Продовжую читати наукову фантастику відзначену як найкращу свого року. І ця книга мені скоріше не сподобалася. Зараз поясню.
Сюжет книги доволі простий. Серед землян живуть добре маскуючись колишні марсіани. 30000 років тому вони втекли зі своєї планети і стали жити серед людей. У них є підземні міста і розвинені технології, вони живуть по кілька сот років. Але їх надзвичайно мало і до того ж вони не вважають людство готовим щоб ділитися з ними технологіями. Натомість у них є так звані спостерігачі які опікаються найбільш розвиненими з людей. І ця книга є щоденником одного з таких спостерігачів.
А далі книга стає таким собі художнім твором ні про що. Головний герой опікається хлопчиком з надзвичайними здібностями, але ці здібності так і не проявляють себе взагалі ніяк крім як у діалогах та розмірковувань.
Ще ми дізнаємося про марсіан як відкололися від головної групи і вважають, що людство треба знищити.
Ну і через нескінчені балачки та філософствування книга підводить нас до того, що один з науковців за підтримки відступника-марсианина розробляє вірус який вбиває більші ссавців на планеті (не лише людей). І на цьому власне і все.
Книгу дуже добре написано, також смішно читати уявлення автора 50-х років про майбутнє 70-х з роботаксі та таким іншим.
Але також у книзі мало дій, мало що доведено до кінця, а шокуючи повороти сюжету не є такими взагалі. І якби книга не нагадувала на кожній сторінці про марсіан то її хоча б можна було б сприймати як художню вигадку.
Оцінки:
- Good Reads – 3.84/5 (https://www.goodreads.com/book/show/1697491.A_Mirror_for_Observers).
- Моя оцінка – 6/10.