент люди вирішили, що вона їм не потрібна і кошти спрямовують в освіту та медицину.
На місці колишнього аеропорту розташовано величезний парк з пам’ятниками та музеями
Також вражає стан доріг – якість покриття, розмітка, освітлення. І все це є не лише в столиці, але і у віддалених містечках. Взагалі країна нагадує трохи бідніші США. На жаль і ціни майже такі ж як в США.
Коста Ріка країна не дешева і практично усе тут коштує значно дорожче ніж в Україні. Це проте означає і високі рівні заробітків та рівень життя людей. Також через це країна приваблює велику кількість заробітчан переважно з Нікарагуа на півночі – там якраз постійно вибирають місцеві аналоги “Партії Регіонів” чи “Слуг Народу” і країна завдяки цьому перебуває у перманентній економічній дупі. А в Коста Ріці за ту саму роботу платять мінімум втричі більше.
Сучасні машини, відсутність бомжів, хаотична забудова
В той же час не можна не помітити властивого Південній Америці навіть в найдорожчих районах столиці – хаотична забудівля (яку таки приводять потрошку до ладу), непродуманість дорожніх розв’язок, всюди протягнуто дроти, якість випадкові руїни мостяться до сучасних будівель зі скла та бетону.
Сама столиця є найбагатшим місцем країни і це помітно – автомобілі точно як в США, можна побачити будь-що. Хоча і у віддалених районах не бачили аналогів жигулів та москвичів, проте у столиці схоже всі автомобілі не старіше 5 років.
Будівля уряду без вікон – бетонний куб
Смішно як нам багато разів розказували про пару будівель (оперу та театр) які обов’язково треба побачити. А з’ясувалося, що вони усього лише побудовані у європейському стилі – для місцевих це прямо невидане щось, всі нам казали “прямо як в Парижі чи Римі”. Було смішно.
Центральну вулицю міста перекрито для транспорту і по ній ходять пішоходи. А сама вулиця повністю складається з магазинів, крихітних готелів та кафе/ресторанів. І до речі ось ці невеличкі готелі та ресторани є взагалі будь-де – навіть у самих глухих місцях. І тому дуже багато туристів беруть напрокат машину і їздять по всій країні – завжди можна знайти де зупинитися та поїсти. Плюс хороші дороги.
Приготування кави у місцевий спосіб як це робили ще 200 років тому
Ще я помітив, що практично ніхто не палить – за усі дні перебування тут я бачив менше 10 людей з цигарками, та і ті були бомжами. Також не бачив п’яних взагалі жодного разу.
Географічно країну складають 4 пояси високих гір з майже сотні активних вулканів. Землетрусів тут стається більше сотні на добу, але усі настільки дрібні, що ми їх не помічали. Останнє серйозне виверження (зруйновано вщент 2 міста і тисячі загиблих) сталося у 70-х роках. З того часу уряд розробив і запровадив процедури евакуації, хоча кажуть жертв все одно скоріш за все не вдасться уникнути у разі виверження.
Місцева кухня містить багато м’яса, але на диво мало овочів
А згадані вище гори вже в свою чергу ділять країну на різні кліматичні зони – вологе і прохолодне високогір’я та гаряче і сухе узбережжя. До того ж в країні фактично 2 пори року – сильні дощі та дуже слабкі дощі. Але через різний клімат та вологість густа рослинність знаходиться переважно в горах, в той час як внизу рослини виживають під пекучим сонцем без води.
В країні дуже хороша вода, принаймні в тих регіонах де ми були – відфільтрована від пилу рослинністю гір, далі крізь лавове каміння просякає глибоко під землю де розігрівається до пару лавою і виштовхується вгору. Всюди де ми були усі п’ють воду просто з крану. І навіть в ресторанах наливають з крану. На смак дуже чиста, без будь-якого присмаку чи запаху.
Місто оточене горами, але повітря чисте і прозоре
Також і повітря надзвичайно чисте (а не той жах який ми бачили в Гватемалі) – по-перше, це маси океанського повітря. А, по-друге, в країні надзвичайно жорсткі вимоги до викидів виробництва та машин. Більшість року тут повітря чистіше ніж в Сіетлі (яке вже і так значно чистіше ніж в Києві чи Жовтих Водах).
