Ще не так давно я писав про свій п’ятирічний у компанії ювілей, а тут ще одна нагода пригадати цю дату.

У нас тут є традиція на новий рік з пацанами ходити в баню видавати на 5, 10 та 15 років такі симпатичні “нагороди”. Це штучний кристал на підставці з іменем. На поличці серед інших відзнак виглядає доволі стильно. Також непогано поставити його на вікні якби вону було в моєму офісі.

 

Штучка ця видається як привило на мітингу де присутня якась більша ніж просто команда кількість людей. Старанно запакована у картон, коробки, коробки у коробках і так далі. Досвідчені люди порадили коробку не викидати – знадобиться при переїздах.

Також до неї йде спеціальна тряпочка для протирання.

А на 10 років видають ще більшу (зелену здається). А на 15 така бандура що не дуже то і потягаєш (вдвічі майже більша).

 

До речі ці фотографії нагадали мені що треба б пофотографувати і похвалитися іншими фігурками в моїй колекції (тут ви бачите тільки те про що я вже писав).

Хоча і невеличкий, а все ж таки ювілей і певні підсумки певні можна робити. До речі те що пройшло 5 років навіть не відчувається, враження таке що максимум 2 роки пройшло, наче не так і давно був перший день…

Далі дещо сумбурно, спробую не повторювати те про що вже писав раніше.

Як все починалося

Своє резюме я кілька разів посилав у МС, але жодного разу навіть не відповідали. І от черговий раз відправивши резюме на [email protected] нарешті отримав відповідь (працював я тоді у Luxoft’і). Там питали коли мені краще подзвонити, ну а після нетривалої переписки власне мені хтось із ХРів і подзвонив і ми мило поспілкувалися з приводу мого досвіду з різних технологій та порозв’язували стандартні логічні задачки по телефону. Взагалі у мене склалося враження що інтерв’юєр звіряє мої відповіді з якоюсь формою і ставить галочки.

Ще через деякий час мене запросили на співбесіду у Москву куди я і поїхав. Там вже пройшов 5 співбесід (45 хвилин інтерв’ю + 15 хвилин відпочинку). Щоб такого особливо складного щось було так і ні, доволі стандартні задачки. Лише на відміну від наших ніхто про віртуальні методи не питав і взагалі сказали писати на чому зручніше. Ну типо наймають тих хто достатньо розумний щоб вивчити будь-що і щоб мав цінність для компанії в цілому.

А ще через деякий час прийшов офер, розмір зарплатні і таке інше. Я тоді погодився одразу, зараз розумію що сильно продешевив, але не шкодую все одно. Навіть з самого початку зарплатня була дуже добра, вища майже вдвічі за середню по США. Ну і до того ж компанія займається усіма юридичними питаннями, надає найкращу в індустрії страховку і взагалі є дуже комфортним місцем роботи.

Ну от вони робили все за мене, я, наприклад, у посольство прийшов тільки на співбесіду яка закінчилася на першому ж питанні де я сказав що буду працювати в МС

System Center Service Manager

Мій перший проект був Windows, C#, тестування… На відміну знову ж таки від українських реалій тестери тут пишуть код. Звісно це не код продукту (хоча бувають і такі випадки), це автоматизовані тести, інструменти що використовуються в процесі розробки і тестування, бібліотеки та фреймворки. Крім того тестери на відміну від програмістів мають майже повну свободу у виборі технологій, мов та бібліотек, а також отримують знання у областях куди вузькоспеціалізованим програмістам ніколи не вистачає часу залізти.

Зараз я дуже радий що попрацював тестером, а тоді мене це напружувало. Власне продукт, коли я до нього приєднався, було прийнято рішення переписати з нуля новою командою, а отже я побачив як починаються різні процеси і до того ж отримав досвід випуску першої версії.

Щоб по простому то цей продук має тісну інтеграцію з лідерами у свої категоріях Operations Manager (моніторинг стану заліза і софта) та Configuration Manager (управління оновленнями та конфігураціями софта і заліза) і призначений для ефективного управління процесами (наприклад розв’язанням апаратних чи програмних проблем в огранізації, але не лише). Призначений для великих організацій, здається від 20 тисяч комп’ютерів. Очикувану після випуску почав приносити добрі гроші. А такі продукти як ви мабуть розумієте не продаються у коробках, натомість за них платять кожен рік за кожен комп’ютер, користувача, тощо. І це сотні доларів, тобто організація типу банку з 20 тисячами працівників щороку сплачує десятки мільйонів.

Тут я дізнався по програми за якими партнери отримують задовго до всього ринку перші сирі версії, використовують їх і постійно дають свої відгуки. Були навіть великі організації з України. Ну і взагалі багато чого цікавого дізнався і побачив.

Але все одно хотілося більш технічної роботи, хотілося С++ та вказівників

Ну власне до випуску першої версії я і досидів (це було 2.5 роки), і пішов далі…

bing

Тут вже я повернувся до ролі програміста. Працював у команді яка володіє фрейморком на основі якого запити спрямовуються до спеціальних обробників та джерел даних, а відповіді акамулюються. Це не та частина яку бачить користувач, але через цю частину також проходить практично весь трафік.

Як ви розумієте тут було багато роботи з оптимізації перформансу, дослідження причин проблем та того як можна все покращити. Але було і багато іншої роботи – досліджувати що сталося з якимось сервісом у якомусь дата-центрі на сотні і тисячі машин, деплоїти нові версії, міняти конфігурації та дані. Ну і ще така мила річ як час від часу цілодобове чергування на протязі тижня щоб у випадку чого миттєво пофіксати будь-що, а інакше шалені гроші будуть втрачатися.

Ну все ж таки сервіс ще не коробочний продук. А ще і відмінності в стилі роботи. В бігну, і взагалі онлайн-бізнесах МС це agile, коротенькі ітерації, відсуність тестерів і гонитва за іноваціями. Доволі аргесивне середовище треба визнати.

Півтора роки працював з превеликим задоволенням і навіть не думав нікуди йти, але потім ситуація змінилася. Не хочу вдаватися в деталі, але фактично різко і неочикувано стало погано. Ну та буває, добре компанія велика і є з чого вибирати. Отже через 2 роки пішов я далі…

Windows Phone

Тут я працюю в команді (вже пів року) яка займається апдейтами ОС і знаходиться настільки близько до Windows наскільки це можна щоб не стати її частиною. Тобто те що ми робимо певною мірою є розшиненням ОС, але в саму ОС ми не ліземо. Розробка для мобільних пристроїв, навіть таких потужних як смартфони, доволі помітно відрізняється і від розробки десктопного/ентерпрайз софта, і звісно від розробки сервісів. Організація і стиль роботи тяжіють до довгих, по року і більше циклів, глибокого детального планування і не частих релізів, тобто абсолютно протилежне тому що було в bing.

Тут багато роботи у дебагері (windbg переважно) як з конкретними девайсами так і віртуальними машинами. Багато специфікі пов’язаної з різноманітними обмеженнями – так, наприклад, детальні логи з історією не доступні, дослідження причин якихось негараздів часто є детективною історією з елементами творчості “мабуть воно було ось так, а потім сталося ось це” А якщо серйозно то звичайна така програмістська робота звісно з певною специфікою.

Поки що подобається, цілком бачу себе тут ще на 8-10 років, але загадувати не буду. Тут можна сильно прокачати багато скілів, а найцікавіші на даний момент для мене ті що називають дебагінгом та системним програмуванням.

У підсумку

Треба ще раз повторити що компанія не просто велика, а неймовірно велика. І кожен великий продукт настільки відрізняється способами організації роботи що фактично це різні організації. А також це означає що серед сотень продуктів та команд завжди можна знайти те що буде подобатися і з точки зору організації роботи і з точки зору технологій та того чому можна навчитися. Я цілком бачу можливіть працювати в МС ще багато-багато років… Але знову ж таки зарікатися не буду.

МС таке доволі унікальне місце де переважна більшість людей не просто розумні, а як правило розумніші і краще за тебе як мінімум в кількох областях. Так, тут недостатньо “просто добре робити свою роботу”, далеко недостатнь. Тут треба пнутися щодня, добровільно брати на себе відповідальність за рішення, самотужки пропихувати свої рішення та бачення. Думаю що в інших успішних великих софтверних компаніях США ситуація відрізняється не суттєво. Ну та амерканці вони взагалі що називається горять на роботі – працюють дуже багато, але головне що ефективно.

Чи шкодую я про щось, чи повторив би ці 5 років ще раз? Скажімо так (без подробиць) – знову проходити я б не схотів, зробив би все розумніше, але з іншого боку дуже радий що пройшов через усе. Шкодую про те що не старався краще свого часу і не портапив сюди хоча б на рік раніше. Чи порекомендую я повторити свій шлях іншим? Знову ж таки залежить. Залежить від людини, її прагнень, очикувань та мотивації. Але в цілому так, порадив би

Додаткове читання

Список мої раніше написаних постів про МС:

• Їжа в Microsoft
• Про наший спортклуб
• Офіс з вікном…, Обіцяний вид з вікна
• Трошки фоток кампусу
• Останній день в bing…
• Перший день у Windows Phone
• Рівні і зарплатня в МС
• Було та загуло: Microsoft Company Picnic
• Microsoft Art Collection

Не надто відомий факт, але МС має власну чималу колекцію творів мистецтва – http://www.microsoft.com/about/artcollection/en/us/default.aspx. Переважно це сучасне мистецтво і більшість експонатів є просто класичним “чорті-шо”. Але серед кольорових плям, хаотично наліплених рейок та покручених шматків заліза зустрічаються справді хороші фотографії, картини та інсталяції.

 

Сьогодні ця колекція (близько 5000 екземплярів) розміщена просто в офісах компанії по всьому світу (180 будівель). Так, просто так в коридорах, кафешках і великих приміщеннях все ще і висить і працівники щодня ходять мимо іноді зовсім недешевих творів.

За оновленнями колекції можна спостерігати тут – http://www.facebook.com/MicrosoftArtCollection.

Що я про все це думаю? Ну мою колгоспну думку з приводу сучасного мистецтва приведено ось тут, а взагалі то особисто мені подобаються (в тому сенсі що я б дома таке мав) не більше 20% з усього що я бачив. Дійсно є такі красиві картини і фотографії, чи глечики якісь там біля яких аж зупиняєшся. Деякі просто розріджують сіру буденність кольорами та нерегулярними формами. А є таке що перша фраза реакції буде “шоета чорт вазьмі?!”.

 

Вартість колекції складає кілька десятків мільйонів доларів (а може вже і сотень), можна записатися на ознайомчий тур (групи до 10 людей – http://www.microsoft.com/about/artcollection/en/us/PublicPrograms.aspx), також періодично видають прекрасної якості книжки-каталоги.

 

В будівлі bing’а де я раніше прицював на деяких поверхах висіли дуже красиві фоторгафії в стилі National Geograpic – екзотичні місця та тварини. Там де я зараз працюю (Студія Е) мені дуже подобається ось цей триптих який висить просто на “проходній” (тобто можна зайти навіть не маючи пропуска).

 

Біля кожного твору прикручено табличку з детальною інформацією – автор, дати створення, назва, матеріали і щось про те що зображено і що автор намагався донести.

 

Ну ось власне і все що я хотів сказати

З інших новин – багато роботи, і схоже буде ще більше скоро. А за результатами голосування в нашому штаті узаконили гомосексуальні шлюби (вони і раніше були дозволені але називалися щось типу “партнерського союзу”) і вживання маріхуани. Причому маріхуана дозволена не лише в медичних цілях, але і просто так.

Не знаю як довго, але ветерани кажуть що ледь не з заснування компанії МС проводив раз на рік пікнік на природі для працівників і членів їх сімей.

Це була доволі масова подія – десятки автобусів забирали людей від офісів і везли на ферму (на якій до речі знімали Твін Пікс). Кожен з працівників міг поїхати один раз (усього таких днів було 3) і взяти з собою одного дорослого і одну дитину.

А там, як приїздиш стоять цілі потяги з їжею – готують м’ясо, салати, роздають соки, напої і морозиво. Усе безкоштовно звісно. Також стоять огорожені тенти де можна взяти пива (виносити за забор не можна).

Смажені тут же реберця, лосось, кукуруза (місцеві дикуни смажать цілі качани і виходить на диво не погано).

Тут же різноманітні атракціони як для дорослих так і для дітей – скелі, гірки надувні, музики на сценах, просто місця щоб посидіти поїсти чи позагорати і понасолоджуватися видами. Якісь активні ігри було організовано, десь велосипеди видавали покататися, люди бігали якісь квести розв’язували. Ферма велетенська, міста для всього вистачало, навіть щоб усамітнитися.

А, ну і звісно ж машини на попробувати від місцевих автодилерів. Було родео на механичному бичку (прекрасна розвага спробувати втриматися на ньому після пива), але черга там така була велика що ми не дочекалися.

А потім настала криза і наступний пікнік (у 2009-му) відмінили з листом-вибаченням. Ну та воно і ясно – такі заходи обходилися у десятки мільйонів і коли скрутно не до розкошів. А коли криза минула ніхто і не згадав щоб відновити Як на мене то і краще, хай гроші йдуть на щось доцільніше, а з іншого боку хочеться безкоштовних свят з розмахом.

Ну а ті хто пропустили той останній раз (а для нас він був і першим) напевно пошкодували і продовжують шкодувати щороку. Але хто ж знав.

Переопублікую свій старий пост з деякими уточненями і доповненнями. Усе викладене нижче спрощено і підчищено від деталей які не змінюють суттєво розуміння процесу.

Подібна інформація не є секретною (окрім рівня з/п), але ще і кожному працівнку її повинен донести (навіть зобов’язаний) його безпосередній менеджер.

Отже атестація відбувається кожен рік. Оцінюються 2 речі. Перше це “технічна” частина. Тобто кожен складає собі план того що повнно бути зроблено за рік (фічі яким будеш володіти, курси на які сходиш, участь у конференціях, консультування кастомерів, підвищення технічного рівня, …). Відповідно плану (який звісно узгоджується з менеджером) кожного і оцінюють в кінці річного періоду.

Також є друга частина – здібності та досвід у певних областях (як то девелопмент, тестування, написання документації, консультування, управління людьми, …). Відповідно цієї частини видно як тебе слід розвивати і просувати, в якій області ти будеш більш ефективним. Також важливо наскільки ти добре працюєш з іншими командами, наскільки твоя робота впливає на інших і таке інше.

Для коригування планів (тому що плани усього продукту можуть змінитися, тебе можуть кинути на інші ділянки, тощо) і щоб “тримати руку на пульсі” всі зобов’язання переглядаються в середині року.

Після того як менеджери зробили свої оцінки всіх менеджерів збирає їх менеджер і так далі до самого верху. Разом вони розказують про кожну свою людину і намагаються їх проранжувати. Тобто навіть якщо у тебе конфлікти з менеджером і він намагається тебе “присадити” то теоретично інші менеджери можуть зауважити що вони знають що ти робив і допомогав їх командам і вони думають що тебе треба вище оцінити. І навпаки – ми його не знаємо, не знаємо що він робить, чому його так високо оцінили? Працюючи тут кожен вимушений спілкуватися з членами інших команд (в межах проекту чи групи споріднених проектів), ну це очевидно.

Крім усього іншого така система означає що сидіти спокійно і просто добре робити свою роботу не вийде. По-перше, кількість років на кожному рівні обмежена і якщо людина довго не росте то її рано чи піздно “попросять”. А, по-друге, кожен розуміє що його порівнюють з іншими коли роздають цукерки і намагається придумати щоб такого зробити побільше і помітніше – якийсь інструмент написати, узяти якусть помітну частину проекту на себе, проявляти активність у спілкуванні і доводити всі робочі проблеми до розв’язку якогомога швидше. Крім того одна з метрик за якої оцінюють менеджерів це те наскільки рівно і регулярно ростуть у його людей рівні – тобто чи допомогає він у рості, чи йде робота над слабкими сторонами і чи правльно докладаються зусилля. Іншими словами робоче середовище доволі агресивне і “просто добре робити свою роботу” недостатньо.

Так, людей проранжували і далі відбувається саме цікаве. Далі певний відсоток оримує вищий рівень/зарплатню/премію залежно від оцінки. Інші отримають менше бонуси, а хтось не отримує зовсім. Рівень зарплат визначається наступним чином. Є рівні, на кожному з яких є виделка – мінімум і максимум які може отримувати людина на цьому рівні та інші надбавки як різноманітні премії, тощо. Тобто щоб підвищити з/п людині яка дійшла до верхньої межі треба або постійно давати бонуси, або переводити на вищий рівень.

Але вищий рівень це не лише вища з/п, але і ширший набір обов’язків. Отже чим вище рівень тим більше треба брати на себе.  Рівні можна пояснити приблизно так (це лише для девелоперів та тестерів):

• Спочатко ти якісно виконуєш доручену роботу і шукаєш рішення проблемам які тобі пояснили
• Ти “ведеш” якісь задачі від самого початку (збір вимог, проектування, обговорення, залучення інших людей, дотримання заданих термінів). Тобто тобі вже не треба казати що робити по пунктах, а можна дати загальний напрямок.
• Твоя робота впливає на роботу твоєї команди і споріднених команд – ти пропонуєш і пропихуєш нові рішення, архітектуру і способи роботи. Грубо кажучи придумуєш як покращити те над чим працює команда (включно з новими можливостями) чи процес розробки.
• Далі твоя робота впливає на весь продукт – те що ти робиш впливає на ключові характеристики. Придумуєш як покращити весь продукт.
• Наступнк – твоя робота впливає на весь напрямок і тут ти робиш щось таке що дає конкурентну перевагу компанії.
• Ну і найвищий рівень – робота впливає на всю компанію.

Кожен рівень має два “під-рівні” які більше показують досвід роботи на певному рівні.

Ще цікаво що у відповідності до рівня кожному дають бонуси акціями. Але дають хитро – увесь бонус поділено на порції на 5 років і в кінці кожного кварталу видають 1/20 бонусу. Спочатку це зовсім якісь смішні суми, але оскільки бонуси накопичуються щороку то вже на другий рік ти отримуєш по 1/20 від цього та попереднього року. Крім того чим вище твій рівень тим вище бонуси.

Ще пам’ятаєте про ранжування? Ну так от там усього 3 групи на кожні 2 рівні – перевиконав те що запланував (10% людей), все зробив як і планувалося (70%) та недопрацював (20%). Може бути наприклад так що ти був SDE який регулярно отримував бонуси за те що працював виключно добре і от тебе зробили SDE 2 і тепер вже не все так класно бо ти тепер в одній групі з людьми які тягнуть набагато більше. І опа – ти вже в найкращі 10% не влазиш.

Це, ще раз повторю, веде до того що народ весь час думає що б таке зробити щоб 1) усі побачили що я зробив круту штуку, та 2) як зробити так щоб нею реально користувалися.

Ще по темі:

• Про нагороди і медальки в MS

Коли я вже подумав що завантаженішим по роботі бути не можна все тільки починалося. Ми все ближче і ближче до наших дат, продукт все ближче і ближче до ринку…

Працюємо тепер і вихідними, і ночами, і все одно ледь-ледь встигаємо.

За всі ті майже 4 місяці що я у команді зроблено неймовірний обсяг робіт, суттєво покращено багато чого. Нажаль я не можу відкривати деталі, ну та ви самі все розумієте.

Читати майже не встигаю, на тренування часу не вистачає.

Майже закінчив серію “Культура” Йена Бенкса (http://www.goodreads.com/series/49118-culture), але бачу що останні книги буду таки дочитувати у відпустці.

Із серіалів підсіли на “Фрейзера” – легенька комедія з іноді на диво смішними моментами (http://www.imdb.com/title/tt0106004/).Там щось близько 300 серій загалом (епізоди по 20 хвилин), так що нам ще надовго вистачить. Не “Друзі” далеко, але розслабитися можна прекрасно.

Із музики в основному слухаю класику, скрипки та гітару. У нас навіть будильник в 6:30 вмикає радіо де цілодобово класичну музику крутять. Отак і прокидаємося під прекрасне.

Ну і головне що попереду відпустка на омріяних Карібах.

А безпосередньо перед нею, перед відпусткою тобто, спробую зробити свій перший Half Iron Man (2 км плавання, 90 км велосипед і 21 км біг). Що мене лякає так це велосипед. Я і досі в цьому виді почуваюся дуже невпевнено і взагалі боюся що добігти після нього не зможу. Ну ма в принципі результат мене не цікавить, для першого разу головне фінішувати в принципі.

Отакоє от. А у ваш що нового?

Так, я тепер у Windows Phone, у команді яка займається оновленнями. Треба сказати що була одня людина яка в коментах до запису про останній день в bing вгадала про WinPhone з першої спроби

Технічно це не зовсім перший день – спочатку був тиждень тренінга по нутрощах Windows, потім кілька днів відпустки…

Сьогодні весь день це розпаковування комп’ютера і інших залізяк, встановлення і налаштування софту, знайомство з командою.

Ну що ж, подерся покоряти нові вершини. Успіхів мені!