В хто зна який раз (насправді в шостий) ми приймаємо участь в цьому чудовому старті. Цього разу було холодно, найхолодніший Сіетльський марафон на моїй пам’яті. Температура впала ще в суботу, і на момент старту в неділю було –5 по цельсію і холодний вітер.
Ми з Оленою стартували в рукавичках і шапках які збиралися викинути по дорозі, але я свою шапку навіть не знімав. Так само хотів викинути і кофту, але доніс її на собі до фінішу бо час від часу налітав холодний вітер і я був майже готовий одягти її назад.
У Оленки старт був о 7:30, а я ховався від холоду аж до 8:15. Чи то через погоду, чи то з інших яких причин але цього року людей було помітно менше. На марафон вийшло щось близько 2 тисяч людей, на півмарафон добре якщо 10 тисяч, а скоріше менше.
Враховуючи усі свої травми та дуже поганий результат попереднього марафону (2014/10/02–Portland Marathon–3:30:32) я ні на що особливо не розраховував і спеціально уникав дивитися на годинник усю дорогу. Першу частину дистанції біг в районі пейсерів з табличкою 3:15, а десь на 20-му кілометрі відстав від них і біг у власному темпі.
На дистанції жодного разу не було відчуття того що легко біжиться, або того що увійшов у правильний темп. Тобто я не лише не готовий фізично, але і морально не готовий бігу на результат теж.
А з іншого боку вдалося пробігти відносно рівно без особливої втрати швидкості на останніх милях (на цій трасі останні кілька миль йдуть в не надто круту гірку) і навіть не зупинявся ні разу що вже можна вважати досягненням.
Якось більше писати і нема про що так вважаємо цей звіт завершенним 
У підсумку я був 148-й у загальному заліку, 133-й серед чоловіків, 23-й з 176 в своїй віковій групі.