The Castles of Burgundy (2011)

 

Гра яка є однією з найгіковіших (це в перекладі щось типу “найзадротніших”): в ній багато різної механіки з особливостями для кожного випадка, кожен з гравців розбудовує свою міні-країну, управляє ресурсами та займається комерцією. Також вона займає доволі багато часу і вимагає багато уваги. Це цілком може бути єдина гра яку можна встигнути зіграти за вечір з компанією. Але мені дуже подобається. Це одна з тих “важких” і серйозних ігор в які треба грати раз на кілька місяців.

Характеристики

  • кількість гравців: від 2 до 4, найцікавіше грати з чотирма
  • час гри: від 1 до 3 годин. Можна впоратися і швидше якщо всі вже знають гру і вміють грати, але навряд чи вийде швидше 45 хвилин.
  • Складність правил і час навчання: правила не те щоб складні, але в них багато нюансів і їх пояснення вимагає часу. Я би сказав що правила середньої складності і час навчання вище середнього.
  • Жанр і категорія: стратегія з середньовічною тематикою.
  • Ігрова механіка: розбудовування території, кидання кісток, розміщення плиток.
  • Ціна: від $28.

Розширення

Гра має кілька розширень які додають нові дошки для гравців чи нові типи плиток, але ви маєте зіграти дуже багато ігор щоб вам захотілося ще і розширення придбати – наскільки багато варіантів стратегій та розвитку подій забезпечує базова гра.

Правила

В грі 5 етапі з пятьма фазами кожна, тобто усього 25 ходів на кожного гравця.

Гравці кидають дві кістки які визначають доступні дії: забрати плитку з загальної дошки, побудувати раніше забрану плитку на своїй території, продати товар і ще деякі. Далі починаються особливості для кожного з типу плиток. По перше, їх лише можна будувати на місцях що дотичні до вже побудованих плиток. По друге, кожен з типів плиток має свої особливості і дає різні результати. Так, наприклад, будівлі дають деякі бонуси при будівництві, ферми дають виграшні очки одразу, а не в кінці гри, знання розширюють функції гравця і дають деякі унікальні вміння, човни дають можливість отримати товар, шахти приносять срібло в кінці кожного етапу.

Також кожну плитку можна будувати тільки на своєму кольорі. Існує також чорний ринок де за срібло можна придбати плитки які вас цікавлять.

В кінці кожного етапу загальна дошка “перевантажується” і заповнюється новими будівлями, фермами та іншими плитками.

Також існують бонуси за заповнення зон на своїй дошці та заповнення кольору. І чим раніше заповнення відбувається тим більше заробляє гравець.

Враження

Мені дуже подобається. Гра вимагає уваги та серйозного планування, при цьому плани треба вміти міняти коли обставини міняються. Але мати довготерміновий план це однозначно виграшна стратегія.

Гра є важкуватою в тому плані що потребує багато часу і зосередження і нерідко гравці допомагають одне одному зробити правильний вибір хоча і грають кожен за себе.

Це не та гра де можна весело посміятися в процесі – занадто багато уваги вона вимагає. І несейрозний гравець може зіпсувати гру всій компанії.

Повторна іграбельність гри нейомовірно висока: не уявляю навіть скільки разів треба зіграти в неї щоб нарешті відчути що знаєш і розуміти як вигравати при будь-якому розкладі.

Оцінка

Оцінка на Board Games Geek – 8.9/10 (https://www.boardgamegeek.com/boardgame/84876/castles-burgundy), це взагалі одна з найкращих ігор (8-ме місце з кількох тисяч назв) і одна з найкращих стратегічних ігор. Моя оцінка – 9.5/10.

Ця гра може стати найскладнішою та найсерйознішою у вашій колекції.

 

Dominion: Intrigue

Розширення класичної гри Dominion. Розширення самостійне, тобто можна грати не маючи базової гри.

 

Це розширення додає динаміки: гравці набагато більше взаємодіють між собою за допомогою атакуючих та захищаючих карт. Набір карт тут відрізняється від базової гри, звісно гроші і виграшні очки тут ті самі.

 

Гра неймовірно збалансована і потужні карти коштують дорого, а ті карти які дають виграш (наприклад комбіновані з картами-діями) мають дуже слабкий ефект.

 

Я дуже рекомендую якщо ви не збираєте колекцію ігор і хоче обмежитися усього парочкою коробок вибрати саме цю гру, а не базовий варіант. Рекомендую через ту ж динаміку про яку згадав вище.

 

Оцінка на bgg – 7.86/10 (https://www.boardgamegeek.com/boardgame/40834/dominion-intrigue), моя оцінка – 8.5/10.

 

 

Dominion

 

Ця гра є класикою не дивлячись на те що з’явилася вона не так давно як деякі інші. Певною мірою це та гра з якої треба починати якщо ви не знайомі з настільними іграми взагалі: якщо сподобається значить ви знайшли нове хобі, якщо здасться що “добре але замало” значить треба одразу йти до більш відомих і заморочених ігор типу Dangeon and Dragons, якщо ж буде сильно складною то значить варто пробувати “легші” ігри.

Характеристики

  • Кількість гравців: від 2 до 4. Найкраще грати з 4-ма гравцями.
  • Час гри: 30 хвилин
  • Складність правил і час навчання: середньої складності, гравець з досвідом може пояснити з прикладами за 10-15 хвилин.
  • Жанр і категорія: карточна стратегія з середньовічною тематикою.
  • Ігрова механіка: будування колоди, управління колодою.
  • Ціна: від $20

 

Розширення

Гра настільки поширена, популярна і так добре розширюється що існує просто неймовірна кількість доповнень які можуть гратися як самостійні ігри, так і як доповнення до базової версії.

Кілька доповнень вартих уваги:

  • Dominion: Intrigue – більше атакуючих і захистних карт які впливають на інших гравців
  • Dominion: Prosperity – акцент на економічній частині гри

Правила

Кожен гравець має свою колоду карт з якої грають одночасно 5 карт (крім випадків коли якийсь ефект змінює це). Кожен гравець за свій хід має одну дію, одну покупку і після мусить скинути карти у свій відбій. Коли колода закінчується відбій перетасовується і стає колодою.

Карти бувають кількох видів:

  • гроші – за них можна купувати інші карти
  • дії – можуть додавати грошей, дій, дозволяти взяти додаткові карти з колоди і таке інше
  • виграшні очки
  • комбіновані карти

Гра закінчуєть коли три види будь-яких карт розкуплено, або розкуплено усі карти за найбільшою кількістю виграшних очків. Виграє відповідно той хто набирає найбільше очків.

Враження

Перше що треба відзначити це неймовірну збалансованість гри. Стратегія у більшості випадків полягає в тому щоб спочатку накопичити грошей щоб можна було купити потужні карти, а потім або грати картами які дають додаткові можливості, або заважати іншим грати своїми атакуючими картами.

Друга сильна сторона гри в тому що вона знаймить з базовими ігровими механізмами що застосовуються у великій кількості інших ігор.

Повторна іграбельність висока – тобто в цю гру можна буде грати знову і знову і пробувати все нові стратегії дуже довго.

Одним з найцікавіших ігрових елементів є вибудовування послідовності карт. Щось типу такого: граємо карторю яка додає 2 дії, одна з дій (наступна карта) це добрати 3 карти з колоди, друга дія – інші гравці мають скинути по одній карті у відбій. Ну і таке інше, комбінації можуть доходити до десятка карт.

Оцінка

Оцінка на BGG – 7.77/10 (https://www.boardgamegeek.com/boardgame/36218/dominion), моя оцінка – 7.5/10.

Це гра яку обов’язково мати в колекції якщо ви захоплюєтеся іграми і її легко буде пояснити вашим гостям та друзям яких ви захочете навернути у свою нову релігію :)

Якщо ж ви не думаєте про купівлю пари десяток коробок за пару років і хочете мати одну-дві гри у шафці про всяк випадок то як порекомендую все ж таки взяти Dominion: Intrigue.

 

Настольні ігри: характеристики та класифікація

Вступ

Коли я тільки почав своє знайомство з настільними іграми я небагато про них знав, але мене затягнуло дуже швидко. Мій перший запис яким я планував почати серію оглядів/рецензій різноманітних ігор можна почитати ось тут – [Настільні ігри] Вступ. І не те щоб я став набагато кращим спеціалістом, але тепер маю якесь краще поняття про те які ігри бувають взагалі і які характеристики у них є.

Почати мабуть треба з того що на роботі ми кожної п’ятниці в кінці робочого дня 1-1.5 години присвячуємо іграм (3-5 людей). Це не лише весело, але і добре поєднує команду і взагалі прекрасне проведений час. А із знайомими ми навіть пару разів збиралися на вихідних просто щоб пограти.

Настольні ігри (board games, table top games) мають багато різних класів серед яких звісно є і карточні ігри, і ігри для яких потрібен лише папір і ручки, і ігри зі спиртними напоями, … Я ж буду говорити виключно про ігри які вимагають хоч якоїсь мозкової активності, продаються у коробках і красиво виглядають коллекцією у шафі. Інша назва таких ігор – євроігри, альтернативні назви: німецькі ігри, дизайнерські ігри, або сімейні стратегічні ігри.

Інтернет-ресурси

Мабуть головним і єдиним сайтом на сьогодняшній день можна вважати http://www.boardgamegeek.com. На сайті є система оцінювання і ранжування ігор – http://www.boardgamegeek.com/browse/boardgame, категорії – http://www.boardgamegeek.com/browse/boardgamecategory, детальні описи та обговорення ігор з фото і відео-матеріалами, магазин і багато чого іншого. А ось, гляньте, люди які зареєстрували і вказали Україну як свою країну – http://www.boardgamegeek.com/users?country=Ukraine&state=&city=.

Також стануть у нагоді відеоблоги з яких можна дізнатися правила і почути про переваги і недоліки від ентузіастів настольних ігор: https://www.youtube.com/user/geekandsundry демонструють процес гри і в епізодах приймають участь помірковано відомі особи (актори, журналісти, тощо), https://www.youtube.com/user/thedicetower та https://www.youtube.com/user/boardgamebrawl роблять випуски з найкращими іграми, оновленнями, порівнянням альтернатив і таке інше.

Характреристики

Те що важливо і на що варто звертати увагу якщо ви вибираєте гру:

  • Тема. Європейські ігри на відміну від американських як правило дуже добре опрацьовують якусь тему і відтримують усі малюнки, персонажів і інше в одному стилі: космос, середньовіччя, пірати, … До того ж європейські ігри як правило набагато краще оформлені і запаковані і саме їх і колекціонують.
  • Категорія. Практично не буває ігор які б належали лише до однієї категорії, а баланс у змішуванні категорій плюс тема якраз і створює унікальність ігрової механіки. Категорії включають в себе розбудовування (міста, цивілізації), блеф, соціальні (мафія), бойові, дипломатія, торгівля, стратегія, економіка і ще багато чого іншого.
  • Кількість гравців. Є ігри які розраховані лише на двох гравців, є такі в які може грати група (наприклад від 2 до 4), є такі де мінімальна кількість гравців дорівнює 5 і так далі. Крім того важливою характеристикою є рекомендована кількість гравців бо саме при такій кількості учасників механіка працює найкраще і гра розкривається найліпше.
  • Мінімальний вік учасників. Насправді цей показник вказує лише на складність правил і концепцій в грі. Гру для 10+ років як правило можна пояснити за кілька хвилин, якщо ж вік більше 13 то витратити доведеться до години і будуть люди які так і не зрозуміють повністю суті.
  • Час гри. Цей показник відображує скільки триває середня гра коли приймає участь рекомендована кількість гравців і всі знайомі з правилами. Як для мене ігри коротші за 15 хвилин не встигають зачепити і важко грати у них серйозно, а ті що довші за годину часто страждають від складних правил, або в них просто через якийсь час набридає грати. Моя рекомендація на сьогодні: 30-45 хвилин.
  • Механіка. Ця характеристика показує які елементи є в грі. Серед таких є наприклад ставки, будування колоди, кооперація з іншими гравцями, карти на руках, рольові ігри, контроль над картою, випадковість та інші
  • Нагороди. Хороші ігри мають нагороди без виключень. Найпрестижнішими нагородами є відзнаки ігрових журналів Європи (німецькі вважаються найкрутішими).
  • Рік видання. Якщо гра користується популярністю багато років це говорить про хороший баланс складності та іграбельності.
  • Розширення. Приємно коли гру можна розширювати новими правилами, героями, картами чи чимось подібним. Є ігри які за природою своєю можуть розширюватися майже нескінченно, є такі розширення яких значно ускладнюють ігровий процес. Проте якщо гра вам подобається то наявність розширень дозволить довго оновлювати її і відкривати заново.
  • Повторна іграбельність. Цей показник стає вагомим коли у вас вже є кілька ігор і доводиться вибирати в що саме пограти. Деякі ігри страждають на те що в них після усього кількох сеансів вже не хочеться грати: правила зрозумілі, механіка відтестована, але ніякої інтриги та захоплення нема і рука тягнеться до іншої коробки.
  • Ціна. Хороші ігри за українськими мірками коштують дорого: від 10 доларів за дешеві варіанти (хоча і серед них є дуже вдалі) з усього кількома картами до сотні і більше доларів за коробки з сотнями фігурок, карт, монеток та усього іншого. Мені якось до вподоби ігри в ціновому діапазоні від 15 до 30 доларів, проте висока ціна відображує лише якість графікі і матеріалів і нажаль нічого не говорить про іграбельність.
  • Оформленя. У хороших ігор як правило красиве оформлення, малюнки і коробки які дуже приємно ставити одну на одну в шафі. Так, це ще одна причина збирати ігри – вони виглядають дуже красиво.

А далі я планую писати пости про кожну з тих ігор які в мене є чи в які я грав, чекайте ;)

[Настільні ігри] Вступ

Наряду з коміксами чи зомбі-фільмами настольні стратегічні ігри є великою частиною американської культури яка практично невідома в наших краях.

Звісно усі мають уявлення про ігри з фішками, кубіками та картками, деякі навіть грали в ігри типу “Монополії”. Але в США всі ці ігри мають абсолютно іншу вагу: самих лише стратегічних настольних ігр існує кілька сотень, а також існують різноманітні доповнення до них, виправлення помилок, книжки-інструкції. Ну і звісно є люди які грають в ці ігри з подібними собі, є спеціалізовані магазини, є навіть зльоти чи веб-сайти де можна обговорити чи дізнатися якісь деталі про велику кількість ігор.

 

Та що там казати коли такі знамениті книжкові серіали як “Война престолів” (за ним знімають мабуть ще більш відомий телесеріал) та “Дика ката” Джорджа Мартіна виникли як результат створення ігор: Джордж із друзями любить вигадувати настольні ігри. Зробити збалансовану і цікаву гру не так вже і легко: в ігрі не має бути очевидної стратегії виграшу, а крім того заповзяті гравці постійно знаходять баги (помилки) в логіці ігор які дозволяють їм отримувати величезну перевагу у певних ситуаціях. Також настольні ігри надихали і надихають розробників комп’ютерних ігор: всі ці “Герої”, “Герої меча та магії”, “Варкрафт” та інші основані на настільних іграх в які грали розробники.

Існують ігри які з виправленнями та перевиданнями успішно продаються вже 50 років.

 

Саме стратегічні настольні ігри можна поділити умовно за розміром групи, складністю правил (або мінімальним віком гравців) та середнім часом який необхідно витратити на гру. Деякі ігри передбачають лише двох гравців, інші дозволяють приймати участь більше ніж десяти одночасно. Також існують ігри для яких мінімальна кількість учасників становить 3, а то і 4 людини.

За складністю ігри поділяються на такі що іх можна пояснити на словах за 10 хвилин і показавши пару ходів так і такі що їх треба пояснювати пару днів. А для деяких ігор навіть досвічені гравці мають тримати при собі книжечку з правилами і різні допоміжні схеми та таблиці.

 

Складність не завжди пов’язана з середньою тривалістю гри, але залежність таки є. Деякі ігри можна завершити за менше ніж пів-години, для інших же найшвидша партія триватисе мінімум 2 години.

У мене в команді є пара людей які серйозно (якщо звісно у настольних іграх може бути хоч щось серйозне) займаються цим і колекціонують ігри. Ну тобто в прямому сенсі у них є вдома мінімум одна шафа заставлена коробками з іграми та доповненнями для них.

Просто фотографії щоб урізноманітнити текст:

 

От і я спробував пограти в парочку з них і мушу сказати мені сподобалося. Купив собі кілька ігора, в планах докупити ще кілька і навчитися в них грати.

Далі я планую написати хоча б коротенькі пости про кожну з них, але коли це буде не відомо ;)

Фотографії ігор планую викладати ось тут – https://onedrive.live.com/?cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%2176846

 

 

Стюві та Альонка

Альонку ми купили ледь не перший місяць нашого перебування тут. Якось в одному з магазинів побачили її на стійках біля касси де викладають усякі дрібнички типу жувальних гумок, батончиків, кросвордів та іншого.

Власне Альонкою її звати через те що на Олену вона трохи схожа як нам здається. Ну та у нас і кішку Лєнка звати Smile

 

Стюві ж це улюблений персонаж Олени з шоу Family Guy (мій улюбленець – Брайан). Зле, гидке немовля-садист… Але на відміну від Альонки він уміє не лише сидіти, але ще й кричати три фрази. І взагалі проводжає тебе недобрим поглядом.

 

Дивно як вони пасують одне одному – і за розмірами, і за тим як пошиті. І характерами одне одного врівноважують. Красива пара Smile

Фігурки Plants VS Zombies

Прекрасна іграшка яка на мою думку набагато більше заслуговує на увагу ніж Angry Birds, ну та не про це.

 

Фігурки зроблено у якомусь кубічному стилі (видно по голові зомбі та гороха), тим не менш виглядають вони доволі органічно якщо подібну характеристику взагалі можна дати фігуркам зробленим за комп’ютерними іграми Smile

 

До повного комплекту ще не вистачає рядового зомбі (такий же точно, але без конуса на голові) та зомбі-Майкла-Джексона.

Але Олені ці фігурки дико несподобалися і вона сказала що задавить мене якщо я продовжу цю серію збирати Smile

 

А вам як?

Великі фігурки South Park

Це практично ідентична колекція до набору маленьких фігурок який теж в мене є, лише майжее вдвічі більші. Ерік, Кайл, Стен та Кені. Виконані так само якісно і в тих же пропорціях.

 

Є несуттєві відмінносі (у Картмана по іншому розташовано брови, у Кені голова в інший бік повернута, Стен не переляканий а посміхається), але з першого погляду це не помітно. І так само у них повертаються голови та руки.

 

Дуже приємні на дотик. Так і кортить почати гратися Smile

Age of Booty

Вже скільки в нас Х-бокс, а гра в піратів не покидає першої стрічки у списку наших ігр. Я якось вже постилася про неї в ЖЖ. Власне то був пост про перші враження. Тепер час написати, чи були вони справедливими.

Ця стратегічка дійсно класна реалізована, нічого навороченного – все просто і ясно. Треба відмітити графіку, звукове оформлення – все зі смаком і юмором. І, головне, не набридає, принаймі мені.

Кожен раз проходиш карту і кожен раз все відбувається по-іншому. Є карти, де рулиш своєю бандою проти банди другого або других піратів-противників, то бува не нахвалися які попалися розумні напарники – воюємо слажено і кругом встигаємо, а іноді ну такі тупі – і не штурхонути, не сігналу їм дати, Вах!

І в онлайн піратствовать одне задоволення – як-ніяк з живими людьми воюєш. Мікрофон вагомо допомогає у грі, хоча все одно все залежить від того хто в парі – були перемоги вніму.

Як не дивно, але загалом попадаются дорослі американці. Кожного разу здивовані возгласи чую тіпа ‘Wow! That’s a girl!’, бо в нас один live-еккаунт Dovbojob і аватар заточено під Саньку – такий хлопчисько в рванках (: Я  довгенько не виходила піратствувать в онлайн – стіпіснялася. А потім якось навіть своя компашка зібралася, пофрендилися. Треба сказать, нема кращого засобу пізнати людину, ніж ріал-тайм войнушка. По-різному бувало ^_^

На жаль, не всі в нас дома поділяють мого захвату від піратствування. Здається, це принципове :/