SUP або верхи на дошці з веслом у руках

Я останнім часом взагалі нічого не пишу бо часу нема – до нас тато у гості приїхав і ми по черзі катаємо його і показуємо різні дива Smile

Але цей пост нову (для нас) навколоспортивну розвагу – SUP (Stand Up Paddling). Цей вид діяльності (не будемо називати його спортом) почав набирати популярніть роки зо три тому, а зараз жодень пляж не обходиться без пункту прокату дошок.

 

Самі дошки для початківців доволі широкі (можна стояти “ноги на ширині плеч”) і не надто довгі.

Перший і єдиний урок триває не довше 10 хвилин: як ставати у весь зріст, як падати, як грести щоб не втомлюватися.

 

Починають усі з позиції сидячі, або на колінах, потім пробують стати на ноги. Для нас з Оленою це була друга спроба, а на перший раз я опинився у воді більше 10 разів. Взагалі це неминуче на перший раз, крім хіба випадку коли ви займалися у цирковому кружку чи ще десь де вас навчили тримати баланс на кулі.

А от на другий раз я вже жодного разу не впав.

 

Щоправда вода у нас дуже спокійна, а от на хвилях від моротних човнів що пролітають мимо можна легко злетіти у воду. Особливо важко встояти на хвилях якщо вони йдуть збоку, краще розвернутися до них передом або задом.

Також вітер може бути проблемою. Хоча грести стоячи ефективніше через те що працюють не лише спина і руки, але і ноги, проте парусність вища. При сильному зустрічному вітрі швидше вийде грести сидячі. Та і взагалі вітер треба враховувати якщо думати про швидкість (є навіть змагання з цього спорту з дистанціями у десятки кілометрів).

 

Що ж складного ще крім того що постійно треба тривати рівновагу? Перші хвилин 15-20 постійно наружені ноги і від цього вони втомлюються. Але з часом тіло починає само краще балансувати і ноги розслабляються.

Далі починає працювати прес і боки. Хоча вони не напружені весь час. але постійні мікрокоригування позиції тіла примушують ці м’язи працювати. Нема такого відчуття наче качаєш прес, проте м’язи укріплюються дуже швидко.

Якщо звернути увагу на тих що несамовито гоняють на дошках то у них як правило усі м’язи хоч і не великі проте рел’єфні.

 

Одна сесія триває 2 години (меньше нема сенсу, довше буде вже занадто виснажливо). Вартість прокату у нас складає 20-30$ на годину, проте є групон через який можна це все зробити ще вдвічі дешевше Smile

Відпочинок хоча і проходить спокійно проте спалює нормальну таку кількість калорій і через півтори-дві години ви можете прийти до тями за спустошеними тарілками їжі.

 

І взагалі одні плюси у такого спортувідпочинку: інтенсивність вибираєте самі і вона на якість не впливає, прекрасні види, прохолода, тиша, медитативність, можна розбавити за бажанням елементами змагань. Коротше рекомендую.

Про рафтінг…

На цьому вашому рафтінгу я був усього пару разів. Знаю деяких людей що є страшенними фанатами цієї справи, я ж… Ну скажімо так – процес мені подобається, але те що кудисить треба їхати, переодягатися, тягнути човни, трошки пливсти на човні і потім все у зворотньому порядку вбиває всю веселуху.

 

Перший раз поїхав на нього влітку 2008-го.

Є у нас тут річки в горах на яких можна весело поплавати. Мене кілька разів питали про складність. Нічого в цьому не розумію, але думаю що мінімально можлива. Кілька “ям”, трошки бризок, можливість поплавати. Ну та і ніхто ризикувати не буде везучи непойми яких людей на складні ділянки.

 

Другий раз їздили минулого літа з іншою командою. І я лише підтвердив свою думку що це весело, але забирає чорті скільки часу.

В одну сторону їхати 2.5-3 години. Потім підписали документи що не маємо претензій у випадку чого, сіли у шкільні автобуси, поїхали на старт, пройшли інструктаж і у воду.

 

Ну а взагалі то цей пост для мене це в першу чергу можливість опублікувати світлини з якимось текстом Smile

Враховуючи те що більшість людей має дуже приблизне уявлення про те як курувати човном інструктор кожного з них учить устього трьом командам: гребем вперед, гребем назад, не гребем.

Течія несе човен і основна задача інструктора тримати його приблизно по центру річки.

 

Тобто в основному просто “пливемо”, іноді реагуємо на команди “праві гребуть вперед, ліві – назад”. Проте коли трапляються “ями” в які човен просто рушиться то доволі прикольно. Ще класно коли на човен налітає велика хвиля.

В один момент гребеш як положено, а через мить або підлітаєш так що до води не дістаєш, або усі руки у воді і ледь витягуєш те весло.

 

А, ще треба вміти синхронно грести Smile

Взагалі то як хвилею перегне за бірт (ногами тримаєшся за спеціальні петлі) то піднятися без допомоги дуже нереально. А як випадеш то вже і не наздоженеш. Тим більше небезпечно випадати там де стрімка течія і багато каміння – переламає всі кістки і затянге на дно так що і кліпнути не встигнеш.

 

Я так розумію що на складних “маршрутах” уся команда має добре розуміти як керувати човном і кому що робити без особливих команд. Ну і каску треба носити. У нас там все просто і легко було, проте як починає кидати і крутити то страшнувато.

 

Це і все що я хотів сказати Smile