Їжа в Microsoft

Писав подібний пост як тільки почав працювати тут і все мені було незвично та дивно. А от зараз переносю потроху старі пости з ЖЖ і є можливість не просто перепостити, але і підкоригувати…

В кожному комплексі корпусів у МС є столовка/кафешка. Це яка правило двопорхова будівля на 200-300 місць. Всередині кілька кафе/ресторанів мають свої “точки” де можна вибрати якусь їжу за доволі невисоку ціну. Потім проходиш через каси, розраховуєшся тим же бейджем з яким проходиш всередину. Гроші на нього можна класти або безпосередньо на касі, або настроїти щоб певна сума із зарплатні клалася туди автоматично. Ну або просто налічкою платиш і здачу береш або налічкою, або на той же беджик кладеш.

В Белєв’ю де я працюю у нас нема комплексів будівель (в Редмонді заборонено будувати більше трьох поверхів), а натомість ми працюємо в хмарочосах. Ну і у нас один поверх в кожному такому білдінгу і є столовкою. В Белєв’ю до речі чотирі такі білдінга в МС по 25 і більше поверхів.

З варіативністю їжі як поталанить. Піца і салад-бари є кругом. А от хорошу мексиканську чи італійську їжу вже не завжди знайдеш. Ну і звісно бургери тут же готують, сендвічі, буває ще китайська їжа, супи…

Ціни десь на 50-30% відсотків нижчі ніж у “зовнішньому світі”, якість лише трошки поступається. Але тим і добре працювати в місті (як Белєв’ю) – можна вийти у сусідні місця і поїсти коли вже набридло місцеве меню. А в селі як Редмонд не так легко вибратися з оточення МС-будинків.

В боротьбі за зелену планету кафетерії постійно вигадують якісь екологічно чисті столові прибори (виготовлені з переробленої кукурудзи і картоплі) які то не витримують гарячої води, то смердять, то гнуться і ламаються. Але у випадку чого їх можна навіть ковтнути і вони перетравляться. І розкладаються вони дуже швидко, тобто їх можна покришити і висипати як добриво. Тепер навіть не лише паперові стаканчики та тарілки, але і з вигляду пластикові кришки для стаканів теж “компостабл”, тобто можуть легко бути перероблені у добрива.

Ну і відповідно сміття ділиться по кількох корзинах – компостабл (одноразово посуда і залишки їжі), ресайклабл (жестяні банки та скло) та інше сміття переробка якого коштує дорого. І так, за своє сміття платять не лише великі компанії, але і індивідуально люди – кожен має кілька різних баків для сміття (така ж класифікація як я назвав) і платиш ти за те як часто який тип сміття в тебе забирають.

Тепер про напої. На кожному поверсі є “кухня” з холодильниками з безкоштовними напоями, звичайним холодильником, одноразовим посудом, чаями (теж бежкоштовними) та страбаксовими машинами для приготування кави (теж безкоштовної). Чув таку цифру що на безкоштовні напої МС витрачає 20 мільйонів на рік. З напоїв є (по пам’яті): Coca Cola (звичайна, без цукру, без кофеїну, без цукру і кофеїну), Pepsi Cola (звичайна і без цукру), Dr. Pepper (звичайний і без цукру), Mug (звичайний та без цукру), Montain Dew (звичайний та без цукру), Sprite (звичайний та без цукру), кілька видів води Talking Rain з різними присмаками, кілька соків (томатний, виноградний, з ягід та апельсиновий) та ще якісь фанти-газіровки, молоко (2%, шоколадне та знежирене). Чаїв щось більше 10 видів, в апараті кава звичайна та безкофеїнова, какао. В асортименті вершки та цукор.

Не дивлячись на доволі непоганий вибір та низькі ціни багато хто приносить їжу з дому/магазину/ресторану, розігріває у мікрохвильвій і їсть на робочому місці чи в тій же кафешці. Згадування цього факту на одному з українських ресурсів якось призвело до того що  почалися воплі про “невіримо”, або навпаки “американські ніщеброди носять борщ на роботу у бідончиках”. І ніякі пояснення що принесене можу бути просто смачніше чи корисніше не сприймалося. Ну звичайна українська понтовість “якщо можеш їсти в ресторані то чому ж не показати всим що ти не бідняк що їсти їжу з дому”.

Тренінг з многопоточності…

..на який я ходив 3 останні дні, чому і не писав нічого, виявився доволі корисним і пізнвальним.

До речі що це за “Багатонитевість”?! Це офіційний переклад, чи як? Звучить доволі криво як на мене.

Так от, тренінг цікавенький, 3 дні по 4 години. Не надто технічний, але інформативний. Дядько який раніше працював у різних проектах типу PlayStation, XBox, Intel Vtune, а зараз займається проблемами портування Windows на ARM-процесори розказував цікаве про особливості роботи сучасних “десктопних” процесорів, кешу, шин даних та оптимізацій компілятору.

Далі була класика – критичні секції, interlocked-операції, м’ютекси, івенти та семафори. А також нововведення Windows Vista та Windows 7 – conditional variables та slim reader writer locks.

Написали самі кілька “лабораторних” – spin lock, memory barrier та розпаралелювання обчислень на матрицях.

Головний висновок – уникайте розпаралелювання як тільки можна, інакше уникайте синхронізації якщо можна, інакше уникайте самі писати примітиви синхронізації. І ніколи, НІКОЛИ не пишіть lock-free алгоритми! Smile

Все, звітував.

Про сходинки…

На роботі я стараюся більше користуватися сходинками, і лише коли сильно болять ноги даю слабину Smile

Працюю я на 16-му поверсі, душова у нас на –1-му, столовка на 25-му.

І ось таким чином розмальовані стіни показують висоту на яку піднявся, скілька калорій спалив і таке інше.

 

До речі загадка – що не так на картинці?

А поки ви думаєте скажу ще одну річ. Дивно, але переважна більшість людей чомусь вважає що ходити сходинками вгору важче ніж вниз. Нічого подібного! Просто при хотьбі вгору більше працює серце, і це і є проблемою для нетренованих тушок. А от при хотьбі вниз м’язи навантажуються більше, задіяно більше м’язів, та плюс це ще “навантаження” для мозку щоб тримати тіло в рівновазі і координувати зусилля.

Висновок – ходіть сходами!

Про нагороди і медальки в MS

З випуском кожної нової версії продукту на ринок (сервіс-паки теж є окремими продуктами), кожному з тих хто приймав участь в роботі над ним розсилають спеціальні маленьки таги. Це така металева пластинка з вигравійованими на ній назвою, версією, а іноді і логотипом продукту.

Як визначають версії для онлайн сервісів (bing, maps, travel, hotmail, …) це окреме питання. ДЛя простоти можна сказати що ми випускаємо 2 версії в рік (поки що), але не сумнівайтесь що оновлення виходять набагато частіше (як і у конкурентів).

Особливо поталанило тим чия робота входить одразу у офіційну версію продукта, потім у сервіс-пак випущений в тому ж році, а потім ще в якийсь набір чи продукт. Такі щасливчики можуть отримати до 4, а то і більше тегів за рік.

Теги клеються на спеціальну табличку. Мою, наприклад, розраховано на 8 тегів. А отже в середньому такої таблички має вистачати на 4 роки. Але оскільки я почав працювати одрозу в “долгостроє” який перестартовували то свій перший тег я отримав аж через 2.5 роки.

Самі таблички є різних моделей. Першу видають з першим тегом. По дизайну таблички можна легко побачити скільки приблизно людина працює в компанії. Тобто дизайн кожні приблизно 5-10 років міняють.

Мені, коли я свого часу активно ходив на співбесіди у пошуках команди, доводилося бачити монстрів з трьома і іноді чотирма табличками.

 

Крім табличок “випущено на ринок” є ще кілька відзнак що їх можна красиво розставляти у офісі. Це, наприклад, відзнаки за відпрацьовані 5, 10, 15 років. Також є відзнаки за перший зароблений продуктом чи групою продуктів мільярд доларів. Є відзнаки за всякі інші досягнення – завоювання долі ринку, отримання нагород від сторонніх організацій і інші.

Ну і звісно є відзнаки за патенти. Знову ж таки в залежності від того коли їх було отримано це або красива табличка з гравіюванням по метталу, або красивий чорний куб із золотим тисненням. У деяких крутих чуваків (архітекторів в основному) в офісах цілі будови з кількох десятків кубів можна спостерігати.

Весна 2008–MS Campus

Якось коли тут живеш (зараз говорю конкретно про Редмонд де ми вже 2 роки не живемо) то дуже легко забуваєш що насправді майкрософтовські будівлі і комплекси цікаві архітектурно і красиво, а головне органічно вписані в пейзаж.

Незвично те що все постійно зелене, ну тобто круглий рік. Незвично те що газони яскраво зелені, те що кругом поливалки, те що граблями не скубуть траву. Незвично що дороги усі розмічені, добре зроблені і продумано спроектовані.

Хоча зараз це вже не дивує, і навіть не помічаєш. А спочатку я був готовий фотографувати усе підряд.

Всі фото зроблені на вихідних коли кампус вимирає.