Kurt Kinetic Road Machine

Ціна

На момент покупки (це було 4 роки тому) я заплатив щось близько $250 по акції (повна ціна складала $350). Зараз вже випускається друга версія яка доступна за ті самі $$300-370.

Призначення та характеристики

“Домашній” велотренажер з рідиною всередині (якась важка олія). Заднє колесо велосипеда фіксується в зажим і до нього прикладається гвинтом металевий валік який і створює супротив. Масляне наповнення (існують ще тренажери з пропелерами де супротив додається повітрям) гарантує більш-менш одноманітне навантаження при різних швидкостях.

Ключові характеристки:

супротив від 5 до 3000 ватт
масляна рідина дає однаковий супротив при різних температурах і швидкостях
радіатор для охолодження
вага 13.3 кг
В комплекті йде спеціальна вісь для заднього колеса щоб не пошкодити ту що використовується для поїздок

Враження від використання

Перший рік після покупки ми обоє доволі активно користувалися цим тренажером, а потім він простояв до недавнього часу в гаражі. Нещодавно почали крутити його знову і маю сказати що ми задоволені своєю покупкою.

Тренажер компактний, складається, транспортабельний при необхідності, дуже тихий для свого класу (а вони як правило дуже шумлять, навіть масляні) і якість виготовлення і матеріалів нарікань не викликає.

Оцінка на Amazon – 4.8/5 (http://www.amazon.com/Kinetic-Kurt-Machine-Bicycle-Trainer/dp/B000BNCA0Y), моя оцінка – 8/10.

Недоліки

Усі перелічені нижче недоліки насправді є просто особливостями які треба враховувати.

Перше це те що тренажер їсть шини дуже швидко і тому я рекомендую або використовувати старі вже шини, або ще краще додаткове колесо зі спеціальною шиною для тренажера.

Другий недолік це те що ніяких данних з цього тренажері зібрати не вийде – це модель не того цінового класу і виставляти супротив завжди доведеться дуже приблизно. Хоча можна купити спеціальний поверметр від виробника за $75 він, проте, не підтримує протокол ANT+ і лише вміє працювати з деякими телефонами типу iPhone по bluetooth. Краще вже покладатися на власний поверметр якщо є такий.

Третій, не надто суттєвий недолік в тому що цей тренажер на надто зручний для клаймбінга (це коли педалі крутять стоячи), і хоча це можна робити проте треба бути обережним щоб не пошкодити раму і колесо (звісно якщо накручувати великий кілометраж). Для клаймбінга існують біль просунуті моделі у цього ж виробника.

На сайті виробника

Новіша версія тренажера – https://kurtkinetic.com/products/kinetic-road-machine/

Anatomy of Yoga: An Instructor’s Inside Guide to Improving Your Poses (2010)

Дуже хороша книга для тих кому цікава йога, але хороша вона лише в обмеженому застосуванні. Що ж в ній хорошого? В книзі показано більшість базових, трошки середньої складності і зовсім мало складних поз. Але подано все це дуже добре.

Кожна поза має кілька світлин з різних ракурсів, картинку на якій показано які м’язи у позі напружуються, а які розтягуються. Приведено послідовність виходу у позу, а також, що важливо, написано які бувають типові помилки і як їх уникати. Для деяких поз також запропоновано модифікації (як легші так і важчі).

В цілому це книга для інструкторів (як видно з назви), або для тих хто вже знайомий більш-менш з йогою і може займатися самостійно.

Оцінка на Good Reads – 4.13/5 (https://www.goodreads.com/book/show/9471463-anatomy-of-yoga), моя оцінка – 9/10.

Гірські лижі: перші спроби

Не так давно ми вперше стали на бігові (вони ж “нордік”) лижі (Кінець року, а ми на лижах :) та Кілька світлин з пропагандою…), а тепер прийшов час спробувати гірські (або “альпайн”) лижі.

У нашій місцині не надто далеко від нас є кілька місць де можна кататися на гірських лижах. Найближче – це гори за півтори години машиною. Там у нас десь з грудня місяця вже доволі непоганий сніг на якому можна кататися десь місяці 4.

Оскільки ми нічого не знаємо і не вміємо то вибрали пакет для початківців (http://www.stevenspass.com/site/lessons-rentals/first-timer/index.html). Вибрали як з’ясувалося дуже вдало: за $180 маємо мінімум 2 двогодинних уроки з інструктором (на 3-6 чоловік у групі), лижі, ботинки, шоломи, палички і квиток на підйомник. Причому вони “гарантують” що ти навчишся більш-менш їздити на лижах таким чином що будуть давати додаткові безкоштовні уроки доки інструктор не вирішить що у тебе починає виходити як треба.

Уроки можна брати в будь-які дні, самі траси відкриті десь з 8 ранку до 10 вечора.

На Стівен Пасі є кілька гірок (і підйомників відповідно) різного рівня складності і крутизни і таким початківцям як ми є де розгулятися.

Хотів розписати як правильно одягатися на лижі, щось про техніку і таке інше, а потім подумав що колись згодом коли буду краще в цьому розбиратися :) Тому у мене все – усі на лижі!

Michael Moorcock. The Dancers at the End of Time / Майкл Муркок. Танцюристи наприкінці часу (1972-1984)

Серія книг про життя і пригоди людей які дожили до кінця часу і теплової смерті Всесвіту. Кілька людей які населяють Землю майбутнього і споживають неосяжні обсяги енергії висмоктуючі її з зірок і тим самим наближаючи ту саму теплову смерть.

Є певні паралелі та перетини з JOHN C. WRIGHT. THE GOLDEN AGE / ДЖОН Ч. РАЙТ. ЗОЛОТА ДОБА (2002-2003), але ця серія більш лірична і романтична і повністю концентрується на почуттях та переживаннях нічого не пояснюючи про технології.

Усі серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/49117-dancers-at-the-end-of-time.

An Alien Heat / Чужинське тепло (1972)

Книга в якія нас знайомлять з головними діючими особами: дивними, всемогутніми і безтурботними людьми майбутнього. Технологія їх настільки розвинена що фактично є магією.

На Землю прибуває чужинець щоб попередити людей про кінець світу, але як і усі інші дивні істоти потрапляє у зоопарк одного з людей. Туди ж потрапляє жінка з минулого Землі у яку закохується головний герой, викрадає її, а потім подорожує у вікторіанську англію. Там його швиденько втягують в кримінал, дурять, судять і страчують.

Оцінка на Good Reads – 3.88/5 (https://www.goodreads.com/book/show/1234727.An_Alien_Heat), моя оцінка – 8/10.

The Hollow Lands / Пустельні землі (1974)

Звісно ж головного героя оживляють і він знову повертається до своєї коханної, а далі вони обоє вимушені тікати від містичного переслідувача у ще старіші і прадавнішні часи.

Що добре в цій книзі так це те що герої і їх світогляд вже знайомі і можна оцініти тонкий і якісний гумор в ситуаціях і діалогах. Основний прийом створення комічних сцен знову ж таки це неймовірна наівність та одночасно всемогутність людей майбутнього.

Оцінка на Good Reads – 3.93/5 (https://www.goodreads.com/book/show/845505.The_Hollow_Lands), моя оцінка – 8/10.

The End of All Songs / Кінець усіх пісень (1976)

Нарешті приходить час розбиратися зі смертю Всесвіту. І звісно вихід знаходять. Але основні дії у книзі це інтриги між діючими особами які виявляються не такими вже і наівними. А до того ж треба враховувати тисячі років які усі вони живуть на світі і мотивація стає нам більше зрозумілою.

Книга не те що б слабкіша, але серйозніша і навіть сумніша за попередні дві. Також тут добре розкриваються персонажі і світ в якому вони живуть вже не є таким чарівно загадковим. Тож я на цій книзі і припинив читати серію. Тим більше усі наступні книги є просто доповененням світу.

Оцінка на Good Reads – 3/93/5 (https://www.goodreads.com/book/show/845504.The_End_of_All_Songs), моя оцінка – 7/10.

Legends from the End of Time / Легенди кінця часу (1976)

Ще не читав.

На Good Reads – https://www.goodreads.com/book/show/399377.Legends_from_the_End_of_Time.

A Messiah at the End of Time / Мессія наприкінці часу (1977)

Ще не читав.

На Good Reads – https://www.goodreads.com/book/show/650164.A_Messiah_at_the_End_of_Time.

Elric at the End of Time / Елрік наприкінці часу (1984)

Ще не читав.

На Good Reads – https://www.goodreads.com/book/show/1442267.Elric_at_the_End_of_Time.

Леді Вашингтон та Вождь Гаваїв під вікнами офісу

Раз на рік фактично під вікна нашого офісу (менше пари сотні метрів насправді) припливають і тиждень стоять два кораблі. Це бріг Леді Вашингтон та кеч Вождь Гаваїв. Обидва є репліками човнів що насправді існували багато років тому.

Леді Вашингтон засвітилася у фільмі “Пірати Карибського моря: прокляття чорної перлини” в якості корабля “Інтерсептор”, а також у фільмах “Стар Трек” та серіалі “Якось у казці”.

Обидва човни побудовано з використанням сучасних матеріалів (сучасних звісно на час їх побудування), в тому числі їх вкрито металевими листами. Але якщо не придивлятися з дуже близької відстані то виглядають вони абсолютно старовинними. Враження додають ще дерево та канати на палубі і щоглах, ну і вітрила звісно ж.

За той тиждень що човни стоять на причалі можна за $3 сходити на “екскурсію” по ним, або за $45 поплавати годину і навіть побачити як вони маневрують одне проти одного і роблять по одному вистрілу з гармат.

Власне бачити як все відбувається дуже вражає. По-перше, це все дуже повільно. Човен відпливає лише чи стає до берега майже цілу годину. Далі пливе він зі швидкістю неспішного пішохода…

А ще прикольний народ там працює. Коли підходиш до човнів вперше бачиш якихось зарослих бородами-вусами бомжів від яких зблизька ще й смердить. А потім розумієш що то команда для автентичності так робить. І одяг у них не лахміття з мішка, а дорбе пошита і мабуть нарядна в ті часи форма. Але бомжі-бомжами. Там же вони собі готують їжу прямо на вогні і таке інше.

Так ось дивишся на такі човни довжиною 20-30 метрів і шириною метрів 5-8 і жахаєшся як команда 25-30 людей могла на таких плавати місяцями. Там не лише недостатньо місця щоб комфортно спати (ще ж і капітану свою кімнату зі столом треба), але і нема де зберігати воду і їжу. Тіснява страшенна, все заставлене бочками, кругом мотузки, сморід від немитих тіл та їжі, збите волосся та бороди, одежа кольору і покрою наче її довго в помиях виварювали… Ні, все ж таки героїчі люди були ці ваші мореходи!

Якщо ж задерти голову і подивитися на щоглу то просто паморочиться: там не лише високо, але її ще і страшенно хитає навіть на спокійній воді. Це навіть якщо не згадувати про слизькі перекладини по яких треба ходити і важелезні велетенсікі вітрила які треба складати розкладати вручну. Причому це іноді при сильному вітрі робили. Жах просто.

Rock’ N’ Roll Absolute Dry Chain Lube

Ціна

Приблизно $$18-20 за 16 рідких унцій (475 мілілітрів).

Призначення та враження

Так звана самочистяча змазка для шосейного велосипеда. Я її використовую виключно на цепці. В комплекті йде велика пляшка з рідкою змазкою та маленька пляшечка з носиком з якого зручно змащувати компоненти.

Важливо знати що змазка швидко розділяється на рідку частину та осад і тому вкрай важливо старанно струшувати пляшку перед кожним змащуванням доки весь осад не розчиниться рівномірно.

Змазка має червоний колір і її помітно навіть на брудних компонентах, не буду навіть казати як її видно на світлій фарбі.

Проте вона не масляниста і легко зтирається навіть сухим рушником чи чим ви там протираєте свій вел.

Змазка швидко висихає і перетворюється у м’якеньку плівочку. Власне виробник заявляє про те ця змазка збирає менше бруду ніж традиційні рішення. Не знаю на скільки це правда, але мені подобається і гріше точно не стало.

Наносити (після старанного струшування пляшки!) так само як і звичайне мастило і так само треба протерти цепку через якийсь час – важливо аби змазка потрапила всередину елементів цепки.

Зверніть увагу що змазку призначено виключно для шосейних байків (тобто тих на яких катаються на асфальті), для гірських велосипедів (більше бруду і різких навантажень на компоненти) у виробника є інші рішення.

У підсумку: чистіше, простіше, нема “жирних” брудних плям, нема неприємного запаху. Буду використовувати і далі.

Оцінка на Amazon – 4.8/5 (http://www.amazon.com/dp/B000QSUWBI), моя оцінка – 10/10.

Недоліки

Не маю чого сказати з цього приводу.

На сайті виробника

Сайт у них якийсь не дороблений (http://rocklube.com/), тому замовляйте краще на Амазоні чи де ви там велостаф зараз купуєте.

Roger Zelazny. For a Breath I Tarry / Роджер Желязни. Поки триває подих який я затримую (1966)

Історія в якій вже вкотре фантасти класичного періоду намагаються розвинути сюжет в якому машина перетворюється на людину: як і чому це відбувається і що саме відрізняє нас від машин.

На безлюдній Землі лише надпотужні комп’ютери з їх помічниками безцільно підтримують планету у стані який би задовольнив людей. І ось один з помічників починає все більше і більше цікавитися тим хто ж такі люди і що саме робить їх людьми…

Сьогодні все це виглядає трохи наївно – те як подано матеріал і те як мотивуються вчинки героїв, але написано дуже добре, недарма Желязни є визнаним майстром фантастики.

Оцінка на Good Reads – 4.44/5 (https://www.goodreads.com/book/show/10459564-for-a-breath-i-tarry), моя оцінка – 7/10.

Як я був Котом в Чоботях на утрєніку

Чогось згадалося. Ще до того як я пішов в школу (але це був вже не дитсадок, це була підготовча група яку ми називали “інтернат”) потрапив я на дитячий новорічний утрєннік. Був він в школі яка була майже через дорогу від нашого дому, я потім в ній і провчився всі 10 років. Ну от, а за часів СРСР (може і зараз теж, не знаю) в шкільних спортзалах ставили ялинки і туди запрошували дітей на всі ці святкові заходи. Запрошення мабуть видавали батькам десь на роботі.

Виглядало це приблизно так: збиралося (за моїми спогадами) десь дітей 30-40 разом з батьками, усі більш-менш в нарядних костюмах. Сніжинки там різні, зайчики. Спочатку виходила Снігуронька і розказувала що Дід Мороз десь в дорозі затримався і пібивала дітей кричати хором “раз, два, три, йолочка гори”. Після кількох спроб гірлянди загоралися, усі хлопали і раділи. Далі мали кричати “Дє-ду-шка-ма-роз!!!” і після кількох спроб він виходив. Далі якось смутно, діставав він наче подарунки з мішка: пакетики з цукерками і мандаринками, щось таке.

Потім водили хороводи, проводили конкурси на кращий костюм та віршик і після того розходилися.

На той утрєннік батько зробив мені костюм кота в сапогах: плащ, шпага на поясі (на шпазі була ручка і навіть гарда), капелюх з великими полями, обірки на чоботи. Намалювали мені вуса і навіть на штани пришили хвоста від іграшкового великого кота. Коротше костюм був що треба. Правда мало хто розумів що я кіт і усі казали який я красивий мушкетер :)

А вірш мені сказали вивчити “Тише мыши, кот на крыше…” і щось там далі про котят які шуміли. Проблема була в тому що чомусь я вирішив що це стих не зимній, а про літо. Можливо це було пов’язано з тим що в книжці з якої я вчив цей вірш на картинках було саме літо, або що я подумав що зимою коти по дахах не лазять. Я пробував сказати що не правильний вірш, але батько мене слухать навіть не став і сказав вчити бо коти за мишами зимою так само ганяються як і літом і у самому вірші нічого про пору року нема. Ну я вивчив його…

І ось на утрєнніку мене разом з кількома іншими дітьми вибирає Дід Мороз за найкращі костюми і виводить до ялинки щоб ми перед усіма прочитали свої вірші і серед нас вибрали переможця. Ну всі щось там розказують швиденько і доходить черга до мене. І тут я усвідомлюю що мені зараз треба розказувати ВІРШ ПРО ЛІТО самому Діду Морозу. У мене паніка, я не можу цього зробити, я знаю що в найкращому випадку Дід Мороз скаже мені “Ти що, дурень, це ж вірш про ЛІТО!”, а то і почне показувати на мене пальцем і сміятися “Дивіться який йолоп, вірш про літо розказує, давайте усі показувати на нього пальцями і сміятися”. І я ціпенію, а Снігуронька придовбалася як реп’ях “Мушкєтьор, розкажи вірш! Ти забув вірш? Згадай вірш! Про що вірш? Розкажи вірш! …” І я міцно стуляю рота щоб не піддатися на тортури і не розчарувати Діда Мороза дурним віршем про літо.

Тягнулося це нескіченно довго, але нарешті від мене відчепилися і перейшли до наступного кандидати. Мені так сильно полегшало що я просто стояв і кайфував від того що не зганьбився і мене залишили у спокої що навіть не помітив як там усе скінчилося і що всі почали розходитися. Пам’ятаю який задоволений я йшов додому.

А дома батько чомусь сердито гримкав і дзиркав на мене, а вечером не дозволив дивитися мультікі бо я вірш не розказав. Наче я міг розказати вірш про літо Діду Морозу. Зараз то я розумію що він тоді розчарувався що такий класний наряд кота у чоботях (нехай всі і думали що я мушкетер) не виграв конкурс через те що я не захотів вірш розказувати.

Ось така у мене історія для вас. З Новим Роком!